ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про повернення позовної заяви
18 лютого 2020 року м. Київ № 640/3362/20
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
ОСОБА_1
до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві
про визнання протиправною та скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (04032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110, код ЄДР: 34967593), в якому просить суд:
1) скасувати постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 29.07.2019 за виконавчим провадженням № 50971452 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 236 629,36 гри.;
2) зобов'язати Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві винести постанову про закриття виконавчого провадження № 50971452 із примусового виконання виконавчого листа Вишгородського районного суду Київської області від 25.02.2016 у справі № 363/3896/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь TOB «ФК Приватні інвестиції» боргу у розмірі 236 629,36 грн. у зв'язку зі сплатою заборгованості та виконавчого збору.
Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, суд встановив наступне.
Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ва виконанні у Шевченківському районному відділі Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві перебуває виконавче провадження № 50971452 з примусового виконання виконавчого листа Вишгородського районного суду Київської області від 25 02.2016 у справі № 363/3896/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Приватні інвестиції» боргу у розмірі 2 366 293,64 грн.
Позивач пояснює, що 26.09.2018 державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника № 50971452.
29.07.2019 державним виконавцем винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження, згідно якої замінено сторону виконавчого провадження стягувана з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на TOB «Фінансова Компанія «Приватні інвестиції».
Того ж дня, 29.07.2019 державним виконавцем винесено постанову№ 50971452 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 236 629,36 грн.
Позивач пояснює, що відповідно до постанови про звернення стягнення на заробітну плату боржника від 26.09.2018 кошти у розмірі 19 110,39 грн стягнуті із заробітної плати боржника та перераховані до Державного бюджету України як виконавчий збір. Додає, що на користь стягувача із заробітної плати боржника стягнень не проводилось, оскільки на момент здійснення перерахування грошових коштів із депозитного рахунку відповідно до вимог статті 47' Закону України «Про виконавче провадження» в судовому порядку розглядалась справа про заміну сторони виконавчого провадження стягувача з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на TOB «Фінансова Компанія «Приватні інвестиції».
Акцентує увагу суду на тому, що 06.09.2019 до відділу надійшла заява від стягувача про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з повною сплатою заборгованості згідно виконавчого документу.
Зазначає, що 23.09.2019 представник позивача - адвокат Маринушкін А.Г. звернувся до відповідача із адвокатським запитом, в якому, з метою визначення розміру виконавчого збору за виконавчим провадженням № 50971452, просив надати інформацію про те, яку суму станом на дату подання цього запиту було стягнуто з боржника - ОСОБА_1 на користь стягувача - TOB «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» шляхом надання довідки-розрахунку, або якщо нічого не було стягнуто так само про це зазначити в довідці, та, виходячи з цього зазначити суму виконавчого збору, якій підлягає сплаті боржником.
Натомість, 25.10.2019 адвокатом отримано відповідь на адвокатський запит, з якого стало відомо, що розмір виконавчого збору, вказаний в постанові про стягнення виконавчого збору від 29.07.2019 за виконавчим провадженням № 50971452, є незаконним, оскільки він розрахований посилаючись на вимоги ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виходячи з того що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, яка підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувану за виконавчим документом.
Позивач вважає, що оскільки виконавче провадження № 50971452 відкрито 28.04.2016 розраховуючи суму виконавчого збору державному виконавцю слід було керуватись нормами Закону України «Про виконавче провадження», які діяли до внесення змін до ст. 27 вказаного Закону 03.07.2018, а саме: п. 2 ст. .27, в редакції до 03.07.2018, в якій зазначалось: «Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом».
Таким чином, позивач вважає, що після того, як стягувач - TOB «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» надав відповідачу заяву про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із повною сплатою заборгованості згідно виконавчою документу від 06.09.2019, постанова про стягнення виконавчого збору в розмірі 236 629,36 гри., є незаконною, та такою що підлягає скасуванню.
На думку позивача, оскільки, на користь стягувача із заробітної плати боржника стягнень не проводилось, то виконавчого збору, в такому випадку взагалі не повинно бути.
Підсумовуючи викладене у сукупності, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 172 КАС України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Аналогічні вимоги містяться також у ч. 6 ст. 21 КАС України.
Разом з тим, як вже було зазначено судом, позивач просить суд:
1) скасувати постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 29.07.2019 за виконавчим провадженням № 50971452 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 236 629,36 гри.;
2) зобов'язати Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві винести постанову про закриття виконавчого провадження № 50971452 із примусового виконання виконавчого листа Вишгородського районного суду Київської області від 25.02.2016 у справі № 363/3896/15-ц (у цивільній справі) про стягнення з ОСОБА_1 на користь TOB «ФК Приватні інвестиції» боргу у розмірі 236 629,36 грн. у зв'язку зі сплатою заборгованості та виконавчого збору.
Тобто, позивач просить суд скасувати постанову від 29.07.2019 № 50971452 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 236 629,36 гри.;
а також просить Окружний адміністративний суд м. Києва суд зобов'язати відповідача прийняти постанову щодо закінчення виконавчого провадження № 50971452, яке було відкрито на підставі виконавчого листа № 363/3896/15-ц, виданого 25.02.2016 Вишгородським районним судом Київської області.
Тобто, позивачем в межах даного позовну заявлено позовні вимоги, які належать розглядати за правилами різного судочинства, з огляду на наступне.
Так, завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Між іншим, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Тобто, рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, зокрема, щодо зобов'язання прийняти його постанову про закінчення виконавчого провадження можуть бути оскаржені сторонами такого виконавчого провадження виключно до того суду, який видав виконавчий документів, тобто, в даному випадку до Вишгородського районного суду Київської області (позовна вимога (2)).
Натомість, згідно з ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Тобто, до адміністративного суду сторонами можуть бути оскарженні, зокрема постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору (позовна вимога (1)).
У взаємозв'язку з наведеним, суд повторно звертає увагу позивача на те, що виконавче провадження № 50971452 про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 2 366 293,64 грн. було відкрито на підставі виконання виконавчого листа Вишгородського районного суду Київської області від 25.02.2016 у справі № 363/3896/15-ц, з огляду на що постанова вимога (2) про зобов'язання Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві винести постанову про закриття виконавчого провадження № 50971452 із примусового виконання виконавчого листа Вишгородського районного суду Київської області від 25.02.2016 у справі № 363/3896/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь TOB «ФК Приватні інвестиції» боргу у розмірі 236 629,36 грн. у зв'язку зі сплатою заборгованості та виконавчого збору, може бути подана Вишгородського районного суду Київської області.
Слід відмітити, що відповідно до ст. 1291 Конституції України контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Тобто, суд, який видав виконавчий документ, здійснює контроль виконання рішення суду.
Відтак, підсумовуючи викладене у сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем у даній позовній заяві об'єднано кілька вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства.
Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Разом з тим, зважаючи на те, що зміст ст. 172 КАС України не передбачає умов роз'єднання позовних вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, суд приходить до висновку, на підставі п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України, дану позовну заяву повернути позивачу.
Крім іншого, слід звернути увагу позивача на п. 4 ч. 2 ст. 45 КАС України, відповідно до якого з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.
В той же час, відповідно до ч. 4 ст. 45 КАС України суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.
Таким чином, враховуючи викладені обставини, позовна заява, відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України, підлягає поверненню позивачу.
Керуючись п. 6 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позовну заяву повернути позивачу.
2. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особам, які подали позовну заяву. Копія позовної заяви залишається в суді.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання. Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293 -- 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) .
Суддя О.А. Кармазін