18 лютого 2020 року справа №360/4562/19
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегія суддів:
головуючого судді: Гаврищук Т.Г.
суддів: Блохіна А.А.
Гайдара А.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду (суддя - Чернявська Т.І.) від 11 грудня 2019 року (повний текст складено 11 грудня 2019 року) у справі №360/4562/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправними та скасування рішення Міністерства оборони України у формі пункту 44 з протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 07 червня 2019 року № 74; скасування пункт 44 з протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 07 червня 2019 року № 74; зобов'язання Міністерство оборони України повторно розглянути заяву про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги та прийняти рішення відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року в задоволені адміністративного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Позивач вважає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що Порядок №975 не визначає, який саме документ можна подавати заявнику на підтвердження причин та обставин отримання поранення. Тому, визначити належність або неналежність документу, відповідно до Порядку №975, який не визначає конкретну назву документу неможливо. Проте, на думку позивача, можливо проаналізувати та зробити висновок з наданих заявником документів про причинний зв'язок поранення. Позивач вважає, що наданий ним Витяг із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії від 10 квітня 2017 року № 1139 є належним доказом на підтвердження встановлення причинного зв'язку поранень колишніх військовослужбовців. Позивач зазначив, що надав рішення компетентного органу України, уповноваженого встановлювати причинний зв'язок поранень колишніх військовослужбовців. На думку позивача, єдиним достовірнім документом, якій підтвердив би його невідповідність критеріям ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», є обвинувальний вирок суду, який набрав законної сили. Якщо особа не вчиняла кримінальних або адміністративних правопорушень, то стосовно неї не може бути обвинувательного чи виправдувального вироку суду. В такому випадку, особа вправі надавати будь-які достовірні документи, які підтверджують обставини її поранення. Позивач також вважає, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог ст.16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» незалежно від того, що група інвалідності у нього настала після перебігу тримісячного строку з дня звільнення із служби.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач у період з 27 жовтня 1981 року по 16 грудня 1983 року проходив строкову військову службу, що підтверджено військовим квитком від 27 жовтня 1981 року НОМЕР_1 та довідкою Рубіжансько-Кремінського об'єднаного міського військового комісаріату від 05 листопада 2018 року № 284 (арк. спр. 106-107, 113).
У військовому квитку позивача від 27 жовтня 1981 року НОМЕР_1 у пункті 18 «Участь в боях, бойових походах, партизанських загонах та винищувальних батальйонах (де приймав участь, в який час, у складі якої частини та на якій посаді)» Розділу ІІ «Відношення до військової служби» мається запис про прийняття участі у бойових діях в Демократичній Республіці Афганістан з 03 грудня 1982 року по 15 грудня 1983 року, а у пункті 22 «Які має поранення та контузії (дата та характер поранення (контузії)» Розділу ІІ «Відношення до військової служби» будь-які данні про поранення, контузії, травми, каліцтва, захворювання, засвідчені підписами військового комісара або командира військової частини та гербовою печаткою, відсутні (арк. спр. 106-107).
Відповідно до довідки Рубіжансько-Кремінського об'єднаного міського військового комісаріату від 05 листопада 2018 року № 285 рядовий ОСОБА_1 , 1963 року народження, проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій (в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку, перебування в партизанський загонах і з'єднанням) з 03 грудня 1982 року по 15 грудня 1983 року 1 рік 0 місяців 13 днів (арк. спр. 16, 61, 112).
Висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 31 березня 2017 року № 614/Ж встановлено, що при огляді ОСОБА_1 виявлено: подовжений рубець, розмірами 0,8х0,3 см в тім'яній ділянці справа, білого кольору, м'який, рухомий; подібних властивостей рубець подовженої та лінійної форми розташовані в лобній ділянці справа розмірами 0,6х0,2 см, долонній поверхні нігтьової фаланги 2-го пальця правої кисті довжиною 1,8 см, що є наслідком загоєння ран, які могли утворитись внаслідок вогнепальних (осколкових) поранень, отриманих у 1983 році (арк. спр. 15, 60, 110).
Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 10 квітня 2017 року № 1139 вогнепальні осколкові поранення голови, правої руки (контузія) колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 , ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебування в країнах, де велись бойові дії (арк. спр. 14, 108).
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 30 жовтня 2018 року серія 12 ААА № 781599 ОСОБА_1 з 30 жовтня 2018 року первинно встановлено третю групу інвалідності. Причина інвалідності - поранення, контузія, захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (арк. спр. 13, 59, 109).
Рішенням Міністерства оборони України, викладеним у пункті 44 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 07 червня 2019 року № 74, відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги громадянину ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), якого звільнено зі строкової військової служби 16 грудня 1983 року та 30 жовтня 2018 року під час первинного огляду органами медико-соціальної експертної комісії визнано особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (довідка МСЕК серія 12 ААА № 781599 від 30 жовтня 2018 року), оскільки заявнику інвалідність встановлено понад 3-місячний термін після звільнення зі строкової служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, та заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (травми, каліцтва) (арк. спр. 18, 63, 118, 147).
Наведені обставини сторонами не оспорюються. Спірним у справі є наявність правових підстав для призначення та виплати позивачеві одноразової грошової допомоги у зв'язку із настанням інвалідності згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року N 975.
Відповідно до частини 2статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).
Статтею 41 Закону № 2232-ХІІ (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних відносин) визначено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ (далі Закон № 2011-ХІ).
Згідно пункту 6 статті 16-3 Закону № 2011-ХІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
У пункті 9 цієї статті встановлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року N 975 (далі - Порядок N 975).
У відповідності до п.3 Порядку N 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: -у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;- у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Тобто, виходячи з приписів наведених норм, у разі встановлення інвалідності днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, первинно позивачу встановлено третю групу інвалідності згідно довідки серія 12 ААА № 781599 з 30 жовтня 2018 року.
За таких обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах моментом виникнення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці МСЕК при первинному встановленні інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на цей момент, тобто на 30 жовтня 2018 року.
На момент встановлення позивачу групи інвалідності, пунктом 6 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІ визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.
Аналогічні приписи містяться також у підпункті 3 пункту 6 Порядку N 975.
Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що у разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції Закону № 2011-XII після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачу первинно встановлено ІІІ групу інвалідності 30 жовтня 2018 року, тобто майже понад 30 років від дня звільнення зі служби , а тому колегія суддів вважає, що відповідачем правормірно відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 750/5074/17 та у справі № 820/1835/18, від 12 лютого 2019 року у справі № 816/1458/18 та від 10 липня 2019 року у справі № 2040/7881/18.
Відповідно до пункту 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:
-заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;
-довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії:
-постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
-документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;
-сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;
-документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України,- копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Пунктом 12 Порядку № 975 встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Згідно з пунктом 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
В постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 822/220/18 (адміністративне провадження №К/9901/58778/18) у спорі цієї ж категорії Судова палата для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у цій справі відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах в частині визнання актів судово-медичного дослідження та витягів з протоколу військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, достатніми та належними доказами, у розумінні пункту 11 Порядку № 975, що свідчать про причини та обставини поранення (травми, контузії та захворювання) військовослужбовця, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 травня 2018 року у справі № 729/426/17, від 21 серпня 2018 року у справі № 295/13892/16-а, від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/3005/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 740/1538/17, від 29 січня 2019 року у справі № 293/342/17, та визнала за необхідне, у розвиток позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 05 жовтня 2018 року у справі № 265/7930/16-а, сформулювати наступний правовий висновок:
«82. Документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення.
83. При цьому, неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міністерства оборони України обов'язку щодо їх витребовування» (номер рішення в ЄДРСР 81047127).
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, надані позивачем документи на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме: висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 31 березня 2017 року № 614/Ж та витяг із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 10 квітня 2017 року № 1139, не містять в собі відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що при прийнятті спірного рішення відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року у справі №360/4562/19 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року у справі №360/4562/19 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 18 лютого 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 18 лютого 2020 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Т.Г. Гаврищук
Судді: А.А. Блохін
А.В. Гайдар