"04" лютого 2020 р.
м. Київ
Справа № 911/2610/19
Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Браги Л.К., розглянув в порядку загального позовного провадження
позов Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Мережна, буд. 3, код ЄДРПОУ 04654336)
до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційна контора № 7 (09108, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 34, код ЄДРПОУ 30664897)
про зобов'язання укладення Додаткової угоди до Договору на постачання та споживання теплової енергії
за участю представників:
позивача: не зявився;
відповідача: Прохацька Т.О. (дов. б/н від 02.01.2019); Балас Ю.М. (керівник)
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява №1653 від 11.10.2019 Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційна контора № 7 про зобов'язання укладення Додаткової угоди до Договору на постачання та споживання теплової енергії №1610 від 01.10.2011.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.10.2019 вказану позовну заяву залишено без руху.
08.11.2019 через канцелярію позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області від 28.10.2019, подано заяву №1807 від 05.11.2019 про усунення недоліків позовної заяви. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою від 15.11.2019 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.12.2019, встановлено строк для подання відповідачу відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.
04.12.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області відповідачем подано клопотання №1868 від 03.12.2019 про відкладення розгляду справи.
Крім того, 04.12.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області відповідачем подано відзив на позовну заяву.
Також, 04.12.2019 до суду від позивача надійшла заява №1978 від 04.12.2019 про розгляд справи за відсутності позивача.
У підготовче судове засідання 09.12.2019 представники сторін не з'явились. Суд, задовольнив клопотання відповідача №1868 від 03.12.2019 про відкладення розгляду справи та в порядку ч. 2 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 13.01.2020. Також, судом відповідно до ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
17.12.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив №2019 від 13.12.2019.
Також від позивача 17.12.2019 до суду надійшла заява №2018 від 13.12.2019 про залучення третьої особи.
13.01.2020 до суду від позивача надійшла заява №15 від 09.01.2020 про розгляд справи за відсутності позивача.
13.01.2020 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив №19 від 08.01.2020.
У підготовчому судовому засіданні 13.01.2020 судом задоволено заяву відповідача №15 від 09.01.2020 про розгляд справи без його участі. Також, у судовому засіданні відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив №19 від 08.01.2020, яке долучено судом до матеріалів справи. Поряд з тим, суд в порядку п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 04.02.2020 та повідомив сторони, що вирішення питання щодо залучення третьої особи, згідно заяви № 2018 від 13.12.2019 буде вирішуватись у судовому засіданні 04.02.2020.
15.01.2020 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив №19 від 08.01.2020.
03.02.2020 до суду від позивача надійшла заява №137 від 03.02.2020 про розгляд справи за відсутності позивача.
04.02.2020 відповідачем до суду подано клопотання №190 від 03.02.2020 про приєднання доказів до матеріалів справи.
В судовому засіданні 04.02.2020 суд задовольнив клопотання відповідача №190 від 03.02.2020 про приєднання документів, заслухав представників сторін, позивач у судове засідання не з'явився, відповідач проти позову заперечив.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним:
- 01.10.2011 між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання та споживання теплової енергії №1610;
- Рішенням Білоцерківської міської ради «Про списання з балансу комунальних підприємств Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційних контор №№ 1, 6, 7 багатокваритирних будинків» №2278-52-VII від 24.05.2018 вирішено списати багатоквартирні будинки з балансу комунальних підприємств Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційної контор №№ 1, 6, 7;
- На виконання Рішення №2278-52-VII від 24.05.2018, Білоцерківська міська рада прийняла Рішення «Про визначення балансоутримувачів нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади м. Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради, які знаходяться в багатоквартирних будинках» від 27.12.2018 року №3202-63-VII.
- Додатком №3 до рішення міської ради від 27.12.2018 року №3202-63-VII визначено перелік нежитлових приміщень, які знаходяться в багатоквартирних будинках для постановки на баланс відповідача.
- У зв'язку з прийняттям на баланс нежитлових приміщень відповідно до додатку №3 до рішення міської ради від 27.12.2018 року №3202-63-VII позивачем 26.09.2019 надіслано на адресу відповідача два примірника Додаткової угоди №1610/ДУ до Договору на постачання та споживання теплової енергії №1610 від 01.10.2011 для підписання та скріплення печаткою відповідачем.
- Відповідач відмовився від укладання додаткового договору на теплопостачання приміщень визначених Додатком №3 до рішення міської ради від 27.12.2018 року №3202-63-VII.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що договір (Додаткова угода) про надання послуг з постачання теплової енергії укладається між виконавцем та споживачем послуги, а відповідач не є споживачем вказаної послуги по спірним приміщенням. Крім того, Рішенням міської ради від 27.12.2018 року №3202-63-VII не встановлено спірний обов'язок відповідача.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
01.10.2011 між Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" та Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційна контора № 7 укладено Договір про постачання та споживання теплової енергії №1610, відповідно до п. 1.1. предметом даного договору є надання споживачеві теплової енергії у вигляді опалення, підігріву води.
Відповідно до п. 1.2. Договору теплопостачальна організація постачає споживачу теплову енергію, а споживач зобов'язується прийняти на межі балансової належності з найменшими витратами та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами, затвердженими міськими органами самоврядування.
Теплопостачальна організація передає споживачу теплову енергію згідно даних зазначених у додатку №1, який є невід'ємною частиною даного Договору. Теплопостачальна організація передає споживачу теплову енергію у вигляді опалення - протягом опалювального сезону, початок та закінчення якого визначаються відповідними розпорядженнями Білоцерківського виконкому та підігріву води - протягом року згідно графіку затвердженого Білоцерківськім виконкомом (п. 2.1. Договору).
Відповідно до п. 11.3. Договору всі зміни і доповнення до Договору повинні бути зроблені у письмовій формі і підписані повноважними представниками сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає наступне.
Відповідно до рішення Білоцерківської міської ради №2278-52- VII від 24.05.2018, зокрема, вирішено: списати багатоквартирні будинки з балансу комунальних підприємств Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційних контор №№1, 6, 7.
У разі коли у списаному з балансу багатоквартирному будинку наявні квартири та/або нежитлові приміщення, які перебувають у комунальній власності (право власності зареєстроване), комунальним підприємствам Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційним конторам №№1, 6, 7 прийняти таке майно на свій баланс, на підставі окремо прийнятого рішення Білоцерківської міської ради (п. 3.2. Рішення №2278-52- VII від 24.05.2018).
Комунальним підприємствам Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційним конторам №1, 6, 7, продовжити надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій до визначення управителя або прийняття співвласниками рішення щодо форми (способу) управління багатоквартирним будинком, забезпечити зберігання технічної документації на будинки, актів про списання багатоквартирних будинків з балансу та забезпечити їх подальшу передачу управителям, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків тощо відповідно до вимог чинного законодавства України (п. 4. Рішення №2278-52- VII від 24.05.2018).
На виконання Рішення №2278-52-VII від 24.05.2018 Білоцерківською міською радою прийняте Рішенням №3202-63-VII від 27.12.2018 року «Про визначення балансоутримувачів нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади м. Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради, які знаходяться в багатоквартирних будинках» яким вирішено Комунальним підприємствам Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційним конторам №№ 1, 6, 7, прийняти на свій баланс нежитлові приміщення, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Білої Церкви в особі Білоцерківської міської ради, які знаходяться в багатоквартирних будинках згідно додатків 1, 2, 3.
Додатком №3 до Рішення №3202-63-VII від 27.12.2018 визначено перелік нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади міста Білої Церкви в особі Білоцерківської міської ради, які знаходяться в багатоквартирних будинках для постановки на баланс комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційним конторам №1 нежитлового приміщення, а саме: нежитлове приміщення у житловому будинку літ. «А-5» №80 по вул. І. Кожедуба, 119 площею 16,9 м2; нежитлове приміщення №161 по вул. І. Кожедуба, 155, площею 33,9 м2; нежитлове приміщення в житловому будинку літ. «А-9» №145 по вул. Раскової,60 площею 34,3 м2; нежитлове приміщення в житловому будинку літ. «А-9» №74а по вул. Героїв Курт, 45 площею 34,1 м2; нежитлове приміщення в житловому будинку літ. «А-9» №358 по вул.. Героїв Курт, 45 площею 12,3 м2; нежитлове підвальне приміщення в житловому будинку №108, по вул. Грибоєдова, 24 площею 112,9 м2; нежитлове підвальне приміщення в житловому будинку літ. «А-9»№457 по вул. Леваневського, 30 площею 34,8 м2; нежитлове примішення в житловому будинку літ. «А-9» №458 по вул. Леваневського, 30 площею 22,3 м2; нежитлове приміщення по вул. Леваневського, 30 площею 41,5 м2; нежитлове підвальне приміщення по вул. Митрофанова, 12 /18 площею 1294,1 м2; нежитлове підвальне приміщення в багатоквартирному житловому будинку літ. «А-5» №120, по вул. Митрофанова, 13/16 площею 13,4 м2.
У зв'язку з прийняттям на баланс нежитлових приміщень відповідно до додатку №3 до рішення міської ради від 27.12.2018 року №3202-63-VII Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" (позивач) 26.09.2019 надіслано на адресу відповідача два примірника Додаткової угоди №1610/ДУ до Договору на постачання та споживання теплової енергії №1610 від 01.10.2011 для підписання та скріплення печаткою Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційна контора № 7 (відповідач).
Водночас, відповідач відмовився від укладання додаткового договору на теплопостачання приміщень визначених Додатком №3 до рішення міської ради від 27.12.2018 року №3202-63-VII.
Так, заперечуючи проти позову відповідач зазначає наступне:
- Договір (Додаткова угода) про надання послуг з постачання теплової енергії укладається між виконавцем та споживачем послуги, а відповідач не є споживачем вказаної послуги по спірним приміщенням, оскільки не є їх власником, не користується ними, та не отримує послугу для власних потреб. Крім того, Рішенням міської ради від 27.12.2018 року №3202-63-VII не встановлено спірний обов'язок відповідача, оскільки законодавством не передбачено, що сам факт перебування приміщення на балансі комунального підприємства покладає на таке підприємство обов'язок оплачувати послуги з постачання теплової енергії до такого приміщення.
- Поряд з тим, відповідач зазначає, що він здійснює господарську діяльність з метою отримання прибутку відповідно до укладених договорів та за умови отримання плати за надані послуги. Оскільки відповідач взагалі не користується спірними приміщеннями (в тому числі не використовує з метою отримання прибутку) не є власником таких приміщень (який в силу вимог законодавства зобов'язаний утримувати належне йому майно) та не отримує при цьому відшкодування витрат на оплату комунальних послуг по спірним житловим приміщенням, то задоволення позовних вимог буде суперечити чинному законодавству, Статуту відповідача та принципам господарського розрахунку і самоокупності.
За змістом статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.
Відповідно до статті 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов'язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та іншими способами відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.02.2019 у справі Справа № 908/581/18).
Відтак, у даній справі суд встановлює чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту права, викладений у позовній вимозі в частині зобов'язання відповідача укласти додаткову угоду до договору, способу захисту цивільного права, передбаченому законом, та відповідно чи підпадає він під примусове виконання обов'язку в натурі.
Так, у резолютивній частині позовної заяви позивач просить суд зобов'язати Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційна контора № 7 укласти з Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" Додаткову угоду №1610/ДУ до Договору на постачання та споживання теплової енергії від 01.10.2011 №1610 про викладення Додатку № 1 «Вхідні дані для аналізу, обліку, обрахування необхідні для постачання теплової енергії» в редакції викладеній позивачем.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 3 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Примусовий порядок укладання господарських договорів за рішенням суду регулюється статтею 187 Господарського кодексу України та статтею 648 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
Зі змісту зазначеної статті вбачається, що переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. При цьому передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов'язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов'язкового для виконання акта планування. В інших випадках спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв'язані зобов'язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору. (Аналогічна правова позиція наведена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського від 25.05.2018 у справі № 61/341).
Згідно з абзацом другим частини другої статті 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
У разі невизнання стороною договору, укладення якого є обов'язком в силу вимог закону, права іншої сторони на укладення такого договору підлягають захисту судом на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.
Аналогічна позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 61/341, постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 46/406, від 07.05.2019 у справі №914/1002/18, від 30.01.2020 у справі 905/887/19.
Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов'язків ( статті 3, 6, 12-15, 20 Цивільного кодексу, статті 3 - 5 ЦПК України у редакції, що діяла до 15.12.2017) можна зробити висновок про те, що в разі невиконання відповідачем зобов'язання з укладення договору, який відповідає типовому договору, таке право підлягає захисту судом на підставі пункту 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.10.2012 у справі №6-110цс12.
Отже, з урахуванням того, що серед способів захисту, передбачених статтею 16 Цивільного кодексу України, не зазначено такого способу захисту, як установлення правовідносин (в тому числі шляхом зобов'язання особи до укладання відповідних договорів), права позивача на укладення договору підлягають захисту шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії. (Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.09.2020 у справі № 911/1746/18).
Однак, правильно обраний спосіб захисту порушеного права повинен, з однієї сторони, відповідати за своєю правовою природою суті спірних правовідносин, а з іншої - передбачати конкретний механізм захисту порушеного права, тобто мати відображення в сформульованих відповідним чином позовних вимогах, які дадуть змогу безумовно виконати таке рішення у разі задоволення судом вимог.
Разом з цим, обраний позивачем спосіб захисту у даній справі не призведе до захисту прав позивача, оскільки навіть у випадку задоволення позовних вимог, такий спосіб захисту унеможливлює примусове виконання.
Зазначене свідчить про фактичну неможливість захисту прав позивача в обраний ним спосіб у зв'язку з відсутністю конкретного порядку примусового виконання судового рішення. (Анологічна правова позиція викладена у постанові Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 у справі №910/3693/18).
Отже, обраний позивачем спосіб захисту у вигляді зобов'язання відповідача на укладення Додаткової угоди до Договору на постачання та споживання теплової енергії №1610 від 01.10.2011 не підлягає задоволенню, оскільки не призведе до захисту чи поновленню його порушеного права.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 18.02.2020.
Суддя А.Ф. Черногуз