ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 лютого 2020 року м. Київ № 826/6308/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючої судді - Добрівської Н.А.,
розглянувши в спрощеному провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління ДФС у Київській області
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Київській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.02.2018 №3598-5601-1008 та №3599-5601-1008.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки вони винесені з порушенням відповідачем податкового законодавства. За твердженням позивача, при оформлені податкових повідомлень-рішень, відповідачем порушено вимоги Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платниками податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 №1204. Також позивач зазначив, що з оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та розрахунку не вбачається, які саме показники були використані відповідачем для розрахунку грошового зобов'язання. Позивач зазначив, що йому на праві власності належать земельні ділянки, які розташовані у м. Буча Київської області, площа яких складає: 4,2196 га (кадастровий номер 3210800000:01:139:0011) та 2,3815 га (кадастровий номер 3210800000:01:139:0033), цільове призначення яких: землі промисловості, комерційного використання і громадського призначення. При цьому, відповідно до Витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданих відділом Держкомзему у м. Бучі Київської област,і грошова оцінка земельних ділянок, які належать ОСОБА_1 становить: за площу земельної ділянки - 42196 кв. м. - 2770825, 66 грн., за площу земельної ділянки - 23815 кв. м. - 1561311,40 грн. Рішенням Бучанської міської ради «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на території міста Буча на 2018 рік» №1702-37-VІІ від 26.01.2018 встановлені ставки податку на 2018 рік, зокрема, за земельні ділянки промисловості, встановлена у розмірі 2 % від нормативно грошової оцінки. В той же час, як вбачається з розрахунку від 22.02.2018 при розрахунку земельного податку позивачу жодних із зазначених вище показників ГУ ДФС у Київській області використано не було. Також вбачається, що відповідачем не застосовано коефіцієнта індексації, що входить до розрахунку земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.
Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки на момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючий орган використовував інформацію про наявність у користуванні (власності) позивача земельних ділянок згідно даних Державного земельного кадастру. Відповідно до інформації наданої відділом Держземагенством у м. Бучі Київської області, за ОСОБА_1 на території Бучанської міської ради обліковуються земельні ділянки з кадастровими номерами 3210800000:01:139:0011 площею 4.2196 га та №3210800000:01:139:0033 площею 2.3815 га. Крім того, Міськрайонним управлінням у Бородянському районі та м. Бучі Головного управління Держгеокадастру у Київській області надано витяги з технічної документації з показниками нормативно грошової оцінки земельних ділянок, а саме земельна ділянка площею 4.2196 га - 14070167,25 грн, земельна ділянка площею 2.3815 га 7941061,55 грн та відносяться до земель промисловості, комерційного призначення і громадського призначення. Тому, відповідач зазначив, що всі дії відповідача здійснені в межах чинного законодавства, у порядку та у спосіб, ним передбачений.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2018 відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) на підставі пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі рішення Бучанської міської ради 73 сесії 05 скликання №2053-1 від 21.10.2010 належать земельні ділянки, які розташовані за адресою: м. Буча Київської області, площа яких складає: 4,2196 га (кадастровий номер 3210800000:01:139:0011) та 2,3815 га (кадастровий номер 3210800000:01:139:0033), цільове призначення яких: землі промисловості, комерційного використання і громадського призначення. Вказане підтверджується державними актами на право приватної власності на спірні земельні ділянки серія ЯЛ №359104 від 27.10.2010 та серія ЯЛ №359103 від 27.10.2010.
При цьому, відповідно до Витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 18.05.2012, виданих відділом Держкомзему у м. Бучі Київської області грошова оцінка земельних ділянок, які належать ОСОБА_1 становить: за площу земельної ділянки - 42196 кв. м. - 2770825,66 грн, за площу земельної ділянки - 23815 кв. м. - 1561311,40 грн.
22.02.2018 на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України ГУ ДФС у Київській області винесено податкові повідомлення-рішення форми «Ф»:
- №3598-5601-1008, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» за 2018 рік у розмірі 281403,35 грн;
- №3599-5601-1008, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» за 2018 рік у розмірі 158821,23 грн.
Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням та наполягаючи на його протиправності, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи доводи позивача та заперечення відповідача, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 12 статті 92 Основного закону України встановлено, що виключно законами України визначаються організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.
При цьому, Конституція України не передбачає право центральних органів виконавчої влади застосовувати аналогію права або закону при вирішенні будь-яких питань, що належать до їх компетенції, а вимагає діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За змістом підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Стаття 270 Податкового кодексу України закріплює, що об'єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Положеннями підпунктів 271.1.1, 271.1.2 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
У статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Отже, для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника/землекористувача, набутого в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Наведені положення законодавства дають підстави для висновку, що ОСОБА_1 , як фізична особа, яка є власником земельної ділянки, є платником земельного податку і несе обов'язок по його сплаті.
Водночас, при вирішенні питання правомірності визначення позивачу податкового зобов'язання із земельного податку необхідним є встановлення факту використання відповідачем офіційних відомостей при здійсненні розрахунку податкового зобов'язання.
Як вже було зазначено раніше, базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (пункт 271.1 статті 271 Податкового кодексу України). При цьому підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 Податкового кодексу України).
Відповідні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною першою статті 193 Земельного кодексу України, державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Призначенням державного земельного кадастру, відповідно до статті 194 Земельного кодексу України, є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.
Порядок користування відомостями Державного земельного кадастру регламентований статтею 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якої відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі:
- витягів з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру;
- довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території) за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;
- викопіювань з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру.
Користування відомостями Державного земельного кадастру може також здійснюватися у формі надання доступу до нього в режимі читання.
Доступ до Державного земельного кадастру надається банкам, центральному органу виконавчої влади, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, та особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників та Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів.
Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку містить усі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги.
Для здійснення повноважень, визначених законом, органи державної влади та органи місцевого самоврядування користуються відомостями і документами Державного земельного кадастру щодо земель та земельних ділянок, розташованих на відповідній території, на безоплатній основі.
На отримання відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку мають право, зокрема, органи державної влади та органи місцевого самоврядування для реалізації своїх повноважень, визначених законом.
Витяг з Державного земельного кадастру підписується Державним кадастровим реєстратором та посвідчується його печаткою.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр», відомості Державного земельного кадастру є офіційними.
Згідно підпункту 14 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, нормативна грошова оцінка це значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.
Пункт 4 розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачає, що у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.
Тобто, з 01.01.2013 (з моменту запровадження роботи Державного земельного кадастру) відомості щодо цільового призначення земельної ділянки повинні були вміщувати інформацію як про категорію земель, так і вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель.
Відповідно до пункту 2-1 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №213 від 23.03.1995, дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держземагентства за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує семи робочих днів з дати надходження відповідної заяви. При цьому одним з множників у формулі, за якою визначається нормативно грошова оцінка кадастрового метра земельної ділянки населених пунктів відповідно до пункту 3.3 названого Порядку, є Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки.
З 01.01.2017 процедура проведення НГО земель населених пунктів визначена Порядком №489.
Пунктом 5 розділу ІІ Порядку №489 визначено, що коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ), затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548.
Відповідно до примітки 2 до Додатку 1 Порядку №489, у разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0.
Таким чином, з 01.01.2017 визначення Кф знаходиться у прямій залежності від коду КВЦПЗ, відомості про який містяться у ДЗК. У разі відсутності таких відомостей при розрахунку НГО має застосовуватись Кф 2,0. Внесення даних до ДЗК щодо земельних ділянок здійснюється за заявою власника або користувача.
У своїх письмових запереченнях відповідач наводить розрахунок визначеного позивачу зобов'язання по сплаті земельного податку на 2018 рік за земельні ділянки, розташовані за адресою: м. Буча, Київська область. Так, за твердженням контролюючого органу,
сума земельного податку площею 2,3815 га становить: 158821,23 грн = 7941061,55 х 2%, де:
- 23815 кв. м. земельна ділянка;
- 2,0 застосовується у разі якщо у відомостях Державного земельного кадстру відсутній код класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), категорія земель, цільове призначення;
- 154,24 - грошова оцінка в грн./кв. м;
- 19 - номер економіко-планувальної зони;
- 0,83 коефіцієнт Км2;
-0,95 земельна ділянка, що прилягає до вулиць без центрального водопостачання;
-0,95 земельна ділянка, що прилягає до вулиць без каналізації;
-0,95 земельна ділянка, що прилягає до вулиць без тепломережі;
- 0,86 супний коефіцієнт Км3;
-2 коефіцієнт Км;
- 1,52 коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки;
- 2% відсоток ставки земельного податку.
та сума земельного податку площею 4,2196 га становить: 281403,35 грн = 14070167,25 х 2%, де:
- 42196 кв. м. земельна ділянка;
- 2,0 застосовується у разі якщо у відомостях Державного земельного кадстру відсутній код класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), категорія земель, цільове призначення;
- 154,24 - грошова оцінка в грн./кв. м;
- 19 - номер економіко-планувальної зони;
- 0,83 коефіцієнт Км2;
-0,95 земельна ділянка, що прилягає до вулиць без центрального водопостачання;
-0,95 земельна ділянка, що прилягає до вулиць без каналізації;
-0,95 земельна ділянка, що прилягає до вулиць без тепломережі;
- 0,86 супний коефіцієнт Км3;
-2 коефіцієнт Км;
- 1,52 коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки;
- 2% відсоток ставки земельного податку.
Наведений контролюючим органом розрахунок містить складові, правильність визначення яких підтверджена листом Головного управління Держземагенства у Київській області відділ Держземагенства у м. Бучі Київської області №1000-1029-02-209/2-15 від 14.05.2015; витягами №03-17/174-18 та №03-17/174-18 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки виданих Міськрайонним управлінням у Бородянському районі та м. Бучі Головного управління Держгеокадастру у Київській області 19.02.2018 за №854 та №855; Рішенням Бучанської міської ради «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на території міста Буча на 2018 рік» №1702-37-VІІ від 26.01.2018 встановлені ставки податку на 2018 рік, зокрема, за земельні ділянки промисловості, встановлена у розмірі 2 % від нормативно грошової оцінки.
Враховуючи вище зазначене, суд дійшов висновку про правомірність визначення контролюючим органом сум податкового зобов'язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» за 2018 рік у розмірах 281403,35 грн та 158821,23 грн.
Крім наведеного судом враховується наступне.
За змістом підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Контролюючий орган, відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факти, визначені в абзацах 2-4 цього пункту.
Згідно абзацу сьомого пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Так, наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 №1204, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за №124/28254, з метою встановлення єдиного порядку надіслання податкових повідомлень-рішень платникам податків затверджено Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків (далі по тексту - Порядок №1204).
У відповідності до підпункту 3 пункту 1 Порядку №1204 контролюючий орган визначає суму нарахування (зменшення) грошових, податкових зобов'язань, …, що передбачені Кодексом або іншим законодавством, і складає податкове повідомлення-рішення у випадку, якщо згідно із законодавством з питань державної митної справи, податковим та іншим законодавством відповідальним за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно пункту 2 Порядку №1204 у випадках, зазначених у пункті 1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення, якщо відповідно до законодавства контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних із порушенням податкового або іншого законодавства, - за формою «Ф» - для платників податків - фізичних осіб (додаток 1 до Порядку №1204).
Форма «Ф», що визначена у додатку 1 до Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків (пункт 2 розділу II), передбачає наведення у податковому повідомлені-рішенні, крім іншого, податкового періоду та суму податкового зобов'язання (грн, коп.).
Такі реквізити є обов'язковими для заповнення, оскільки саме вони дозволяють визначити не тільки суму податкового зобов'язання, яка має бути сплачена платником податків, але і період часу, за який таке зобов'язання нараховується контролюючим органом.
Відповідно до статті 7 Податкового кодексу України, якою закріплюються загальні засади встановлення податків і зборів, податковий період є одним з елементів, що обов'язково визначаються під час встановлення податку (підпункт 7.1.6 пункт 7.1 статті 7 цього Кодексу).
Згідно статті 33 Податкового кодексу України податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів (пункт 33.1).
Податковий період може складатися з кількох звітних періодів (пункт 33.2).
Базовий податковий (звітний) період - це період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку (пункт 33.3).
Види податкового періоду наведені у статті 34 Податкового кодексу України.
Так, податковим періодом може бути: календарний рік (підпункт 34.1.1); календарне півріччя (підпункт 34.1.2); календарні три квартали (підпункт 34.1.3); календарний квартал (підпункт 34.1.4); календарний місяць (підпункт 34.1.5); календарний день (підпункт 34.1.6).
Згідно положень, закріплених у підпунктах 285.1, 285.2 статті 285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Як вбачається зі змісту оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 22.02.2018 №3598-5601-1008 та №3599-5601-1008 ГУ ДФС у Київській області визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» за податковий період: « 2018».
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень оформлено у відповідності норм чинного законодавства.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні, у відповідності до положень частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України в чинній редакції) суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у частині другій статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України та частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень довів правомірність свого рішення, що не спростовано позивачем з посиланням на належні і допустимі докази, які б засвідчували протилежне.
Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку про доведеність відповідачем - суб'єктом владних повноважень правомірності свого рішення, відповідність якого вимогам законодавства встановлена під час розгляду справи. З огляду на зазначене, позовні вимоги позивача визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.2, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволені позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Суддя: Н.А. Добрівська