17 лютого 2020 року Справа № 915/2087/19
м.Миколаїв
Господарський суд у складі судді Ткаченко О.В.,
розглянувши в судовому засіданні
за участю:
секретаря судового засідання Сулейманової С.М.,
представника боржника:
представника позивача: Гутирі М.М., за довіреністю,
представника заявника (боржника): Чуб Т.В., за довіреністю,
матеріали заяви боржника Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод»
про розстрочення виконання судового рішення у справі №915/2087/19
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Светолюкс-Электромонтаж»
(54055, м.Миколаїв, вул.Потьомкінська, 131-В, ідентифікаційний код 30975988).
до відповідач: Державне підприємство «Миколаївський бронетанковий завод»
(54017, м.Миколаїв, вул 1 Слобідська, 120, код ЄДРПОУ 07856371)
про: стягнення 129796,99 грн. -
04.02.2020р. від боржника до суду надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду в частині сплати 123439,05 грн. строком на 12 місяців зі сплатою щомісячного платежу не пізніше 30 числа кожного місяця починаючи з березня 2020 року у розмірі 10286,59 грн. заява мотивована тим, що ДП «Миколаївський бронетанковий завод» знаходиться у скрутному фінансовому становищі, при цьому, непокритий збиток підприємства складає 48534 млн. грн. згідно з даних балансу станом на 30.09.2019р. та не має реальної об'єктивної можливості виконати рішення суду у повному обсязі. Заявник зазначив, що стягнення одночасно усієї заборгованості на користь позивача призведе до арешту коштів, блокування роботи підприємства, порушення строків виконання державного замовлення під кредитні кошти за державні гарантії, паралізує діяльність підприємства, призведе до невиконання укладених з Міністерством оборони України договорів та може призвести до банкрутства підприємства.
Ухвалою суду від 05.02.2020р. вказану заяву було призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.02.2020р.
13.02.2020р. від позивача до суду надійшли заперечення на заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду, в якій позивач зазначає, що боржником в порушення приписів ст. 74 ГПК України не подано суду доказів про наявність усіх відкритих боржником рахунків в банківських установах та наявності/відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення, а також доводи боржника зводяться до зазначення наявності непокритого збитку підприємства в сумі 48534 млн. грн., однак в силу приписів ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Окрім цього позивачем зазначено, що заборгованість виникла з 2018 року, рішенням суду борг був стягнутий 24.12.2019р. однак боржником за весь цей час не було сплачено жодного платежу в рахунок часткового погашення боргу.
В судовому засіданні 14.02.2020р. оголошувалась перерва до 17.02.2020р.
17.02.2020р. від позивача до суду надійшли доповнення до заперечення за заяву відповідача, в яких позивач просить суд залучити до матеріалів справи інформацію з автоматизованої системи виконавчих проваджень, з якої вбачається, що станом на 17.02.2020р. за період з 01.08.2019р. відносно відповідача виконавчі провадження завершені, в тому числі те, що було відкрито 21.01.2020р.
17.02.2020р. від відповідача до суду надійшла заява про долучення додаткових документів - балансу станом на 10.02.2020р., копії бухгалтерської довідки від 10.02.2020р. №267 та копію витягу з інформаційної системи органів ДФС станом на 12.02.2020р.
Представник позивача в судових засіданнях зазначила суду, що баланс підприємства-відповідача станом на 30.09.2019р. не можу свідчити про його скрутне матеріальне становище у лютому 2020 року та пояснила, що за отриманими позивачем даними з Єдиного реєстру виконавчих проваджень відносно ДП «Миколаївський бронетанковий завод» відсутні відкриті виконавчі провадження про стягнення заборгованості, що свідчить про фактичну відсутність боргів, які стягують у примусовому порядку. Тому, з огляду на це, а також враховуючи ненадання відповідачем реальних відомостей щодо наявних грошових коштів, існуючої заборгованості та її погашення, а також зважаючи на відсутність хоча б часткового погашення боргу перед позивачем, представник позивача просив суд у задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду відмовити.
Представник відповідача в судовому засіданні зазначив суду, що у нього дійсно відсутні відкриті виконавчі провадження з огляду на те, що ним укладаються розстрочки виконання зобов'язань та здійснюється часткова оплата заборгованості. Наразі відповідач працює під державний кредит та накладення арешту на його рахунки призведе до відмови у наданні кредитних коштів. Наявний прибуток відповідач розподіляє між своїми контрагентами та здійснює часткове погашення існуючої заборгованості згідно з умовами розстрочень виконання зобов'язання, що позбавляє його можливості одночасно виконати своє зобов'язання перед позивачем. З огляду на це, представник відповідача просив суд задовольнити його заяву, розстрочити виконання рішення суду згідно з наданим графіком.
В судовому засіданні 17.02.2020р. судом було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Ознайомившись з наданими суду доказами, дослідивши обставини заяви в сукупності з матеріалами справи, оцінивши докази у відповідності до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
04.10.2019р. ТОВ «Светолюкс-Электромонтаж» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою за вих. №492 від 03.10.2019р. (вх.№15529/19), в якій просить суд стягнути з ДП «Миколаївський бронетанковий завод» заборгованість за договором №330 від 21.09.2018р. робіт про впровадженню АСКОЕ на загальну суму 129796,99 грн., з яких: 117320,32 грн. основного боргу, 10304,9 грн. пені, 1832,13 грн. 3% річних, 339,64 грн. інфляційних втрат.
Рішенням суду від 24.12.2019р. з ДП “Миколаївський бронетанковий завод” на користь ТОВ «Светолюкс-Электромонтаж» було стягнуто 117320,32 грн. основного боргу, 2000,0 грн. пені, 1832,13 грн. - 3% річних, 339,64 грн. інфляційних втрат та 1946,96 грн. судового збору.
31.01.2020р. на виконання вказаного рішення був виданий відповідний наказ.
Ухвалою суду від 26.11.2019р. вказану заяву було прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 03.12.2019р.
Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Згідно ч.1 ст.36 Закону України “Про виконавче провадження” за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.
Таким чином, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Боржник в обґрунтування заяви про відстрочку виконання судового рішення посилається на: відсутність вини у невиконанні зобов'язання зі своєчасної оплати поставленого позивачем товару, наявність скрутного фінансового становища та неможливість одночасно задовольнити вимоги позивача.
Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення можуть бути підтверджені належними засобами доказування виключні обставини, які свідчать про неможливість або утруднення виконання судового рішення у встановлений строк, а не обставини, які свідчать про можливі негативні для господарської діяльності боржника наслідки.
Дослідивши обставини заяви, оцінивши докази у відповідності до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши представника стягувача суд дійшов висновку, що відповідачем в порушення ст. 73, 74 ГПК України, не доведено та не підтверджено належними і допустимими доказами подій, як таких, що вказують на винятковість випадку, зокрема, на наявність інших зобов'язань, по яким відповідачем укладено розстрочку виконання зобов'язань та здійснюються платежі належним чином.
Суд вважає слушним зауваження позивача про те, що відповідачем не доведено наявність можливості здійснити часткову оплату за даним зобов'язанням, в тому числі наявності/відсутності коштів на рахунках, відомостей щодо отримання коштів та здійснення розрахунків з іншими стягувачами, в т.ч. на підставі умов укладених мирових угод тощо.
Суд приймає до уваги, що відповідач фактично користується грошовими коштами, які мав сплатити позивачу (стягувачу) у березні 2019 року, однак до цього часу не сплатив, в тому числі впродовж розгляду справи та після прийняття судом рішення у даній справі, що в свою чергу порушує принцип співмірності негативних наслідків для боржника з інтересами кредитора, та свідчить про відсутність реальних підстав вважати можливим отримання в подальшому стягувачем присуджених йому коштів.
Тяжкий фінансовий стан підприємства не може бути підставою для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду.
Будь-яких доказів того, що відповідачем вживались заходи щодо погашення боргу (в т.ч. часткового) останнім не надано.
Таким чином, з урахуванням зазначених норм та обставин, законні підстави для задоволення заяви боржника про відстрочку виконання судового рішення у справі № 915/2087/19 у суду відсутні.
У відповідності до змісту ч. 7 ст. 331 ГПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.
Керуючись ст.ст. 232, 233, 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволенні заяви Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» про розстрочення виконання судового рішення у справі №915/2087/19 відмовити.
Ухвала суду, набирає законної сили у відповідності до ст.235 ГПК України.
Ухвала може бути оскаржена у відповідності до ст.255 ГПК України.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст ухвали складений та підписаний суддею 18.02.2020р.
Суддя О.В. Ткаченко