12 лютого 2020 року м. ТернопільСправа № 921/712/19
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Руденка О.В.
при секретарі судового засідання Курмило В.М.
розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросем"
до відповідача Приватного підприємства "Розтоцьке-Агро"
про стягнення грошових коштів у розмірі 390 517,32 грн
за участі представників:
позивача - Трохановський Т.Я.
відповідача - не прибув
Суть справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросем" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Розтоцьке-Агро" про стягнення грошових коштів у розмірі 390 517,32 грн.
Ухвалою від 11.11.2019 судом відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих у судовому засіданні повноважним представником, позивач посилається на невиконання його контрагентом умов договору поставки, в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, зважаючи на що у відповідача виникла заборгованість, сума якої, з врахуванням відсотків річних та штрафних санкцій, заявлена до стягнення у судовому порядку.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, витребуваних судом документів, у тому числі відзиву на позов, не подав, хоча про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, в порядку визначеному процесуальним законодавством та п.3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".
Зокрема, рекомендовані повідомлення про вручення суб'єкту господарювання поштових відправлень (ухвал про відкриття провадження у справі, про відкладення підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті) повернулись на адресу суду із відмітками про вручення процесуальних документів 15.11.2019, 18.12.2019, 15.01.2020 та 31.01.2020 відповідно.
За таких обставин справа вирішується за правилами ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.
Розгляд даного спору здійснювався із технічною фіксацією судового процесу в порядку ст. 222 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, судом встановлено наступне.
Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Із даною правовою нормою кореспондуються і положення статті 174 ГК України, за якою господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Як слідує із матеріалів справи, 12 лютого 2019 року між ТОВ "Агросем" (Постачальник) та ПП "Розтоцьке-Агро" (Покупець) було укладено договір поставки №12.02.19-77/2 (далі - Договір), відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов'язався передати (поставити) Покупцеві у його власність продукцію виробничо-технічного призначення (Товар), а Покупець зобов'язався прийняти Товар та оплатити його вартість.
Відповідно до змісту пунктів 2.1, 3.1 Договору, найменування, асортимент, кількість Товару, а також ціна за одиницю та загальна його вартість визначаються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.
Покупець оплачує Товар шляхом 100% передоплати, якщо інший порядок та строки розрахунків не визначені у відповідній специфікації до цього Договору (п.3.5 угоди).
На виконання положень угоди контрагенти уклали Специфікацію №2 від 12.02.2019, у якій погодили, що поставці підлягають мінеральні добрива на загальну суму 340 610,83 грн.
Поставка Товару здійснюється Постачальником на умовах доставки на склад за адресою: с. Гаї-Розтоцькі, Тернопільський район, Тернопільська область. Допускається поставка окремими партіями. Товар мав бути доставлений Покупцю у строк до 05.08.2019. Покупець зобов'язався оплатити вартість Товару у розмірі 100% до 05.08.2019 (пункти 3-5 Специфікації).
Таким чином, у вказаній Специфікації №2 сторони узгодили конкретну дату - 05.08.2019, до настання якої Покупець мав у повній мірі розрахуватися за отриманий Товар.
Термін дії вказаного правочину: з дати його підписання обома Сторонами протягом одного року, але в будь - якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 13.1 Договору).
На виконання своїх договірних зобов'язань, ТОВ "Агросем", відповідно до Специфікації №2 від 12.02.2019, поставило товар Покупцю на загальну суму 340 610,83 грн, що підтверджується видатковою накладною №АГ-04/08002 від 04.08.2019. Зазначений первинний документ бухгалтерського обігу підписаний представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень. Як наслідок, суд вважає належним чином підтвердженим факт поставки відповідачу матеріальних цінностей на загальну суму 340 610,83 грн.
В свою чергу, після отримання Товару, порушуючи умови укладеного правочину підприємство не здійснило його оплату. Відтак, заборгованість по спірній поставці становить 340 610,83 грн.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу свого контрагента направлялось досудове попередження №ОЛ.02.10.19/626 від 02.10.2019 з вимогою сплатити заборгованість. Однак дану вимогу відповідач залишив без задоволення.
На час звернення із позовом до суду даний борг відповідачем залишається неоплаченим.
У відповідності до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 ЦК України.
Взаємовідносини, що склалися між учасниками спору суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на зазначені приписи та умови укладеного між суб'єктами господарювання правочину, Приватне підприємство зобов'язане було здійснити оплату за отриманий товар на користь товариства у строк до 05.08.2019, тобто станом на час звернення із позовом та вирішення даного спору судом обов'язок по оплаті настав. А тому позовні вимоги про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 340 610,83 грн підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Умовами укладеного правочину, зокрема пунктом 9.2, учасники правовідносин погодили, що у випадку порушення термінів або умов оплати Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє у період, за який сплачується пеня.
Згідно поданого розрахунку, позивачем за неналежне виконання умов договору за період з 06.08.2019 по 31.10.2019, нарахована пеня в сумі 26 950,25 грн. Перевіривши відповідність здійснених позивачем обчислень, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 26 950,25 грн пені.
Законодавець у статті 536 ЦК України обумовив, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно п. 9.4 Договору, за порушення грошових зобов'язань по оплаті Товару, Покупець сплачує на користь Постачальника відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3 % за кожен місяць від простроченої суми, за весь період прострочення. На підставі зазначеного пункту Договору, за вересень та жовтень 2019 позивачем до стягнення заявлено суму відсотків в розмірі 20 492,64 грн.
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно поданого позивачем розрахунку за неналежне виконання умов договору відповідачу за період з 06.08.2019 по 01.11.2019 нараховані 3 % річних в сумі 2 463,60 грн.
Пунктом 1.12. постанови Пленуму ВГСУ № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 встановлено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Перевіривши відповідність здійснених позивачем обчислень з урахуванням дати виникнення зобов'язання та в межах періодів існування заборгованості, суд вважає, що до стягнення підлягають 3 % річних в сумі 2 463,60 грн та відсотки за користування чужими грошовими коштами на загальну суму 20 436,65 грн. В решті позовних вимог у цій частині суд відмовляє за їх необґрунтованістю.
Як наслідок, судом задовольняються вимоги про стягнення з відповідача 340 610,83 грн боргу, 26 950,25 грн пені, 20 436,65 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами та 2 463,60 грн 3 % річних, як таких, що підтверджені матеріалами справи та законодавчими актами, які регламентують спірні правовідносини.
Судовий збір, в силу ст.129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Розтоцьке-Агро" (с. Гаї-Розтоцькі, Зборівський район, Тернопільська область, 47232, іден. код 41129405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросем" (проспект Героїв Сталінграда, буд. 6А, Оболонський район, м. Київ, 04210, ідент. код 30967207) суму заборгованості за отриманий товар в розмірі 340 610 (триста сорок тисяч шістсот десять) грн 83 коп.; пеню у розмірі 26 950 (двадцять шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят) грн 25 коп.; відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 20 436 (двадцять тисяч чотириста тридцять шість) грн 65 коп.; 3% річних у розмірі 2 463 (дві тисячі чотириста шістдесят три) грн 60 коп. та 5 856 (п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят шість) грн 93 коп. в рахунок повернення сплаченого судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному б-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Повне рішення складено 18.02.2020
Суддя О.В. Руденко