18 лютого 2020 року м. Рівне
Справа № 556/1871/19
Провадження № 22-ц/4815/299/20
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Бондаренко Н.В. (суддя-доповідач), Ковальчук Н.М., Шимківа С.С.
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у письмовому провадженні без виклику учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на заочне рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 6 грудня 2019 року в складі судді Іванків О.В., в смт. Володимирець,
У жовтні 2019 АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивує тим, що ОСОБА_1 відповідно до підписаної заяви № б/н від 14.12.2017 року отримала кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом із "Умовами та Правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
В зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за вищевказаним кредитним договором станом на 14.07.2019 року утворилася заборгованість в розмірі 15027,93грн., яка складається з: 9114,49грн. - заборгованість за тілом кредиту, 4277,83грн.-заборгованість за простроченим тілом кредиту, 443,80грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 691,81грн. - штраф (процентна складова).
АТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 15027,93грн. та понесені судові витрати.
Заочним рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 6 грудня 2019 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Приватбанк» за кредитним договором № б/н від 14.12.2017 року заборгованість за кредитом у розмірі 1298,61грн. та понесені витрати по оплаті судового збору у сумі 165,21грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки надані позивачем витяг з тарифів з обслуговування кредитних карток "Універсальна" та витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містять підпису відповідача, а відтак відсутні підстави вважати, що саме ці тарифи та умови є складовою частиною кредитного договору, який укладався відповідачем, то відсутні і підстави для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по процентах і штрафах, нарахування яких не підтверджено належними та допустимими доказами. Встановлено, що відповідачем витрачено 4277,83грн., з яких сплачено 2979,22грн., що свідчить про наявність підстав для стягнення заборгованості по тілу кредиту у сумі 1298,61грн.
У поданій апеляційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" покликається на незаконність та необґрунтованість рішення суду в частині відмови у задоволені позовних вимог в зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вважає безпідставним звільненням боржника від сплати заборгованості судовим рішенням, з урахуванням того, що відповідачем заборгованість не оспорювалася та не заявлялись позовні вимоги про визнання кредитного договору недійсним або нікчемним.
Зазначає, що позичальник ознайомлена з Умовами та правилами, Тарифами, про що свідчить її підпис на заяві. По суті між сторонами укладений договір приєднання, який полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них.
В даному випадку відповідач, підписавши анкету-заяву, користуючись коштами та здійснюючи погашення заборгованості, висловив свою згоду з формою договору та його умовами.
Також позичальник скористалася послугою «Миттєва розстрочка», але в зв'язку з тим, що кошти щомісячно нею самостійно не вносилися, то заборгованість за цією послугою погашалась банком за рахунок овердрафту. Вказує, що ОСОБА_1 не оспорює сум заборгованості за тілом кредиту, а тому вважає, що в порядку ст.82 ЦПК України ці обставини нею визнано.
Вважає, що встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а останній його не повернув, суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні простроченого тіла кредиту, процентів та штрафів.
Крім того, судом не взято до уваги позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 28.03.2019 року у справі №428/2873/17 та від 8.07.2019 року №923/760/18, відповідно до висновків яких не підписання позичальником Умов та правил надання банківських послуг, не ознайомлення з їх змістом, повне чи часткове виконання сторонами умов договору не є підставою для визнання неукладеними кредитних правовідносин.
З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог про стягнення тіла кредиту та штрафів та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" задовольнити.
Відзив на апеляційну скаргу не поданий.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Згідно із ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За правилом ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Хоча, ОСОБА_1 апеляційної скарги на рішення суду в частині стягнення з неї частини тіла кредиту не подавала, а АТ КБ «Приватбанк» оскаржує його в частині відмови у стягненні решти тіла кредиту, процентів та неустойки, апеляційний суд вважає за необхідне встановити, чи існує заборгованість по тілу кредиту та наявність підстав для стягнення процентів та штрафів, їх розмір та на підставі ч.4 ст.367, ст.376 ЦПК України вийти за межі доводів апеляційної скарги.
Без з'ясування обставин, що мають значення для справи, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог та підстав, на які посилався позивач на їх обґрунтування, висновок суду про часткове задоволення позову не можна вважати обґрунтованим і вважати, що у цій справі виконано завдання цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішенні справ, оскільки у всіх справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.
Предметом позову у справі, яка переглядається, є стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 15027,93грн, із яких: 9114,49грн. - заборгованість за тілом кредиту, 4277,83грн.-заборгованість за простроченим тілом кредиту, 443,80грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 691,81грн. - штраф (процентна складова).
На підтвердження факту укладення з позичальником кредитного договору, банк надав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, яка датована 14 грудня 2017 року, витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна», який передбачає чотири види Тарифів в залежності від типу кредитної картки: «Універсальна - 30 днів пільгового періоду», «Універсальна - 55 днів пільгового періоду», «Універсальна - Contract», «Універсальна - Gold». ( а. с. 7-26)
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
За наведеного, встановивши, що анкета-заява від 14.12.2017 не містить визначення домовленості сторін про сплату процентів та неустойки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідачку обов'язку по сплаті заборгованості за відсотками і штрафів за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту.
Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19).
Покликання позивача на висновок, зроблений касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 28.03.2019 року у справі №428/2873/17 та від 8.07.2019 року №923/760/18 є безпідставними, оскільки оскаржуване рішення не містить висновків суду про не укладення між сторонами кредитного договору, шляхом підписання анкети-заяви. В даному випадку суд першої інстанції дійшов висновку лише про недоведеність позивачем укладення з відповідачем кредитного договору саме на таких умовах, якими банк обґрунтовує заявлені позовні вимоги.
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ( ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).
Згідно з ст.83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, АТ КБ «Приватбанк» до неї долучив копію виписки по рахунку позичальника, дві довідки про видачу картки та про зміну умов кредитування.
Колегія суддів не приймає до уваги наданий до позовної заяви розрахунок заборгованості, оскільки банком не надано доказів про те, які саме умови договору були узгоджені сторонами. Він не є підтвердженням наявності заборгованості за тілом кредиту, процентами та штрафами у розмірі, визначеному позивачем, оскільки банком не доведено укладання кредитного договору з дотриманням передбаченої законом форми.
Також вказаний розрахунок заборгованості не оформлений належним чином, оскільки в ньому не зазначено прізвища посадової особи, яка має право складати такий розрахунок, що не відповідає нормативним вимогам до оформлення документів, закріплених в ДСТУ 4163-2003 «Вимоги до оформлення документів», затверджених наказом Держспоживстандарту України №55 від 17квітня 2003 року.
Виписка по рахунку згідно Переліку типових документів, затверджених наказом МЮ України №578/5 від 12.04.2012р., має статус первинних документів, а отже є належними та допустимими доказами по справі, що підтверджує розмір коштів, взятих позичальником у банку.
Додані довідки не містять всіх необхідних реквізитів: номеру, дати видачі та підпису особи із зазначенням її посади.
За наведеного клопотання про надання оцінки долученим додаткових доказів підлягає задоволенню частково, апеляційний суд приймає до уваги та оцінює надану позивачем лише виписку по рахунку.
Відповідно до виписки по рахунку останнє погашення за кредитним договором було здійснено 1 квітня 2019 року у розмірі 500 грн.
Вбачається, що АТ КБ «ПриватБанк» надає можливість своїм клієнтам, які мають кредитну картку, скористатися сервісами «Миттєва розстрочка» та «Покупка товару».
Відповідачка за допомогою кредитної картки скористалася сервісом «Миттєва розстрочка», що стверджується випискою по рахунку.
Із виписки вбачається, що за період з 14.12.2017 року по 01.04.2019 року відповідачкою в кредит фактично отримано кошти у загальному розмірі 14091,23грн., а сплачено -8499,8грн., що свідчить про наявність підстав для стягнення заборгованості по тілу кредиту у сумі 5 591,43грн.
Зважаючи на вказане, апеляційний суд приходить до висновку про скасування судового рішення в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту та судових витрат, з постановленням в цій частині нового - про часткове їх задоволення.
Відповідно до ч.1 та 13 ст.141 ЦПК України судові витрати понесені по оплаті судового збору підлягають пропорційному розподілу до задоволених позовних вимог.
Позов задоволено на 37,21% (5591,43х100:15027,93). З відповідачки на користь банку підлягають стягненню понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1787,01грн. (1921+2881,5=4802,5х37,21%)
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375,376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, ст.ст.204, 526,599,611,634,1048, 1050 ЦК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.
Заочне рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 6 грудня 2019 року в частині стягнутої заборгованості по тілу кредиту та судових витратах скасувати.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» за кредитним договором № б/н від 14.12.2017 року заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5591(п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто одну)грн.43коп. та понесені витрати по оплаті судового збору у сумі 1787(одна тисяча сімсот вісімдесят сім)грн.01коп. В задоволенні решти цих позовних вимог відмовити.
Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 6 грудня 2019 року в частині відмови у задоволені позову про стягнення відсотків та штрафів залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини третьої статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення ухвалено та виготовлено 18 лютого 2020 року.
Судді: Бондаренко Н.В.
Ковальчук Н.М.
Шимків С.С.