Справа № 569/21866/19
14 лютого 2020 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Кучиної Н.Г.,
при секретарі судового засідання Ющук О.С.,
за участю:
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ПрАТ " Рівнеазот" -Рашка В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу справу № 569/21866/19 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
27 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» (далі ПрАТ «Рівнеазот») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в якому просить суд стягнути з ПрАТ «Рівнеазот» на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 5406,56 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що працювала на ПрАТ «Рівнеазот». Наказом № 1648-ВК від 20 серпня 2019 року була звільнена з роботи за п. 1 статтею 36 КЗпП України за згодою сторін. При звільненні з роботи їй не було вчасно виплачено всіх сум, що належать їй від підприємства, у зв"язку з чим вона звернулася до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Посилаючись на вимоги статті 117 КЗпП України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28 серпня 2019 року по 09 вересня 2019 року, в сумі 5406 грн. 56 коп.
Ухвалою суду від 13 грудня 2019 року ухвалено розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін та запропоновано відповідачу подати письмовий відзив разом з доказами, що обґрунтовують доводи заперечень.
Представник ПрАТ «Рівнеазот» Філонік Я.І. подав суду відзив на позовну заяву, вказавши, що позовну заяву ОСОБА_1 вважає необґрунтованою і позов не визнає з підстав, наведених у відзиві, в якому вказує, що не погоджується з сумою середнього заробітку заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 5406,56 грн, надавши свій розрахунок заборгованості, а саме: середній заробіток з 28.08.2019 року по 08.09.2019 року становить 5362,59 грн. (670,32 Х 8) та посилається на те, що з вказаної суми було утримано: прибутковий податок у розмірі 965,27 грн та військовий збір у розмірі 80,44 грн. і яку ПрАТ «РІВНЕАЗОТ» в добровільному порядку сплатив позивачу.
Відповіді на відзив від позивача до суду не надійшло.
Ухвалою Рівненського міського суду від 31 січня 2020 року здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін в розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін у справі.
Заслухавши учасників судового процесу, дослiдивши письмовi матеріали по справi, та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працювала на ПрАТ «Рівнеазот».
27 серпня 2019 року відповідно до наказу № 1648 - ВК від 20.08.2019 року позивач була звільнена з роботи за статтею 36 КЗпП України за угодою сторін.
Крім того, судом встановлено, що при звільненні з роботи позивачу не була виплачена вчасно заробітна плата. І лише 09.09.2019 року позивач отримала всі розрахункові кошти.
Відтак, позивач має право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у зв"язку з чим вона звернулася до суду із позовом.
Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
Відповідно до роз'яснень, наведених у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
З огляду на викладене, суд вважає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому останній не погодився з сумою середнього заробітку за період з 28 серпня 2019 року по 09 вересня 2019 року в розмірі 5406,56 грн. та надав суду свій розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 , що становить 5362,59 грн без урахування податків та інших платежів.
Відповідно до абз. 1 п. 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 р. нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно довідки про середню заробітну плату № 77 від 13.01.2020 року середньогодинна заробітна плата позивача становить 83,7905 грн, середньоденна заробітна плата при восьмигодинному робочому дні становить 83,7905Х8=670,32 грн.
Листом Міністерства соціальної політики України від 05.08.2016р.№ 11535/0/14-16/13 «Про розрахунок норм тривалості робочого часу на 2017 рік» встановлено Розрахунок норм тривалості робочого часу на 2017 рік, розрахованої за календарем п'ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями в суботу та неділю при однаковій тривалості часу роботи за день впродовж робочого тижня та зменшенням тривалості роботи напередодні святкових та неробочих днів.
Суд не приймає до уваги розрахунок, наданий позивачем, оскільки з нього суду не зрозуміло з чого виходила позивач, обраховуючи середній заробіток за період затримки виплати розрахункових з 28 серпня 2019 року по 09 вересня 2019 року в сумі 5406,56 грн.
З дослідженого в судовому засіданні розрахунку, наданого відповідачем, середнього заробітку за період з 28.08.2019 року по 08.09.2019 року становить (середньоденний (годинний) заробіток) х (число робочих днів/годин):
З 28-31.08.2019 р. - 3 роб. дн.;
З 01-08.09.2019 р. - 5 роб. дн., тобто кількість днів затримки за період з 28.08.2019 року по 08.09.2019 року становить 8.
Таким чином, середній заробіток з 28.08.2019 року по 08.09.2019 року становить 5362,56 грн. (8 роб. днів х 670,32 грн.).
Вищевказаний розрахунок ніким не оспорений і доказів протилежного суду не надано, а відтак суд даний розрахунок бере до уваги при встановленні обставин по справі.
Проте, в судовому засіданні встановлено, що суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні 5362, 59 грн, з яких утримано: прибутковий податок у розмірі 965, 27 грн та військовий збір у розмірі 80, 44 грн. позивачу сплачено ПрАТ «Рівнеазот» в добровільному порядку, що стверджується наступними доказами.
З оглянутої судом копії витягу із зведеної відомості за листопад 2019 року № 68262 від 13.12.2019 року та копією платіжного доручення № 68262 від 13.12.2019 року, які відповідач надав на підтвердження виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, вбачається зарахування коштів на її картковий рахунок.
Однак, позивач в судовому засіданні заперечувала, що кошти перераховані на її картковий рахунок, оскільки вказала, що картковий рахунок в банку «Кліринговий дім» закрито за її заявою.
Крім того, позивач заперечила проти суми заборгованості середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 4316 грн. 88 коп., оскільки вважає, що прибутковий податок саме з доходу у вигляді середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні не вираховується, а відтак наполягала на задоволення її позовних вимог у розмірі 5406 грн 56 коп.
На виконання вимог ухвали Рівненського міського суду від 06 лютого 2020 року про витребування доказів, АБ «Кліринговий дім» листом вх. № 7206/20 від 12.02.2020 року повідомив суд, що дійсно картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 закритий Банком на підставі заяви ОСОБА_1 про закриття рахунку від 06.12.2019 року. Разом з тим, вказав на те, що кошти в сумі 4316,88 грн 13 грудня 2019 року були перераховані ПрАТ «Рівнеазот» в рахунок середнього заробітку за час затримки на користь ОСОБА_1 та обліковуються на внутрішньому банківському рахунку 2903 «Кошти клієнтів банку за недіючими рахунками» та можуть бути видані останній через касу банку, або перераховані на інший відкритий рахунок за реквізитами, зазначеними клієнтом.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач сплатив позивачу середній заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Щодо справляння податків і зборів при стягненні середнього заробітку, суд зазначає таке.
Згідно ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Нормами п. 171.1 ст. 171 та 14.1.180 ст. 14 Податкового Кодексу України та ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування врегульовано порядок утримання податків з будь-яких виплат на користь громадян України, і суди не є суб'єктами, уповноваженими надавати тлумачення вимог чинного законодавства.
Оскільки, суд не є податковим агентом, тому обов'язок відрахувати зазначені податки і збори закон покладає на роботодавця.
Відповідно до листа ДФС від 09.06.2016 року № 12817/6/99-99-13-02-03-15 оскільки виплата доходу у вигляді суми середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні працівника, здійснюється звільненому працівнику і не пов'язана з відносинами трудового найму, то такий дохід оподатковується податковим агентом як інші доходи податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відс. та військовим збором - 1,5 відсотка у місяці його фактичного нарахування.
Крім того, особи, які мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені Кодексом податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу (п.п. «б» п. 176.2 ст.176 Кодексу).
Суд роз'яснює, що у разі задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненнісуми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки та збори із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зменшується на суму податків і зборів.
Підсумовуючи вищенаведене, встановлено, що обов'язок відрахування податків і зборів закон покладає на роботодавця, а тому суд вважає, що Приватним акціонерним товариством "Рівнеазот" правомірно дохід у вигляді середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 був оподаткований ПДФО, згідно із ст. 167 ПК України за ставкою 18%, в розмірі 965 грн. 27 коп., а також військовим збором за ставкою 1,5%, відповідно до пункту 161 Перехідних положень ПК України, в розмірі 80, 44 грн.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що в судовому засіданні доведено належними та допустимими доказами, що відповідач правомірно оподаткував ПДФО дохід у вигляді середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 та перерахував останній середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 4316 грн 88 коп, тому відсутні підстави для задоволенні позовних вимог позивача.
Керуючись ст.ст.258,259,264,265,268,273,352,354 ЦПК України, суд, -
В И Р I Ш И В :
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Приватне акціонерне товариство "Рівнеазот", адреса місцезнаходження: 33017, м. Рівне-17.
Суддя Рівненського міського суду Н.Г. Кучина