18 лютого 2020 року м. Рівне
Справа № 569/20970/18
Провадження № 22-ц/4815/250/20
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Бондаренко Н.В. (суддя-доповідач), Ковальчук Н.М., Хилевича С.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач -Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна",
розглянув у письмовому провадженні без виклику учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 листопада 2019 року в складі судді Бердія М.А., проголошене в 15год.08хв. в м. Рівне, дата складання повного судового рішення не вказана,
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі - ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна", Товариство), про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), посилаючись на те, що 06 квітня 2019 року близько 14 год. в м.Рівне по вул.Млинівська,20 водій ОСОБА_2 , зупинивши та, залишивши транспортний засіб марки «ГАЗ АС-G 3309», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не вжив всіх заходів щоб не допустити його самовільний рух, автомобіль почав самовільно рухатись, допустив зіткнення із транспортним засобом марки «Mercedes Benz E200» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який перебував в нерухомому стані та спричинив останньому механічні пошкодження, а його власнику, позивачу у справі -збитки. Постановою Рівненського міського суду від 27.04.2018року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Згідно із звітом про оцінку автомобіля №418Е від 30.07.2018 року матеріальні збитки, завдані автомобілю склали 65 389,55 грн. Цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП була застрахована в ПрАТ"Страхова компанія "ПЗУ Україна", яке виплатило йому страхове відшкодування вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу в загальній сумі 17 270,02грн. Вважає, що оскільки страховим полісом передбачено ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 100 000 грн., то Товариство зобов'язане було сплатити йому страхове відшкодування в розмірі завданих збитків, а також - спричинену моральну шкоду, яка полягає в тому, що він позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, відчуває психологічний дискомфорт. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на свою користь 48 119,53грн. матеріальної шкоди та 3000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 18 листопада 2019 року Стягнуто з ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на користь ОСОБА_1 48119,53грн. матеріальної шкоди, 3000 грн. моральної шкоди, 1200 грн. витрат, понесених на проведення оцінки вартості збитків. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог та наявності правових підстав для стягнення з відповідача недоплаченого ним матеріального збитку, розмір якого не перевищує ліміту відповідальності страховика. Також, стягуючи моральну шкоду, суд вважав, що неправомірною бездіяльністю відповідача ОСОБА_1 завдана моральна шкода, розмір якої становить 3000грн.
У поданій апеляційній скарзі ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що судом проігноровано твердження товариства про те, що звіт №418Е від 30.07.2018 року є значно завищеним в результаті заміни фари лівої передньої та бампера заднього, відповідно до якого вартість лівої фари становить 45780,85грн., а ціна облицювання заднього бамперу-22126,4грн. Хоча згідно доопрацьованого звіту, наданого страховиком, можлива заміна кріплень фари-ремонтний комплект для заміни кріплень фари коштує 2 426,16грн., а бампер задній підлягає ремонту.
Зазначає, що позивачем фактично ремонт пошкодженого автомобіля не проведений, а тому страхове відшкодування повинно сплачуватись без врахування податку на додану вартість.
Покликається на відсутність обов'язку ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" виплачувати моральну шкоду позивачу, оскільки останній жодних ушкоджень здоров'ю не зазнав.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу не поданий.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Згідно із ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Встановлено, що 6 квітня 2019 року близько 14 год. в м.Рівне по вул.Млинівська,20 водій ОСОБА_2 , зупинивши та, залишивши транспортний засіб марки «ГАЗ АС 3309», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не вжив всіх заходів щоб не допустити його самовільний рух, внаслідок чого його автомобіль почав самовільно рухатись та допустив зіткнення із транспортним засобом марки «Mercedes Benz E200» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який перебував в нерухомому стані та спричинив останньому механічні пошкодження, а його власнику ОСОБА_1 -збитки.
Згідно постанови Рівненського міського суду від 27.04.2018року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП.(а.с.10)
Автомобіль марки «ГАЗ АС-G 3309», реєстраційний номер НОМЕР_1 належить ТОВ ТД Міжрегіональні ресурси, цивільно-правова відповідальність останнього була застрахована ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" згідно полісу №АК/7461164 від 1.08.2017. Ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 100 000грн., франшиза-0.(а.с.29)
Зі звіту про оцінку вартості збитків №SOS_-180410-0760844 від 26.04.2018, замовленого ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" ринкова вартість автомобіля марки «Mercedes Benz E200» станом на момент його пошкодження в ДТП становить 570 009,65грн., вартість його відновлювального ремонту з ПДВ складає 131 525,44грн., вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту зносу автомобіля з ПДВ-65202,95грн., матеріальний збиток з ПДВ складає-65202,95грн.(а.с.67-89)
На підставі заяви позивача, страхового акту та розрахунку страхового відшкодування, ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" перерахувала ОСОБА_1 за пошкодження транспортного засобу страхове відшкодування у сумі 8343,22грн.(а.с.53,57,58,60-62)
Позивач не погодився із вказаною сумою виплати та замовив незалежну оцінку автомобіля, згідно звіту №418Е від 30.07.2018 року ринкова вартість автомобіля марки «Mercedes Benz E200» на момент до його пошкодження в ДТП становить 570 009,65грн., вартість його відновлювального ремонту з ПДВ складає 134 435,31грн., вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту зносу автомобіля з ПДВ -65 389,55грн., матеріальний збиток з ПДВ складає-65 389,55грн.(а.с.12-26).
За зверненням позивача, відповідач переглянув розрахунок страхового відшкодування та 4.10.2018 року доплатив потерпілому страхове відшкодування у сумі 9927,8грн.(а.с.54).
Відповідач не згідний із стягнутою з нього судом сумою матеріальної шкоди, оскільки звіт, наданий позивачем і взятий судом до уваги є значно завищеним в результаті заміни фари лівої передньої та бампера заднього, відповідно до якого вартість лівої фари становить 45780,85грн., а ціна облицювання заднього бамперу-22126,4грн.
З приводу таких доводів апеляційний суд виходить з наступного.
Із протоколу огляду транспортного засобу марки «Mercedes Benz E200» від 12 квітня 2018 року та ремонтної калькуляції, складених експертом-оцінювачем ОСОБА_3 на замовлення відповідача, які додано до звіту №SOS_-180410-0760844 від 26.04.2018, встановлено перелік пошкоджених деталей автомобіля марки «Mercedes Benz E200» номерний знак НОМЕР_2 , які підлягають заміні, а саме: бампер задній, хромований молдинг заднього бампера, задня права фара, підсилювач заднього бампера, фара передня ліва, термозахисник глушника, задній лівий. (а.с.84,86) та вартість запасних частин, зокрема: лівої фари 45780,85грн., облицювання бампера заднього 22126,4грн.(а.с.87)
Із протоколу огляду транспортного засобу марки «Mercedes Benz E200» від 12 квітня 2018 року та ремонтної калькуляції, складених експертом-оцінювачем ОСОБА_4 на замовлення позивача, які додано до звіту №418Е від 30.047.2018 року встановлено перелік пошкоджених деталей автомобіля марки «Mercedes Benz E200» номерний знак НОМЕР_2 , які підлягають заміні, серед яких зокрема є бампер задній та фара ліва передня (а.с.20) та вартість цих записних частин лівої фари 45780,85грн., облицювання бампера заднього 22126,4грн.(а.с.19).
Таким чином обома експертами при визначенні матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_1 при огляді автомобіля виявлено пошкодження заднього бамперу та передньої лівої фари, які підлягали заміні, вартість цих нових запчастин визначена однаково відповідно у сумі 22126,4грн. та 45780,85грн.
У частині оцінки доводів заявника про те, що відповідача не було повідомлено про час та місце проведення оцінювачем ОСОБА_4 огляду пошкодженого транспортного засобу, апеляційний суд враховує таке.
Відповідно до пункту 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (далі - Методика), у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату.
Отже, доводи заявника про те, що його не було викликано для технічного огляду пошкодженого транспортного засобу, не є обґрунтованими, оскільки відповідач не навів об'єктивного підтвердження того, що його відсутність під час огляду пошкодженого під час ДТП автомобіля призвела до неправомірності наведених у звіті експертного автотоварознавчого дослідження розрахунків щодо визначення вартості відновлювального ремонту зазначеного автомобіля. Оцінювачем ОСОБА_4 виявлені ті ж самі пошкодження транспортного засобу позивача що й оцінювачем ОСОБА_3 , за винятком датчика парковки лівого переднього, вартість нової запчастини якого становить 3779,8грн., однак це не вплинуло на визначення ним розміру матеріального збитку, різниця якого між двома звітами становить 186,6грн. (65389,55-65202,95).
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до статті 1192 ЦК України має відшкодувати завдану шкоду в повному обсязі, розмір якої визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом і договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а вартість складників аварійно пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу.
Суд першої інстанції в ході розгляду справи прийшов до вірного висновку, що вартість відновлювального ремонту з урахування коефіцієнта фізичного зносу зПДВ становить 65389,55грн.
Стосовно доводів про те, що суд безпідставно стягнув суму матеріального збитку з ПДВ, то вони є обґрунтованими.
Так, всі операції з надання послуг із страхування, у тому числі пов'язані з компенсацією страховиком збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об'єктом оподаткування ПДВ. У зв'язку з цим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, що підлягає відшкодуванню страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі (пункт 36. 2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), податок на додану вартість не нараховується та страховики не є платниками ПДВ по таких операціях.
Оскільки фактично ремонт автомобіля позивачем не проведений, тому відсутні підстави для стягнення із відповідача ПДВ.
Отже, сума матеріального збитку, що стягнута судом підлягає зменшенню на 20% та становить 34040,62грн.(65389,55-20%=52311,64-18271,02).
Також висновок суду про наявність підстав для відшкодування позивачу страховою компанією моральної шкоди суперечить нормам матеріального права.
Позивач обґрунтовує вимоги про відшкодування моральної шкоди положеннями ч.ч.1,2 ст.23 ЦК України, згідно якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Також зазначає, що відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка їй завдала, за наявності її вини. ОСОБА_1 доводить, що моральна шкода спричинена йому внаслідок пошкодження його майна, а тому страхова компанія повинна йому її відшкодувати.
Правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов'язальними, а тому у разі порушення зобов'язання моральна шкода може відшкодовуватися лише тоді, якщо це встановлено договором або законом (ст. 611 ЦК).
Умовами договору страхування, укладеного з ТОВ ТД Міжрегіональні ресурсита нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено відшкодування страховою компанією моральної шкоди, завданої пошкодженням майна, а тому у суду не було підстав для задоволення позову в цій частині.
Згідно ст.ст.22,23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» моральна шкода потерпілому - фізичній особі, відшкодовується лише у разі отримання нею
ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди.
Позовні вимоги з цих підстав ОСОБА_1 не заявлялись.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача моральної шкоди, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, з постановленням нового - про відмову у їх задоволенні.
Пунктом 3 ст. 367 ЦПК України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У апеляційній скарзі відповідач просить долучити до матеріалів справи доопрацьований звіт про оцінку вартості збитків №SOS_-180410-0760844 від 19.09.2018 року, оскільки в попередньому звіті були виявлені помилки, але з технічних причин роздрукована неактуальна версія цього звіту.
Із матеріалів справи вбачається, що до відзиву до суду першої інстанції ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" долала саме копію звіту №SOS_-180410-0760844 від 26.04.2018 року (як зазначено в додатку до відзиву), а тому вважати, що надано не той доказ що потрібно не має підстав. Звіт №SOS_-180410-0760844 від 19.09.2018 року був наявний у відповідача на момент подачі відзиву, він до суду першої інстанції не подавався та останнім не досліджувався, наведені товариством причини не є винятковими випадками, а тому клопотання апелянта про врахування апеляційним судом звіту від 19.09.2018 року задоволенню не підлягає.
Щодо судових витрат
Відповідно до ч.1 та ч. 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі п.2 ч.1 ст.133, ст.139 ЦПК України підлягають стягненню з ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на користь ОСОБА_1 витрати, понесені останнім за проведення оцінки спричиненої шкоди оцінювачем ОСОБА_4 у сумі 1200грн., що підтверджується копіями рахунку та квитанції від 25.07.2018 року(а.с.30,31)
Позивачем при подачі позову сплачено 704,8грн. судового збору, відповідачем при подачі апеляційної скарги сплачено по 1057,2грн. судового збору за майнову та немайнову вимогу. Позов задоволено на 70,74% (34040,62х100:48119,53).
Тому позивачу підлягають відшкодуванню страховою компанією понесені витрати по сплаті судового збору у сумі 498,58грн.(704,8х70,74%), відповідачу позивачем 1366,54грн. (1057,2х29,26%=309,34+1057,2).
Таким чином з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 867,96грн.(1366,54-498,58)
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375,376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, ст. ст. 23, 1166, 1167, 1188, 1192, 1194 ЦК України, ст. ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності», апеляційний суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 листопада 2019 року в частині відшкодування матеріальної шкоди змінити, зменшивши суму стягнення з 47118,23 грн. до 34040 (тридцять чотири тисячі сорок)грн.62коп.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 листопада 2019 року в частині стягнення моральної шкоди та судових витрат по сплаті судового збору скасувати.
ОСОБА_1 у задоволенні позову до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" про стягнення моральної шкоди відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" понесені витрати по оплаті судового збору у сумі 867(вісімсот шістдесят сім)грн.96коп.
Рішення в частині стягнення витрат на проведення оцінки у сумі 1200грн. залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини третьої статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення ухвалено та виготовлено 18 лютого 2020 року.
Судді: Бондаренко Н.В.
Ковальчук Н.М.
Хилевич С.В.