18 лютого 2020 року м. Рівне
Справа № 558/567/19
Провадження № 22-ц/4815/300/20
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Бондаренко Н.В. (суддя-доповідач), Ковальчук Н.М., Шимківа С.С.
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у письмовому провадженні без виклику учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на заочне рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 15 листопада 2019 року в складі судді Фехи Т.С. О.В., проголошене в смт. Демидівка,
У серпні 2019 АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивує тим, що ОСОБА_1 відповідно до підписаної заяви № б/н від 12.09.2012 року отримав кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків у розмірі 34,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає дії картки.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із "Умовами та Правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
В зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за вищевказаним кредитним договором станом на 30 червня 2019 року виникла заборгованість в розмірі 11648,93 гривень, що складається з: 385,81 гривень заборгованості за кредитом, 8437,52 гривень заборгованості за відсотками, 1794,70 гривень нарахованої комісії, а також штрафи - 500,00 гривень штрафу (фіксована частка), 530,90 гривень штрафу (процентна складова).
АТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 11648,93грн. та понесені судові витрати.
Заочним рішенням Демидівського районного суду Рівненської області від 15 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване недоведеністю позовних вимог. Місцевий суд указав, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами факт укладення кредитного договору з ОСОБА_1 в порядку, передбаченому законом, доведення до відома останнього положень цього договору та погодження всіх його істотних умов, видачі кредиту та обґрунтованості розрахунку заборгованості.
У поданій апеляційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" покликається на незаконність та необґрунтованість рішення суду через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд прийшов до помилкового висновку про недоведеність позовних вимог, оскільки позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження факту укладення з відповідачем кредитного договору. Також надано розрахунок заборгованості по всіх складових такої заборгованості. Крім того, своїм підписом на заяві-анкеті відповідач засвідчив, що він згоден з Умовами кредитування та отриманням кредиту.
По суті між сторонами укладений договір приєднання, який полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них.
В даному випадку відповідач, підписавши анкету-заяву, висловив свою згоду з формою договору та його умовами.
Крім того, судом не взято до уваги позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 28.03.2018 року у справі №441/569/17 та від 7.03.2018 року у справі №755/18246/15-ц, від 6.02.2018 року у справі №755/2720/16-ц відповідно до висновків яких відсутність підпису боржника на Умовах та правилах надання банківських послуг, не свідчить про неукладеність кредитного договору.
З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" задовольнити.
Відзив на апеляційну скаргу не поданий.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Згідно із ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно доводів позовної заяви встановлено, що 12.09.2012 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит в розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою відсотків у розмірі 34,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає дії картки.
На підтвердження наведеного надано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, яка містить інформацію про те, що ОСОБА_1 просив надати послуги по зарплатному пакету та депозиту, однак не містить даних, про те, що він бажає оформити на своє ім'я кредитну картку, не містить зазначений бажаний кредитний ліміт, а також, який саме вид платіжної картки банком було видано відповідачу відповідно до її заяви, її номеру, строку дії та який кредитний ліміт йому було встановлено; не містить істотних умов договору (базову процентну ставку, порядок погашення кредиту, пільговий період та інше).
Також банком наданий до позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який не підписано позичальником.
Крім того, до позовної заяви долучено витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна», передбачає чотири види Тарифів в залежності від типу кредитної картки: «Універсальна - 30 днів пільгового періоду», «Універсальна - 55 днів пільгового періоду», «Універсальна - Contract», «Універсальна - Gold».
Кожен вид кредитної картки передбачає пільговий період, базову процентну ставку на місяць, обов'язковий щомісячний платіж, пеню за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів.
Предметом позову у справі, яка переглядається, є стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, яка утворилася станом на 30 червня 2019 року в розмірі 11648,93 гривень, що складається з: 385,81 гривень заборгованості за кредитом, 8437,52 гривень заборгованості за відсотками, 1794,70 гривень нарахованої комісії, а також штрафи - 500,00 гривень штрафу (фіксована частка), 530,90 гривень штрафу (процентна складова).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У ході судового розгляду встановлено, що надана позивачем анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не містить даних про те, що ОСОБА_1 бажав отримати саме кредитну картку, не містить зазначений бажаний кредитний ліміт, а також, який саме вид платіжної картки банком було видано відповідачку відповідно до його заяви, її номеру, строку дії та який кредитний ліміт йому було встановлено; не містить істотних умов договору (базову процентну ставку, порядок погашення кредиту, пільговий період та інше). Від просив надавати йому послуги по зарплатному пакету та депозиту. Доданий до позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг не підписано позичальником.
Положеннями статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Перевіривши зібрані у справі докази окремо й в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що жоден із наданих позивачем доказів не містить ні підтвердження факту надання кредитних коштів відповідачу (у готівковій або безготівковій формі), ні факту видачі йому відповідного платіжно-кредитного інструменту (платіжної картки), про що стверджував позивач, ні наявності заборгованості по них.
Отже доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 був ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, які додані до позовної заяви, про неврахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 28.03.2018 року у справі №441/569/17, від 7.03.2018 року у справі №755/18246/15-ц, від 6.02.2018 року у справі №755/2720/16-ц не мають правового значення для правильного вирішення спору за встановлених судом обставин щодо відсутності доказів на підтвердження отримання позичальником указаної в позовній заяві кредитної картки та кредитних коштів, платіжного інструменту.
Висновки суду по суті вирішеного спору є правильними, законними та обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та не спростовані позивачем належним чином.
За приписами частин третьої, четвертої статті 12 ЦПК України (змагальність сторін) кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом статті 13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Питання обов'язку доказування і подання доказів розкрито у статті 81 ЦПК України, стосовно того, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог стало підставою для вмотивованого висновку суду про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, адже саме зазначені позивачем обставини ґрунтуються на припущеннях.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками су дуду першої інстанції щодо їх оцінки.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374,375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «б» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат. Судові витрати понесені позивачем при подачі апеляційної скарги слід віднести на рахунок АТ КБ «Приватбанк».
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375,376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" залишити без задоволення.
Заочне рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 15 листопада 2019 року залишити без змін.
Понесені витрати по оплаті судового збору при подачі апеляційної скарги у сумі 2881,5грн. віднести за рахунок АТ КБ «Приватбанк».
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини третьої статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення ухвалено та виготовлено 18 лютого 2020 року.
Судді: Бондаренко Н.В.
Ковальчук Н.М.
Шимків С.С.