вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" лютого 2020 р. Справа№ 910/6885/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів: Гаврилюка О.М.
Мартюк А.І.
при секретарі Рибчич А. В.
За участю представників:
від позивача: Щиголь М.В. - адвокат
Федоренко М.В. - адвокат
від відповідача : Тацишина О.П. - представник за наказом № 3 від 16.01.2020
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»
на рішення Господарського суду міста Києва, ухвалене 18.11.2019, повний текст якого складений 29.11.2019
у справі № 910/6885/19 (суддя Марченко О.В.)
за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»
до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення від 19.03.2019 № 60/8-р/к
Позов заявлено про визнання недійсним рішення Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 19.03.2019 № 60/8-р/к у справі № 2/2-р-02-05-17, яким:
- визнано, що протягом періоду з 01.01.2016 по 01.01.2017 позивач займав монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з обробки вантажів в аеропорту, а саме послуги з інформування телеграмою вантажоотримувача про надходження вантажу, як такий, що не має на цьому ринку жодного конкурента в територіальних межах аеропорту «Бориспіль» (пункт 1 рішення № 60/8-р/к);
- визнано дії позивача, які полягають у встановленні економічно необґрунтованої вартості послуги з інформування телеграмою вантажоотримувача про надходження вантажу, порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з обробки вантажів в аеропорту, а саме послуги з інформування телеграмою вантажоотримувача про надходження вантажу, шляхом встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 2 рішення № 60/8-р/к);
- за порушення, вказане в пункті 2 резолютивної частини рішення № 60/8-р/к, на позивача накладено штраф у сумі 68 000 грн. (пункт 3 рішення № 60/8-р/к);
- зобов'язано позивача привести вартість послуги з інформування телеграмою вантажоотримувача про надходження вантажу до економічно обґрунтованого рівня у місячний строк з дня отримання рішення №60/8-р/к, про що повідомити відповідача протягом п'яти днів з дня виконання зобов'язальної частини рішення № 60/8-р/к (пункт 4 рішення № 60/8-р/к).
У обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що:
- відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35%, проте інформування телеграмою надавалося лише при обслуговування 29,79% вантажу;
- відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та в супереч практиці Вищого господарського суду України, визнав позивача монополістом на власній території підприємства;
- позивач погодив заявки щодо ненадання послуги інформування телеграмою вантажоодержувача про надходження вантажу всім суб'єктам господарювання, з якими укладені договори на обробку вантажу, а відтак, відсутнє неоднакове застосування умов до споживачів;
- відповідачем при визначенні монопольного (домінуючого) становища позивача на ринку надання послуги з інформування телеграмою вантажоотримувача про надходження вантажу не проведені дослідження ринку, визначені Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 №49-р, а саме: не проведено аналіз послуги з обробки вантажів в аеропорту на ознаки подібності, аналогічності послуг з обробки вантажу, під час перевезень іншими видами транспорту, що призвело до неврахування 99,995% послуг обробки вантажів; не проведено аналіз послуги з інформування про надходження вантажу до аеропорту на ознаки подібності споживчих характеристик, що призвело до неврахування 70,21% послуг з інформування вантажоотримувачів лише на території аеропорту, адже інформування вантажоотримувачів може здійснюватися не лише телеграмою, а й іншими видами зв'язку; послуга з інформування телеграмою вантажоотримувача про надходження вантажу є складовою частиною послуги з обробки вантажу, тобто є проміжним результатом діяльності позивача при наданні послуги з обробки вантажу, а тому її не можна визначити як окремий товар; не визначено склад суб'єктів господарювання (конкурентів) та їхні частки на ринку; визначено територіальними межами ринку територію одного підприємства; не проведено дослідження рівня цін на послуги на відповідних суміжних територіях; можливості переміщення пропозиції товару між цими територіями; ступеню відкритості ринку; загального обсягу ринку надання послуг; не проведено повне дослідження наявності/відсутності бар'єрів для вступу в ринок інформування вантажоотримувачів; не наведено підстав та доказів щодо визначення часових меж з 01.01.2016 по 01.01.2017;
- при формуванні ціни вартості послуги з інформування телеграмою вантажоотримувача про надходження вантажу позивач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та фінансового плану на 2016 рік, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Збільшення вартості послуги з інформування телеграмою вантажоотримувача про надходження вантажу обумовлено збільшенням вартості відправки телеграми ПАТ «Укртелеком», в економічній залежності від якого знаходився позивач. Відповідачем у оскаржуваному рішенні не доведена необґрунтованість тарифів на послугу з інформування телеграмою;
- відповідачем при розрахунку суми штрафу, не були враховані Рекомендаційні роз'яснення від 09.08.2016 № 39-рр, в тому числі щодо застосування коригуючи коефіцієнтів та врахування пом'ягшуючих обставин.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2019, повний текст якого складений 29.11.2019, у справі № 910/6885/19 у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції послався на те, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що дії позивача, який протягом періоду з 01.01.2016 по 01.01.2017 займав монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з обробки вантажів в аеропорту, а саме послуг з інформування телеграмою вантажоотримувача про надходження вантажу, як такого, що не має на такому ринку жодного конкурента в територіальних межах аеропорту «Бориспіль», що полягали у встановленні економічно необґрунтованої вартості послуги «Інформування телеграмою вантажоотримувача про надходження вантажу», є зловживанням монопольним становищем відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», що було вірно кваліфіковано відповідачем, яким також вірно було розраховано суму штрафу за вказане порушення.
Не погоджуючись з рішенням, Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі № 910/6885/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
У апеляційній скарзі позивач зазначив про те, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішення суду, не відповідають обставинами справи.
У обґрунтування вказаної позиції позивач послався на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, зазначивши про те, що:
- послуга з інформування телеграмою є лише частиною послуги з обробки вантажу та її надання є неможливим за відсутність вантажу, що обробляється, вказана послуга не має свого окремого кола клієнтів, адже вона є частиною послуги з обробки вантажів, а відтак, оскільки спірна послуга є не самостійною, не існувало й окремого товарного ринку щодо вказаної послуги, що виключає можливість стверджувати, що позивач займав на вказаному товарному ринку монопольне становище;
- з 2016 року позивач має передбачений законодавством рівень рентабельності у розмірі 33,3%, а при включені фінансових доходів та фінансових витрат, а також інших витрат - 45,2%, а відтак, рентабельність кожного напрямку діяльності позивача повинна становити щонайменше 33,3%, в той час як середній рівень рентабельності за рік становив лише 38,1 %, що свідчить про встановлення позивачем економічно обґрунтованої вартості послуги;
- неоднаковий порядок припинення надання послуг з інформування телеграмою вантажоодержувачів не є ознакою зловживання позивачем монопольним становищем.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2020 справа № 910/6885/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Гаврилюк О.М., Мартюк А.І.
Ухвалою від 13.01.2020 колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Гаврилюк О.М., Мартюк А.І.:
- відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі № 910/6885/19;
- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 28.01.2020;
- роз'яснено учасникам процесу, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);
- розгляд справи № 910/6885/19 призначено на 05.02.2020 о 14:20;
- сторони попереджено, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою в розгляді апеляційної скарги.
27.01.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач, з посиланням на те, що:
- послуга з інформування телеграмою вантажоодержувачів визначена самим позивачем у Правилах застосування тарифів на вантажному терміналі при наданні послуг іншою супутньою послугою;
- господарський суд під час вирішення спору не повинен здійснювати дослідження ринків товарів, у тому числі товарні та територіальні межі ринку, питання формування цін на ринках товарів тощо, визначати власними силами монопольне (домінуюче) становище суб'єктів господарювання на ринку, оскільки відповідні положення здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України;
- Господарський суд міста Києва на підставі поданих доказів правомірно погодився з висновками відповідача щодо наявності монопольного становища позивача щодо надання послуги з інформування телеграмою вантажоотримувача про надходження вантажу, а також встановлення позивачем необґрунтованої вартості такої послуги,
просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Станом на 05.02.2020 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.
Під час розгляду справи представники позивача апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі та просили її задовольнити, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.
Як слідує з матеріалів справи, розпорядженням адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 02.02.2017 розпочато розгляд справи № 2/2-р-02-05-17 за ознаками вчинення ДП МА «Бориспіль» порушення, передбаченого ч. 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з наземного обслуговування, а саме послуги з інформування телеграмою вантажоотримувача про надходження вантажу, що можуть призвести до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Рішенням Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 19.03.2019 № 60/8-р/к у справі № 2/2-р-02-05-17 (а.с.89-117 т.1) (далі Рішення):
- визнано, що протягом періоду з 01.01.2016 по 01.01.2017 позивач займав монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з обробки вантажів в аеропорту, а саме послуги з інформування телеграмою вантажоотримувача про надходження вантажу, як такий, що не має на цьому ринку жодного конкурента в територіальних межах аеропорту «Бориспіль» (п. 1 резолютивної частини Рішення);
- визнано дії позивача, які полягають у встановленні економічно необґрунтованої вартості послуги з інформування телеграмою вантажоотримувача про надходження вантажу, порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з обробки вантажів в Аеропорту, а саме послуги з інформування телеграмою вантажоотримувача про надходження вантажу, шляхом встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (п. 2 резолютивної частини Рішення);
- за порушення, вказане в пункті 2 резолютивної частини Рішення, на позивача накладено штраф у сумі 68 000 грн. (п. 3 резолютивної частини Рішення);
- зобов'язано позивача привести вартість послуги з інформування телеграмою вантажоотримувача про надходження вантажу до економічно обґрунтованого рівня у місячний строк з дня отримання рішення №60/8-р/к, про що повідомити відповідача протягом п'яти днів з дня виконання зобов'язальної частини рішення №60/8-р/к (п. 4 резолютивної частини Рішення).
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» (далі Закон) Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
Згідно зі ст. 4 Закону Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах законності, гласності, захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
Відповідно до ст. 5 Закону Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 7 Закону визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами, приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.
Частиною 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Рішення Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду міста Києва. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (ч. 2 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції»)
З матеріалів справи слідує, що позивач у визначені ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» строки звернувся до суду з цим позовом, в якому просив визнати недійсним Рішення.
Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив, погодившись з відповідачем в тому, що протягом періоду з 01.01.2016 по 01.01.2017 позивач займав монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з обробки вантажів в аеропорту, а саме послуги з інформування телеграмою вантажоотримувача про надходження вантажу, з чим колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.
У пункті 21 оспореного Рішення відповідач встановив, що «… товарами (послугами) щодо яких визначається монопольне (домінуюче) становище позивача є послуги з обробки вантажів в аеропорту, а саме послуга з інформування телеграмою вантажоодержувача про надходження вантажу.».
У пункті 24 Рішення відповідач зазначає, що «… товарними межами ринку є послуги з обробки вантажів в аеропорту, а саме послуга з інформування телеграмою вантажоодержувача про надходження вантажу, оскільки після реєстрації вантажу ДП «МА «Бориспіль» інформує (надсилає повідомлення) вантажоодержувачу про надходження на його адресу вантажу.».
У пункті 161 Рішення відповідач зазначив, що «… доказами, зібраними у справі, доводиться, а зауваженнями і запереченнями Відповідача (ДП «МА «Бориспіль» - прим.суду) не спростовується висновок адміністративної колегії Відділення про те, що Відповідач займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з обробки вантажів в аеропорту, а саме послуги з інформування телеграмою вантажоодержувача про надходження вантажу, а його дії, що полягали у встановленні економічно необґрунтованої вартості послуги «Інформування телеграмою вантажоодержувача про надходження вантажу» є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем, передбаченим пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції».».
Водночас у пункті 23 Рішення позивач дійшов висновку, що «Послуги з обробки вантажів в аеропорту (Послуга 1) та послуги з інформування телеграмою вантажоодержувача про надходження вантажу (Послуга 2) є окремими та складають вертикально суміжні ринки. При цьому, Послуга 1 є основною та включає в себе Послугу 2. При цьому, надання Послуги 2 неможливе без надання Послуги 1.».
Колегія суддів вважає посилання відповідача на те, що Послуга 1 та Послуга 2 є окремими та складають вертикально суміжні ринки є недоведеними, оскільки жодного документального доказу на підтвердження вказаних обставин матеріали справи не містять, як не містять і пояснень відповідача щодо того, що саме зазначає в цьому конкретному спорі з точки зору закону поняття «вертикально суміжні ринки».
Водночас колегія суддів погоджується з висновком відповідача (пункт 23 Рішення) про те, що Послуга 1 є основною та включає в себе Послугу 2, і що надання Послуги 2 неможливе без надання Послуги 1, з огляду на таке.
Наказом генерального директора позивача від 20.05.2014 № 01-07-469 (а.с.38-84 т.2) затверджено технологічний документ - Правила обслуговування вантажу та пошти в ДП МА «Бориспіль» Редакція 02 (далі - Правила), якими визначено порядок обслуговування вантажів та пошти, які надходять/відправляються до/з ДП МА «Бориспіль».
Підпунктом 9.6.2 пункту 9.6 Правил визначено, що одразу після реєстрації вантажу, але не пізніше години від отримання від чергового митника документів, відповідальний агент з роботи з клієнтами здійснює надсилання вантажоодержувачу повідомлення про надходження на його адресу вантажу. При цьому, пунктом 9.6.3 Правил передбачено, що якщо немає окремої письмової домовленості з вантажоодержувачем, повідомлення надсилаються телеграфним способом на поштову адресу, що зазначена в авіавантажній накладній, за допомогою автоматичної системи управління технологічним процесом «Вантажний термінал» на підставі відповідної угоди з ВАТ «Укртелеком».
Водночас Договором про обробку вантажів в аеропорті, який має типову форму та укладається позивачем зі споживачами послуги, умови якого досліджувались відповідачем під час розгляду справи № 2/2-р-02-05-17, визначено, що аеропорт надає споживачам послуги з обробки вантажів (вантаж - це майно, крім бортових припасів та багажу, що перевозиться на борту повітряних суден) за переліком та цінами, що перелічені в пункті 2.1 Договору, а споживачі послуги оплачують отримані послуги відповідно до умов Договору.
Відповідно до вказаного Договору послуга з інформування телеграмою вантажоодержувача про надходження вантажу (Послуга 2) входить до переліку супутніх послуг до послуги з обробки вантажів (Послуги 1), що сторонами не заперечується.
З огляду на характер і взаємопов'язаність вказаних послуг, надання Послуги 2 є неможливим за відсутності вантажу, що обробляється, вона не могла формувати окремого, самостійного ринку, оскільки не існувало окремої категорії споживачів, які потребували Послуги 2 окремо від Послуги 1, що унеможливлює наявність монопольного становища та, відповідно, будь-якого зловживання монопольним становищем під час надання позивачем виключно Послуги 2.
Також слід зазначити про те, що вищезгаданим Договором про обробку вантажів в аеропорті, який має типову форму та укладається позивачем зі споживачами послуг, до переліку супутніх послуг до Послуги 1, окрім Послуги 2, входять послуги з: термінального обслуговування; зберігання вантажів загального призначення; зберігання спеціальних вантажів; інші послуги, до яких належать послуги, зокрема з: прискореної обробки вантажу з прильоту/вильоту повітряного судна; навантаження/розвантаження автотраків на вантажному складі позивача; маркування вантажу на вантажному складі позивача; приймання небезпечних вантажів до авіаційного перевезення з оформленням Checklist; складання декларації небезпечного вантажу; збереження вантажів в термоконтейнерах.
Матеріали справи не містять обґрунтування, чому відповідачем для встановлення монопольного (домінуючого) положення позивача на ринку Послуги 1 досліджені лише обставини надання позивачем Послуги 2 - послуги з інформування телеграмою вантажоотримувача про надходження вантажу, і залишені поза увагою решта послуг, які також віднесені позивачем до таких, що є супутніми Послузі 1.
Статтею 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що:
- суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин (ч. 1);
- монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції (ч. 2);
- монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб'єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам (ч. 3).
Позивач займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з обробки вантажів в аеропорту.
Водночас зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.
За змістом ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається:
1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;
2) застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин;
3) обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору;
4) обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб'єктам господарювання, покупцям, продавцям;
5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання;
6) суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин;
7) створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.
Як встановлено судом, відповідач відокремлює ринок Послуги 1 від ринку Послуги 2, вважає їх окремими ринками, однак, як слідує з тексту оспореного Рішення, фактично відповідачем не досліджувалися обставини порушення позивачем антимонопольного законодавства щодо Послуги 1, яка, як встановлено вище, окрім Послуги 2, включає в себе і інші супутні послуги.
Враховуючи, що в Рішенні не було досліджено та встановлено обставин зловживання позивачем монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуги з обробки вантажів (Послуги 1 в цілому - примітка суду), зокрема, не було встановлено економічно необґрунтованої вартості такої послуги, а не окремої її частини, висновок відповідача, викладений в пункті 161 Рішення про те, що дії позивача, що полягали у встановленні економічно необґрунтованої вартості послуги «Інформування телеграмою вантажоодержувача про надходження вантажу», є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем, передбаченим п. 1 ч. 2 ст. 13 ЗУ «Про захист економічної конкуренції, визнається колегією суддів безпідставним та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.
Частиною 1 статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначені підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, а саме:
- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;
- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;
- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;
- заборона концентрації відповідно до Закону України «Про санкції»;
- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Колегія суддів вважає, що при прийняття Рішення відповідачем мала місце невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, а також не доведено обставини, які мають значення для справи і які відповідачем визнано встановленими, що є підставою для визнання Рішення недійсним.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документальні докази, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем доведено наявності встановлених законодавством умов для визнання недійсним рішення Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 19.03.2019 № 60/8-р/к у справі № 2/2-р-02-05-17.
Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).
Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мали місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, тому рішення Господарського суду міста Києва 18.11.2019 у справі № 910/6885/19 підлягає скасуванню, позов задовольняється повністю, визнається недійсним рішення Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 19.03.2019 № 60/8-р/к у справі № 2/2-р-02-05-17.
Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, а також підстави скасування судового рішення, апеляційна скарга Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» задовольняється повністю.
Відповідно до ст. 129 ГПК України всі судові витрати по справі, а саме, витрати позивача по сплаті судового збору за подачу позову та апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі № 910/6885/19 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі № 910/6885/19 скасувати.
3. Позов задовольнити повністю.
4. Визнати недійсним рішення Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 60/8-р/к від 19.03.2019 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції».
5. Стягнути з Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, ідентифікаційний код 21602826) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська область, Бориспільській район, с. Гора, вул. Бориспіль-7, ідентифікаційний код 20573069) витрати по сплаті судового збору за подачу позову в сумі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. та витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 2 881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна) грн. 50 коп.
6. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.
7. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
8. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
9. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/6885/19.
Повний текст постанови складено: 17.02.2020
Головуючий суддя Н.Ф. Калатай
Судді О.М. Гаврилюк
А.І. Мартюк