ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
17 лютого 2020 року м. Київ № 640/3088/20
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Аблов Є.В., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали
за позовомОСОБА_1
доголови Подільського районного суду м.Києва Васильченко О.В., судді Подільського районного суду м.Києва Корнілова Ж.О.,
провизнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, стягнення шкоди,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до голови Подільського районного суду м.Києва Васильченко О.В. (далі по тексту - відповідач 1) та судді Подільського районного суду м.Києва Корнілова Ж.О. (далі по тексту - відповідач 2), в якому просить:
1) визнати бездіяльність відповідача 1 і відповідача 2 протиправною;
2) зобов'язати відповідача 2 розглянути в рамках провадження у справі заяву про відвід відповідача 2 з врученням позивачу копії постановленого судового рішення;
3) зобов'язати відповідача 1 і відповідача 2 розглянути в рамках провадження у справі звернення позивача, а саме:
а) заяви до відповідача 1 про передачу справи на новий авто перерозподіл, зареєстрованої за вхідним №41731/19-Вих. від 16 жовтня 2019 року;
б) заяви до відповідача 2 про відвід відповідача 2, зареєстрованої за вхідним №41730/19-Вих. від 16 жовтня 2019 року;
в) заяви до відповідача 1 і відповідача 2 про попередження про кримінальну і матеріальну відповідальність, зареєстрованої за вхідним №44877/19-Вих. від 05 листопада 2019 року;
г) сумісного запиту до відповідача 1 і відповідача 2 про інформацію щодо розгляду заяви про відвід відповідача 2, зареєстрованої за вхідним №52105/19-Вих. від 24 грудня 2019 року;
д) повторного сумісного запиту від 12 грудня 2019 року до відповідача 1 і відповідача 2, зареєстрованої за вхідним №52105/19-Вих. від 24 грудня 2019 року;
ж) сумісної заяви відповідачу 1 і відповідачу 2 про надання інформації щодо розгляду справи, поданої засобом електронного зв'язку 09 січня 2020 року двічі: о 14 год. 15 хв. і о 14 год. 21 хв. 06 сек.
4) зобов'язати відповідача 1 і відповідача 2 виконати в рамках провадження у справі дії за вимогами норми закону, передбачених приписом статті 210 ЦПК України про строки розгляду справи по суті;
5) відшкодувати на користь позивача солідарно з відповідачів за рахунок коштів Державного бюджету завдану шкоду у розмірі 48 543 000,00 (сорок вісім мільйонів п'ятсот сорок три тисячі) грн., що дасть можливість закрити провадження у справі за відсутності підстав і предмету позову, розгляд якого відповідачі зловмисно і протиправно не хочуть розглядати в рамках провадження у справі, але що суперечить закону.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про те, що дану позовну заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до пунктів 1, 2, 7, 9 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно правовим спором є спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання не чинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років"; 14) спорах із суб'єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства; 15) спорах, що виникають у зв'язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач висловлює незгоду з процесуальними діями/бездіяльністю/рішеннями судді та голови суду при вирішенні відповідних заяв та клопотань у межах цивільної справи №753/1717/18.
Водночас, оскарження діянь суддів щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається.
Статтями 62, 126, 129 Конституції України визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов'язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватися у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.
Частинами першою та третьою статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус судів" встановлено, що здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов'язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.
Відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухвалені або вчинені після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до цивільної відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та із судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.
Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними визначеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду.
Аналогічна правова позиція викладена у висновках Великої Палати Верховного Суду в постановах: від 08 травня 2018 року у справі №521/18287/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі №757/43355/16-ц, від 29 травня 2019 року у справі №489/5045/18, а також позиції Верхового Суду, висловленій у постанові від 31 липня 2019 року у справі №636/5534/15, від 08 січня 2020 року у справ №640/17803/19.
Враховуючи викладене, даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Також, суд звертає увагу позивача, що згідно вимог пункту 71 Рекомендація CM/Rec (2010) 12 якщо суддя не виконує суддівські функції, він може бути притягнутий до відповідальності згідно із цивільним, кримінальним або адміністративним правом, як і всі інші громадяни. Тобто, притягнення судді до відповідальності здійснюється компетентним органом, який ініціює процедуру притягнення суддів до відповідальності.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі Zand v. Austria вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Крім того, як вбачається з бази "Діловодство спеціалізованого адміністративного суду "ДСС" ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2020 року позивачу відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі з аналогічних підстав (провадження №640/807/20).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для відмови у відкриті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, керуючись частиною першою статті 170, статтями 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 голови Подільського районного суду м.Києва Васильченко О.В. та судді Подільського районного суду м.Києва Корнілова Ж.О. про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, стягнення шкоди.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка звернулась до суду із позовною заявою, разом із оригіналом позовної заяви й усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Є.В. Аблов