Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" лютого 2020 р.м. ХарківСправа № 922/4200/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
без виклику представників сторін
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Політех пром плюс», 01042, м. Київ, бул. Марії Приймаченко, буд. 1/27, офіс 304/1
до Державного підприємства «Завод «Електроважмаш», 61089, м. Харків, просп. Московський, буд. 299
простягнення 8 893, 06 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Політех пром плюс”, звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Державного підприємства “Завод “Електроважмаш” про стягнення основної заборгованості у розмірі 8 893, 06 грн. та 1 921, 00 грн. судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару відповідно до листа - замовлення № 200-06/328 від 02.09.2019 року та видаткових накладних № 0909-001 від 09.09.2019 року, № 0909-002 від 09.09.2019 року.
Ухвалою суду від 23.12.2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Політех пром плюс” (вх. № 4200/19 від 19.12.2019 року) залишено без руху.
Ухвалою суду від 15.01.2020 року задоволено клопотання позивача про розгляду справи в порядку спрощеного позовного без виклику учасників справи. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/4200/19. Розгляд справи № 922/4200/19 призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
03.02.2020 року від відповідача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 2704) у якій останній просить суд залучити до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фонд державного майна України. Оголосити перерву у судовому засідання для залучення третьої особи та продовжити розгляд справи за участю третьої особи.
03.02.2020 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив (вх. № 2703) на позовну заяву, у якому останній, просить суд, вимогу щодо стягнення основної суми заборгованості залишити на розсуд суду. Здійснити розподіл судових витрат відповідно до вимог чинного Господарського процесуального кодексу України. Відмовити в повному обсязі у вимозі про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Надані документи досліджено судом та долучено до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 07.02.2020 року відмовлено у задоволенні заяви (вх. № 2704 від 03.02.2020 року) відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.
Разом із тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
Як зазначає позивач, між Товариством з обмеженою відповідальністю “Політех пром плюс” (постачальник) та Державним підприємством “Завод “Електроважмаш” (замовник) досягнуто домовленості щодо поставки товару, що підтверджується листом № 200-06/328 від 02.09.2019 року (умови оплати - 60 календарних днів по факту постачання, умови постачання - DDP, склад замовника м. Харків, пр.-т. Московський, буд. 299, Інкотермс - 2010), видатковою накладною № 0909-001 від 09.09.2019 року на суму 8 264, 26 грн., видатковою накладною № 0909-002 від 09.09.2019 року на суму 628, 80 грн., рахунком на оплату № 0902-001 від 02.09.2019 року на суму 8 264, 26 грн., рахунком на оплату № 0903-001 від 03.09.2019 року на суму 628, 80 грн. та довіреністю № 1382 від 05.09.2019 року (т. 1, а.с. 43-48).
Позивач, зобов'язання щодо поставки товару відповідачу на загальну суму у розмірі 8 893, 06 грн. виконав належним чином та у повному обсязі. Проте відповідач в обумовлений строк не здійснив оплату поставленого товару.
11.11.2019 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 2 про сплату заборгованості (т. 1, а.с. 49-50).
Як зазначає позивач, між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2019-27.11.2019 року (т. 1, а.с. 51-54).
Листом від 20.12.2019 року за № 261/700 відповідач у відповідь на претензію позивача № 2 від 11.11.2019 року повідомив, що дійсно на даний час фінансові можливості відповідача не дозволяють повністю та у договірні строки виконувати погашення кредиторської заборгованості не тільки перед позивачем, а й перед більшістю постачальниками. Та зазначає, що не відмовляється від взятих на себе зобов'язань і гарантує почати погашення кредиторської заборгованості з січня 2020 року (т. 1, а.с. 57).
Таким чином, за розрахунком позивача, заборгованість відповідача по оплаті товару, поставленого за видатковою накладною № 0909-001 від 09.09.2019 року та видатковою накладною № 0909-002 від 09.09.2019 року складає суму у розмірі 8 893, 06 грн., що і стало причиною звернення із відповідним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 181 Господарського суду України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно з статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дії сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач доводи, які повідомлені позивачем не спростував, доказів повної оплати отриманого від позивача товару на загальну суму 8 893, 69 грн. за видатковою накладною № 0909-001 від 09.09.2019 року та видатковою накладною № 0909-002 від 09.09.2019 року до суду не надав, суд дійшов висновку, про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 8 893, 06 грн.
Відповідачем у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 2703 від 03.02.2020 року), зазначено, що відповідач є державним комерційним підприємством, основним джерелом фінансової спроможності на існування якого є власні кошти, які знаходяться в розпорядженні за результатами фінансово-господарської діяльності. На даний момент, підприємство з об'єктивних причин не може самостійно здійснити швидке переорієнтування за планового обсягу тягового виробництва на нових замовників. Також зазначає, що ухвалою суду від 28.12.2019 року у справі № 922/3692/19 було задоволено заяву ПАТ «Сбербанк» про забезпечення позову та накладено арешти на усі існуючі рахунки боржника та просить суд, врахувати, що розмір шкоди, яка завдана виробничій та господарській діяльності відповідача накладенням арешту є не помірною. Станом на 16.01.2020 року на підприємстві виникла заборгованість по виплаті заробітної плати, яка складає 14 835 889, 33 грн., заборгованість по виплаті кінцевого розрахунку звільненим у січні 2020 року складає 78 629, 59 грн. Також просить суд врахувати, що відповідач на сьогоднішній день здійснює усі можливі заходи для зняття арешту з рахунків та можливості поновлення виробничої діяльності підприємства, погашення кредиторської заборгованості в тому числі, але здійснити сплату позивачу у першочерговому порядку є неможливим та повідомляє суд, що відповідач готовий роздивитися усі можливі варіанти розстрочення погашення заборгованості.
Щодо стягнення судового збору у розмір 1 921,00 грн. відповідач, просить суд, зменшити відповідну суму, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, як вимагає господарський процесуальний кодексу України, а саме пункт 3 частини 4 статті 129. У вимозі про стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивач зазначає, що орієнтовний розрахунок буде надано до початку розгляду справи по суті. Відповідачем зазначено, що відповідно до вимог частини 2 статті 124 у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні судових витрат за винятком суми сплаченого судового збору (т.1, а.с. 67-69).
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 1 частини 6 статті 165 Господарського процесуального кодексу України до відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.
У якості доказів у підтвердження викладених у відзиві обставин, відповідачем надано до суду лише копію довідки підписану головним бухгалтером Косенко С.О. без дати та номеру, копію ухвали суду від 28.12.2019 року у справі № 922/3692/19. Інших будь-яких доказів у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України у підтвердження наданих до суду заперечень проти позовних вимог, відповідачем до суду надано не було.
Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Також суд зазначає, що самі лише заперечення проти позову та посилання відповідача викладені у відзиві на позовну заяву без надання до суду доказів які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не можуть бути належними та допустимими доказами у розумінні статей 42, 73, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевикладені норми, заперечення відповідача (вх. № 2703 від 03.02.2020 року) викладені у відзиві на позовом не приймаються судом, оскільки спростовуються матеріали справи та вищевикладеними нормами.
З урахуванням вищевикладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми боргу у розмірі 8 893, 06 грн. підлягають до задоволення у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Позивачем у позовній заяві заявлено витрати на професійну правничу допомогу та зазначено, що орієнтовний розрахунок таких витрат, буде надано до суду до початку розгляду справи по суті.
Відповідно до вимог частини 1, 2, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Як вбачається із матеріалів справи № 922/4200/19, ухвалою суду від 15.01.2020 року задоволено клопотання позивача про розгляду справи в порядку спрощеного позовного без виклику учасників справи. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з вимогами пункту пунктів 1, 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Проте позивачем, всупереч вищезазначеним нормам взагалі не було надано до суду будь-яких документів та доказів у підтвердження понесених витрат на правничу допомогу (орієнтовного розрахунку витрат на правничу допомогу, детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, договору, ордеру чи довіреності).
Враховуючи вищенаведені обставини, приймаючи до уваги відсутність будь -яких доказів у підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, крім посилань позивача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення.
Щодо заявлених судових витрат, суд зазначає, що відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно вимог частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином з огляду на ціну позовних вимог (8 893, 06 грн.), судовий збір у даній справі покладається на відповідача. У зв'язку із чим із відповідача підлягає до стягнення сума у розмірі 1 921,00 грн.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 11, 202, 509, 655, 692 Цивільного кодексу України; статтею 193 Господарського кодексу України; статтями 13, 42, 73, 74, 86, 129, 236-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позові вимоги задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства “Завод “Електроважмаш” (61089, м. Харків, пр.-т. Московський, буд. 299, ЄДРПОУ 00213121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Політех пром плюс” (01042, м. Київ, бульвар Марії Приймаченко, буд. 1/27 оф. 304/1, ЄДРПОУ 41041840) основний борг у розмірі 8 893, 06 грн. та 1 921, 00 грн. судового збору.
В задоволенні вимог в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Реквізити сторін:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Політех пром плюс” (01042, м. Київ, бульвар Марії Приймаченко, буд. 1/27 оф. 304/1, ЄДРПОУ 41041840);
відповідач: Державне підприємство “Завод “Електроважмаш” (61089, м. Харків, пр.-т. Московський, буд. 299, ЄДРПОУ 00213121).
Повне рішення складено "18" лютого 2020 р.
Суддя О.О. Ємельянова