Справа № 712/11509/18
2/703/82/20
07 лютого 2020 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Кирилюк Н.А.,
з секретарем Римським Д.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 712/11509/18
за участю
позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
представника позивача адвоката Дубінського В.М.,
представників відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,
встановив:
ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_8 , звернулись до суду з позовом до ТОВ «Агро-Рось», треті особи ОСОБА_9 та ОСОБА_3 , в якому просили стягнути матеріальну і моральну шкоду.
В обґрунтування позову зазначили, що 20 жовтня 2014 року близько 15 години 30 хвилин в с. Ташлик Смілянського району ОСОБА_9, керуючи автобусом ПАЗ-32053-07 реєстраційний № НОМЕР_1 , не надав перевагу в русі автомобілю «Ауді-80» реєстраційний № НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого відбулось зіткнення транспортних засобів. В свою чергу, водій автомобіля «Ауді-80» ОСОБА_3 проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну та перевищив дозволену в населеному пункті швидкість руху.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду ОСОБА_3 та ОСОБА_9 були звільненні від кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 286 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
В результаті ДТП позивачі, які перебували в салоні автомобіля «Ауді», а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 отримали тілесні ушкодження.
Оскільки ОСОБА_9 на час вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ «Агро-Рось» і виконував трудові обов'язки, ОСОБА_6 просила стягнути з цього товариства 5968 грн. витрат на лікування та 20000 грн. моральної шкоди, ОСОБА_1 просила стягнути 13251 грн. витрат на лікування та 10000 грн. моральної шкоди, ОСОБА_2 як законний представник малолітнього ОСОБА_8 , просила стягнути 887 грн. витрат на лікування та 8000 грн. моральної шкоди, ОСОБА_7 - 366 грн. витрат на лікування та 10000 грн. моральної шкоди.
До суду також звернувся ОСОБА_3 з позовом до ТОВ «Агро-Рось», треті особи: ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , про стягнення 60330 грн. матеріальної шкоди, яка спричинена його автомобілю, 19369 грн. витрат на лікування та 25000 грн. моральної шкоди.
Зазначив, що він перебував за кермом автомобіля «Ауді». Рухаючись по головній дорозі був впевнений, що ОСОБА_9 його пропустить, адже він виїздив з другорядної дороги. Те, що він цього не зробить, було для нього великою несподіванкою.
Ухвалою суду від 06 березня 2019 року справи були об'єднані в одне провадження.
Під час розгляду справи позивачі за обома позовами уточнили позовні вимоги. Оскільки автобус ПАЗ-32053-07, яким керував ОСОБА_9 , був застрахований в ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія», просили залучити це товариство як співвідповідача та стягнути завдану шкоду в солідарному порядку з двох відповідачів.
Ухвалою суду від 25 березня 2019 року суд залучив до участі в справі ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» як співвідповідача.
В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримали свої позови в повному обсязі. Як треті особи вважають позови одне одного такими, що підлягають до задоволення.
Інші позивачі та ОСОБА_9 на розгляд справи не з'явились, хоча про час і місце розгляджу справи були повідомлені належним чином.
Представник позивачів адвокат Дубінський В.М. також просив задоволити позов з урахуванням уточнених позовних вимог.
Представник ТОВ «Агро-Рось» заперечував проти задоволення обох позовів. Пояснив, що автобус, яким керував ОСОБА_9 , був застрахований у страховій компанії ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія». Враховуючи, що сума страхового відшкодування покриває витрати відповідачів за обома позовами, то завдані їм збитки мають бути стягнуті саме з цього відповідача. Крім того, просив застосувати позовну давність.
Представник страхової компанії також заперечував проти задоволення обох позовів та вказав, що жоден із позивачів не звертався до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування.
Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_9 20 жовтня 2014 року близько 15 години 30 хвилин, керуючи автобусом ПАЗ-32053-07 реєстраційний № НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Агро-Рось», та виїжджаючи з другорядної дороги порушив п. 16.11 ПДР України, не надав перевагу в русі транспортному засобу, який рухався по головній дорозі, що призвело до зіткнення з автомобілем «Ауді-80» реєстраційний № НОМЕР_2 . В свою чергу водій автомобіля «Ауді-80» ОСОБА_3 проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну та перевищив дозволену швидкість руху в населеному пункту, чим порушив п.п. 12.3. 12.4 ПДР України.
Дії ОСОБА_9 та ОСОБА_3 було кваліфіковано за ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки вони порушили правила безпеки дорожнього руху, що спричинило пасажиру автомобіля «Ауді» ОСОБА_6 тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду від 08 лютого 2018 року по справі № 703/3655/17 їх було звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження щодо них закрито.
В судовому засіданні представник ТОВ «Агро-Рось» визнав, що ОСОБА_9 на час вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з цим товариством і ДТП сталось під час виконання ним своїх трудових обов'язків.
Відповідно до висновку експерта № 114 від 25 травня 2015 року в результаті ДТП ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому нижньої третини лівої стегнової кістки, що відноситься до категорії середньої тяжкості. Діагнози у вигляді ЗЧМТ, струс головного мозку, рвана рана нижньої третини лівої гомілки, перелом променя в типовому місці справа не були враховані експертом, оскільки вони не були підтверджені відомостями у медичних документах.
Згідно з епікризами ОСОБА_6 з 20 жовтня по 29 жовтня 2014 року знаходилась на лікуванні в травматологічному відділенні Смілянської центральної лікарні ім. Софії Бобринської з діагнозом: перелом лівого стегна із зміщенням н/3променя в типовому місці з права. ГХ2, ІХС, кардіосклероз атеросклеротичний. З 29 жовтня по 14 листопада 2014 року вона також знаходилась на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні з діагнозом: перелом лівого стегна із зміщенням н/3, перлом променевої кістки правого передпліччя, забійна рана н/3 лівої гомілки.
На підтвердження понесених витрат на лікування позивачем ОСОБА_6 надано довідки з поліклінічного відділення КНП «Смілянська багатопрофільна лікарня ім. Софії Бобринської», у яких зазначено перелік ліків та матеріалів, які були надані їй для лікування безоплатно та які вона придбала за власні кошти, а також фіскальні чеки на придбання цих ліків.
Враховуючи, що експертом не підтверджено, що діагнози у вигляді ЗЧМТ, струсу головного мозку, рваної рани нижньої третини лівої гомілки, перелому променя в типовому місці були отримані ОСОБА_6 в результаті ДТП, а також те, що вона лікування проходила комплексно, суд не в змозі розмежувати медичні препарати, що були використані під час лікування саме закритого перелому нижньої третини лівої стегнової кістки.
Згідно з висновком № 248 від 25 травня 2015 року в результаті ДТП у ОСОБА_8 були діагностовано численні рани голови, які відносяться до категорії легких. Діагноз у вигляді струсу головного мозку експертом не був врахований при встановленні ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, оскільки не був підтверджений об'єктивними медичними даними.
Відповідно з епікризами ОСОБА_8 з 20 жовтня по 01 листопада 2014 року знаходився на лікуванні в травматологічному відділенні Смілянської центральної лікарні ім. Софії Бобринської з діагнозами: ЗЧМТ, струс головного мозку, множинні забійно-різані рани голови, лиця. З 20 жовтня 2014 року він також перебував на лікуванні у відділенні інтенсивної терапії з діагнозом ЗЧМТ.
На підтвердження понесених витрат на лікування позивачем ОСОБА_2 , як законним представником малолітнього ОСОБА_8 , надано довідки з поліклінічного відділення КНП «Смілянська багатопрофільна лікарня ім. Софії Бобринської», у яких зазначено перелік ліків та матеріалів, які були надані для лікування ОСОБА_8 безоплатно та які вона придбала за власні кошти, а також фіскальні чеки на придбання цих ліків.
Враховуючи, що експертом не підтверджено, що діагнози у вигляді ЗЧМТ, струсу головного мозку були отримані ОСОБА_8 в результаті ДТП, а також те, що він лікування проходив комплексно, суд не в змозі розмежувати медичні препарати, що були використані під час лікування саме численних ран голови.
Як встановлено з висновку експерта № 262 від 25 травня 2015 року в результаті ДТП ОСОБА_7 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді численних ран обличчя та синця (крововиливу) грудної клітки зліва на рівні 7-8 ребер, які відносяться до категорії легких.
Відповідно з епікризами ОСОБА_7 з 20 жовтня по 12 листопада 2014 року знаходився на лікуванні в травматологічному відділенні Смілянської центральної лікарні ім. Софії Бобринської з діагнозами: забій грудної клітини зліва, садини лиця.
На підтвердження понесених витрат на лікування позивачем ОСОБА_7 надано довідки з поліклінічного відділення КНП «Смілянська багатопрофільна лікарня ім. Софії Бобринської», у яких зазначено перелік ліків та матеріалів, які були придбані ним за власні кошти, а також фіскальні чеки на придбання цих ліків.
Таким чином, витрати ОСОБА_7 на лікування отриманих ним внаслідок ДТП ушкоджень суд вважає доведеними.
Відповідно до висновку експерта № 249 від 25 травня 2015 року в результаті ДТП ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, рани дугоподібної форми лобу зліва та гематоми даної області із розповсюдженням на верхнє повіко лівого ока, а також численних ран прямолінійної форми лобу зліва, поширеного синця лівої гомілки, які відносяться до категорії легких.
Відповідно з епікризами ОСОБА_1 з 20 жовтня по 01 листопада 2014 року знаходилась на лікуванні в травматологічному відділенні Смілянської центральної лікарні ім. Софії Бобринської з діагнозами: забій грудної клітини зліва, садини обличчя. Крім того, цим позивачем надано довідку про перебування на лікуванні у відділенні інтенсивної терапії, у неврологічному відділенні в період часу з 02 грудня по 14 грудня 2015 року та з 13 січня по 22 січня 2017 року, а також перелік використаних медикаментів на проходження лікування за цей період і в цих відділеннях.
На підтвердження понесених витрат на лікування позивачем ОСОБА_1 надано довідки з поліклінічного відділення КНП «Смілянська багатопрофільна лікарня ім. Софії Бобринської», у яких зазначено перелік ліків та матеріалів, які були придбані нею за власні кошти, а також фіскальні чеки на придбання цих ліків.
Суд зазначає, що довідка про проходження лікування у відділенні інтенсивної терапії не містить ні діагнозу, з яким ОСОБА_1 проходила лікування, ні дати проходження цього лікування. Лікування у неврологічному відділенні у 2015 та 2017 роках не підтверджені як такі, що пов'язані з ДТП, яка сталася в 2014 році.
Враховуючи наведене суд вважає вимоги про стягнення витрат на лікування в цей період недоведеними.
Відповідно до висновку експерта № 255 від 25 травня 2015 року в зв'язку з ДТП ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток лівого передпліччя, перелому 4-7 ребер зліва із синцем шкіри в даній області, що відносяться до категорії середньої тяжкості, та у вигляді ран обличчя, тильної поверхні обох кистей та правих колінного суглобу і гомілки, що відносяться до категорії легких. Діагноз у вигляді струсу головного мозку не був врахований експертом, оскільки не був підтверджений відомостями у медичних документах.
Згідно з епікризами ОСОБА_3 з 20 жовтня по 30 жовтня 2014 року та з 30 жовтня по 14 листопада 2014 року знаходився на лікуванні в травматологічному відділенні Смілянської центральної лікарні ім. Софії Бобринської з діагнозами: перелом кісток лівого передпліччя в/3 із зміщенням, перелом 4-7 ребер зліва, ЗЧМТ, струс головного мозку, садини обличчя. З довідки КЗ «Черкаська обласна лікарня ЧОР» вбачається, що ОСОБА_3 з 04 травня по 11 травня 2015 року знаходився на стаціонарному лікуванні в ортопедо-травматологічному відділенні цієї лікарні, де проходив реосинтез обох кісток лівого передпліччя.
На підтвердження понесених витрат на лікування позивачем ОСОБА_3 надано довідки з поліклінічного відділення КНП «Смілянська багатопрофільна лікарня ім. Софії Бобринської», у яких зазначено перелік ліків та матеріалів, які були придбані ним за власні кошти, а також фіскальні чеки на придбання цих ліків.
Враховуючи, що експертом не підтверджено, що діагноз у вигляді струсу головного мозку був отриманий ОСОБА_3 в результаті ДТП, а також те, що він лікування проходив комплексно, суд не в змозі розмежувати медичні препарати, що були використані під час лікування саме перелому кісток лівого передпліччя в/3 із зміщенням, перелому 4-7 ребер зліва та садин обличчя. Цим позивачем не доведено також, що лікування, яке він проходив в КЗ «Черкаська обласна лікарня ЧОР» було наслідком ДТП, яка сталася в 2014 році.
Крім того, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_3 є власником автомобіля «Ауді» реєстраційний № НОМЕР_2 , за участю якого сталася ДТП.
Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 144 від 29 листопада 2017 року вартість відновлювального ремонту цього автомобіля, пошкодженого під час ДТП, становить 409181 грн., вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля, становить 60330 грн.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (ч. 2 ст. 1188 ЦК України).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно зі статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.
Згідно з полісом № АС/7370915 обов'язкового страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів автобус ПАЗ 32053-07 був застрахований у ПАТ «Українська охоронна-страхова компанія». Строк дії договору становив з 07 березня 2014 року по 06 березня 2015 року.
Як встановлено пунктом 4 наведеного договору страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю/здоров'ю становила 100000 грн., за шкоду, заподіяну майну, - 50000 грн.
Отже, ПАТ «Українська охоронна-страхова компанія», уклавши з договір страхування цивільно-правової відповідальності, взяло на себе обов'язок у межах страхової суми відповідати за шкоду, завдану страхувальником іншій особі внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
23 грудня 2014 року ОСОБА_3 направив на адресу ПАТ «Українська охоронна-страхова компанія» заяву (повідомлення) про дорожньо-транспортну пригоду, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, в якій повідомив про ДТП, яка сталася 20 жовтня 2014 року та постраждалих в ній осіб.
У пункті 33.1.4 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі в тексті - Закон), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).
Згідно з пунктом 36.1 Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Відповідно до пунктів 37.1.1, 37.1.4 Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є:
- навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров'я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону;
- неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
При цьому зазначений у пункті 37.1.4 Закону строк є присічним і поновленню не підлягає.
Із аналізу наведених норм спеціального Закону можна зробити висновок, що підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування , передбачені у статті 37 Закону, та їх перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.
У Законі не передбачено обов'язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.
У будь-якому разі строк звернення обмежується щодо стягнення майнової шкоди річним строком, шкоди, завданої життю та здоров'ю - трирічним строком.
Інших обмежень щодо порядку звернення із заявою про виплату страхового відшкодування норми Закону не містять.
У разі звернення із заявою безпосередньо до суду, страховик з цього моменту має діяти відповідно до статті 36 Закону, та не позбавлений можливості, у разі відсутності заперечень проти позову, його визнати та сплатити страхове відшкодування.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року по справі № 465/4287/15.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_8 , звернулись до суду з позовом 21 вересня 2018 року, а ОСОБА_3 - 01 листопада 2018 року. Дорожньо-транспортна пригода сталася 20 жовтня 2014 року.
В судовому засіданні позивачі визнали, що жоден з них не звертався до страхової компанії ПАТ «Українська охоронна-страхова компанія» із заявою про страхове відшкодування як завданих матеріальних збитків, так і збитків, завданих життю та здоров'ю. Не звертались вони і до страхової компанії, в якій була застрахована цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Ауді», за участю якого сталась ДТП та який також є винним у вчиненні цієї пригоди, хоча ОСОБА_3 в ході розгляду справи визнав, що його автомобіль також був застрахований.
За таких обставин, відмова страхової компанії у виплаті страхового відшкодування позивачам є правомірною.
Враховуючи, що ліміт страхового відшкодування за шкоду, завдану життю та здоров'ю потерпілого, повністю покривав витрати позивачів на лікування, вимоги про стягнення цих витрат з ТОВ «Арго-Рось» є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки страховик і страхувальник не несуть солідарної відповідальності за завдану шкоду. Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Щодо відшкодування збитків, завданих автомобілю «Ауді» в результаті ДТП, суд зазначає наступне.
У відповідності з п. 36.3 Закону у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (пункт 3 частини першої статті 1188 ЦК України).
Судом встановлено, що винними у ДТП є дві особи. У судовому засіданні позивачі наполягали на на тому, що у спричиненні ДТП 90 % становить вина ОСОБА_9 , оскільки той виїхав з другорядної на головну дорогу, тоді як ступінь вини ОСОБА_3 становить 10 %. Однак, на призначенні судової експертизи щодо визначення ступеня вини водіїв у вчиненні ДТП, їх не наполягав.
Визначаючи ступінь вини кожного із водіїв у спричиненні ДТП, суд враховує наявність обопільної вини обох учасників ДТП, а також те, що сторони відмовилися від проведення експертизи на предмет визначення ступеня вини у ДТП кожного з водіїв. А тому, на думку суду, співвідношення вини обох водіїв з урахуванням вимог п. 36.3 Закону становить 50% на 50%.
Таким чином, з урахуванням вини ОСОБА_3 у вчиненні ДТП, він мав право на відшкодування 30165 грн. матеріального збитку, заподіяного йому як власнику автомобіля «Ауді» (60330/2=30165).
Оскільки зазначена сума охоплюється лімітом відповідальності ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія», то саме цим страховиком повинна була бути відшкодована.
Однак, з урахуванням того, що ОСОБА_3 у річний термін не звернувся як до цього відповідача, так і до суду із заявою про виплату страхового відшкодування, то вимоги про відшкодування матеріальних збитків, завданих майну, не підлягають до задоволення.
Представник «ТОВ «Агро-Рось» в судовому засіданні клопотав про застосування позовної давності до вимог усіх позивачів щодо стягнення, в тому числі, і матеріальних збитків. Враховуючи, що позивачами не доведено підстав стягнення матеріальної шкоди з ТОВ «Агро-Рось», позовна давність не може бути застосована за клопотанням цього відповідача.
Крім того, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Оскільки позивачами не доведено порушення відповідачами їх прав або інтересів в частині не виплати понесених матеріальних збитків, підстави для застосування позовної давності відсутні.
В той же час, згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
У частині третій статті 23 ЦК України встановлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
З урахуванням наведеного розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнали позивачі, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, судом враховуються стан здоров'я потерпілих від ДТП, ступінь тяжкості завданих тілесних ушкоджень кожному з позивачів, тяжкість вимушених змін у їх життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Так, позивач ОСОБА_6 здійснює догляд за ОСОБА_7 , який є інвалідом І групи з дитинства. Це вимагало додаткових зусиль для організації не лише свого життя, а й життя та побуту свого підопічного. В свою чергу, ОСОБА_7 в силу своєї хвороби був позбавлений звичного для нього побуту та умов життя. Позивачам також були спричинені моральні страждання, що виразились у негативних емоційних переживаннях, які виникають у кожної людини в стресовій ситуації .
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади АР Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоду завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
При цьому суд вважає, що відсутні підстави для солідарного стягнення з відповідачів на користь позивачів моральних збитків, оскільки в силу статті 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за рахунок страхової компанії підлягає відшкодуванню моральна шкода у розмірі 5 % від страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Відповідно до вимог ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.
Оскільки у вчиненні ДТП наявна обопільна вина ОСОБА_9 і ОСОБА_3 , враховуючи, що ОСОБА_9 вчинив ДТП під час перебування в трудових відносинах з ТОВ «Агро-Рось», за відсутності заяви позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про визначення відповідальності осіб у частці відповідно до ступеня їхньої вини, саме ТОВ «Агоро-Рось» та ОСОБА_3 виступають солідарними боржниками за вимогами про відшкодування шкоди, що не покривається лімітом страхового відшкодування.
Частино 1 статті 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Враховуючи, що позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не доведено розмір понесених витрат на лікування, суд не в змозі визначити розмір моральної шкоди, який підлягав стягненню зі страховика. Однак, навіть за умови повного підтвердження цими позивачами витрат на лікування, розмір моральної шкоди, який підлягав би стягненню із страхової компанії становив 298 грн. 40 коп. для ОСОБА_6 , 662 грн. 55 коп. - для ОСОБА_1 , 44 грн. 35 коп. - для ОСОБА_8 , 968 грн. 45 коп. - для ОСОБА_3 та 18 грн. 30 коп. - для відповідача ОСОБА_7 .
З урахуванням того, який саме розмір відшкодування моральних страждань позивачі могли отримати в разі звернення із відповідною заявою до страхової компанії, суд вважає, що з ТОВ «Агро-Рось» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 , та ОСОБА_7 належить стягнути по 5000 грн. моральної шкоди кожному, на користь ОСОБА_10 - 15000 грн. моральної шкоди.
Стягнення цієї шкоди з ТОВ «Агоро-Рось» не позбавить цього відповідача право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування (ст. 1191 ЦК України).
З ТОВ «Агро-Рось» також належить стягнути на користь позивача ОСОБА_3 10000 грн. як відшкодування моральної шкоди з урахуванням відсоткового співвідношення його вини.
Суд відмовляє цьому відповідачу у застосування позовної давності до вимог про відшкодування матеріальної шкоди, оскільки згідно з п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не застосовується на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору, витрат пов'язаних із розглядом справи. До витрат пов'язаних із розглядом справи, належать, в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.
Суд зазначає, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем ОСОБА_3 надано квитанції про оплату витрат адвоката Онученка С . П. за ведення справи про притягнення його до кримінальної відповідальності.
Суд зазначає, що ці витрати не відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом цієї справи, а тому не підлягають до відшкодування в межах наведеної справи.
Крім того, витрати по оплаті експертного дослідження автомобіля «Ауді» здійснено ОСОБА_2 , яка в межах наведеної справи діє в інтересах неповнолітнього сина, а не у власних інтересах. Таким чином, ОСОБА_3 не підтвердив понесення ним витрат на проведення експертизи.
Документально підтверджені витрати на правничу допомогу інших позивачів підлягають задоволенню пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивачі були звільнені від сплати судового збору при зверненні до суду з наведеними позовами, його належить стягнути з ТОВ «Агро-Рось» на користь держави пропорційно до задоволеної частини вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 141, 263, 265, 268 ЦПК України суд,-
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось" (с. Ташлик Смілянського району Черкаської області, вул. Б. Хмельницького, 103, код ЄДРПОУ 30929025), приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (м. Київ, вул. Борщагівська, 145, код 23734213), треті особи: ОСОБА_9 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_7 ), про відшкодування шкоди задоволити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось" на користь ОСОБА_1 5000 грн. моральної шкоди і 873 грн. 62 коп. судових витрат, а всього 5873 грн. 63 коп.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось" на користь ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 , 5000 грн. моральної шкоди і 2285 грн. 64 коп. судових витрат, а всього 7285 грн. 64 коп.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось" на користь ОСОБА_6 15000 грн. моральної шкоди і 2346 грн. 64 коп. судових витрат, а всього 17346 грн. 64 коп.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось" на користь ОСОБА_7 5000 грн. моральної шкоди і 1959 грн. 53 коп. судових витрат, а всього 6959 грн. 53 коп.
В решті позову відмовити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось" на користь держави 308 грн. 80 коп. судового збору.
Позов ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось", приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», треті особи: ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди задоволити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось" на користь ОСОБА_3 10000 грн. моральної шкоди.
В решті позову відмовити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось" на користь держави 100 грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення його повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 17 лютого 2020 року.
Головуючий: Н. А. Кирилюк