Справа № 537/1134/18 Номер провадження 11-кп/814/231/20Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
12 лютого 2020 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі
судового засідання ОСОБА_5
з участю:
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полатва кримінальне провадження № 12018170110000005, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.01.2018, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Крюківського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 20 червня 2019 року відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Балта Одеської області, громадянина України, з освітою середньою, непрацюючого, неодруженого, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_8 2014 р.н, без місця реєстрації, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 07.07.1994 Маневицьким районним судом Волинської області за ст.183-3 ч.2, 43 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років; 17.06.2000 звільнений по відбуттю строку покарання;
- 05.02.2001 Балтійським районним судом Одеської області за ст.140 ч.2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; 10.09.2002 звільнений по відбуттю строку покарання;
- 07.07.2004 Балтійським районним судом Одеської області за ст.187 ч.3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років; 13.09.2013 звільнений по відбуттю строку покарання;
- 08.06.2015 Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області за ст.190 ч.2 КК України до 1 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнений з місць позбавлення волі 02.11.2016 на невідбутий строк 4 місяці 21 дня,
- 30.03.2018 Онуфріївським районним судом Кіровоградської області за ч.2,3 статті 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців;
- 21.12.2018 Автозаводським районним судом міста Кременчука Полтавської області за ч. 2,3 статті 185 КК України із застосуванням ч.4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки вісім місяців;
Цим вироком ОСОБА_7 засуджено:
- за ч.2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі;
- за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки 3 місяці позбавлення волі.
На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці.
На підставі частини 4 статті 70 КК України до даного вироку суду частково приєднано невідбуте покарання за вироком Автозаводського районного суду міста Кременчука від 21.12.2018 та остаточно визначено ОСОБА_7 покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 3 роки 9 місяців.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_9 матеріальну шкоду в розмірі 1470 грн.. та 500 грн. компенсації за спричинену моральну шкоду.
По справі вирішено долю речових доказів.
За вироком суду, 31.12.2017 близько 13:00 години ОСОБА_7 , перебуваючи в маршрутному таксі за адресою: м. Кременчук Полтавської області, вул. Першотравнева, повторно, таємно викрав мобільний телефон марки «Prestigio A5» чорного кольору вартістю 1332 гривень, який належить ОСОБА_10 , тим самим завдав потерпілій матеріального збитку на вказану суму, викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
01.01.2018 близько 04:00 години ОСОБА_7 , перебуваючи в кафе-барі «Комбат», розташованому за адресою: м. Кременчук Полтавської області, вул. Лейтенанта Дніпрова, буд.18, повторно, таємно викрав мобільний телефон марки «Samsung A5» золотого кольору вартістю 2810 гривень, який належить ОСОБА_11 , тим самим завдав потерпілій матеріального збитку на вказану суму, викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
02.01.2018 близько 10:00 години ОСОБА_7 , будучи судимим за вчинення злочинів проти власності, перебуваючи в барі, розташованому за адресою: м. Кременчук Полтавської області, вул. Івана Приходько, буд.129, повторно, таємно викрав мобільний телефон марки «Ruggear RG 310» чорного кольору вартістю 2385 гривень, який належить ОСОБА_12 , тим самим завдав потерпілому матеріального збитку на вказану суму, викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
09.01.2018 близько 04:00 години, ОСОБА_7 проходив повз будинок АДРЕСА_2 , підійшовши до підвального приміщення вказаного будинку, пошкодив навісний замок вхідних дверей та проник в середину помешкання, звідки викрав велосипед марки «АRDIS» вартістю 4971 гривень, який належить ОСОБА_13 , тим самим завдав потерпілому матеріального збитку на вказану суму, викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
30.01.2018 близько 02:00 години, ОСОБА_7 проходив повз будинок АДРЕСА_3 , скориставшись тим, що його ніхто не бачить, ОСОБА_7 підійшов до підвального приміщення вказаного будинку, після чого пошкодив навісний замок вхідних дверей та проник в середину помешкання, звідки викрав дитячого велосипеду марки «АRDIS» вартістю 1245 гривень, та масляного обігрівача марки «Elenberg» вартістю 225 гривень, який належить ОСОБА_9 , тим самим завдав потерпілій матеріального збитку на загальну суму 1470 гривень, викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
У поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок суду відносно нього змінити та пом'якшити призначене. У судовому засіданні також просив застосувати до нього ч.5 ст.72 КК України, оскільки попереднім судовим рішенням йому було зараховано у строк покарання строк попереднього ув'язнення, а суд, призначаючи остаточне покарання за цим вироком, не врахував цього перерахунку при призначенні остаточного покарання за вчинене.
Інші учасники судового провадження вирок суду не оскаржувати.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_7 на підтримку поданої апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_6 про законність та справедливість судового рішення та безпідставність поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185 та ч.3 ст.185 КК України, відповідають фактичним обставинам провадження, правильність правової кваліфікації дій обвинуваченого в апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому, відповідно до ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.
Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
Згідно з вимогами ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як встановлено вивченням справи, суд належно виконав зазначені вимоги закону.
Торкаючись виду та розміру призначеного судом покарання ОСОБА_7 за вчинений злочин, колегія суддів вважає його таким, що відповідає вимогам ст.65 КК України і не суперечить приписам ст. 50 КК України.
Твердження в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_7 про можливість пом'якшення призначеного судом покарання за вчинення злочину проти власності є неспроможними та такими, що не заслуговують на увагу.
Покарання винному призначене у відповідності до ст.65 КК України, з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують покарання.
Матеріали провадження свідчать, що ОСОБА_7 який, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за аналогічні злочини, на шлях виправлення не став, не працював, що свідчить про його стійку антисоціальну спрямованість.
Із мотивувальної частини вироку видно, що суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 злочину, конкретні обставини провадження, дані про особу винного, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, що визнав обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України, пом'якшують покарання, вірно вказавши на рецидив злочину, як на обставину, що відповідно до ст.67 КК України, обтяжує покарання.
На переконання колегії суддів, саме призначене судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за вчинене, яке за своїм видом та розміром не є мінімальним, відповідно до санкцій ч.2 та ч.3 ст.185 КК України, проте за своїм видом та розміром є справедливим, достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого та запобіганню вчиненню ним нових злочинів, не є надмірно суворим, а тому підстав для призначення більш м'якого покарання України, про що поставлено питання в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Крім того, остаточне покарання ОСОБА_7 призначено за сукупністю злочинів на підставі ч.4 ст.70 КК України, оскільки обвинувачений вчинив злочин до ухвалення відносно нього вироку 21.12.2018 Автозаводського районним судом міста Кременчука Полтавської області, яким обвинувачений засуджений за ч.ч.2, 3 ст.185, ч.4 ст.70 КК України на 3 роки 8 місяців позбавлення волі.
Таким чином, остаточне покарання яке має відбувати ОСОБА_7 фактично збільшено лише на 1 місяць.
Пом'якшуючі обставини, на які посилається апелянт, належним чином враховані місцевим судом, який призначив ОСОБА_7 з урахуванням попереднього вироку, мінімально можливе покарання за вчинене.
Як вбачається із матеріалів провадження, ухвалою Полтавського апеляційного суду від 08.05.2019 попередній вирок Автозаводського районного суду м. Кременчук відносно ОСОБА_7 було залишено без змін та зараховано ОСОБА_7 на підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України від 26.11.2015 №838-VIII) у строк покарання період попереднього ув'язнення з 30.03.2018 по 08.05.2019 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Призначаючи остаточне покарання за оскаржуваним вироком, суд першої інстанції за сукупністю злочинів на підставі ч.4 ст.70 КК України частково приєднав невідбуте покарання за попереднім вироком від 21.12.2018, при цьому не врахувавши зарахування строку попереднього ув'язнення обвинуваченому в в строк покарання за ухвалою Полтавського апеляційного суду від 08.05.2019.
Оскільки,відповідно до ч.4 ст.70 КК України в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 КК України, ОСОБА_7 слід зарахувати у строк покарання, його термін перебування під вартою з 30.03.2018 по 08.05.2019 на підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України від 26.11.2015 №838-VIII).
Керуючись ст. ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - частково задовольнити.
Вирок Крюківського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 20 червня 2019 року відносно ОСОБА_7 - залишити без змін.
Зарахувати ОСОБА_7 на підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України від 26.11.2015 №838-VIII) у строк покарання період попереднього ув'язнення з 30.03.2018 по 08.05.2019 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а з 09.05.2019 по 12.02.2020 із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Касаційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4