10 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 597/1136/19 пров. № 857/12217/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Довгої О.І., Матковської З.М.,
при секретарі судового засідання: Галаз Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року (суддя- Чепенюк О.В., ухвалену в м. Тернополі) у справі № 597/1136/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Заліщицької державної нотаріальної контори про зобов'язання вчинити дії, -
В серпні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом, та просили зобов'язати ОСОБА_3 , нотаріуса Заліщицької нотаріальної контори, вчинити нотаріальну дію по видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 після смерті її матері ОСОБА_4 на житловий будинок та земельну ділянку і все майно, яке належало її матері, покликаючись (не вилучаючи договір довічного користування, акт вводу в експлуатацію із інвентарної справи) на документи в оригіналах подані Товстенською селищною радою, Заліщицьким інвентар бюро.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за скаргою ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про зобов'язання Заліщицької державної нотаріальної контори вчинити нотаріальну дію.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду ОСОБА_1 , ОСОБА_2 оскаржили його подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Вважає, що оскаржуване рішення винесене без належного з'ясування обставин справи і з порушенням норм процесуального права. Просить її скасувати та направити справу на розгляд до Заліщицького районного суду.
В судовому засіданні апелянт- ОСОБА_1 , просив рішення суду першої інстанції скасувати та направити справу до Заліщицького районного суду.
Апелянт- ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилась, явки уповноваженого представника не забезпечила, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без їхньої участі.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, явки уповноваженого представника не забезпечив, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без його участі.
Заслухавши суддю-доповідача та апелянта- ОСОБА_1 , обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції зробив висновок, що даний спір має приватноправовий характер, та має вирішуватись у порядку цивільного судочинства.
Апеляційний суд з таким висновком суду першої інстанції погоджується з огляду на наступне.
Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;
Пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг, що або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 КАС України).
Відтак, як вірно зазначено судом першої інстанції, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.
Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Поряд з цим приватноправові відносини відрізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що визначальні ознаки приватноправових відноси - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Апеляційний суд зазначає, що правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачено в статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), у частині першій якої зазначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відтак, аналіз змісту статті 19 КАС України та статті 19 ЦПК України приводить до висновку, що під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме зі змісту поданої скарги, така подавалась до Заліщицького районного суду Тернопільської області через відмову державного нотаріуса Заліщицької державної нотаріальної контори вчинити нотаріальну дію. До скарги долучена копія постанови державного нотаріуса Заліщицької державної нотаріальної контори від червня 2019 року про відмову ОСОБА_2 видати свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з категоричною відмовою заявниці надати нотаріусу оригінали правовстановлюючих документів на житловий будинок, які підтверджують право власності спадкодавця, з метою долучення цих документів до матеріалів спадкової справи.
Відтак, як вірно зазначено судом першої інстанції, наведені у скарзі обставини свідчать про те, що позивачі звернулися до суду з метою захисту прав ОСОБА_2 , а саме права власності на майно в порядку спадкування.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , така ґрунтуються на протиправності дій державного нотаріуса як спеціального суб'єкта, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, щодо відмови у видачі свідоцтва про право на спадкове майно, яка зумовлена не наданням заявницею правовстановлюючих документів на нерухоме майно, які підтверджують право власності спадкодавця.
За таких обставин колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що предметом судового розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення державного нотаріуса, як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки поновлення права ОСОБА_2 як власника на спадкове майно, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин. Нотаріус у таких відносинах владних управлінських функцій щодо скаржників не здійснює, а є органом, якій виконує свої обов'язки щодо реєстрації (обліку) у відношеннях з власником майна.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, участь у спорі державного нотаріуса, який відмовив у вчиненні нотаріальної дії (якщо скаржник вважає його винним у порушенні прав), не змінює його приватноправового характеру.
Відтак, вірним є висновок суду першої інстанції, що цей спір має приватноправовий характер, та, зважаючи на суб'єктний склад та характер правовідносин у цій справі, має вирішуватись у порядку цивільного судочинства, як наслідок суд першої інстанції вірно відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційного суду вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції з наведених вище мотивів, а тому підстави для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції відсутні.
Керуючись статтями 308, 315, 316, 321,322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року у справі № 597/1136/19- без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді О. І. Довга
З. М. Матковська
Повне судове рішення складено 18.02.2020