12 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 460/1907/19 пров. № 857/14097/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Курильця А. Р., Кушнерика М. П.,
з участю секретаря судового засідання - Ратушної М. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва Фармз" на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року у справі № 460/1907/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва Фармз" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
суддя в 1-й інстанції - Комшелюк Т. О.,
час ухвалення рішення - 05.11.2019 року,
місце ухвалення рішення - м. Рівне,
дата складання повного тексту рішення - не зазначена,
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Діброва Фармз” звернулося в суд з позовом до відповідача - Головного управління ДФС у Рівненській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000861202 від 08 травня 2019 року.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року в позові відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що відповідачем та судом було проігноровано, що у позивача існує необмежене Податковим кодексом України право в будь-якій хронології заявляти суми податкового кредиту, які виникли за підсумками минулих податкових кредитів, до складу сум бюджетного відшкодування у будь-яких наступних податкових періодах, а незаявлення цих сум до бюджетного відшкодування безпосередньо у першому наступному податковому періоді, по відношенню до якого у платника виникає право згідно з правилами Податкового кодексу України включати їх до сум бюджетного відшкодування - не припиняє у платника податків ні права на відповідний податковий кредит, ні права на включення такого податкового кредиту до бюджетного відшкодування за результатами будь-яких інших наступних податкових періодів. Зазначає, що предметом камеральної перевірки була достовірність нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2019 року, однак вказане питання не могло перевірятися в ході перевірки, що робить перевірку, її висновки та наслідки у вигляді оскаржуваного податкового повідомлення - рішення неправомріними та покликається на висновки Верховного Суду у постанові від 28 травня 2019 року у справі №826/19473/14. Звертає увагу, що суми податкового кредиту за березень та липень 2018 року були раніше включені до агрегованих сум податкового кредиту за 9 місяців 2018 року, а тому формально не наведені місяці березень та липень 2018 року у податкові декларації з податку на додану вартість за січень 2019 року не спростовують того факту, що позивач має право на бюджетне відшкодування. Вважає, що висновок відповідача, з яким помилково погодився суд першої інстанції, про завищення позивачем бюджетного відшкодування за лютий 2019 року не відповідає дійсності та спростовується висновками самого ж позивача про підтвердження суми податкового кредиту позивача за цей же період, а також тим, що ні судом, ні відповідачем не було встановлено жодних фактичних та правових перешкод для включення сум податкового кредиту за березень та липень 2018 року до бюджетного відшкодування, відповідно через 10 та 11 місяців після виникнення такого права, а тому незаконно зменшуючи право на бюджетне відшкодування на суму 182013,00 грн щодо березня та липня 2018 року відповідач невмотивовано та безпідставно позбавив позивача права на бюджетне відшкодування цих сум. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження судом першої інстанції.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності сторін за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Діброва Фармз” зареєстроване у встановленому законом порядку 27 вересня 2016 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію №15941020000000729 та є платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом №200328482 від 01 квітня 2017 року.
Основним видом діяльності є вирощування зернових культур (крім рису, бобових культур і насіння олійних культур (Код 01.11).
15 квітня 2019 року головним державним ревізором - інспектором відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб Головного управління ДФС у Рівненській області Ситнік С. Є. проведено камеральну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2019 року, про що складений акт № 496/17-00-12-02/40856404.
Актом камеральної перевірки встановлено порушення платником податків вимог податкового законодавства в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за лютий 2019, а саме: в порушення вимог пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, пп.4 п.5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість - завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку на суму 182013 грн.
На підставі акту перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 08 травня 2019 року №0000861202, яким зменшено позивачу суму від'ємного значення ПДВ у розмірі 182013,00 грн.
Наведене податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем до ДФС України. Рішенням ДФС України від 22 липня 2019 року спірне рішення залишено без змін.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що по декларації з ПДВ за лютий 2019 року ТОВ «Діброва Фармз» не може враховувати в оплату заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ по від'ємному значенню, що виникло у березні 2018 року в сумі 87166,67 грн та по від'ємному значенню, що виникло у липні 2018 року в сумі 94846,67грн, оскільки відсутній за дані періоди залишок від'ємного значення звітного (податкового) періоду, який зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) по декларації за січень 2019 року, а тому відповідачем у повній мірі доведено правомірність прийнятого 08 травня 2019 року податкового повідомлення-рішення №0000861202.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно зі ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.
Відповідно до п.200.4 ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Наказом Міністерства фінансів України 28 січня 2016 року №21 затверджено Порядок завповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.
Розділом 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість визначено порядок заповнення податкових декларацій та зазначено, що Розділ III "Розрахунки за звітний період":
1) якщо в результаті розрахунку різниці між сумою податкових зобов'язань (рядок 9) і податкового кредиту (рядок 17) отримано позитивне значення, то заповнюється рядок 18 декларації.
У рядку 18 вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду та сплачується до загального фонду державного бюджету у порядку, визначеному у статті 200 Кодексу;
2) якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов'язань (рядок 9) і податкового кредиту (рядок 17) отримано від'ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації.
З рядка 19 визначається сума перевищення від'ємного значення над сумою, обчисленою відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації. Визначена сума вказується у рядку 19.1 та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21).
У разі якщо сума від'ємного значення (рядок 19) менша або дорівнює сумі, обчисленій відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, рядок 19.1 не заповнюється.
Сума, обчислена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, зазначається у відповідному службовому полі у рядку 19.1;
3) сума від'ємного значення, що не перевищує суми, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), зазначається у рядку 20;
4) сума від'ємного значення (рядок 20 у декларації):
зараховується у зменшення суми податкового боргу, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу) (відображається у рядку 20.1);
підлягає бюджетному відшкодуванню (відображається у рядку 20.2): на рахунок платника у банку (відображається у рядку 20.2.1) та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України (відображається у рядку 20.2.2).
Платники податку, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та додають до декларації (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4).
Розрахунок суми бюджетного відшкодування здійснюється в межах суми, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, за вирахуванням від'ємного значення поточного звітного (податкового) періоду, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість.
Значення рядка 3 таблиці 1 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 20.2 декларації;
зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
При заповненні рядка 20.2 обов'язковим є подання (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4).
Залишок від'ємного значення після вирахування суми податкового боргу та суми бюджетного відшкодування (рядок 20 - рядок 20.1 - рядок 20.2) відображається у рядку 20.3;
5) сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3), відображається у рядку 21 та переноситься до рядка 16.1 наступного звітного (податкового) періоду.
Таблиця 1 додатка 3 до декларації заповнюється наступним чином:
- в графі 1 зазначається сума від'ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 ПК України на момент подання декларації, за вирахуванням суми, зарахованої у зменшення суми податкового боргу з ПДВ (рядок 20 - рядок 20.1 декларації);
- в графі 2 відображається сума з рядка 1, що є фактично сплаченою у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів, послуг або до Державного бюджету України;
- в графі 3 зазначається сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню та яка переноситься до рядка 20.2 декларації. Значення цього рядка не може перевищувати значення рядка 2.
Розшифровка суми податку, фактично сплаченої у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України здійснюється в таблиці 2 додатка 3 до декларації. В таблиці зазначається індивідуальний податковий номер контрагента, за рахунок якого виникла сума від'ємного значення, виходячи з хронології її виникнення, починаючи зі звітного періоду, який є найближчим до дати подання декларації (найновіший звітний період) та закінчуючи найбільш давнім звітним періодом.
Як вбачається з матеріалів справи, у період з 21 березня 2019 року по 15 квітня 2019 головним державним ревізором - інспектором відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб Головного управління ДФС у Рівненській області Ситнік С. Є. проведено камеральну перевірку ТОВ «Діброва-Фармз» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2019 року.
На підставі здійсненої перевірки складено акт №496/17-12-02/40856404 від 15 квітня 2019 року.
За результатами перевірки встановлено, що по декларації з податку на додану вартість за лютий 2019 року ТОВ «Діброва Фармз» не може враховувати в оплату заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ по від'ємному значенню, що виникло у березні 2018 року у сумі 87166, 67 грн та по від'ємному значенню, що виникло у липні 2018 року у сумі 94846,67 грн, оскільки відсутній за дані періоди залишок від'ємного значення звітного (податкового) періоду, який зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) по декларації за січень 2019 року.
Таким чином, платником у порушення вимог пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України та п.п. 4 п. 5 розд. V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28 січня 2016 року N 21 завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рялок 20.2.1 декларації) у розмірі 182 013 грн.
При відображенні TOB «Діброва Фармз» у декларації за лютий 2019 року від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у сумі 1 820 231 грн. (рядок 19 декларації) сума від'ємного значення попередніх та поточного звітного (податкового) періоду, що не перевищує обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст.200-1 Кодексу на момент подання податкової декларації у сумі 1820231 грн (рядок 20 декларації), суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового наступного звітного (податкового) періоду у сумі 1 529 151 грн (рядок 21 декларації) бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку у сумі 291 080 грн (рядок 20.2.1 декларації) та у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету у сумі 0 грн (рядок. 20.2.2) встановлено завищення суми бюджетного відшкодування на суму 182013 грн (рядок 20.2.1 декларації), що відображено в п. 3.1 розділу 111 акта перевірки.
На підставі вищенаведеного контролюючим органом зроблено висновок про те, що ТОВ «Діброва Фармз» встановлено порушення вимог Кодексу в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану на рахунок платника у банку за лютий 2019 року, а саме: завищено суму бюджетного відшкодування на платника у банку (рядок 20.2.1 декларації) на суму 182 013 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що у поданому ТОВ “Діброва Фармз” Додатку 3 “Розрахунок суми бюджетного відшкодування” (таблиця 2 Розшифровка суми податку, фактично сплаченої у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України) до податкової декларації з ПДВ за лютий 2019 року (вх. №9050339145 від 20 березня 2019 року) останнім відображено від'ємне значення у загальній сумі 291080 грн, а саме: жовтень 2018 року в сумі - 41866,67 грн, жовтень 2018 у сумі - 33600,00 грн, вересень 2018 року у сумі - 33600, 00 грн, липень 2018 року у сумі - 40680, 00 грн, липень 2018 у сумі - 54166,67 грн, березень 2018 у сумі - 87166,67 грн.
Разом з тим, сума залишку від'ємного значення відображеного позивачем у Додатку 2 “Довідка про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)” до декларації за січень 2019 року (№ 9025340475 від 18 лютого 2019 року) становить 1784515 грн, а саме: за наступні місяці: за вересень 2018 року у сумі 1014638 грн, жовтень 2018 року в сумі 100413грн, листопада 2018 року у сумі 379129 грн, грудня 2018 року у сумі 107509 грн, січня 2019 року у сумі 182826 грн.
Як вбачається з матеріалів справи (податкових декларацій з ПДВ з додатками за березень та липень 2018 року, відповідно) у таких суми 87166,67 грн, 54166,67 грн, 40680,00 грн відображено, разом з тим, у декларації за січень 2019 року відсутній за ці періоди залишок від'ємного значення звітного (податкового) періоду, який зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, а тому підстави для відшкодування вищезазначених сум згідно з поданою податковою декларацією з ПДВ за лютий 2019 року та додатками відсутні, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність прийняття податковим органом рішення щодо відсутності за вказаних обставин права на отримання бюджетного відшкодування за період лютий 2019 року та відсутність права на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування у розмірі 182013 грн.
Щодо доводів апелянта про те, що предметом камеральної перевірки була достовірність нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2019 року, однак вказане питання не могло перевірятися в ході перевірки, що робить перевірку, її висновки та наслідки у вигляді оскаржуваного податкового повідомлення - рішення неправомріними та покликається на висновки Верховного Суду викладені у постанові від 28 травня 2019 року у справі №826/19473/14, то колегія суддів не приймає такі до уваги, оскільки у вказаних правових висновках Верховного Суду інший предмет спору та характер правовідносин.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що по декларації з ПДВ за лютий 2019 року ТОВ «Діброва Фармз» не може враховувати в оплату заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ по від'ємному значенню, що виникло у березні 2018 року в сумі 87166,67 грн та по від'ємному значенню, що виникло у липні 2018 року в сумі 94846,67грн, оскільки відсутній за ці періоди залишок від'ємного значення звітного (податкового) періоду, який зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) по декларації за січень 2019 року, а тому відповідачем у повній мірі доведено правомірність прийнятого 08 травня 2019 року податкового повідомлення-рішення №0000861202.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 139, 229, 242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд-
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва Фармз" залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року у справі № 460/1907/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий- суддя О. І. Мікула
Судді А. Р. Курилець
М. П. Кушнерик
Повне судове рішення складено 18 лютого 2020 року.