ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.02.2020Справа № 910/14814/19
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,
при секретарі судового засідання - Жалобі С.Р.,
розглянувши у судовому засіданні матеріали
позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КиївГазТрейд"
до Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Жовтень" приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"
про стягнення 845 588,76 грн.,
за участю представників:
від позивача: Струневич О.П.
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "КиївГазТрейд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Жовтень" приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про стягнення 770 806,80 грн. - суми основного боргу, 67 596,31 грн. пені, 5 925,81 грн. - 3% річних, 1 259,84 грн. - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №222089/Т постачання природного газу (для споживачів, що не є побутовими) від 01.12.2018 в частині повної та своєчасної оплати отриманого природного газу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін судове засідання у справі призначено на 18.12.2019. Крім того, вказаною ухвалою було встановлено строк відповідачу, який становить 15 днів з дня вручення даної ухвали, для подачі до суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, а також усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову (в тому числі доказів повного або часткового погашення боргу).
18.12.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів часткового погашення основного боргу. Відзиву на позов у встановлений судом строк відповідачем надано не було.
У судовому засіданні 18.12.2019 судом на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України оголошено перерву на 20.01.2020.
23.12.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог.
20.01.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Судове засідання, призначене на 20.01.2020, не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Приходько І.В. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КиївГазТрейд" про зменшення розміру позовних вимог повернуто без розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 судове засідання призначено на 03.02.2020.
Представник відповідача у судове засідання 03.02.2020 не з'явився. Через відділ автоматизованого документообігу суду подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке обґрунтоване зайнятістю представника в інших судових процесах.
Розглянувши клопотання відповідача, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, зважаючи на відсутність процесуальних строків передбачених Господарсько-процесуальним кодексом України для відкладення розгляду справи на іншу дату.
Так, статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
З огляду на те, що провадження у даній справі було відкрито 18.11.2019, беручи до уваги, що спір має бути розглянуто протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, тоді як відповідачем подано друге поспіль клопотання про відкладення розгляду справи, однак не подано відзиву на позовну заяву, не надано заяв та клопотань про намір вчинити інші процесуальні дії, в тому числі подання доказів, суд відмовляє в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його необґрунтованістю.
Разом з цим, згідно з ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
При цьому, судом враховані пояснення представника відповідача, надані у судовому засіданні 18.12.2019.
У судовому засіданні 03.02.2020 представник позивача надав пояснення, підтвердив факти часткового погашення відповідачем суми основного боргу на суму 199 000 грн. Крім того, представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх в редакції заяви про зменшення позовних вимог.
Суд зауважує, що згідно приписів п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
З огляду на те, що перше судове засідання у даній справі, яка розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, відбулось 18.12.2019, а заява позивача про зменшення позовних вимог подана 23.12.2019 (тобто після першого судового засідання), вказана заява визнана судом такою, що подана з порушенням процесуальних строків, не прийнята до розгляду та повернута позивачу ухвалою від 27.01.2020. У зв'язку з наведеним, суд зазначає про безпідставність доводів позивача щодо розгляду позовних вимог у редакції заяви про зменшення позовних вимог, а відтак позовні вимоги розглядаються безпосередньо у редакції первісно поданої позовної заяви, з урахуванням фактів часткового погашення суми основного боргу відповідачем.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-
01.12.2018 між ТОВ "КиївГазТрейд" (постачальник) та ДП клінічний санаторій "Жовтень" ЗАТ "Укрпрофздравниця" (перейменовано у Дочірнє підприємство "Клінічний санаторій "Жовтень" приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця") (споживач) був укладений договір № 222089/Т постачання природного газу (для споживачів, що не є побутовим) (далі - договір).
Згідно з п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується передати у власність споживачу в 2018 році природний газ в об'ємах і порядку, передбачених цим договором, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити постачальнику вартість газу в розмірах, строки та в порядку, що передбачені цим договором.
Відповідно до п. 1.2 договору річний плановий об'єм постачання газу становить 70 тис. куб. м.
Розділом 2 договору сторонами визначено умови постачання газу та порядок його обліку.
Згідно з умовами п. 2.7 договору фактичний об'єм поставленого у розрахунковому періоді газу, що підлягає оплаті споживачем, підтверджується підписаним між споживачем та постачальником актом приймання-передачі газу, що складається на підставі даних Оператора ГРМ та комерційних вузлів обліку газу.
Відповідно до п. 2.8 договору акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником. Відсутність у споживача підписаних актів приймання-передачі газу не є підставою для порушення строку остаточного розрахунку, встановленого цим договором (пункти 4.6 та 4.7) та не звільняє його від відповідальності за порушення цих строків.
Згідно з п. 4.1 договору ціна газу, що постачається споживачеві за цим договором становить 13509,9600 грн. за 1000 куб. м., в тому числі ПДВ 20% та тариф на транспортування газу магістральними ми трубопроводами ПАТ "Укртрансгаз".
Пунктом 4.4 договору передбачено, що розрахунковий період за договором становить один місяць - з 7.00 годин першого дня місяця до 7.00 години першого дня наступного місяця.
У випадку недоплати вартості газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок до 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим (п.4.6.3 договору).
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що, за доводами позивача, відповідач не виконав грошові зобов'язання з повної та своєчасної оплати отриманого за договором природного газу в період квітень-вересень 2019 року.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що внаслідок укладення договору між сторонами правочину склалися господарські правовідносини, а також, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 263 Господарського кодексу України господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується, зокрема, господарськими договорами купівлі-продажу.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до п. 4.6.1 договору оплата вартості планового об'єму поставки газу здійснюється Споживачем до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки на умовах 100% попередньої оплати планового об'єму постачання газу, визначеного в п. 1.2. Договору.
Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни гачу на наступний розрахунковий період та відповідної величини планового об'єму газу, заявленого на наступний розрахунковий період, У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла попередньому місяці (п. 4.6.2 договору).
Сторони узгодили, що датою оплати є дата зарахування коштів на рахунок постачальника (п. 4.6.6 договору).
Додатковою угодою № 1 від 29.12.2018 до договору № 222089 від 01.12.2018, сторони визначили, що плановий об'єм постачання газу на 2019 рік становить 509,0 тис. куб. м., погодили середньодобові, місячні та квартальні планові об'єми постачання газу за період січень-грудень 2019 року.
Відповідно до п. 10.1 договору в редакції додаткової угоди № 1, договір набуває чинності з дати його підписання, діє в частині постачання газу з 01 січня 2019 до 31 грудня 2019 року, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення.
Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що на виконання умов укладеного договору, позивачем у квітні, травні, червні, липні, серпні та вересні 2019 року було передано, а відповідачем прийнято природний газ в обумовленому об'ємі, про що сторони підписали акти прийому-передачі природного газу від 30.04.2019 на суму 179 977,48 грн., від 31.05.2019 на суму 140 171,18 грн., від 30.06.2019 на суму 115 987,69 грн., від 31.07.2019 на суму 135 723,12 грн., від 31.08.2019 на суму 103 571,76 грн., від 30.09.2019 на суму 95 375,57 грн. Загальна вартість поставленого газу склала 770 806,80 грн.
Відповідач, у свою чергу, вартість переданого позивачем газу за договором оплатив частково в розмірі 199 000 грн. (після звернення позивача з даним позовом до суду, а також після відкриття провадження у справі), на підтвердження чого сторонами надані відповідні докази. Факт часткового погашення відповідачем суми основного боргу на суму 199 000 грн. також підтверджений представником позивача у судовому засіданні.
З матеріалів справи також вбачається, що листами № 273 від 01.11.2019 та № 281 від 14.11.2019 відповідач гарантував повне погашення заборгованості до 01.01.2020. Проте доказів погашення залишку наявної заборгованості матеріали справи не містять.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
За таких обставин, враховуючи сплату відповідачем грошових коштів у розмірі 199 000 грн. в якості погашення спірної заборгованості після звернення позивача з позовом до суду (що підтверджується належними доказами та безпосередньо самим позивачем), суд дійшов висновку щодо закриття провадження у справі № 910/14814/19 в частині стягнення з відповідача на користь позивача вищезазначеної частини основного боргу, у зв'язку з відсутністю предмету спору між сторонами.
Таким чином, на час ухвалення рішення по даній справі, доведеною та реально існуючою є сума основної заборгованості у розмірі 571 806,80 грн., а відтак саме зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо вимоги позивача про стягнення пені за порушення відповідачем строків оплати товару, суд зазначає наступне.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 6.2.2 договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.
У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Судом встановлено, що позивачем правомірно обчислено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за визначений ним період, суд встановив, що він виконаний арифметично правильно, з дотриманням вимог чинного законодавства України та умов укладеного сторонами договору. Контррозрахунку та заперечень з приводу нарахованих штрафних санкцій відповідачем подано не було. Отже, вимога про стягнення з відповідача пені заявлена позивачем правомірно, обґрунтовано та підлягає задоволенню у розмірі, визначеному позивачем, а саме 67 596,31 грн.
Стосовно позовних вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд враховує наступне.
Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник , який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов'язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат в межах заявленого періоду, суд дійшов висновку про те, що сума інфляційних втрат у розмірі 1 259,84 грн. та сума 3% річних у розмірі 5 925,81 грн., обчислені позивачем обґрунтовано та арифметично вірно, а тому зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищезазначене в сукупності, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, не подав відзив на позовну заяву, господарський суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 571 806,80 грн. - основного боргу, 67 596,31 грн. - пені, 5 925,81 грн. - 3% річних, 1 259,84 грн. - інфляційних втрат.
Провадження в частині стягнення 199 000 грн. основного боргу підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі пункту 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Судовий збір покладається на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Закрити провадження у справі № 910/14814/19 в частині позовних вимог про стягнення з Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Жовтень" приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КиївГазТрейд" основного боргу в розмірі 199 000 грн., у зв'язку з відсутністю предмета спору.
2. Позовні вимоги задовольнити повністю.
3. Стягнути з Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Жовтень" приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (03084, м. Київ, Конча-Заспа, Столичне шосе, 27 км, ідентифікаційний код 02583744) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КиївГазТрейд" (03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, буд. 5, ідентифікаційний код 42394311) 571 806,80 грн. - основного боргу, 67 596,31 грн. - пені, 5 925,81 грн. - 3% річних, 1 259,84 грн. - інфляційних втрат та витрати зі сплати судового збору у розмірі 12 683,83 грн.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 17.02.2020.
Суддя І.В. Приходько