м. Суми
13.02.2020 Справа № 920/823/19
Господарський суд Сумської області у складі:
судді Резніченко О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Чепульської Ю.В.,
розглянув скаргу від 31.01.2020 №57 Комунального підприємства «Глухівський тепловий район» на дії начальника Глухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Суми) (надалі - ДВС) щодо скасування дій винесення постанов при виконанні рішення по справі №920/823/19
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до відповідача Комунального підприємства «Глухівський тепловий район»,
про стягнення 367230 грн 41 коп.,
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - Колоша М.О., директор,
від ДВС - не з'явився
Стислий виклад прийнятих рішень, позицій сторін та ДВС.
Рішенням суду від 04.11.2019 позовні вимоги було задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 85 605 грн 67 коп. пені, 101 322 грн 71 коп. 3% річних, 94 696 грн 36 коп. інфляційних втрат, 5508 грн 46 коп. витрат по сплаті судового збору; клопотання Комунального підприємства «Глухівський тепловий район» про зменшення розміру штрафних санкцій задоволено частково; зменшено розмір заявленої Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» пені на 50%.
06.12.2019 на виконання рішення суду було видано відповідний наказ.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 рішення першої інстанції було залишено без змін.
04.02.2020 до суду звернувся відповідач по справі із скаргою №57 від 31.01.2020 на дії ДВС. Відповідач просить суд скасувати винесену начальником відділу Глухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Суми) Осовиком К.М. постанову про відкриття виконавчого провадження від 22.01.2020 про стягнення з Комунального підприємства «Глухівський тепловий район» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 85605 грн 67 коп. пені, 101322 грн 71 коп. - 3% річних, 94696 грн 36 коп. інфляційних втрат, 5508 грн 46 коп. витрат по сплаті судового збору, а всього 287133 грн 20 коп.; скасувати винесену начальником відділу Глухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Суми) Осовиком К.М. постанову про стягнення виконавчого збору від 22.01.2020 в сумі 28713 грн 32 коп.; скасувати винесену начальником відділу Глухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Суми) (надалі - ДВС) Осовиком К.М. постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на загальну суму 250 грн 00 коп.
Скаржник зазначає, що до отримання постанов виконавця від 22.01.2020 він фактично не знав про існування наказу господарського суду від 06.12.2019, проте 28.01.2020 відповідачем добровільно виконано рішення суду та позивачу перераховано грошові кошти в розмірі 292641 грн 66 коп. Таким чином, вважає, що виконавець неправомірно виніс постанови про стягнення з відповідача виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.
Ухвалою суду від 05.02.2020 було призначено розгляд скарги на 13.02.2020.
13.02.2020 ДВС було надано відзив №9113 від 13.02.2020 на скаргу, в якому ДВС просить суд відмовити у задоволенні скарги відповідача, а також зазначає про те, що частина вимог про скасування постанов про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат виконавчого провадження відноситься до категорії спорів, які підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства та відносяться до юрисдикції адміністративних судів.
Представник позивача та державний виконавець в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду скарги були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення ухвали суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. Тому, скарга розглядається по суті у даному судовому засіданні.
В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину ухвали.
Фактичні обставини, встановлені судом. Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Щодо вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.01.2020.
Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно з ч.1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до п. 13 Постанови пленуму Верховного суду України №14 від 26.12.2003 року, у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших осадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби (дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів).
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний, зокрема серед іншого, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Зі змісту ч.1 ст. 13 Закону вбачається, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Стягувач звернувся 22.01.2020 до ДВС з наказом суду від 06.12.2019 для його примусового виконання.
Частиною п'ятою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
22.01.2020 ДВС на підставі ст.ст. 3,4, 24-27 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Зі змісту ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, державним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо:
1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;
3) боржника визнано банкрутом;
4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) юридичну особу - боржника припинено;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;
9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Згідно з ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Судом встановлено, що рішення господарського суду Сумської області від 06.12.2019 у справі №920/823/19 набрало чинності 03.12.2019, тобто у відповідності до строків, встановлених ст. 256 ГПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду надійшла на адресу господарського суду 09.12.2019.
10.12.2020 матеріали справи № 920/823/19 направлені до Північного апеляційного господарського суду разом з апеляційною скаргою АТ «НАК «Нафтогаз України».
Виконавче провадження ВП №61039674 було відкрито 22.01.2020 за заявою стягувача - АТ «НАК «Нафтогаз України» в той час як апеляційну скаргу АТ «НАК «Нафтогаз України» прийнято до провадження Північним апеляційним господарським судом 18.12.2019, про що свідчить копія ухвали, яка додана приватним виконавцем до заперечень.
Згідно зі ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Відповідно до постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 рішення суду від 04.11.2019 залишене без змін.
Відтак, станом на 22 січня 2019 року, констатувавши відповідність виконавчого документа вимогам статті 4 Закону № 1404-VIII, у тому числі в частині настання строку набрання ним законної сили, державний виконавець не мав правових підстав для повернення наказу господарського суду від 06.12.2019 без прийняття до виконання та в силу вимог закону був зобов'язаний винести постанову про відкриття виконавчого провадження.
Вищезазначена правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 826/15117/17.
За таких обставин відсутні підстави для висновку про протиправність постанови від 22 січня 2019 року № 61039674 про відкриття виконавчого провадження.
Крім того, підставою для визнання дій виконавця протиправними є саме порушення цими діями прав боржника, натомість у даному випадку боржник не довів і навіть не зазначив, яким чином порушені його права, а дії виконавця відповідають вимогам закону та спрямовані на примусове виконання судового рішення.
Враховуючи вищезазначене, скарга відповідача в цій частині є неправомірною, необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги про скасування постанов від 22.01.2020 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору.
Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
Відповідно до норм статей 339 та частини першої статті 340 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Проте згідно ч.1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
В свою чергу ч. 2 ст. 74 Закону «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
З наведених норм права вбачається, що Законом України «Про виконавче провадження» встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №921/16/14-г/15
За змістом пункту 1 частини першої ст. 175 і пункту 1 частини 1 ст. 231 ГПК України господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Враховуючи те, ще предметом оскарження є, в тому числі, постанови про стягнення виконавчого збору від 22.01.2020 та витрат виконавчого провадження від 22.01.2020, в даній частині провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись ст. ст. 234, 235, 339-345 ГПК України, суд
1. В частині скарги Комунального підприємства «Глухівський тепловий район» про скасування постанови начальника Глухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Суми) Осовика К.М. від 22.01.2020 про відкриття виконавчого провадження № 61039674 - відмовити.
2. В частині скарги Комунального підприємства «Глухівський тепловий район» про скасування постанов начальника Глухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Суми) Осовика К.М. від 22.01.2020 про стягнення виконавчого збору в розмірі 28713 грн 32 коп. та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в розмірі 250 грн 00 коп. у межах виконавчого провадження № 61039674 - провадження закрити.
3. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Дана ухвала може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. ст. 255-257 ГПК України.
Повний текст ухвали підписано 18.02.2020.
Суддя О.Ю. Резніченко