17 лютого 2020 року
м. Черкаси
Справа № 701/961/19
Провадження № 22-ц/821/134/20
категорія: 304090000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Василенко Л. І.
суддів: Бородійчука В. Г., Нерушак Л.В.
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»;
відповідач - ОСОБА_1
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 06 листопада 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у складі: головуючого судді Костенка А.І.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги Банк обґрунтував тим, що 06 вересня 2010 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Підписання даного договору є прямою та безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 2.1.1 2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.
Зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затверджених наказом № СП-2010-256 від 06 березня 2010 року та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://www.privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та Банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
У зв'язку із порушенням зобов'язання за кредитним договором відповідач станом на 30 червня 2019 року має заборгованість у розмірі 75649,85 грн, з яких: 652,09 грн - заборгованість за кредитом, 66139,10 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4780,10 грн - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн штраф (фіксована частина), 3578,56 грн штраф (процентна складова).
Вказує на те, що відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язань і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав Банку.
Тому, просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором № б/н від 06 вересня 2010 року у розмірі 75649,85 грн, що складається з наступного: 652,02 грн - заборгованості за кредитом, 66139,10 грн - заборгованості по процентам за користування кредитом, 4780,10 грн - заборгованості за пенею та комісією, а також 500 грн штраф (фіксована частина), 3578,56 грн штраф (процентна складова) та судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 06 листопада 2019 року позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 06 вересня 2010 року у розмірі 652,02 грн та 9,78 грн - судових витрат.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені за прострочене зобов'язання, пені за несвоєчасність сплати боргу - штраф (фіксована частини), штраф (процентна складова), наданий Банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі, поданій 05 грудня 2019 року, АТ КБ «Приватбанк», вважаючи, що рішення суду ухвалене з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованим, безпідставним, незаконним, просив скасувати рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 06 листопада 2019 року в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення відсотків та задовольнити вимоги Банку в цій частині. В іншій частині рішення залишити без змін.
Судові витрати покласти на відповідача.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції фактично виступив «адвокатом» відповідача, а оскаржуване рішення ухвалив нехтуючи засадами змагальності сторін, засадами доказовості позицій обох сторін судового спору.
При цьому, на думку скаржника, не може бути взята до уваги позиція Верховного Суду, яка висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі 342/180/17, оскільки у даній справі не було обґрунтованих заперечень відповідача та відповідних доказів проти вимог позивача.
У даній справі договір в установленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним, як і не оспорювалося відповідачем укладення чи не укладення кредитного договору, тому вказані обставини свідчать про його згоду з усіма умовами цього Договору.
Встановивши, що Банк надав відповідачу кредит, а останній не повернув його, місцевий суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту.
Вважає, що оскарженим рішенням не тільки нехтуються принципи платності договору, а ще і наноситься істотна шкода всім споживачам банківських послуг, Банку та у цілому порушується стабільність функціонування фінансового сектору держави.
Зазначає, що звільнення судовими рішеннями боржників від сплати відсотків за кредитними договорами призведе до неможливості здійснювати виплату відсотків за кредитними договорами та іншими обов'язковими платежами.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Відповідно до Статуту АТ КБ «Приватбанк» є правонаступником всіх прав та зобов'язань ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с. 39-40).
Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14 червня 2018 року АТ КБ «Приватбанк» зареєстроване як юридична особа 19 березня 1992 року, основний вид економічної діяльності, 64.19 - інші види грошового посередництва (а.с. 38).
У відповідності до Банківської ліцензії № 22 від 05 жовтня 2011 року, АТ КБ «Приватбанк» має право надання банківських послуг, визначених ч. 3 ст. 47 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» (а.с. 37).
Згідно відомостей з ЄДРПОУ від 01 березня 2018 АТ КБ «Приватбанк» має організаційну правову форму акціонерного товариства, правовий статус суб'єкта - юридична особа, види діяльності за КВЕД - 2010: 64.19. Інші види грошового посередництва; 64.92. Інші види кредитування; 64.99. Надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення); 66.11 Управління фінансовими ринками; 66.12. Посередництво за договорами по цінних паперах або товарах; 66.19 Інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення (а.с. 36).
06 вересня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 була підписана анкета-заява № б/н про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 7).
За змістом відповідної заяви-анкети б/н: «Я згоден, що дана заява разом з із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку, які надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді. Умови та правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua. Я зобов'язуюсь виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися із їх змінами на сайті www.privatbank.ua (а.с. 7).
В заяві, яка додана Банком до позовної заяви містяться персональні дані ОСОБА_1 та зазначено, що відповідач оформив пенсійну картку (а.с. 7).
До позовної заяви Банком також наданий Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг затверджених наказом від 06 березня 2010 року № СП02010-256, в якому зазначено, що ПАТ КБ «ПриватБанк» діє на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 29 липня 2009 року (а.с. 9-32).
Згідно з п 2.1.1.2.1 Умов та правил надання банківських послуг (далі Умов та правил) в Приватбанку передбачено, що для надання послуг Банк видає Клієнту Картку, її вид визначений у Пам'ятці Клієнта/ Довідці про умови кредитування і Заяві, підписанням якої Клієнт і Банк укладають Договір про надання банківських послуг. Датою укладання Договору є дата отримання Карти, зазначеної в Заяві (а.с. 25).
Пунктами 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил, передбачено, що після отримання Банком від Клієнта необхідних документів, а також Заяви, Банк проводить перевірку наданих документів і приймає рішення про можливість встановлення кредитного ліміту на кредитну карту. Клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання цього Договору є прямою і безумовною згодою Клієнта щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком (а.с. 25).
Як вбачається з п. 2.1.1.5.5 Умов і Правил, клієнт зобов'язується погашати заборгованість по кредиту, відсотків за його використання, на перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених даним Договором (а.с. 27).
Згідно з п. 2.1.1.5.6 Умов та правил, у разі невиконання зобов'язань за Договором, на вимогу банку позичальник зобов'язується виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати Винагороди Банку (а.с. 27).
Відповідно до п. 2.1.1.5.7 Умов та правил, власник зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту (а.с. 27).
Згідно з п. 2.1.1.12.4 Умов та Правил передбачено, що термін і порядок погашень по Кредиту (кредитний ліміт) по кредитним карткам з установленим мінімальним обов'язковим платежом, а також овердрафту, що виникає за такими картками, приведений в Пам'ятці Клієнта/Довідці про умови кредитування, яка є невід'ємною частиною Договору, а також встановлюється цим пунктом. Платіж квлючає плату за користування кредитом визначену Тарифами і частина заборгованості за Кредитом (а.с. 30).
Пунктом 1.1.7.12 Умов та правил передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна з сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же строк (а.с. 20).
Відповідно до п. 1.1.7.42 Умов та правил сторони визнають, що дія Договору припиняється у момент закриття останнього Рахунку/Вкладу Клієнта відкритого у рамках Договору або Договору, що підлягає під дію, а також при закінченні використання послуг Банку, передбачених Договором. За наявності у Клієнта до моменту закриття останнього рахунку Клієнта непогашеної заборгованості перед Банком за договором, у тому числі заборгованості за овердрафтом, а також заборгованості з оплати комісій Банку, дія Договору припиняється після повного погашення такої заборгованості (а.с. 22).
Пунктом 1.1.3.2.3. Умов та правил визначено, що Банк має право змінювати тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків. При цьому, Банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці за картрахунком, згідно п. 1.1.3.1.9 Договору. Якщо протягом 7 днів Банк не одержав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну карту кредиту (кредитного ліміту) Банк залишає за собою в односторонньому порядку, за власним рішенням Банку і без попереднього повідомлення клієнта (а.с. 14).
У відповідності до п.п. 1.1.6.1, 1.1.6.2 Умов та правил, зміни до цих Умов і Правил вносяться Банком щомісячно в односторонньому порядку, у випадках не заборонених чинним законодавством України. У тих випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін не можливо, Банк повідомляє клієнтів про внесені зміни шляхом використання наступних каналів зв'язку: 1.1.6.2.1 офіційний сайт банку www.privatbank.ua, розміщення інформації у відділенні банку, 1.1.6.2.2 підпис необхідних документів безпосередньо у відділенні Банку (а.с. 19).
Згідно з наданим Банком розрахунком станом на 30 червня 2019 року, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором за період з 02 березня 2012 року по 30 червня 2019 рік становить 75649,85 грн, в тому числі: заборгованість за кредитом 652,09 грн, заборгованість за відсотками 66139,10 грн, комісія в т. ч. нарахована комісія - 4780,10 грн та заборгованість по судовим штрафам 4078,56 грн (а.с. 5-6).
Згідно з витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», а саме «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD», розмір щомісячних платежів становить 7% від заборгованості, але не менше 50,00 грн та не більше залишку заборгованості, з 01 квітня 2014 року - 5% від заборгованості, але не менше 100,00 грн та не більше залишку заборгованості. Штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань 500,00 грн + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій, базова ставка вказана різна в залежності від різновиду картки «Універсальна» (а.с. 8).
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст. 367 ЦПК України).
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З матеріалів справи вбачається, що даний спір виник між АТ КБ «ПриватБанком» та ОСОБА_1 з підстав зняття останнім кредитних коштів із банківської карти, отриманої згідно анкети-заяви від 06 вересня 2010 року.
Оскаржуваним рішенням задоволено позов Банку лише в частині стягнення заборгованості за кредитом, а відмовлено у стягненні процентів, комісії та штрафів.
При цьому, предметом апеляційного перегляду є оскаржуване рішення лише в частині відмови у стягненні із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанку» заборгованості із процентів за користування кредитом.
До позовної зави Банком додані клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та зазначено, що Банк не заперечує проти винесення заочного рішення та про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 41-42).
Ухвалою Маньківського районного суду Черкаської області від 02 серпня 2019 року відкрито провадження у даній справі та вирішено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 47).
Згідно відповіді виконавчого комітету Кищенецької сільської ради Маньківського району Черкаської області від 01 серпня 2019 року № 551, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 46).
Черкаським апеляційним судом, згідно до вимог п. 2) ч. 7 ст. 128 ЦПК України, неодноразово вся судова кореспонденція надсилалась ОСОБА_1 на вищевказану адресу (фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку), та, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за трек-номером 1800209665522, вручено особисто ОСОБА_1 27 грудня 2019 року.
Ухвалою про відкриття провадження ОСОБА_1 було надано строк для подачі відзиву протягом 5 днів з моменту одержання ухвали, однак останній не скористався правом на його подачу.
Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Переглядаючи справу за наявними матеріалами, апеляційний суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
З матеріалів справи вбачається, що у анкеті-заяві позичальник ОСОБА_1 просив надати йому банківську послугу «Пенсійна картка», проставивши відповідну відмітку у заяві. В переліку зазначених у анкеті-заяві банківських послуг відсутня відмітка відповідача про бажання отримати кредитний ліміт за платіжною кредитною карткою «Універсальна».
Крім того, в анкеті-заяві ОСОБА_1 взагалі не визначена процентна ставка, строк повернення кредиту (користування ним), даних про видачу кредитної карти та строк її дії, дані про її перевидачу, підстави та порядок нарахування штрафів та пені (а.с. 7).
Хоча анкетою-заявою обрано вид кредитної карти «Пенсійна», позивач, обґрунтовуючи своє право вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на витяг із Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна».
Також Банк посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що діє на підставі Ліцензії НБУ від 29 липня 2009 року № 22, як невід'ємні частини спірного договору, а до позову додана ліцензія № 22 від 05 жовтня 2011 року, хоча анкета-заява була підписана у вересні 2010 року (а.с. 7, 9).
Наявний в матеріалах справи Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», а саме «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD», не містить підписів як позивача так і відповідача, та дати його складання (а.с. 8).
Отже, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил узгоджені з відповідачем при підписанні анкети-заяви, тому роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
За відсутності в анкеті-заяві домовленості сторін про вид кредитної карти, про кредитний ліміт, про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту та про строк повернення кредиту (користування ним), даних про отримання кредитної карти та її номер, надані Банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил не можуть розцінюватись як стандартна типова форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують указаних обставин, зокрема, в оскаржуваній частині щодо нарахування процентів за спірним кредитним договором.
За таких міркувань, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість застосування до вказаних правовідносин правил ч. 1 ст. 634 ЦК України.
Також відсутні підстави вважати, що при укладені договору з позичальником ОСОБА_1 кредитор АТ КБ «Приватбанк» дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) про повідомлення споживача про умови кредитування та погодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими Банк.
Переглядаючи справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, виходячи з наданих позивачем доказів, неможливо перевірити правильність нарахування банком заявлених у розрахунку сум заборгованості щодо повної вартості кредиту, зокрема, відсотків за користування кредитом.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131 цс 19.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
При цьому, вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема ст. ст. 625, 1048 ЦК України, позивач не пред'являв.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Колегія суддів враховує, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК) та, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК).
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. ч. 2 - 3 ст. 367 ЦПК України).
За таких обставин, звертаючись до суду з позовом саме на позивача покладається обов'язок з доведення належними, допустимими та достатніми доказами своїх позовних вимог з посиланням на матеріально-правову підставу своїх вимог.
І суд ухвалює рішення про задоволення позову, виходячи передусім із доведеності таких вимог позивачем.
В даному випадку позивач не довів наявність підстав для стягнення з відповідача грошових коштів за користування коштами Банку саме в тих розмірах та порядку, що заявлені у позові. А виходячи із диспозитивності цивільно-процесуального судочинства суд позбавлений можливості вийти за межі позовних вимог та стягнути проценти за користування в іншому розмірі та на іншій правовій підставі.
Посилання скаржника на правові позиції Верхового Суду, викладені в постановах від 28 березня 2019 (справа №428/2873/17) та від 08 липня 2019 (справа №923/760/18), не є підставою для задоволення позову, оскільки виходячи із ч. 4 ст. 263 ЦПК України та мінливість судової практики із даного типу спірних правовідносин, суд застосовує останню правову позицію Верховного Суду та надає перевагу правовим позиціям його Великої Палати. Такий підхід дозволяє дійти усталеності, єдності та передбачуваності судової практики, що відноситься до реалізації принципу верховенства права у вирішенні судами спорів.
Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, були предметом розгляду суду, яким дана належна оцінка.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).
За викладених обставин колегія суддів вважає, що районний суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права по суті спору, та правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування кредитом, тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.
Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 06 листопада 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Текст постанови складено 17 лютого 2020 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: В. Г. Бородійчук
Л. В. Нерушак