проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"13" лютого 2020 р. Справа № 922/3342/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О. , суддя Шевель О.В.
за участі секретаря судового засідання Ярітенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Вовчанського підприємства теплових мереж (вх. №314Х) на рішення господарського суду Харківської області від 16.12.2019 (рішення ухвалене суддею Сальніковою Г.І. 16.12.2019 об 11:27 год. у приміщенні господарського суду Харківської області, повний текст складено та підписано 20.12.2019) у справі №922/3342/19
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,
до Вовчанського підприємства теплових мереж, Харківська обл., м. Вовчанськ,
про стягнення 28843,99 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 16.12.2019 у справі №922/3342/19 позов задоволено повністю; стягнуто з Вовчанського підприємства теплових мереж на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 20693,33 грн. пені, 2406,85 грн. 3 % річних, 5743,81 грн. інфляційних втрат та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921,00 грн.
Вовчанське підприємство теплових мереж звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 16.12.2019 у справі №922/3342/19 у частині стягнутої суми пені у розмірі 20693,33 грн. та змінити у цій частині рішення, шляхом зменшення нарахованої пені на 90% до суми 2063, 33 грн. або на інший обґрунтований процент від суми пені.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом не враховано його клопотання про зменшення пені та, зокрема, такі доводи:
- борги населення за комунальні послуги по Вовчанському ПТМ досягли по теплопостачанню на 01.10.2019 суму у розмірі 2147460,69 грн.;
- існування дебіторської заборгованості від надання послуг теплопостачання та збитків від господарської діяльності, що виникли з причин незадовільного стану обладнання та теплових мереж, що були передані до експлуатації органами місцевого самоврядування;
- відповідач є комунальним підприємством, яке створено для задоволення потреб споживачів, у тому числі населення та державних органів в теплопостачанні у вигляді опалення та гарячого водопостачання. Підприємство не уповноважене законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг, тому постачає теплову енергію по вартості нижче її собівартості;
- пільги та субсидії надаються державою несвоєчасно;
- основний борг за договором був погашений повністю, жовтень 2017, однак нарахована сума штрафних санкцій є надмірно великою для підприємства, а суми 3% річних та інфляційних витрат мають компенсувати всі негативні наслідки затримки розрахунку з боку відповідача.
- відповідачу потрібні гроші на виплату заробітної плати робітникам та на підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії, крім того несвоєчасне отримання оплати від населення за спожиті послуги з теплопостачання, також потребує додаткових витрат по її поверненню.
Також, в обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 щодо стягнення надмірної суми неустойки.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 поновлено Вовчанському підприємству теплових мереж строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 16.12.2019 у справі №922/3342/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 5 днів з дня вручення даної ухвали; зупинено дію рішення господарського суду Харківської області від 16.12.2020 у справі № 922/3342/19, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 13.02.2020.
11.02.2020 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення залишити без змін (вх. №1308).
У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 16.12.2020 у частині стягнутої суми пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким зменшити розмір пені на 90% або на інший обґрунтований процент від суми пені.
Представник позивача проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а рішення - без змін.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
31.10.2016 між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Вовчанським підприємством теплових мереж (споживач) укладено договір № 2574/1617-КП-32 постачання природного газу (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1 договору).
Пунктом 1.2. договору визначено, що природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими споживачами (крім бюджетних установ/організацій). Додатковою угодою №7 від 31.03.2017 до договору постачання природного газу викладено п. 1.2 договору в новій редакції, а саме: природний газ, що постачається за цим договором використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами / організаціями.
Відповідно до п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
На виконання умов договору №2574/1617-КП-32 постачання природного газу від 31.10.2016, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" передало, а Вовчанське підприємство теплових мереж прийняло природний газ на загальну суму 1004628,37 грн., про що свідчать наявні у матеріалах справи складені та підписані сторонами акти приймання-передачі природного газу: від 31.10.2016 на суму 54741,94 грн., від 30.11.2016 на суму 199136,62 грн., від 31.12.2016 на суму 256830,50 грн., 31.01.2017 на суму 245180,64 грн., від 28.02.2017 на суму 245721,28 грн., від 30.04.2017 на суму 3017,39 грн.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем умов договору, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Вовчанського підприємства теплових мереж на свою користь борг у загальній сумі 28843,99 грн., у тому числі: пеня у сумі 20693,33 грн., 3% річних у сумі 2406,85 грн., інфляційні втрати у сумі 5743,81 грн.
В свою чергу відповідач звернувся з клопотанням про зменшення розміру пені на 90 % від суми нарахованої позивачем у позові.
Суд першої інстанції, перевіривши розрахунки та періоди нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат дійшов висновку, що вказані розрахунки є арифметично вірними, правомірними та обґрунтованими.
При прийнятті оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені судом також враховано, що відповідно до консолідованого звіту про фінансовий стан позивача за кінець 2017 року торгова дебіторська заборгованість (за основним видом діяльності підприємства є продаж газу) становила 58988 тис. грн. та має тенденцію до зростання (у 2016 році становила 49209 тис. грн.). Торгова кредиторська заборгованість позивача у 2017 році становила 8137 тис.грн., відстрочені податкові зобов'язання складала 67304 тис.грн. Розмір короткострокових позик позивача складає 44579 тис. грн., довгострокових - 14736 тис. гри. (дана інформація є публічно-доступною, повний текст звітності розміщено на офіційному сайті Позивача - naftogaz.com). Наведені дані свідчать про значний обсяг несплаченої заборгованості підприємств, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності позивача, у тому числі - для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювального сезону 2017/2018 років.
Також судом було зазначено, що Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" як підприємство державного сектору економіки є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ, а як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України.
Основним нормативним документом, що регулює порядок та умови постачання природного газу та виділення номінацій захищеним споживачам у опалювальний період 2017- 2018 років є постанова Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 року №187, якою затверджено Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (далі - Положення).
Дане Положення визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов'язків, що покладаються на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, зокрема для забезпечення стабільності, належної якості та доступності природного газу, підтримання належного рівня безпеки його постачання споживачам, не створюючи загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку природного газу, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів пропорційності, прозорості та недискримінації.
Згідно із пп.4 п. 3 Положення встановлено обов'язок НАК "Нафтогаз України" постачати природний газ виробникам теплової енергії для всіх категорій використання природного газу, в тому числі для виробництва електричної енергії такими виробниками, на умовах та у порядку, що визначені Положенням.
Таким чином, несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.
Враховуючи викладене, беручи до уваги інтереси обох сторін та те, що розмір стягуваної неустойки є співрозмірним до розміру заборгованості, яка існувала, місцевий господарський суд дійшов висновку, що зазначені відповідачем обставини не є винятковими, а тому відмовив в задоволенні його клопотання про зменшення пені.
Заявник апеляційної скарги не заперечує правильності розрахунку пені, однак зазначає про наявність підстав для зменшення її розміру.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що заявник в апеляційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду в частині стягнутої суми пені у розмірі 20693,33 грн., колегія суддів переглядає справу в межах даної вимоги.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 627, 629 ЦК України).
Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до п. 8.2 договору у разі невиконання споживачем п. 6.1 та п. 6.6 договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Згідно з частиною першою статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
За приписами статей 611, 612 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ст. 551 ЦК України).
Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Отже, положення частини третьої статті 551 ЦК України, ст. 233 ГК України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад господарського судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Як вже зазначалось, п. 1.2. договору визначено, що природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими споживачами (крім бюджетних установ/організацій). Таким чином споживачами за вказаним договором є підприємства та організації, а не бюджетні установи та населення, як зазначав відповідач.
За обставинами даного спору за актами приймання-передачі природного газу позивач передав відповідачу товар на загальну суму 1004628,37 грн., який було оплачено відповідачем з порушенням встановленого договором строку. При цьому позивачем нараховано пеню у розмірі 20693,33 грн., що не є надмірним великим розміром нарахованих штрафних санкцій порівняно з ціною поставленого та невчасно оплаченого товару (2 відсотка від загальної суми поставленого товару).
Колегія суддів зазначає, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити з того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язкових для учасників правовідносин характер. Слід також враховувати, що сторони укладаючи договір погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, порядок розрахунків, відтак відповідач прийнявши на себе зобов'язання за спірним договором погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої щодо відсутності підстав для зменшення розміру пені.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення - без змін.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Вовчанського підприємства теплових мереж залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 16.12.2019 у справі №922/3342/19 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 18.02.2020
Головуючий суддя О.О. Крестьянінов
Суддя В.О. Фоміна
Суддя О.В. Шевель