ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 лютого 2020 року м. Київ № 640/23197/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О., ознайомившись з клопотанням про розгляд справи в порядку загального позовного провадження у справі
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України, Міністра оборони України Загороднюка Андрія Павловича, Директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України Яцини А.П., Начальника Головного військово-медичного управління - начальника медичної служби Збройних Сил України генерал-майора медичної служби Хоменка Ігора Петровича
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відповідач 1: Міністерства оборони України, Відповідач 2: Міністра оборони України Загороднюка А.П., Відповідач 3: Директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України Яцини О.В., Відповідач 4: Начальника Головного військово-медичного управління - начальник медичної служби Збройних Сил України Генерал-майор медичної служби Хоменка Ігора Петровича, в якому просить:
- визнати дії протиправними та скасувати рішення Міністра оборони України, Міністерства оборони України щодо призначення позивача всупереч його волі - заступником начальника Військово-медичного клінічного Центру професійної патології особового складу Збройних Сил України та увільнення від виконання обов'язків за посадою начальника Центральної військово-лікарської комісії шляхом неправомірного виведенням у розпорядження першого заступника Міністра оборони України та не призначенням на посаду;
- визнати протиправним дії директора Департаменту кадрової політики МО України Яцини О.В. та скасувати п. 4 наказу від 30.10.2019 року №303 про призначення позивача всупереч його волі - заступником начальника Військово-медичного клінічного Центру професійної патологи особового складу Збройних Сил України без згоди на то позивача шляхом незаконного увільнення його з посади начальника Центральної військово-лікарської комісії і виведення позивача у розпорядження першого заступника Міністра оборони України та тимчасового допуску до виконання обов'язків за посадою начальника Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (далі - ЦВЛК ЗС України);
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГВМУ - начальника медичної служби Збройних Сил України генерал-майора Хоменка І.П. "Про склад комісії для прийому передачі справи і посади начальника Центральної військово-лікарської комісії збройних Сил України" від 05.11.2019 року № 175;
- визнати протиправним та скасувати п. 5 наказу Міністра оборони України від 15.04.2019 року № 189 щодо увільнення позивача від посади начальника ЦВЛК - Голови військово-лікарської комісії і зарахування у розпорядження першого заступника Міністра оборони України. Поновити строк на оскарження протиправного цього рішення у разі його пропущення;
- зобов'язати Міністра оборони України прийняти рішення про призначення полковника медичної служби ОСОБА_1 на посаду начальника Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України - Головою військово-карської комісії;
- зобов'язати начальника Головного військово-медичного управління - начальника медичної служби Збройних Сил України генерал-майора Хоменка І.П. підготувати усі необхідні документи згідно законодавства про проходження військовослужбовцями військової служби для призначення позивача на посаду начальника Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України - Головою військово-лікарської комісії та подати їх до директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України Яцини О.В. для підготовки та підписання ним цього наказу;
- зобов'язати Міністра оборони України прийняти рішення, а директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України на його підставі підготувати та підписати наказ про призначення мене на посаду начальника Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України - Головою військово-лікарської комісії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Через канцелярію суду 10.02.2020 року позивачем подано клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, яке обґрунтовано тим, що для позивача, військових медиків та усього Українського суспільства є вкрай важливим розгляд цієї справи саме за правилами загального позовного провадження з метою встановлення законного і обґрунтованого рішення згідно із статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а не на припущеннях і міркуваннях, упередженості сторін Міністерства оборони України, ГМВУ, поданих ними доказах, які потребують ретельної перевірки.
Також, позивачем зазначено, що справу необхідно розглядати у порядку загального позовного провадження, оскільки він має намір заявити вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб щодо відшкодування позивачу матеріальних і моральних збитків у відповідності до нанесених йому фізичних і моральних страждань, незважаючи на те, що позивач, як ним вказано, неодноразово звертався до керівництва Головного військово-медичного управління - начальника медичної служби Збройних Сил України з метою врегулювання спору мирним шляхом.
Вирішуючи клопотання позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно із частиною другою статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Частина друга статті 257 КАС України передбачає, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті, зміст якої відповідає змісту частини четвертої статті 12 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно із частиною третьою статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Частинами п'ять, шість статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Разом з тим, згідно частини чотири, п'ять статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд має відмовити у розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження або постановити ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, якщо після прийняття судом до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог або зміну предмета позову справа підпадає під дію частини четвертої цієї статті.
Однак, як слідує з матеріалів справи, предмет даного позову не підпадає під жодну з підстав, визначених частинами четвертою, п'ятою статті 257 КАС України, згідно яких дана справа не може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із частиною дев'ятою статті 79 КАС України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
З наведеного слідує, що пояснення сторін, надані в ході судових засідань не є доказами в розумінні приписів статті 72 КАС України, в той час як судом рішення приймається на підставі тих доказів, з якими ознайомлені усі учасники справи та відносно яких, у разі сумнівів в їх достовірності, необхідності уточнення будь-яких даних, сторони мають право подати письмові заяви по суті справи.
Таким чином, враховуючи відсутність обґрунтувань на підтвердження заявленого позивачем клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, суд вважає останнє необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 12, 248, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від судового рішення за результатами розгляду справи.
Суддя Л.О. Маруліна