18 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 572/3509/19 пров. № А/857/1627/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.
суддів: Ніколіна В.В., Старунського Д.М.,
за участю секретаря судових засідань - Чопко Ю.Т.
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 24 грудня 2019 року (головуючий суддя: Рижий О.А., місце ухвалення - м. Сарни) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, старшого інспектора Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Павловича Богдана Євгенійовича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
встановив:
ОСОБА_1 , 18.11.2019 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову старшого інспектора Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Павловича Богдана Євгенійовича від 30.10.2019 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП 18 № 248637.
Обґрунтовує позов тим, що постановою старшого інспектора Управління патрульної поліції у Волинській області, старшим лейтенантом поліції Павловичем Б.С., від 30 жовтня 2019 року серії ДП 18 № 248637, його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, у вигляді штрафу, у розмірі 255 грн. Вважає зазначену постанову незаконною, винесеною з порушенням норм чинного законодавства. Вказує, що 30 жовтня 2019 року близько 14 год., він, на власному автомобілі марки «Opel Astra», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався по вул. Набережній, що в м. Луцьк Волинської області. Під час руху, побачив, що позаду нього рухається автомобіль патрульної поліції з увімкненими синіми проблисковими маячками, водій якого, шляхом вмикання-вимикання світлом фар, сигналізував про зупинку. На запитання позивача про причину зупинки, йому було повідомлено про те, що він вчинив правопорушення, а саме те, що під час руху рухаючись по смузі руху, яка передбачає рух ліворуч, прослідував прямо, чим на думку поліцейських, порушив вимоги Правил дорожнього руху України. Відповідач протиправно склав щодо нього постанову, при цьому, жодних доказів на підтвердження зазначеного правопорушення, йому надано не було. Зазначив, що жодного правопорушення він не вчинив.
Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 24 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодилося Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції та оскаржило його в апеляційному порядку. Вважає, що зазначене рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме п. 8.4 ПДР України, за що передбачена відповідальність КУпАП, старшим інспектором Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Павловичем Б.Є. було правомірно прийнято рішення про складення адміністративних матеріалів щодо позивача. У ході розгляду справи водія ОСОБА_1 було ознайомлено з вимогами ст. 63 Конституції України та ст. 286 КУпАП, крім цього, позивачу забезпечено право надавати усні пояснення по обставинам правопорушення, які були оцінені інспектором при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Позивачем, 18.02.2020 подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з наданням часу для подання відзиву на апеляційну скаргу. Суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні цього клопотання, оскільки, участь позивача в судовому засіданні обов'язковою не визнавалась, не подано документів, які підтверджують неявку в судове засідання та у відповідності до ч. 3 ст. 268 КАС України, його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Крім цього, вказана справа належить до категорії термінових адміністративних справ, що у свою чергу, також унеможливлює відкладення розгляду справи іншу дату.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.
У відповідності до ч. 3 ст. 268 і ч. 4 ст. 229 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно постанови старшого інспектора Управління патрульної поліції у Волинській області, старшим лейтенантом поліції Павловичем Б.С., від 30 жовтня 2019 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП 18 № 248637, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, у вигляді штрафу, у розмірі 255 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів спростування позовних вимог позивача.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 5.16 розділу 33. Дорожні знаки Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України), «Напрямки руху по смугах». Показує кількість смуг на перехресті і дозволені напрямки руху по кожній з них.
Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що саме на суб'єкта владних повноважень, у розглядуваній справі - Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, покладено обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.
Однак, в матеріалах справи відсутній будь-який доказ, як-то відеозапис з нагрудного реєстратора інспектора поліції, який би підтвердив факт порушення позивачем п. 5.16 розділу 33. Дорожні знаки ПДР України, що свідчить про недоведеність суб'єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови. А відеоматеріали з нагрудного відео-реєстратора працівника поліції, які додані до матеріалів справи, не відповідають обставинам викладеним в оскаржуваній постанові, так як, з вказаного відео не вбачається, що позивач порушував вимоги дорожнього знаку «напрям руху по смугах». На вказаному відеозаписі міститься лише епізод розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо позивача та розмови працівників поліції з ОСОБА_1 , однак самого факту порушення ПДР України не зафіксовано.
Суд апеляційної інстанції вважає, що аналіз фактичних обставин справи, установлених під час розгляду справи, у їх взаємному зв'язку та сукупності, та мотивів, покладених в основу оскаржуваного судового рішень, дає підстави для висновку про недоведеність у спірних правовідносинах належними та допустимими доказами вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 524/821/17, від 23.10.2019 у справі 357/10134/17.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції, погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху, а саме вимог п. 5.16 розділу 33. Дорожні знаки ПДР України, оскільки в матеріалах справи, наявних доказів на підтвердження вчинення порушення не має.
Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначає, що у своїх позовних вимогах позивач просив визнати протиправною постанову старшого інспектора Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Павловича Богдана Євгенійовича від 30.10.2019 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП 18 № 248637. Однак, суд апеляційної інстанції вважає, що такі задоволенню не підлягають, з огляду на таке.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Отже, ч. 3 ст. 286 КАС України передбачено вичерпний перелік дій, які може вчинити місцевий загальний суд як адміністративний, за наслідками розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності.
Однак, суд першої інстанції скасовуючи оскаржувану постанову, не в повній мірі дотримався вимог ч. 3 ст. 286 КАС України, зокрема, помилково визнав протиправною оскаржувану постанову та не закрив справу про адміністративне правопорушення, що на думку суду апеляційної інстанції є підставою для скасування рішення від 24.12.2019.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача, є скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП 18 № 248637 від 30.10.2019 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та закриття провадження у справі про притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при задоволенні позову допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми процесуального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про часткове задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 268, 271, 272, 286, 308, 315, 317, 321, 322, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції задовольнити частково.
Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 24 грудня 2019 року у справі № 572/3509/19 - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП 18 № 248637 від 30.10.2019 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн, справу про адміністративне правопорушення закрити.
У задоволені решти позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді В. В. Ніколін
Д. М. Старунський