Справа № 569/23282/19
31 січня 2020 року м. Рівне
Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Наумов С.В., при секретарі Григорчук В.М., розглянувши матеріали, які надійшли від Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого енергетиком у ФОП ОСОБА_2 , за ч. 1 ст. 164 КУпАП, -
- зміст ст. 268 КУпАП., ОСОБА_1 - роз'яснено, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення АПР18 № 321925 від 19.12.2019р. слідує, що близько 11 год. 40 хв., 19.12.2019р. ОСОБА_1 перебуваючи в м. Рівне, по вул. Соборна, 444, здійснив продаж паливно-мастильних матеріалів, чим порушив порядок проведення господарської діяльності, чим порушив ч. 1 ст. 164 КУпАП».
В судовому засідання ОСОБА_1 вину не визнав та надав пояснення суду, що він офіційно працює на посаді енергетика у ФОП ОСОБА_2 , та у вказаний в протоколі час та день заправляв службовий автомобіль марки «Renault» свого працівника ОСОБА_3 , після чого під'їхали працівники поліції та склали на нього протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 164 КУпАП. Будь-яких грошових коштів від вказаної особи він не отримував, тому просив суд закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження по даній справі підлягає закриттю з наступних підстав.
Згідно завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст.ст. 251 та 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, в якому зазначається суть правопорушення та інші дані, необхідні для розгляду справи, і не може вважатися беззаперечним доказом вини особи.
Диспозиція ч. 1 ст. 164 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якого його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Як передбачено ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Наведені обставини мають суттєве та вирішальне значення для правильного вирішення справи, оскільки не встановлення наведених фактів посадовою особою, яка складала протокол, унеможливлює визнання судом, здобутих по справі доказів, належними та допустимими, в розумінні вимог ст. 251 КУпАП.
При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів. Єдиним доказом наданим до суду, є фото автомобіля, яке само по собі не може свідчити про наявність зазначеного адміністративного правопорушення. Окрім того, в матеріалах справи відсутні покази свідків.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція).
Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який ... встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 p., заява № 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст.51 КпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням». Тим більше «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.164 КУпАП, санкція якої передбачає стягнення у вигляді штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої (тоді як за КК України мінімальний штраф становить тридцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).
У справі «Малофєєва протиРосії»(«Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 p., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У рішенні в справі «Карелін проти Росії»(«КагеІіп v. Russia»,заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується). Суд погоджується з одностайною позицією семи суддів ЄСПЛ, викладеною в цьому рішенні.
Всупереч наведеним нормам, в матеріалах справи відсутні відомості про проведення будь-яких оперативних закупок гр. ОСОБА_1 та про вилучення грошових коштів.
Виходячи зі змісту ст. 164 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за умови систематичного здійснення певного виду господарської діяльності, що є умовою з якої настає державна реєстрація підприємницької діяльності.
У п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 N 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Таким чином, окрім вищевикладеного, протокол про адміністративне правопорушення та матеріали справи не містять достатньо доказів, що ОСОБА_1 систематично здійснював певний вид господарської діяльності.
При складанні протоколу органами поліції не вжито заходів для встановлення власника металевого гаража з якого здійснювалась заправка, а протокол про адміністративне правопорушення складено на особу, яка офіційно працює енергетиком у ФОП ОСОБА_2 , за таких обставин, не може вважатись суб'єктом господарювання, оскільки відсутні докази, що ОСОБА_1 надає послуги з реалізації пального з метою отримання прибутку, тобто здійснює самостійно, систематично діяльність, яка містить ознаки підприємницької.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Виходячи з наведеного, вбачається що дії ОСОБА_1 не утворюють склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, а тому провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 247, 283, 284 КУпАП, суд, -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 КУпАП - закрити в зв'язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд.
Суддя Рівненського міського суду С.В. Наумов