18 лютого 2020 року справа №200/11471/19-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Блохіна А.А., секретар судового засідання Антонюк А.С., за участі представника позивача Плакса А.В., представника відповідача Помалюк І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року (повне судове рішення складено 29 жовтня 2019 року у м. Слов'янську) у справі № 200/11471/19-а (суддя в І інстанції Логойда Т.В.) за позовом Приватного акціонерного товариства «Промстроймонтаж» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У вересні 2019 року приватне акціонерне товариство «Промстроймонтаж» (далі - ПРАТ «Промстроймонтаж», платник податків) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - ГУ ДПС у Донецькій області, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
В обгрунтування позову зазначено, що ГУ ДПС у Донецькій області на підставі акту перевірки від 23.08.2019 № 872/05-99-14-13-32737481 прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 17.09.2019 № 0000391413, яким на підставі пп.54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України (далі - ПК України) позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 1 441 281 грн., з них податкові зобов'язання - 960 854 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 480 427 грн. (згідно з п.123.1 ст.123 ПК України у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання) (далі - Спірне податкове повідомлення-рішення).
Таке рішення податкового органу позивач вважав неправомірним, оскільки воно ґрунтується на припущеннях та висновках акту перевірки про відсутність реальності господарських операцій по угодам, що укладені між позивачем та контрагентами, які вважав необґрунтованими, оскільки первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджений факт їх дійсності. Правомірність включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту позивачем підтверджена фактичним отриманням товарів, наявністю у платника податку належним чином оформлених податкових накладних та інших документів, передбачених законодавством.
Також наголошував, що реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, що зазначені в акті перевірки, обумовлена вчиненням правочинів, спрямованих на досягнення господарської мети, економічної доцільності, а також використанням отриманих товарів у подальшій діяльності підприємства, що підтверджується первинними та бухгалтерськими документами, копії яких підприємство надавало під час перевірки, про що також свідчить зміст акту перевірки. Крім того, контролюючий (фіскальний) орган не наділений повноваженнями щодо самостійного визнання правочинів фіктивними, адже це може відбуватися лише у судовому порядку. За відсутності такого діє передбачена презумпція правомірності правочину, що передбачена ст. 204 Цивільного кодексу України, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Вказане не було враховано при винесенні оскарженого податкового повідомлення-рішення, тому вважаючи свої права порушеними, ПРАТ «Промстроймонтаж» просило суд визнати протиправним та скасувати Спірне податкове повідомлення-рішення.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року позовні вимоги задоволені.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що під час перевірки податковим органом встановлений факт здійснення між позивачем та його контрагентами-постачальниками фінансово-господарської діяльності без спричинення реального настання юридичних наслідків, що позбавляло позивача права на формування податкового кредиту по операціям з вказаними контрагентами. На думку відповідача, позивачем не доведено факт придбання, постачання та переміщення товарів від контрагентів-постачальників, оскільки деякі документи були складені з порушенням вимог законодавства, а саме деякі видаткові накладні та товарно-транспортні накладні не містили деяких реквізитів; деякі документи не надані до перевірки, а саме не надані сертифікати якості товару, заявки на перевезення товару.
Нереальність господарських операцій позивача підтверджена відсутністю в ланцюгу постачання фактичного виробника товару та даними результатів опрацювання податкової інформації, що зібрана іншими податковими органами щодо контрагентів позивача, на підставі чого встановлено, що контрагентами позивача порушувалися норми податкового законодавства.
Крім того, щодо ТОВ «Слім Груп» в Єдиному реєстрі судових рішень є відомості про наявність відкритого кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (далі - КК України), внесеного до Єдиному реєстру досудових розслідувань на № 32018100060000023. Також стосовно ТОВ «Бельмонд торг» отримано лист від оперативного управління Головного управління ДФС у Луганській області від 11.07.2018 № 909/12-32-21-08, в якому повідомлялося, що в рамках кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209 КК України, внесеного до Єдиному реєстру досудових розслідувань 05.04.2018 за № 42018040000000351, проведено обшук у ряді підприємств і вилучено печатку ТОВ «Бельмонд торг». Щодо цього контрагента також в Єдиному реєстрі судових рішень є ухвала Печерського районного суду міста Києва від 26.03.2019 в справі №757/14621/19-к, згідно з якою, зокрема ТОВ «Бельмонд торг» здійснювалося фіктивне підприємництво та у органів досудового розслідування виникла необхідність у вилученні копій банківських документів, зокрема вказаного підприємства.
У зв'язку з цим, ГУ ДПС у Донецькій області наголошує на правомірності Спірного податкового повідомлення-рішення, просить апеляційну скаргу задовольнити.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти чого заперечував представник позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено таке.
В період з 12.08.2019 по 16.08.2019 Головним управлінням ДФС у Донецькій області на підставі наказу Головного управління ДФС у Донецькій області від 06.08.2019 № 1438, направлень на перевірку від 07.08.2019 № 1854 та № 1855, проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками: ТОВ «Слім Груп» (код ЄДРПОУ 41987498) за грудень 2018 року, ТОВ «Бельмонд торг» (код ЄДРПОУ 42150354) за листопад-грудень 2018 року, за результатами якої складено акт від 23.08.2019 року № 872/05-99-14-13-32737481.
Актом перевірки встановлено, що позивачем завищено суму податкового кредиту:
- по операціям з ТОВ «Слім Груп» за 2018 рік на загальну суму 420870 грн., в т.ч. в декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 року на суму 420870 грн.;
- по операціям з ТОВ «Бельмонд торг»: в декларації з податку на додану вартість листопад 2018 року на суму 219 420,68 грн.; в декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 року на суму 320 562,63 грн.
При перевірці використані, зокрема надані позивачем документи, комп'ютерні бази даних та даних автоматизованих інформаційних систем ДФС: АІС «Податковий блок», Архів електронної звітності (Єдиний реєстр податкових накладних), та інші, Єдиний державний реєстр судових рішень, податкову інформацію інших податкових органів щодо контрагентів позивача.
Податковий орган виходив з того, що господарські операції по договорам, що укладені між позивачем та його контрагентами-постачальниками ТОВ «Слім Груп» (код ЄДРПОУ 41987498) за грудень 2018 року, ТОВ «Бельмонд торг» (код ЄДРПОУ 42150354) за листопад-грудень 2018 року, тобто протягом періоду, що перевірявся, не мали реального характеру і не здійснювалися, а фактично було здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій.
Так, по ТОВ «Слім Груп» (як зазначено в акті перевірки):
деякі документи були складені з порушенням вимог законодавства, а саме деякі видаткові накладні та товарно-транспорті накладні не містили деяких реквізитів;
до перевірки не надані заявки на перевезення товару, сертифікати якості товару;
отримано листи з податковою інформацією від Маріупольського управління Головного управління ДФС у Донецькій області від 26.12.2018 № 506/7/05-99-46-03/42157590, від оперативного управління Головного управління ДФС у Харківській області від 22.01.2018 №462/20-40-21-13-07, від Головного управління ДФС у Харківській області від 20.02.2019 №129/20-40-14-12-10/41987498, в яких повідомлялося про: порушення вказаним контрагентом вимог податкового законодавства, відсутність його за місцезнаходженням та неповідомлення податкового органу про зміну свого місцезнаходження; відсутність інформації про автомобільний або інший транспорт, устаткування, власні або орендовані фонди та про зберігання товарів; про незначну кількість трудових ресурсів;
відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних встановлено відсутність інформації про придбання вказаним контрагентом у грудні 2018 року запасних частин в той час, як їх виробником він не є, встановлена реалізація товару, не підтвердженого ланцюгом постачання;
в Єдиному реєстрі судових рішень є відомості про наявність відкритого кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, внесеного до Єдиному реєстру досудових розслідувань за №32018100060000023.
По ТОВ «Бельмонд торг» (як зазначено в акті перевірки):
деякі документи були складені з порушенням вимог законодавства, а саме деякі видаткові накладні та товарно-транспорті накладні не містили деяких реквізитів;
до перевірки не надані заявки на перевезення товару;
отримано листи з податковою інформацією від Головного управління ДФС у Донецькій області від 26.03.2018 року № 164/05-99-14-15/42170246, від Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 07.06.2019 року №8238/7/04-36-21-13, від Головного управління ДФС у Луганській області від 19.07.2019 року №71/12-32-12-01-39/4215354, в яких повідомлялося про: порушення вказаним контрагентом вимог податкового законодавства; відсутність його за адресою реєстрації; відсутність інформації про транспортування товарів, власні або орендовані фонди та про зберігання товарів; незначну кількість трудових ресурсів; відсутність у посадової особи підприємства задекларованих доходів;також відсутність іншої інформації;
отримано листа від оперативного управління Головного управління ДФС у Луганській області від 11.07.2018 №909/12-32-21-08, в якому повідомлялося, що в рамках кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209 КК України, внесеного до Єдиному реєстру досудових розслідувань 05.04.2018 за №42018040000000351, проведено обшук у ряді підприємств і вилучено печатку ТОВ «Бельмонд торг»;
в Єдиному реєстрі судових рішень є ухвала Печерського районного суду міста Києва від 26.03.2019 в справі №757/14621/19-к, згідно з якою, зокрема ТОВ «Бельмонд торг» здійснювалося фіктивне підприємництво та у органів досудового розслідування виникла необхідність у вилученні копій банківських документів, зокрема вказаного підприємства.
З огляду на наведене податковий орган дійшов висновку, що документи, надані позивачем до перевірки по взаємовідносинам із контрагентами-постачальниками, не можуть за вимогами п. 44.1 ст.44 ПК України вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності позивача.
В акті зроблено висновок про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, пп. 14.1.181 п. 44.1 ст. 44, п. 198.1., п. 198.3 статті 198, п. 200.1., п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 960 854 грн., в тому числі: за листопад 2018 року на суму 219 421 грн., за грудень 2018 року на суму 741 433 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість до сплати на загальну суму 960 854 грн.
Позивач скористався правом на подання заперечень на акт перевірки (заперечення від 29.08.2019 вих.№70/08), доводи яких листом контролюючого органу від 13.09.2019 № 2788/10/05-99-05-12 відхилені, а висновки акту перевірки - залишені без змін.
На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом - ГУ ДПС у Донецькій області (який на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 є правонаступником Головного управління ДФС у Донецькій області) прийнято Спірне податкове повідомлення-рішення.
Відповідно до розрахунку податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій до вказаного податкового повідомлення-рішення контролюючим органом штрафну (фінансову) санкцію (штраф) застосовано в розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, через повторність протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, а саме у зв'язку з прийняттям до цього податкового повідомлення-рішення від 20.12.2018 №0010221413, яким позивачу було збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму грошового зобов'язання - 1 899 981 грн. та штрафних санкцій - 949 990,50 грн. (Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено в судовому порядку в справі № 200/2664/19-а, в якій на час прийняття відповідачем Спірного податкового повідомлення-рішення - 17.09.2019, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19.07.2019 законної сили не набрало).
Також судами встановлено, що згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності позивача було та є будівництво житлових і нежитлових будівель (код КВЕД 41.20).
ПРАТ «Промстроймонтаж» здійснює свою господарську діяльність за вказаним основним її напрямком із залученням власних будівельних (спеціалізованих) машин і механізмів та будівельних (спеціалізованих) машин на правах оперативної оренди (що підтверджується відповідними свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів, паспортами, накладними, договорами оренди автомобілів/транспортних засобів та актами приймання-передачі автомобілів/транспортних засобів). У позивача є власний автопарк з боксами для зберігання автотранспорту та проведення його ремонту, та відповідний штат водіїв та інших спеціалістів-ремонтників. Для здійснення господарської діяльності позивач періодично придбаває будівельні матеріали, а також запчастини для будівельних машин і механізмів з метою підтримання їх у робочому стані, а в разі необхідності - їх ремонту.
Протягом періоду, що перевірявся, між позивачем та його контрагентами були укладені такі договори.
06.12.2018 між позивачем як покупцем та ТОВ «Слім Груп» як постачальником укладено договір поставки № 12/06, згідно з умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупцю товар, найменування та ціна якого, якісні та кількісні характеристики визначаються у видаткових накладних та/або специфікаціях на кожну партію товару, а покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених цим договором. Строк дії договору - по 31.12.2019 з автоматичним продовженням ще на 1 рік в разі, якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна сторона не виявить бажання розірвати його.
На підставі вказаного договору позивачем придбані запасні частини для транспортних засобів позивача: двигуни в кількості 2-х штук, гідроциліндр опори, КПП у кількості 3 одиниці, силова установка головного підйому.
Під час виконання умов вказаного договору оформлені наступні первинні документи: специфікація від 14.12.2018 до договору; видаткові накладні від 14.12.2018 року № 1214/01, від 14.12.2018 № 1214/02; рахунки на оплату від 14.12.2018 № 1214/01, від 14.12.2018 № 1214/02; товарно-транспортна накладна від 14.12.2018 № РН-1214/01; довіреності (видання яких підтверджується витягом з журналу довіреностей за листопад - грудень 2018 року); податкові накладні (з квитанціями про їх прийняття та реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних) на відповідну суму податку на додану вартість (420 870 грн.), а саме: від 14.12.2018 №132, від 14.12.2018 № 133; банківські виписки на відповідну суму; акт звіряння взаємних розрахунків за листопад 2018 року - вересень 2019 року; сертифікати відповідності придбаного товару; документи щодо внутрішнього обліку, а також щодо руху товарно-матеріальних цінностей між структурними підрозділами підприємства та використання ними поставлених товарно-матеріальних цінностей у виробничому процесі підприємства: прибуткові ордери від 14.12.2018 № ПС-00001153, від 14.12.2018 № ПС-00001049, картки складського обліку матеріалів за відповідний період № 1214/1, № 1214/2, № 1214/3, 1214/4; оборотно-сальдові відомості.
Придбані у підприємств-постачальників товарно-матеріальні цінності позивачем були використані для ремонтно-поліпшувальних робіт на власних об'єктах (транспортних засобах позивача), про що свідчать відповідні первинні та бухгалтерські документи: накази про характер та ознаки ремонтно-поліпшувальних робіт від 26.07.2019 №07/26, від 29.07.2019 №07/29-1, від 29.07.2019 №07/29-2, від 29.07.2019 №07/29; акти приймання-передачі основних засобів від 29.07.2019; акти списання товарів від 26.07.2019 №168, від 29.07.2019 №170, від 29.07.2019 №230, від 29.07.2019 №231; дефектні відомості за липень 2019 року (в яких відображено, що в процесі експлуатації відповідного транспортного засобу сталася поломка відповідної запасної частини, у зв'язку з чим вона потребує заміни; для виконання робіт необхідні матеріали (зазначені відповідні запасні частини)); оприбуткування товарів (металолому) від 29.07.2019 № 3.
Так, на спеціалізованому автомобілі Автокран КТА 25 на базі КАМАЗ 5511 АН1098ІТ, що перебуває в розпорядженні позивача на правах оренди, відбувся ремонт (заміна) двигуна та гідроциліндру опори; такі роботи проводилися власними силами (складені відповідні бухгалтерські документи: дефектна відомість, наказ на ремонт, акти списання, акти приймання-передачі).
На автомобілі КАМАЗ 53229 АН0957ІТ, що перебуває в розпорядженні позивача на правах оренди, відбувся ремонт (заміні) двигуна. На автомобілі КАМАЗ 53229 АН4437ВН та спеціалізованому крані МКГ 25 БР, що належать позивачу на праві власності, були проведені ремонтні роботи із заміни КПП, а на останньому крані ще й заміна силової установки головного підйому. Зазначені роботи також проводилися власними силами (складені відповідні бухгалтерські документи: дефектна відомість, наказ на ремонт, акти списання, акти приймання-передачі).
Останній придбаний позивачем силовий агрегат - КПП було відчужено ТОВ «Донмашінвест» на підставі договору поставки від 26.04.2019 № 26/04-1, що укладений між позивачем як постачальником та ТОВ «Донмашінвест» як замовником, згідно з умовами якого постачальник зобов'язався поставити у власність покупцю на підставі усної заявки певний товар, а покупець - прийняти та оплатити його вартість; про що свідчать відповідні первинні та бухгалтерські документи, зокрема довіреність на отримання товару (КПП) від 26.04.2019 № 21, видаткова накладна від 26.04.2019 № 114 на відповідну суму, податкова накладна від 26.04.2019 № 25 (з квитанцією про її прийняття та реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних) на відповідну суму ПДВ.
09.11.2018 між позивачем як покупцем та ТОВ «Бельмонд торг» як постачальником укладено договір поставки № 11/09, згідно з умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупцю товар, найменування та ціна якого, якісні та кількісні характеристики визначаються у видаткових накладних та/або специфікаціях на кожну партію товару, а покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених цим договором. Строк дії договору - по 31.12.2019 з автоматичним продовженням ще на 1 рік в разі, якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна сторона не виявить бажання розірвати його.
На підставі вказаного договору позивачем придбані певні будівельні матеріали та запасні частини: кабель ВВГ нг 3х16, трубу гофріровану д 25 «К» з протяжкою, трубу гофріровану д 20 «К», теплоізоляція IZOfleх 35/9, перемичку заземлюючу, болти будівельні (в комплекті), болти будівельні з гайками та шайбами 16 мм, підкранову балку, рельс, залізобетонні елементи огорожі Панель П5 В, коло арміроване абраз.відрізне Ф 180х3мм, профіль д/підвіс. стелі пристін. кутовий 3,0 м, мастику гідроізоляція (10кг), сітка Вр-1 ф 3.0 2x1 100x100, грунтуюча фарба СТ 16 Pro 10л, піну монтажну 750 мл, наконечник 35 мідний, плитe Аrmstrong Bajkal board 600*600*12 (90% вологості) (20шт/уп), перила із н/ж, плити пінополістирольні Століт 25 Тепла стіна 1000х1000x20, плитку керамогранітну 30x30, профіль д/підвіс. стелі головний 3,70 м, профіль д/підвіс. Стелі поперечний 20 м, профіль д/підвіс. Стелі поперечний короткий 0,60 м, профіль UD 27 (3000), сітку шліфувальну, скоби, затерла Web Vet DECO 2кг, шпаклювання Thomsit 25кг, кран Маєвського, анкер, дюбель 10x100, дюбель з распорною гайкою ДГ, фарбу VGF «Mattiatex» М100 14кг, кабель ВВГ нгд 3x6, кабель АА ШВ 3*120, силовий трансформатор ТМ 630-6/04, вагодозувальний пристрій щеня, вагодозувальний пристрій піску, редуктор (перелік та кількість будівельних матеріалів та запасних частин зазначені у відповідних специфікаціях до договору).
Будівельні матеріали та запасні частини були відвантажені ПрАТ «Промстроймонтаж» на умовах самовивозу із залученням власного автотранспорту та автомобілів на умовах оренди.
Під час виконання умов вказаного договору оформлені наступні первинні документи: специфікації від 16.11.2018, від 28.11.2018, від 03.12.2018, від 14.12.2018 до договору; видаткові накладні від 16.11.2018 № 1116/05, від 28.11.2018 № 1128/09, від 03.12.2018 №1203/82, від 14.12.2018 №1214/32; відповідні рахунки на оплату; товарно-транспортні накладні від 16.11.2018 №РН-1116/05, від 28.11.2018 №РН-1128/09; від 03.12.2018 №РН-1203/82, від 14.12.2018 № РН-1214/32; довіреності (видання яких підтверджується витягом з журналу довіреностей за листопад - грудень 2018 року); податкові накладні (з квитанціями про їх прийняття та реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних) на відповідну суму ПДВ, а саме: від 16.11.2018 року №566, від 28.11.2018 №825, від 03.12.2018 №371, від 14.12.2018 №563; банківські виписки на відповідну суму; акт звіряння взаємних розрахунків за листопад 2018 року - вересень 2019 року; акти приймання-передачі цінних паперів; сертифікати відповідності придбаного товару; документи щодо внутрішнього обліку, а також щодо руху товарно-матеріальних цінностей між структурними підрозділами підприємства та використання ними поставлених товарно-матеріальних цінностей у виробничому процесі підприємства: прибуткові ордери від 16.11.2018 № ПС-00001005, від 28.11.2018 № ПС-00001063, від 03.12.2018 ПС-00001062, від 14.12.2018 ПС-00001154; картки складського обліку матеріалів за листопад 2018 року: № 1116/1, 1116/2, 1116/3, 1116/4, 1116/5, 1128/1, 1128/2, 1128/3, 1128/4, 1128/5, картки складського обліку матеріалів за грудень 2018 року: № 1203/1, № 1203/2, № 1203/3, № 1203/4, № 1203/5, № 1203/6, № 1203/7, № 1203/8, № 1203/9, № 1203/10, № 1203/11, № 1203/12, № 1203/13, № 1203/14, № 1203/15, № 1203/16, № 1203/17, № 1203/18, № 1203/19, № 1203/20, № 1203/21, № 1203/22, № 1203/23, № 1203/24, № 1203/25, № 1215/1, № 1214/1, № 1214/2, № 1214/3, № 1214/4, № 1214/5, № 1215/1; акт списання товарів від 30.11.2018 року №244; оборотно-сальдові відомості.
Придбані у підприємств-постачальників товарно-матеріальні цінності позивачем були використані для ремонтно-поліпшувальних робіт на власних об'єктах (транспортних засобах позивача), про що свідчать відповідні первинні та бухгалтерські документи: накази про характер та ознаки ремонтно-поліпшувальних робіт від 12.03.2019 № 03-12-1, від 15.03.2019 № 03-15-2, від 20.03.2019 № 03-20-3, від 21.03.2019 № 03-21-4, від 31.05.2019 № 05-31-5; акти комісії ПРАТ «Промстроймонтаж» про заміну редуктора бетонозмішувача СБ138, про заміну вантажного бетонного вузла, обладнання трансформаторної підстанції; акти розукомплектації від 12.03.2019, від 15.03.2019, від 20.03.2019; акти доукомплектації від 12.03.2019, від 15.03.2019, від 20.03.2019; акти списання товарів від 12.03.2019 №145, від 15.03.2019 №146, від 20.03.2019 №147, від 21.03.2019 №148, від 31.05.2019 №149; акту приймання виконаних будівельних робіт за березень 2019 року на ремонт підкранового шляху; акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2019 року на ремонт огорожі; дефектні акти; акти приймання-передачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів від 12.03.2019, від 15.03.2019, від 20.03.2019, від 21.03.2019, від 31.05.2019.
Придбані у ТОВ «Бельмонд Торг» товарно-матеріальні цінності були використані позивачем також при виконанні будівельних робіт за наступними договорами:
- договору підряду від 24.07.2018 № 9, що укладений між позивачем як підрядником та КМУ «Стоматологічна поліклініка №2» як замовником, згідно з умовами якого (з урахуванням додаткової угоди №1 до договору) замовник доручив, а підрядник зобов'язався на свій ризик за завданням замовника виконати роботи з реконструкції системи центрального опалення з встановленням лічильників теплової енергії в КМУ «Стоматологічна поліклініка №2», що розташована у м. Краматорську Донецької обл., про що свідчать відповідні первинні та бухгалтерські документи: протокол узгодженої договірної ціни до договору (який є додатком №1 до договору), графік виконання будівельно-монтажних робіт (який є додатком №3 до договору), договірна ціна, локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1 на опалення з розрахунком загальновиробничих витрат до нього, локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-2 на електромонтажні роботи з розрахунком загальновиробничих витрат до нього, локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-3 на загальнобудівельні роботи з розрахунком загальновиробничих витрат до нього, локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-4 на пусконалагоджувальні роботи, підсумкові відомості, акт приймання виконаних робіт №2 за листопад 2018 року за ф.КБ-2в, КБ-3, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2018 року, акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт, податкова накладна від 30.11.2018 року №39 (з квитанцією про її прийняття та реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних) на відповідну суму, банківська виписка за 12.12.2018;
- договору на виконання будівельних робіт від 01.12.2018 №34/04, що укладений між позивачем як субпідрядником та ТОВ «Оквін-5» як генпідрядником, згідно з умовами якого субпідрядник зобов'язався виконати будівельні роботи на об'єкті, а саме капітальний ремонт (термомодернізацію) будівлі Олександрівської ЗОШ І-ІІІ ступенів с. Олександрівська Слов'янського р-ну Донецької обл., а генпідрядник - прийняти закінчений капітальним ремонтом об'єкт і оплатити вартість виконаних робіт; про що свідчать відповідні первинні та бухгалтерські документи: зокрема підписаний між сторонами договору у грудні 2018 року двосторонній акт КБ2в та КБ-3 на загальну суму 1 473 678 грн. з ПДВ, акти списання товарів від 28.12.2018 № 240, складена та зареєстрована податкова накладна від 14.12.2018 №7, банківські виписки про оплату.
Судами першої та апеляційної інстанції також встановлено, що на час проведення перевірки позивача та на час винесення Спірного податкового повідомлення-рішення вироків щодо контрагентів позивача судами винесено не було.
Дослідженням Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що в кримінальних провадженнях, де згадуються контрагенти позивача, про які йдеться в акті перевірки, та в кримінальних провадженнях, на які посилається відповідач при розгляді цієї адміністративної справи, вироки судами не винесені.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1 ст. 1 ПК України).
Підпунктами 16.1.2 й 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).
Таким чином, на позивача у справі покладений обов'язок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків.
Суд вважає помилковим висновок податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства з питань оподаткування з наступних підстав.
Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 вказаного Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Розділ V ПК України (ст.ст. 180-211) регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об'єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.
Відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Згідно з п. 186.1 ст.186 Кодексу місцем постачання товарів є:
а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);
б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;
в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п. 188.1 ст. 188 ПК України).
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 вказаного Кодексу.
Відповідно до п.п. 200.1 - 200.4 ст. 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 вказаного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до абз. 1 та 2 п. 201.10 ст. 201 ПК Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Тобто, з фактом реєстрації контрагентами (продавцями товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, визначені ст. 44 Податкового кодексу України, відповідно до п.п. 44.1 та 44.2 якої для цілей оподатковування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.
Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
На підтвердження здійснення господарських операцій по договорам, що укладені між позивачем та його контрагентами, надані необхідні документи.
Стаття 1 Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно з ч.ч.1 та 2 ст.9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначений ч. 2 ст. 9 цього Закону.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, яке містить аналогічні норми.
На час вчинення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість; їх установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавалися.
Як встановлено судами, підтверджено матеріалами справи і не спростовано відповідачем, в підтвердження реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ по укладеним договорам позивачем надані відповідні документи бухгалтерського та податкового обліку.
Видані контрагентом позивача документи бухгалтерської звітності щодо правовідносин, які виникли між ним та позивачем, є такими, що відповідають вимогам Закону № 996-XIV.
Надані документи підтверджують факт здійснення реальних господарських операцій, що пов'язані з господарською діяльністю позивача, та правомірність включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ.
Ненадання позивачем до перевірки деяких документів, зокрема заявок на перевезення товару, тощо не спростовує реальність господарських операцій.
Сертифікати якості чи походження товарів на товар не належать до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, та не містить відомостей про господарську операцію. Тому ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 05.02.2019 в справі № 813/123/16.
Крім того, посилання податкового органу на те, що товарно-транспортні документи складені з порушенням вимог законодавства, оскільки в них неповно/неправильно заповнені всі реквізити, є неприйнятними.
Так, між позивачем та його контрагентами укладено не договори перевезення, а договори поставки, і саме щодо господарських операцій по вказаним договорам відповідачем зроблені висновки в акті перевірки. Товарно-транспортна накладна, подорожній лист, тобто документи, що передбачені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, і в операціях з поставки товару не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а, від 11.09.2018 у справі № 816/909/17, від 05.02.2019 у справі № 813/123/16.
Крім того, певні дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні) не позбавляють можливості ідентифікувати господарську операцію, обсяг товару, його вартість, тощо, і не повин ні розглядатися як підстави для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту у разі реального здійснених господарських операцій.
В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 804/4658/15.
Посилання ГУ ДПС у Донецькій області на певне недотримання податкового законодавства контрагентами позивача є неприйнятними, оскільки законодавством України, ПК України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов'язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, подання звітності, сплати податків до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника.
Крім того, не передбачено ні право, ні зобов'язання будь-якої із сторін правочину здійснювати контроль щодо показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, що подана іншою стороною правочину. При цьому відповідно до законодавства кожний платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.
Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, відповідно до якого до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник. Притягнення ж до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та вимогам законодавства.
В рішеннях Європейського суду з прав людини, що прийняті в справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв'язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами. Зокрема, зазначено, що платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо такий платник не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
Аналогічна правова позиція щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності платника податків міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 в справі №816/809/17.
Відсутність або недостатність, на думку податкового органу, у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати у постачальника на праві оренди або лізингу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 15.05.2018 в справі № 810/4391/16.
Відсутність у податкового органу інформації про придбання контрагентами позивача товару у місяці, в якому відбувся продаж товару, не може свідчити про нереальність господарських операцій, оскільки товар контрагенти позивача могли придбати раніше місяця його продажу.
В апеляційній скарзі податковий орган покликається на те, що під час перевірки було здійснено аналіз діяльності контрагентів позивача з моменту їх реєстрації.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що предметом перевірки, за результатами якої прийнято Спірне податкове повідомлення-рішення, є достовірнісь формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками: ТОВ «Слім Груп» за грудень 2018 року, ТОВ «Бельмонд торг» за листопад-грудень 2018 року, отже оцінка правильності формування податкового кредиту та реальності здійснення господарських операцій повинна надаватись саме за перевіряємий період.
Так, зі змісту акту перевірки вбачається, що податковим органом здійснено аналіз данних інформаційної системи «АІС «Податковий блок» щодо підприємств по ланцюгу постачання (конрагентів ТОВ «Слім Груп», ТОВ «Бельмонд торг»), зокрема номенклатурі товарів, звітуванню, основним засобам, з моменту їх реєстрації, проте, як вже було констатовано апеляційним судом вище, кожний платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів, а в цьому випадку і на контрагентів по ланцюгу постачання.
Крім того, матеріали справи містять первинні документи, які свідчать про отримання позивачем послуг від наведених контрагентів, які в подальшому були використані в господарській діяльності позивача.
При цьому, наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі послуги (роботи, товари) не отримувались платником податків від його контрагента.
Податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.
Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Виходячи з наведених положень КАС України, посилання ГУ ДПС у Донецькій області на наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів позивача, в межах яких органами досудового слідства вживають певні заходи процесуального характеру, і вирок судом ще не винесений, є неприйнятними, оскільки матеріали кримінальних проваджень в силу закону не встановлюють жодних обставин, які мають значення в адміністративній справі.
Також апеляційний суд вважає правильним і висновок місцевого суду, що співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.
Інформація з баз даних АІС «Податковий блок» та податкова інформація, що надана іншими контролюючими органами, щодо контрагентів позивача, на яку посилався відповідач, є неприйнятною, оскільки не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, вона носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 в справі № 816/166/15-а, від 27.03.2018 в справі № 816/809/17, від 14.08.2018 в справі № 815/3479/17.
Посилання відповідача на те, що нереальність господарських операцій позивача підтверджена дослідженням ланцюга постачання між контрагентом позивача та його контрагентами, які не є контрагентами позивача, є необгрунтованими, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, внаслідок чого не є обов'язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов'язань по господарським операціям, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Слід зазначити, що у будь-якому випадку, реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов'язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб'єкта господарювання та не входить до прав та обов'язків платника податку, зокрема на додану вартість. Це, в свою чергу, у межах спірних відносин на позивача як платника податку покладає додаткове, не передбачене законом, обтяження, що є недопустимим.
Аналогічні висновки висловлені, зокрема в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 803/2094/15, від 20.12.2018 у справі № 815/4992/16.
Також місцевий суд надав правильну оцінку посиланням представника відповідача, які і викладені в апеляційній скарзі, що в податкових накладних щодо придбаних позивачем двигунів не міститься позначки в графі 3.2 «Ознака імпортного товару 5», тоді як двигуни мали би бути імпортні, визнавши їх є неприйнятними.
Такі податкові накладні складалися не позивачем, а контрагентом позивача, і платник податків не має нести відповідальність за правильність їх складання. Ці податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому відповідно до абз. п. 201.10 ст. 201 ПК України вони для позивача як покупця товарів/послуг є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Посилання апелянта на те, що суб'єкти господарювання, які торгують двигунами для автомобілів (тобто контрагенти позивача), та самі двигуни повинні бути занесені до відповідного реєстру ДАІ, і в поданих позивачем документах не зазначено марку придбаних ним двигунів, також не є обгрунтованими, оскільки ці обставини в акті перевірки, який став підставою для винесення Спірного податкового повідомлення-рішення, не відображені і не були покладені в основу такого рішення суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Про вжиття заходів, про які йдеться в ч. 2 ст. 77 вказаного Кодексу, відповідачем ні в акті перевірки, ні в інших поданих ним документах не зазначалося.
Також такий довід ГУ ДПС у Донецькій області правомірності Спірного податкового повідомлення-рішення, як існування заборгованості за придбаний товар є також неприйнятними, оскільки віднесення позивачем сум податку до податкового кредиту відбулося не за датою списання коштів з банківського рахунка позивача як платника податку на оплату товарів/послуг, а за датою отримання ним товарів/послуг, що відповідало вимогам п. 198.2 ст. 198 ПК України.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В процесі розгляду справи ГУ ДПС у Донецькій області - суб'єктом владних повноважень доказів, крім тих, що містяться у матеріалах справи, не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надано.
Оскільки під час розгляду справи встановлена протиправність висновків органу владних повноважень про порушення позивачем норм чинного законодавства з питань оподаткування та, як наслідок протиправність Спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів вважає правильним висновок місцевого суду про задоволення позовних вимог.
Доводи ГУ ДПС у Донецькій області, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування ухваленого у цій справі рішення відсутні.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року справі у справі № 200/11471/19-а - залишити без змін.
Повне судове рішення - 18 лютого 2020 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Сіваченко
Судді А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук