14 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 910/4826/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранець О.М. - головуючий, Мамалуй О.О., Студенець В.І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лерс»
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Мальченко А.О., Жук Г.А., Дикунської С.Я.
від 24.10.2019
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лерс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-лізинг Україна»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Саваріна Олена Сергіївна
про визнання права користування автомобілем, визнання недійсним виконавчого напису та витребування майна
Товариство з обмеженою відповідальністю Лерс» звернулося 24.12.2019 до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2019 у справі № 910/4826/19.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 04.02.2020 у справі визначено колегію суддів у складі: Баранець О.М. (головуючий суддя), судді: Мамалуй О.О., Студенець В.І.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лерс», колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Лерс» мотивована тим, що ухвала Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2019 у справі № 910/4826/19 прийнята з порушенням норм процесуального права, оскільки обмежується право скаржника на апеляційне оскарження судового рішення.
Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності з 08.02.2020, внесено зміни до законодавчих актів України, у тому числі, у Господарському процесуальному кодексі України.
Відповідно до розділу II. Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо:
1) Верховний Суд вже викладав у своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку; або
2) правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Підставою для постановлення судом апеляційної інстанції ухвали від 24.10.2019 у справі № 910/4826/19 про повернення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лерс» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2019 стало невиконання заявником вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 23.09.2019, якою апеляційну скаргу залишено без руху; Товариству з обмеженою відповідальністю «Лерс» наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги - подання доказів сплати судового збору в сумі 8 644,50 грн протягом 10 днів з дня отримання ухвали.
Копію ухвали Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 у справі № 910/4826/19 надіслано заявнику за вказаною ним в апеляційній скарзі адресою, та отримано уповноваженим представником 03.10.2019, що підтверджується зворотнім рекомендованим поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0411628656762, отже останнім днем для усунення недоліків апеляційної скарги є 15.10.2019.
Скаржником не заперечується, що вимоги ухвали суду апеляційної інстанції від 23.09.2019 у строк до 15.10.2019 ним не виконано, однак, вважає, що судом неправомірно повернуто апеляційну скаргу, оскільки особа, відповідальна за отримання вхідної кореспонденції (помічник директора Смагіна І.А.), 03.10.2019 перебувала у відрядженні, а тому не могла отримати поштову кореспонденцію, а саме ухвалу суду від 23.09.2019 по справі № 910/4826/19.
Поштовий конверт з ухвалою суду від 23.09.2019 по справі № 910/4826/19 вона отримала особисто 11.10.2019 і в цей же день ухвала була зареєстрована у журналі вхідної кореспонденції підприємства, тому строк для усунення недоліків апеляційної скарги спливав лише 21.10.2019.
Відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України Верховний Суд є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Згідно частини 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Відповідно до частини 4 статі 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Суд апеляційної інстанції встановив, що апелянт у встановлений судом в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 у справі № 910/4826/19 строк не усунув недоліки апеляційної скарги.
Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 надсилалась заявнику за вказаною ним в апеляційній скарзі адресою, та отримана уповноваженим представником 03.10.2019, що підтверджується зворотнім рекомендованим поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0411628656762. Ідентична інформація щодо вручення поштового відправлення № 0411628656762 адресату 03.10.2019 міститься і на офіційному сайті Укрпошти.
Тобто у суду апеляційної інстанції були відсутні об?єктивні підстави ставити під сумнів факт отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Лерс» ухвали Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 про залишення його апеляційної скарги без руху саме 03.10.2019.
Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 було оприлюднене у Єдиному державному реєстрі судових рішень 24.01.2018 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/84419145), а тому скаржник міг ознайомитися з текстом цієї ухвали.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Лерс» жодних доказів на підтвердження своїх доводів що ухвала Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 у справі № 910/4826/19, яка була надіслана йому рекомендованим листом № 0411628656762, була отримана 11.10.2019 не надало.
За наявності інформації щодо вручення зазначеного поштового відправлення, яка розміщена на офіційному сайті Укрпошта, та міститься у зворотньому поштовому повідомленні, реєстрація позивачем ухвали Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 у справі № 910/4826/19 у журналі вхідної кореспонденції 11.10.2019 не може бути доказом саме дати вручення оскарженого рішення позивачу.
Щодо доводів скаржника про перебування особи, відповідальної за отримання вхідної кореспонденції, 03.10.2019 у відрядженні, то згідно з пунктом 1.2 Порядку отримання та роботи із вхідною кореспонденцією в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Лерс», яке додане скаржником до касаційної скарги, на період тимчасової відсутності помічника директора підприємства його обов?язки, визначені даним Порядком, передаються для виконання особі, яка його тимчасово заміщує, або іншому працівникові підприємства за дорученням керівника підприємства.
З огляду на викладене, доводи касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лерс» висновків суду апеляційної інстанції щодо невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений законом строк не спростовують, а спрямовують суд касаційної інстанції до втручання у фактичну складову судового рішення, тобто до необхідності переоцінки висновків суду апеляційної інстанції.
Крім того, ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню з нею до апеляційного суду у загальному порядку після усунення недоліків.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, зокрема і у справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13), що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» заява № 52854/99).
Не можна розглядати перегляд, як замасковану апеляцію. Відступи від цього принципу виправдані лише тоді, коли вони необхідні за обставин суттєвого та неспростовного характеру.
В контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Використання касаційним судом оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: «суспільний інтерес», «значення для формування єдиної правозастосовчої практики», «малозначні справи», тощо, виходячи з високого статусу Верховного Суду, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, оскільки у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень і застосування Судом таких повноважень не може вважатися обмеженням доступу особи до процесу правосуддя.
Виходячи з наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лерс» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2019 у справі № 910/4826/19, оскільки правильне застосування апеляційним господарським судом норм Господарського процесуального кодексу України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Керуючись статтями 234, 235, пунктом 2 частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Лерс» у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2019 у справі № 910/4826/19.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді О. Мамалуй
В. Студенець