Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" лютого 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3294/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Хотенця П.В.
при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи - підприємця Байдакової Анни Юріївни, м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОНА-КОМПАНІ", м. Київ
про визнання дій протиправними
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - Харченко К.С., ордер № 1309000678 від 29.03.2019 року
Позивач - Фізична особа - підприємець Байдакова Анна Юріївна, м. Харків звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОНА-КОМПАНІ", м. Київ, в якому просить суд визнати протиправними дії Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОНА-КОМПАНІ" щодо виселення Фізичної особи - підприємця Байдакової Анни Юріївни з приміщень, які знаходяться в користуванні Фізичної особи - підприємця Байдакової Анни Юріївни на умовах оренди за договорам оренди від 01 грудня 2016 року № Е-1/Х-1. В позовній заяві міститься клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 грудня 2018 року було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження; вказано, що справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначено підготовче засіданні на 03 січня 2019 року на 11:20 годин.
Разом з позовною заявою Фізичною особою - підприємцем Байдаковою Анною Юріївною подано через канцелярію господарського суду Харківської області заяву про вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 грудня 2018 року заяву (вхідний № 3294) Фізичної особи - підприємця Байдакової Анни Юріївни про вжиття заходів забезпечення позову було задоволено.
21 грудня 2018 року через канцелярію суду Товариством з обмеженою відповідальністю "КРОНА-КОМПАНІ" подано відзив (вхідний № 35580), який суд приймає та долучає до матеріалів справи.
02 січня 2019 року через канцелярію суду Фізичною особою - підприємцем Байдаковою Анною Юріївною подано клопотання (вхідний № 27) про відкладення підготовчого засіданні.
03 січня 2019 року через канцелярію суду Фізичною особою - підприємцем Байдаковою Анною Юріївною подано відповідь (вхідний № 108) на відзив, яку суд приймає та долучає до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою від 03 січня 2019 року на підставі статті 177, пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України про відкладення підготовчого засідання на 15 січня 2019 року на 12 годин.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21 грудня 2018 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОНА-КОМПАНІ" було задоволено; ухвалу господарського суду Харківської області від 03 грудня 2018 року у справі № 922/3294/18 скасовано та у задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця Байдакової Анни Юріївни про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.
14 січня 2018 року через канцелярію суду Товариством з обмеженою відповідальністю "КРОНА-КОМПАНІ" подано заперечення (вхідний № 994), які суд приймає та долучає до матеріалів справи.
14 січня 2018 року через канцелярію суду Товариством з обмеженою відповідальністю "КРОНА-КОМПАНІ" подано клопотання (вхідний № 992) про зупинення провадження у справі до моменту набрання законної сили рішенням у справі № 922/3159/18.
15 січня 2019 року через канцелярію суду Фізичною особою - підприємцем Байдаковою Анною Юріївною подано заяву (вхідний № 1075) про зміну підстав позову.
Протокольною ухвалою від 15 січня 2019 року на підставі статті 177, пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України про відкладення підготовчого засідання на 23 січня 2019 року на 16:40 годин.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 січня 2019 року прийнято до розгляду заяву позивача (вхідний № 1075 від 15 січня 2019 року), в порядку статті 46 Господарського процесуального кодексу України; клопотання (вхідний № 992 від 14 січня 2019 року) відповідача про зупинення провадження у справі до моменту набрання законної сили рішенням у справі № 922/3159/18 задоволено; провадження у справі 922/3294/18 зупинено до моменту набрання законної сили рішенням у справі № 922/3159/18.
18 грудня 2019 року через канцелярію суду Товариством з обмеженою відповідальністю "КРОНА-КОМПАНІ" подано заяву про поновлення провадження у справі, оскільки Східним апеляційним господарським судом було розглянуто справу № 922/3159/18 та 21 жовтня 2019 року винесено постанову, яку станом на 18 грудня 2019 року не оскаржено..
Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 грудня 2019 року провадження у справі № 922/3294/18 поновлено; призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 13 січня 2020 року на 12:40 годин та продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 27 січня 2020 року.
Протокольною ухвалою від 13 січня 2020 року на підставі статті 177, пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України про відкладення підготовчого засідання на 27 січня 2020 року на 11:40 годин.
Протокольною ухвалою від 27 січня 2019 року на підставі пункту 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11 лютого 2020 року на 15:30 годин.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у наданій відповіді на відзив підтримує заявлені позовні вимоги та просить їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні, у відзиві на позовну заяву та наданих запереченнях проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
01 грудня 2016 року між Фізичною особою - підприємцем Байдаковою Анною Юріївною (позивачем, орендарем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КРОНА-КОМПАНІ" (відповідачем, орендодавцем) укладено договір оренди № Е-1/Х-1.
Відповідно до пункту 2.1. статті 2 договору оренди № Е-1/Х-1 орендодавець зобов'язується передати в оренду приміщення, яке знаходиться в Торговому центрі, а також Обладнання, а орендар зобов'язується прийняти, оплатити оренду і повернути приміщення та обладнання орендодавцю на умовах, визначених цим договором.
Строк дії договору оренди від 01 грудня 2016 року спливає 03 грудня 2019 року.
Пунктами 3.1. та 3.2 статті 3 договору оренди № Е-1/Х-1 визначено, що приміщенням є частина будівлі, яка знаходиться на першому поверсі Торгового центру, секція № Е-1. Місцезнаходження приміщення визначається згідно витягу з плану торгового центу (додаток А до цього договору) та відмічене кольором або штрихуванням.
Пунктом 41.1. договору оренди від 01 грудня 2016 року передбачено, що цей договір може бути розірваний або припинений відповідно до договору або відповідно до чинного законодавства України.
Згідно пункту 41.3 договору оренди № Е-1/Х-1 орендодавець має право припинити дію цього договору, письмово попередивши про це орендаря не менш ніж за 30 календарних днів, у разі вчинення орендарем істотного порушення цього договору. В такому випадку, договір вважається розірваним на 31 календарний день від дня відправки орендодавцем повідомлення про дострокове розірвання цього договору. В цілях цього договору істотним порушенням орендарем своїх зобов'язань за цим договором, яке надає орендодавцю право відмови від зобов'язань за цим договором, буде наявність будь-якої з визначених обставин, в тому числі, якщо: орендар не виконує своїх зобов'язань щодо страхування; орендар, на власний розсуд орендодавця, демонструє невідповідне або неприйнятне ставлення до орендодавця або до інших орендарів Торговельного центру, яке завдає шкоди репутації Торговельного центру.
Відповідно до пункту 5.1. договору оренди від 01 грудня 2016 року не пізніше дати початку орендар зобов'язаний укласти договори страхування від ризиків настання випадків, вказаних в пункті 5.2., передати їх орендодавцеві в порядку, передбаченому пунктом 5.4. цього договору та безперервно впродовж всього строку оренди підтримувати дію вищеназваних договорів страхування за свій рахунок. Договори страхування, гередбачені цим договором, повинні бути укладені із страховою компанією, погодженою сторонами у додатку Є до цього договору. Починаючи з дати надання доступу до приміщення або з дати початку, якщо опоряджувальні роботи орендарем не проводяться, орендар повинен до закінчення строку оренди, забезпечити дію договорів страхування, вказаних у пункті 5.2., а також інше страхування, якщо таке прямо передбачено чинним законодавством України. орендар на вимогу орендодавця повинен надавати орендодавцю копії документів (в тому числі засвідчені нотаріально копії договорів страхування, які передбачені статтею цього договору, чинні на дату укладання договору), які підтверджують, що орендар дотримується вимог, грелічених у цій статті та, що усі необхідні для чинності таких договорів страхові внески і платежі були сплачені, не пізніше ніж 31 січня 2017 року.
Згідно пункту 5.3. договору оренди № Е-1/Х-1 страхування повинне покривати та передбачати щонайменше відсутність умов притягнення орендодавця до відповідальності у порядку застосування права регресу.
Проте, як свідчать матеріали справи, орендар уклав договір страхування лише 18 липня 2018 року.
Таким чином, орендар до дати початку (09 грудня 2016 року) не уклав договори страхування від усіх ризиків та не підтримав їх безперервність (договорів страхування) впродовж всього строку оренди.
Проте, орендар не передбачив в укладеному договорі страхування від 18 липня 2018 року положення, які б виключали можливість притягнення орендодавця до відповідальності у порядку застосування права регресу, чим також порушив свої зобов'язання щодо страхування.
Отже, орендар не виконував свої зобов'язання щодо страхування за договором.
Зазначені обставини на розсуд орендодавця є демонстрацією невідповідного/ прийнятного орендарем ставлення до орендодавця, яке завдає шкоди репутації Торговельного центру.
Орендодавець 25 жовтня 2018 року відправив повідомлення про припинення договору через вчинення орендарем істотного порушення договору (в тому числі не виконання зобов'язань щодо страхування).
Таким чином, орендодавець на підставі та у порядку встановленому договором повідомив орендаря про припинення договору і останнім днем чинності договору був 25 листопада 2018 року.
Суд вважає, що в позовній заяві посилаючись на статтю 291 Господарського кодексу України помилково стверджується, що чинне законодавство, не передбачає можливості розірвання договору оренди в односторонньому порядку.
Проте, статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору .
Відповідно до статтей 628, 629 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 180 Господарського кодексу України також визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або грипинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Згідно частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Дійсно, частина 1 статті 291 Господарського кодексу України містить заборону односторонньої відмови від договору оренди. Проте в частині 3 цієї статті унормовано, що договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
В свою чергу частина 1 статті 188 Господарського кодексу України, встановлює, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Як вбачається із змісту пункту 41.3. договору оренди від 01 грудня 2016 року, сторони визначили і погодили право орендодавця на одностороннє розірвання цього договору, без сплати будь-яких неустойок, збитків, відшкодувань тощо, письмово попередивши про це орендаря не менш ніж за 30 календарних днів, у разі вчинення орендарем істотного порушення цього договору або якщо орендодавець планує використовувати приміщення для власних потреб. В такому випадку, договір вважається розірваним на 31 календарний день від дня відправки орендодавцем повідомлення про дострокове розірвання цього договору. В цілях нього договору істотним порушенням орендарем своїх зобов'язань за цим договором, яке надає орендодавцю право відмови від зобов'язань за цим договором, буде наявність будь-якої з наступних обставин: орендар не виконує своїх зобов'язань щодо страхування; орендар, на власний розсуд орендодавця, демонструє невідповідне або неприйнятне ставлення до орендодавця або до інших орендарів Торговельного центру, яке видає шкоди репутації Торговельного центру.
Отже, за взаємним волевиявленням, сторони у названому пункті визначили певний порядок припинення договору, а саме, на підставі повідомлення орендодавця.
Таким чином, умова пункту 41.3. договору не протирічить частини 1 статті 291 Господарського кодексу України, оскільки, у даному випадку мова йде про взаємне волевиявлення двох сторін, закріплене в договорі, щодо встановлення певного порядку припинення їхніх правовідносин, а саме: в порядку розірвання договору - на підставі повідомлення орендодавця.
Також частина 3 статті 291 Господарського кодексу України передбачає можливість розірвання договору оренди у порядку встановленому статтею 188 Господарського кодексу України, яка дає можливість сторонам розірвати договір в односторонньому порядку за умови якщо це передбачено договором.
Крім того, суд вважає, що позивач помилково стверджує, що стаття 291 Господарського кодексу України містить імперативну норму, яка забороняє сторонам включати до договору оренди підстави для дострокового розірвання договору оренди.
Проте, стаття 291 Господарського кодексу України не містить жодної заборони сторонам за взаємною згодою визначити такий порядок припинення договору і не встановлює, що така мова договору є нікчемною або недопустимою. А як вже зазначалося частина 3 статті 6 Цивільного кодексу України передбачає право сторін в договорі відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Не можуть сторони відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.
Таким чином, починаючи з 25 листопада 2018 року у позивача немає жодних підстав для використання приміщення в своїй господарський діяльності.
Пунктом 42.1. договору оренди № Е-1/Х-1 встановлено, що після закінчення строку оренди, а також у разі розірвання або припинення дії цього договору, орендар зобов'язаний звільнити приміщення від будь-якого майна (в тому числі відокремлюваних поліпшень) і повернути приміщення та обладнання орендодавцеві протягом 10 (десяти) календарних днів з дня настання однієї із згаданих в цьому пункті обставин. Зазначений в цьому пункті триденний строк надається орендареві виключно для звільнення приміщення, і не може бути використаний для проведення будь-якої підриємницької діяльності в приміщенні (з 25 листопада по 04 грудня 2018 року)
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частни 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача необґрунтованими, не підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, та такими, що не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов*язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судовий збір покладається на позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд-
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Повне рішення складено "17" лютого 2020 р.
Суддя П.В. Хотенець