ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
18 лютого 2020 року м. Київ № 640/8193/19
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шевченко Н. М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), у якій просить:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 за вислугу років, зобов'язати призначити пенсію з дати звільнення - 30.09.2018.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що має 30 років, 5 місяців, 16 днів вислуги років, що дає право на призначення відповідної пенсії. Відмову відповідача у призначенні пенсії за вислугою років, мотивуючи недостатньою кількістю страхового стажу вважає протиправною.
У відзиві на позовну заяву відповідач наголошує на правомірності відмови у призначенні пенсії, з огляду на недостатню кількість стажу за вислугою років.
Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.
Наказом Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України № 269/ОС-18 від 28.09.2018 (Наказ від 28.09.2018) ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу контролю за виконанням судових рішень управління Державної кримінально-виконавчої служби України Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.
Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 21 рік, 2 місяці, 8 днів, у пільговому обчисленні - 30 років, 5 місяців, 16 днів.
Листом ГУ ПФУ в м. Києві № 115597/03 від 20.11.2018 у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відмовлено з огляду на те, що згідно поданих Центральним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України документів вислуга років становить 21 рік, 2 місяці, 8 днів, що недостатньо для призначення пенсії відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військово служби та деяких інших осіб».
Не погоджуючись з відмовою відповідача, ОСОБА_1 звернулась із позовною заявою до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1- 2 ст. 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Відповідно до п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військово служби та деяких інших осіб» право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби): особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Згідно з п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військово служби та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше.
Проаналізувавши зазначені норми та матеріали адміністративної справи, суд встановив, що спір виник через відмінність у розумінні розміру стажу, що зараховується до вислуги років.
Наказ від 28.09.2018 містить зазначення періоду, що зараховується до вислуги років як у календарному обчисленні (21 рік, 2 місяці, 8 днів), так і у пільговому (30 років, 5 місяців, 16 днів).
Відповідно до ст. 172 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військово служби та деяких інших осіб» обчислення вислуги років для призначення пенсії здійснюється, як правило, за послужним списком особової справи військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію за цим Законом. Перелік документів, що підтверджують окремі періоди військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, які підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей (Порядок № 393).
Відповідно до пп. «г» п. 3 Порядку № 393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за сорок днів: особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та кримінально-виконавчої системи, які проходять службу у виправно-трудових установах, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках для осіб, затриманих за бродяжництво, спеціальних приймальниках для осіб, підданих адміністративному арешту, підрозділах конвойної служби міліції, та військовослужбовцям постійного складу, які проходять службу у дисциплінарних частинах, за переліками посад і на умовах, затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ, Міністерством юстиції, Центральним управлінням Служби безпеки, Міністерством оборони; час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.
Аналогічні за змістом положення, в частині зарахування пільгового обчислення вислуги років для цілей пенсійного забезпечення містяться у ч. ч. 3, 4 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України».
Аналізуючи зазначене вище, суд дійшов до висновку, що позивач перебував на посаді, стаж роботи на якій зараховується як вислуга років та обчислюється на пільгових умовах.
Із наданого позивачем наказу від 28.09.2018 убачається, що у пільговому обчисленні вислуга років позивача становить 30 років, 5 місяців, 16 днів, що є достатнім для призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військово служби та деяких інших осіб».
Таким чином, ГУ ПФУ в м. Києві відмовляючи позивачу листом від 20.11.2018 у призначенні пенсію за вислугу років не врахувало істотну обставину стосовно пільгового обчислення вислуги років, що призвело до протиправної відмови позивачу.
Відповідно до п. «в» ст. 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військово служби та деяких інших осіб» пенсії відповідно до цього Закону призначаються особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пункту "б" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення зі служби.
Із Наказу від 28.09.2018 убачається, що ОСОБА_1 звільнена 30.09.2018, таким чином, пенсія позивачу має бути призначена, починаючи з 01.10.2018 - наступний день за днем звільнення.
Оскільки позивач просить зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві призначити пенсію з 30.09.2018, що не узгоджується із нормами спеціального закону, позов підлягає задоволенню частково.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію (995_004) та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Перший протокол), Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Рішенням ЄСПЛ у справі «Крістіан Мюллер проти Австрії» від 16.12.1974 надано позицію щодо застосування статті 1 Першого протоколу, згідно якої, обов'язок робити внесок у систему соціального забезпечення може, за певних обставин, надати право власності на активи, які використовуються для виплати пенсій.
Таким чином, право особи на пенсію є майном у розумінні Першого протоколу, якого особа може бути позбавлена лише за обґрунтованою необхідністю в інтересах суспільства.
Необхідність позбавлення позивача права власності, на пенсію повинна бути обґрунтованою не лише наявністю суспільного інтересу, а й можливістю діяти всупереч приписам Конституції України та Законам України заради задоволення такого інтересу. За відсутності підстав для порушення права особи на мирне володіння своїм майном, суд оцінює дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві як невиправдані та протиправні в частині відмови у призначенні пенсії за вислугу років позивачу починаючи з 01.10.2018.
Розглядаючи можливість виплати ненарахованої пенсії за минулий час, суд звертає увагу на ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до якої нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
За висновком суду, суми пенсії недоотримані позивачем з вини ГУ ПФУ в м. Києві, наслідком чого є обов'язок останнього виплатити відповідні суми за минулий час без обмеження будь-яким строком, ураховуючи компенсацію втрати частини доходів.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Ураховуючи недоведеність відповідачем правомірності відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, зважаючи на те, що ГУ ПФУ в м. Києві не врахувало суттєву особливість обчислення пенсії за посадою, з якої звільнено позивача, суд убачає підстави для задоволення позову частково.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Із матеріалів справи убачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1600,00 грн, тоді як за дві позовні вимоги немайнового характеру на дату подання позову, належним до сплати розмір судового збору становив 1536,80 грн. Решта суми є надміру сплаченою та розподілу не підлягає.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 241- 247, 255, 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01.10.2018
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити пенсію за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з 01.10.2018.
4. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.
5. Стягнути витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 у розмірі 1536,80 (одна тисяча п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, будинок 16 код ЄДРПОУ: 42098368).
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя Н.М. Шевченко