ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
17.02.2020Справа № 924/1181/19
Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Приватного підприємства "Влад" (вул. Соборності, 5, м. Славута, Хмельницька обл., 30000)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" (пров. Алли Горської, 5, м. Київ, 01032)
про стягнення 120 088,86 грн,
До Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Влад" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" про стягнення 120 088,86 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 06/08/2018 від 06.08.2018.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 15.11.2019 № 924/1181/19 матеріали вказаного позову передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
05.12.2019 матеріали позову надійшли до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 позовну заяву Приватного підприємства "Влад" залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 заяву Приватного підприємства "Влад" про забезпечення позову залишено без розгляду.
18.12.2019 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що позивачем було усунуто недоліки, визначені в ухвалі суду, у встановлений строк.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала про відкриття провадження у справі від 23.12.2019 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення позивачу та поштового конверту, надісланого відповідачу на юридичну адресу, за закінченням встановленого строку зберігання.
Суд зазначає, що ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі № 924/1181/19 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс", зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України, а саме: пров. Алли Горської, б. 5, м. Київ, 01032.
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення.
Отже, за висновками суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки «за закінченням встановленого строку зберігання» свідчить про відмову відповідача отримати копію судового рішення, і вважається днем вручення відповідачу ухвали у справі № 924/1181/19 в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.03.2018 у справі №911/1163/17.
Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Ураховуючи викладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 924/1181/19 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а отже, не скористався наданими йому процесуальними правами, ураховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд уважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
06.08.2018 між Приватним підприємством "Влад" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" (Покупець) укладено договір поставки № 06/08/2018 (надалі також - договір), за умовами п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, передати у власність Покупцю Товар, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти і оплатити такий товар.
Предметом договору є: піддони дерев'яні. (п. 1.2 договору)
Згідно з п. 4.4 договору, поставка товару здійснюється з відстроченням оплати партії товару на 14 календарних днів, зазначеного в рахунку-фактурі постачальника, після отримання від Постачальника рахунку-фактури на Товар, виставленого Покупцеві на підстав його заявки.
Розрахунки за цим договором здійснюються шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Датою платежу вважається дата надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника. (п. 5.1 договору)
На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач в свою чергу прийняв товар, що підтверджується накладними № 19 від 09.08.2019 на суму 26 640,00 грн, № 24 від 10.08.2018 на суму 39 960,00 грн, № 71 від 128.08.2018 на суму 39 960,00 грн, № 67 від 25.09.2018 на суму 39 960,00 грн, № 41 від 16.10.2018 на суму 39 960,00 грн, а також відповідними товарно-транспортними накладними.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару не виконав у повному обсязі, у зв'язку з чим заборгованість останнього за договором становить 66 436,00 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач в свою чергу прийняв товар, що підтверджується накладними № 19 від 09.08.2019 на суму 26 640,00 грн, № 24 від 10.08.2018 на суму 39 960,00 грн, № 71 від 128.08.2018 на суму 39 960,00 грн, № 67 від 25.09.2018 на суму 39 960,00 грн, № 41 від 16.10.2018 на суму 39 960,00 грн, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень.
Відповідно до вказаних первинних документів, загальна вартість поставленого позивачем товару становить 186 480,00 грн.
Однак, за поставлений товар відповідач розрахувався частково у загальному розмірі 120 440,00 грн, що підтверджується виписками по рахунку позивача.
Отже, заборгованість позивача перед позивачем за договором становить відповідно 66 040,00 грн, а не 66 436,00 грн, як вказує позивач у позові.
Натомість, у наведеній позивачем таблиці взаєморозрахунків з відповідачем позивач зазначив саме суму боргу у розмірі 66 040,00 грн.
Належних та достатніх доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем заборгованості перед позивачем у розмірі 66 040,00 грн до матеріалів справи не подано.
За наведених обставин суд зазначає, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором, не здійснив оплату поставленого товару у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 66 040,00 грн, факт існування якої належним чином доведений та відповідачем не спростований.
Отже, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 66 040,00 грн підлягають задоволенню.
Поряд з сумою осиного боргу позивачем заявлено до стягнення пеню, 3% річних та інфляційні у загальному розмірі 54 048,86 грн.
Відповідно до поданих позивачем розрахунків, суд установив, що 3% річних розраховано позивачем у загальному розмірі 3 449,00 грн, інфляційні в розмірі 10 204,65 грн та пеню в розмірі 40 395,22 грн.
У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У пункті 6.4 договору сторони погодили, що за порушення строків оплати Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійні облікової ставки НБУ від суми неоплати за кожний день прострочення.
Дослідивши здійснені позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних, суд зазначає про їх помилковість, невідповідність умовам договору та нормам чинного законодавства, оскільки позивачем: неправильно визначено періоди прострочення поставки кожної партії товару (необхідно за кожною накладною окремо), без урахування 14-денного відстрочення оплати згідно з п. 4.4 договору; неправомірно здійснено нарахування пені, інфляційних та 3% річних на суми заборгованості з включенням пені, інфляційних та 3% річних; не враховано ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України при нарахуванні пені; здійснено нарахування інфляційних втрат за неповні місяці; не враховано, що день фактичної поставки товару не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені (п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).
Здійснивши власний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних, в межах заявленого позивачем у позові періоду нарахування 25.08.2018 - 11.11.2019, за час прострочення оплати відповідачем кожної партії товару (окремо за кожною накладною) з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, які суд зараховував в порядку 4.5 договору, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 21 782,24 грн, 3% річних у розмірі 2 649,61 грн та інфляційні в розмірі 5 076,82 грн.
Отже, зважаючи на викладене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" (пров. Алли Горської, 5, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 40794076) на користь Приватного підприємства "Влад" (вул. Соборності, 5, м. Славута, Хмельницька обл., 30000, ідентифікаційний код 21339292) борг у розмірі 66 040 (шістдесят шість тисяч сорок) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 2 649 (дві тисячі шістсот сорок дев'ять) грн 61 грн, інфляційні у розмірі 5 076 (п'ять тисяч сімдесят шість) грн 82 коп., пеню у розмірі 21 782 (двадцять одна тисяча сімсот вісімдесят дві) грн 24 коп. та судовий збір у розмірі 1 528 (одна тисяча п'ятсот двадцять вісім) грн 44 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 17.02.2020
Суддя Т. Ю. Трофименко