проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
про закриття апеляційного провадження
"17" лютого 2020 р. Справа № 917/1738/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Барбашова С.В., суддя Пелипенко Н.М.
секретар судового засідання Євтушенко Є.В.
за участю представників:
від скаржника - ОСОБА_1 особисто; Новаков А.І. (адвокат), за ордером та свідоцтвом;
від позивача - Баранов Т.О. (адвокат), за довіреністю та свідоцтвом;
від відповідача - ОСОБА_3 особисто;
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м. Харків вх. № 89 П/З на ухвалу господарського суду Полтавської області від 14.11.2019 р. у справі № 917/1738/19 (суддя Білоусов С.М., повний текст складено та підписано 14.11.2019 р.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пригородна нерухомість», м. Харків
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Горішні Плавні
про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності
02.10.2019 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Пригородна нерухомість» (далі - ТОВ «Пригородна нерухомість», позивач) звернулося з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3, відповідач) про визнання недійсним договору, укладеного між ТОВ «Пригородна нерухомість» та ФОП ОСОБА_3 про надання послуг з розробки дизайну тари для фасування продукції, за яким оформлено (підписано) акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 74 від 30.09.2018 р. на суму 90 000,00 грн., а також про застосування наслідків недійсності правочину шляхом стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в розмірі 90 000,00 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на ч. 3 ст. 238 ЦК України та стверджує, що спірний правочин прямо суперечить вимогам даної норми.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 10.10.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
21.10.2019 р. до суду першої інстанції від позивача надійшло клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, а 24.10.2019 р. - заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно з якою позивач просив суд:
- визнати недійсним договір, укладений між ТОВ «Пригородна нерухомість» та ФОП ОСОБА_3 про надання послуг з розробки дизайну торгової марки, виготовлення зовнішньої реклами, розробки дизайну тари для фасування продукції, розробки макету постеру, підготовку до друку, оренду рекламної площини, розробки макетів рекламної продукції (брошури), за яким оформлені (підписані) акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 281 300 грн.;
- застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 281 300 грн.
Позовна заява підписана адвокатом Новаковим А.І. на підставі договору № 1/07-19 від 04.07.2019 р., укладеного між ТОВ «Пригородна нерухомість» в особі в.о. директора ОСОБА_2 та Адвокатським бюро «Антона Новакова».
Зазначені заяви позивача підписані адвокатом Рибак Я.В. на підставі ордеру, виданого Адвокатським бюро «Антона Новакова».
28.10.2019 р. директором ТОВ «Пригородна нерухомість» ОСОБА_3 надіслано за допомогою підприємства поштового зв'язку на адресу суду першої інстанції заяву про залишення позову без розгляду, в обґрунтування якої він посилається на те, що ОСОБА_2 . був протиправно призначений на посаду т.в.о. директора товариства та відомості про нього як підписанта до ЄДР вносилися незаконно, що підтверджується наказом Міністерства юстиції України «Про скасування реєстраційної дії» № 3214/5 від 21.10.2019 р., ця особа на теперішній час є звільненою від виконання обов'язків директора товариства відповідно до наказу б/н від 25.10.2019 р., тому одноосібним керівником та єдиним підписантом ТОВ «Пригородна нерухомість» є ОСОБА_3
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.11.2019 р. позовну заяву залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Ухвала суду мотивована, зокрема, з тих підстав, що положення ст. 226 ГПК України не є диспозитивними, а оскільки згадана заява позивача надійшла до суду 01.11.2019 р. та подана ним у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, тому суд дійшов висновку про її задоволення.
Крім того, в своїй ухвалі місцевий господарський суд зазначив, що оскільки останньою надійшла заява про залишення позову без розгляду, тому клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін та заява про збільшення розміру позовних вимог по суті судом не розглядалися.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою, ТОВ «Пригородна нерухомість» в особі в.о. директора ОСОБА_2 звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ «Пригородна нерухомість» в особі в.о. директора ОСОБА_2 посилалося на наступні обставини:
- директором ТОВ «Пригородна нерухомість» ОСОБА_3 04.07.2019 р. подано нотаріально посвідчену заяву про звільнення його із займаної посади з 04.07.2019 р. Цією ж заявою ОСОБА_3 повідомив засновників товариства про припинення ним повноважень директора з 04.07.2019 р.;
- у зв'язку із припиненням його повноважень як директора через звільнення відповідно до п. 16.7 Статуту ОСОБА_3 призначив в.о. директора товариства головного інженера ОСОБА_2;
- внаслідок подання заяви про звільнення з 04.07.2019 р. того ж дня ОСОБА_3 винесено наказ № 07/04/01 від 04.07.2019 р. «Про припинення повноважень директора (звільнення) ОСОБА_3»;
- виконання обов'язків директора товариства згідно з наказом № 07/04/01 від 04.07.2019 р. до моменту призначення директора загальними зборами засновників, на підставі п.16.7 Статуту покладено на головного інженера ОСОБА_2 з доплатою у розмірі 25 % посадового окладу директора, згідно з колективним договором, із наданням права підпису фінансових та організаційно-розпорядчих документів;
- з невідомих для апелянта причин та підстав змінено відомості про склад підписантів товариства, виключено зі складу підписантів ОСОБА_2 та повернуто до їх складу звільненого ОСОБА_3
08.01.2020 р. до суду апеляційної інстанції від позивача за підписом директора ТОВ «Пригородна нерухомість» ОСОБА_3 надійшло клопотання про закриття апеляційного провадження та клопотання про відмову від апеляційної скарги та закриття апеляційного провадження.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2020 р. закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Полтавської області від 14.11.2019 р. у справі № 917/1738/19, підписаною від імені ТОВ «Пригородна нерухомість» ОСОБА_2 на підставі п. 2 ч.1 ст. 264 ГПК України.
При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що вищенаведені клопотання ТОВ «Пригородна нерухомість» за підписом ОСОБА_3 подані з пропуском встановленого судом процесуального строку без клопотання на його поновлення, у зв'язку з чим ці клопотання залишилися без розгляду.
Посилаючись на п. 7 ст. 30, п. 13 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», а також на п. 16.4 Статуту товариства, судова колегія дійшла висновку, що повноваження директора цієї юридичної особи можуть бути припинені лише після прийняття загальними зборами рішення про його звільнення та обрання нового директора товариства або тимчасово виконуючого його обов'язки.
З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази прийняття загальними зборами ТОВ «Пригородна нерухомість» рішень про звільнення ОСОБА_3 з посади директора та призначення на посаду нового директора або в.о. директора ОСОБА_2, а згідно з відомостями ЄДР станом на 23.10.2019 р. та станом на 08.01.2020 р. керівником та підписантом ТОВ «Пригородна нерухомість» є ОСОБА_3 , тому суд апеляційної дійшов висновку, що ОСОБА_2 не був наділений повноваженнями підписувати документи від імені товариства, в т.ч. й апеляційну скаргу.
08.01.2020 р. нарочним Східним апеляційним господарським судом отримано апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Полтавської області від 14.11.2019 р. у справі № 917/1738/19, в якій він просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Скаржник стверджує, що ОСОБА_3 не має повноважень директора та права заявляти будь-які клопотання та заяви під час судового розгляду спору за позовною заявою ТОВ «Пригородна нерухомість», оскільки повноваження директора належать в.о. директора ОСОБА_2 Окрім викладених у попередній апеляційній скарзі (за підписом ОСОБА_2 в якості в.о. директора позивача) обставин, ОСОБА_1 додатково посилається на наступне:
- ТОВ «Пригородна нерухомість» від приватного нотаріуса ХМНО Решетняк І.С. отримано заяву ОСОБА_3 від 25.10.2019 р. про відкликання заяви про звільнення з посади директора товариства та скасування наказу № 07/04/01 від 04.07.2019 р. «Про припинення повноважень директора (звільнення) ОСОБА_3 » з вимогою вважати цей наказ недійсним з моменту його винесення;
- на думку скаржника, ОСОБА_3 вважає, що його повноваження як директора з 04.07.2019 р. не припинилися, з посади він не звільнений та продовжує здійснювати свої повноваження як виконавчий орган товариства, має повний обсяг прав та обов'язків директора, а усі дії, вчинені в.о. директора з 04.07.2019 р. та їхні юридичні наслідки вважає недійсними.
За доводами апеляційної скарги, ОСОБА_1 з моменту створення є засновником (учасником) ТОВ «Пригородна нерухомість» та володіє часткою у статутному капіталі товариства у розмірі 50 %, розмір внеску до статутного фонду складає 5 526 574,78 грн., тому рішення у справі може вплинути на його права як учасника товариства, оскільки саме умисними незаконними діями відповідача штучно зменшено розмір прибутку, що підлягав розподілу між учасниками товариства.
Таким чином, ОСОБА_1 вважає себе особою, яка не брала участь у справі, проте суд вирішив питання про його права та інтереси, у зв'язку з тим, що він як учасник товариства безпосередньо зацікавлений у збільшенні прибутку товариства, зменшенні необґрунтованих витрат та уникненні безпідставних збитків.
06.02.2020 р. через канцелярію суду від позивача за підписом директора ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, а 17.02.2020 р. до початку судового засідання у справі - клопотання про закриття апеляційного провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.
Скаржник та його представник у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу у повному обсязі.
Представник позивача та відповідач у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечили.
Зазначене клопотання позивача судовою колегією враховано як думку учасника апеляційного провадження та не розглянуто по суті, оскільки дослідження підстав для подання апеляційної скарги скаржником чинним процесуальним законодавством віднесено виключно до компетенції суду апеляційної інстанції.
Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційне провадження підлягає закриттю, з огляду на наступне.
Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України, набула статусу частини національного законодавства.
З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Тобто, частиною першою статті 254 ГПК України визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є заявник скарги, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову. Якщо заявник скарги зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов'язки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено про його права та/або обов'язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для відкриття апеляційного провадження.
Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що заявник скарги в апеляційній скарзі має чітко зазначити в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
Слід враховувати, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи.
Будь-який інший правовий зв'язок між заявником скарги і сторонами спору не може братися до уваги.
Отже, перш ніж переглядати справу в апеляційному порядку, апеляційний господарський суд повинен встановити чи вирішено місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка подала апеляційну скаргу.
Згідно з п. 1.5 Статуту ТОВ «Пригородна нерухомість», засновниками товариства є ОСОБА_8 та ОСОБА_1 .
Як вбачається з протоколу чергових загальних зборів учасників ТОВ «Пригородна нерухомість» б/н від 17.05.2018 р., кожному з учасників належить частка, що становить 50 % статутного капіталу.
Той факт, що скаржник є учасником товариства не змінює того, що товариство є самостійним суб'єктом господарювання та є вільним в укладенні правочинів та відповідальним за взяті на себе за такими правочинами обов'язки, в тому числі, щодо оплати наданих послуг третіми особами.
У постанові Верховного суду від 12.06.2018 у справі № 927/976/17 колегія суддів касаційного господарського суду наголосила на тому, що виходячи з аналізу норм чинного законодавства, акціонер (учасник) товариства може оспорити договір, вчинений господарським товариством, якщо обґрунтує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав (аналогічний висновок Верховного Суду викладено і у постанові від 16.05.2018 у справі № 916/2872/16).
Матеріали справи № 917/1738/19 не містять відомостей про звернення ОСОБА_1 до господарського суду з відповідним позовом про порушення його корпоративних прав, або про звернення до арбітражного керуючого-розпорядника майна Цвик А.О. чи до господарського суду Харківської області в межах справи № 922/3827/19 про банкрутство ТОВ «Пригородна нерухомість».
Отже, фактичне оспорення учасником товариства правочину, вчиненого юридичною особою, в апеляційному провадженні, посилаючись на порушення його корпоративних прав щодо незаконного зменшення прибутку не відповідає вимогам процесуального законодавства.
Мотивувальна частина оскаржуваної ухвали суду не містить висновків щодо корпоративних прав скаржника, так само як і в її резолютивній частині відсутня вказівка про такі права ОСОБА_1 .
Згідно з ч. 3 ст. 264 ГПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалось.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав, вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між заявником скарги і сторонами у справі, у зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.07.2018 року у справі № 5023/4734/12, від 18.09.2018 року у справі №910/5459/15-г, від 11.07.2018 року у справі №911/2635/17.
З огляду на визначення процесуальних підстав щодо подання апеляційної скарги, а також враховуючи, що скаржником не наведено доводів порушення його права оскаржуваною ухвалою суду, в той час як доводи апеляційної скарги стосуються виключно корпоративних прав ОСОБА_1 , переоцінки доказів раніше поданих до суду сторонами, яким попередньо вже дана оцінка господарськими судами (зокрема, стосовно нотаріально посвідчених заяв ОСОБА_3 , наказу № 07/04/01 від 04.07.2019 р.), відсутність у судовому рішенні (ухвалі) вирішення питання про права інтереси та обов'язки ОСОБА_1 , апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою підлягає закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.
Керуючись ст. 234, п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України, колегія
Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Полтавської області від 14.11.2019 р. у справі № 917/1738/19.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.
Повний текст ухвали складено 18.02.2020 р.
Головуючий суддя В.І. Пушай
Суддя С.В. Барбашова
Суддя Н.М. Пелипенко