ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про залишення позовної заяви без руху
м. Київ
17.02.2020Справа № 910/1848/20
Суддя Селівон А.М., розглянувши
позовну заяву Громадської організації «Херсонська обласна організація осіб з інвалідністю внаслідок війни, ветеранів війни, Прикордонної служби, військових та антитерористичних операцій «Кордон»
до Херсонської обласної ради
про визнання права власності на нерухоме майно
Громадська організація «Херсонська обласна організація осіб з інвалідністю внаслідок війни, ветеранів війни, Прикордонної служби, військових та антитерористичних операцій «Кордон» звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Херсонської обласної ради про визнання права власності на нерухоме майно, а саме на Ѕ частини приміщення аптеки № 157, загальною площею 751,1 кв.м, розташованого за адресою: м. Херсон, Кіндійське шосе, 17 (В. Чорновола, 17).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на здійснення товариством капітального ремонту і реконструкції спірного майна, витрати на проведення яких складають 300 000,00 грн., внаслідок чого створене нове приміщення (нова річ), у зв'язку з чим позивач на підставі ст.ст. 773, 778 ЦК України зазначає про набуття ним права власності на Ѕ частини нерухомого майна загальною площею 751,1 кв.м, розташованого за адресою: м. Херсон, Кіндійське шосе, 17.
Суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, від 14.05.1981 № R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.
Правові засади справляння, розмір ставок судового збору та порядок його сплати регулюються Законом України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року №3674-VI.
Згідно статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У відповідності до п.п. 1 та п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Нормами статті 163 ГПК України встановлено, що ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Аналогічні вимоги містить п. 2.2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7, згідно якого судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Як вбачається зі змісту поданої позовної заяви, предметом даного позову є вимоги позивача про визнання права власності на нежитлові приміщення, судовий збір за яку визначається як за вимогу майнового характеру, проте жодних доказів на підтвердження вартості спірного майна, окрім акту приймання - передачі в оперативне управління від березня 2015 року, позивачем суду не надано.
При цьому в порушення вимог вказаних правових норм позивачем не надано жодних доказів сплати судового збору.
Натомість позовні матеріали містять клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору під час розгляду справи, оскільки громадська організація є неприбутковою, не комерційною та згідно Статуту об'єднує осіб з інвалідністю, ветеранів війни, учасників бойових дій тощо.
Розглядаючи клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору суд зазначає, що відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
При цьому, за змістом наведеної норми, відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду, єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є наявність обґрунтованих обставин, що свідчать про неможливість сплати судового збору.
Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.
Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. При цьому особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Натомість, як встановлено судом, позивачем в клопотанні про звільнення від сплати судового збору не наведено жодних підстав, які свідчать про неможливість сплати судового збору та не долучено жодних документів в підтвердження відповідного складного майнового стану, який суд враховує при вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору. Крім того, заявником не наведено та не підтверджено наявність умов для відстрочення сплати судового збору, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір".
Суд наголошує, що сама по собі обставина неприбутковості організації та передбачена Статутом мета діяльності останньої не доводить неспроможності позивача сплатити судовий збір.
До переліку осіб, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, визначеному ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивач також не відноситься.
При цьому здійснюючи свої конституційні обов'язки, господарські суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом (стаття 129 Конституції України).
Доступ до правосуддя, в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").
Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є, визначений в ГПК України, обов'язок заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір. Невиконання заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати позовну заяву заявнику.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95, від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами, у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Враховуючи вищенаведене та зважаючи на недоведеність обставин, які перешкоджають сплаті судового збору позивачем, в розумінні ст. 8 Закону України "Про судовий збір", та відсутність умов для прийняття рішення про звільнення від сплати збору, визначених вказаною статтею, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання ПП «Україна - Агро-2С» про відстрочення сплати судового збору.
Суд зазначає, що вимоги щодо форми та змісту позовної заяви закріплені у статті 162 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
Дослідивши матеріали позовної заяви судом встановлено, що в позовній заяві позивачем не зазначено офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти позивача та відповідача; не зауважено, що такі відомості щодо учасників справи позивачу не відомі.
Як свідчать матеріали позовної заяви, позивачем визначено в якості відповідача Херсонську обласну раду, проте ідентифікаційний код відповідача позивачем не зазначений взагалі.
Будь - яких доказів на підтвердження даної інформації щодо особи, визначеної позивачем в якості відповідача, позовні матеріали не містять.
Відповідно до п. 8 ч. 3 ГПК України позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; згідно п. 9 ч. 3 - попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Проте, як встановлено судом, позовна заява не містить попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, а також не містить зазначення щодо наявності/відсутності у позивача оригіналів поданих доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Дослідивши матеріали позовної заяви судом встановлено, що в порушення приписів ч. 2 ст. 164 ГПК України позивачем не виконано зобов'язання додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме позивачем на надано жодних доказів на підтвердження розміру понесених витрат на реконструкцію та ремонт спірного приміщення, залишкової вартості майна до проведення реконструкції; не надано копій свідоцтва про право власності на нерухоме майно та рішення Херсонського виконавчого комітету № 98 від 16.02.2010 року; не надано доказів погодження відповідачем здійснення ремонтних робіт в спірному приміщенні та доказів звернення до Херсонської обласної ради з вимогами про відшкодування понесених витрат.
Окрім цього суд зазначає, що згідно п. 4 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; згідно п. 5 ч. 3 - виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Суд зазначає, що позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Предмет позову - це певна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними зокрема, ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Дослідивши позовні матеріали справи судом встановлено, що предметом спору у даній справі є визнання права власності позивача на частину приміщення аптеки № 157, загальною площею 751,1 кв.м, розташованого за адресою: м. Хорсон, Кіндійське шосе, 17.
Проте, позовна заява не містить детального викладення фактичних обставин, на які як на підставу позову має посилатись особа, звертаючись до суду з позовною заявою.
Натомість в позовній заяві наведено узагальнене викладення фактів, зокрема, щодо здійснення реконструкції та ремонту спірного майна, обставин погодження проведення ремонтних робіт та понесення позивачем відповідних витрат, без надання жодних належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин, окрім копії звернення громадян та листа до відповідача.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12 р. "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Суд наголошує, що формулювання позовних вимог та їх підстав відноситься до виключної компетенції позивача у справі.
Натомість незазначення позивачем в позовній заяві чіткого змісту підстав позову, тобто фактичних обставин, на які позивач посилається, нівелює можливість дотримання судом вказаних принципів та унеможливлює правильне і своєчасне вирішення господарського спору.
Згідно ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч. 2 ст. 174 ГПК України).
За наведених обставин, оскільки подана позивачем позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне залишити її без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.
Суд звертає увагу позивача, що відповідно до ч. 4 ст. 174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 162, 164, 172, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Залишити позовну заяву Громадській організації «Херсонська обласна організація осіб з інвалідністю внаслідок війни, ветеранів війни, Прикордонної служби, військових та антитерористичних операцій «Кордон» без руху.
2. Встановити Громадській організації «Херсонська обласна організація осіб з інвалідністю внаслідок війни, ветеранів війни, Прикордонної служби, військових та антитерористичних операцій «Кордон» строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
3. Встановити Громадській організації «Херсонська обласна організація осіб з інвалідністю внаслідок війни, ветеранів війни, Прикордонної служби, військових та антитерористичних операцій «Кордон» спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом:
- подання до суду письмових пояснень із зазначенням щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
- подання до суду розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи;
- подання до суду належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення позивачем сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі;
- подання до суду письмової заяви із зазначенням офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти позивача та відповідача; чи обґрунтованими доводами про те, що такі відомості щодо учасників справи позивачу не відомі;
- подання до суду належним чином засвідчених копій свідоцтва про право власності на нерухоме майно та рішення Херсонського виконавчого комітету № 98 від 16.02.2010 року;
- подання до суду належних та допустимих доказів на підтвердження доказів погодження відповідачем здійснення ремонтних робіт в спірному приміщенні та доказів звернення до Херсонської обласної ради з вимогами про відшкодування понесених витрат;
- подання до суду письмових пояснень з викладенням детальних підстав позову, з посиланням на чинне законодавство України та практику Верховного Суду, зокрема, в частині розміру понесених витрат на реконструкцію та ремонт спірного приміщення, залишкової вартості майна до проведення реконструкції, та вартості останнього після поліпшення, з обов'язковим наданням відповідних письмових доказів;
- подання до суду письмових доказів на підтвердження вартості спірного майна - приміщення аптеки № 157, загальною площею 751,1 кв.м, розташованого за адресою: м. Хорсон, Кіндійське шосе, 17;
Надати суду докази направлення копій вказаних доказів відповідачу.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею 17.02.2020 року та оскарженню не підлягає.
Суддя А.М.Селівон