Дата документу 15.01.2020
Справа № 334/6378/18
Провадження № 2-а/334/9/20
15 січня 2020 року
Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді - Гнатюк О.М.,
за участю секретаря Алєйніковій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції Сорокіна Владислава Сергійовича про скасування постанови, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції Сорокіна Владислава Сергійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, посилаючись на те, що 28 серпня 2018 року відносно позивача було складено відповідачем постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн. 00 коп. за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КУпАП, відповідно до якого 23 серпня 2018 року о 07 год. 25 хв. в м. Запоріжжі на вул. Космічна, позивач, керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_1 НЕ, що використовується для перевезення пасажирів з переобладнанням т.з., з порушенням законодавства, встановлених норм, правил і стандартів, що стосується безпеки руху, а саме встановлено 20 сидінь, що не відповідає записам у свідоцтві про реєстрацію, чим порушив п. 31.3 ПДР.
Позивач зазначає, що в порушення вимог ст.268, ч.2 ст.279 КУпАП не були забезпечені права на юридичну допомогу, не були роз'яснені права як сторони по справі, подавати докази, заявляти клопотання і т.ін., що суттєво вплинуло на результати розгляду справи. В порушення ст.59 Конституції України, ст.268 КУпАП його не ознайомили та фактично позбавили можливості реалізувати передбачені зазначеною нормою права як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відповідач провів формальний розгляд і взагалі не з'ясував обставини справи, чим порушив вимоги ст.ст.17-18, 245 КУпАП, у матеріалах справи відсутні будь-які докази вчинення адміністративного правопорушення.
Просить визнати протиправним та скасувати постанову серії АР № 368066 від 14.08.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП.
В судове засідання позивач не з'явилася, причини неявки суду не повідомив, про час та місце слухання був повідомлений належним чином.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце слухання був повідомлений належним чином, відзив на позов не надав.
Згідно ч.1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
З матеріалів справи вбачається, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 651662 від 23.08.2018 року до ОСОБА_1 застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КУпАП. Відповідно до зазначеної постанови, 23 серпня 2018 року у м. Запоріжжя по вул. Космічна, 140, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_1 НЕ, переобладнанням т.з. з порушенням вимог стандартів і правил, що стосується безпеки перевезення пасажирів, а саме встановлено 20 сидінь, що не відповідає записам у свідоцтві про реєстрацію, чим порушено п. 31.3 ПДР.
З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб Мегсеdes-Benz 312 D д.н.з. НОМЕР_1 НЕ, згідно тимчасового реєстраційного талону від 04.03.2017 серії ДХХ № 067542 належить ТОВ «БАСТУР» та відповідно протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу №00663-01119-18 від 20.07.2018 знаходиться у справному технічному стані, копію якого додано до матеріалів справи.
Відповідно до наказу № 09/05-18/к від 16.05.2018 року ОСОБА_1 з 16.05.2018 року прийнято на роботу до ТОВ «БАСТУР» на посаду водія категорії «Д» з посадовим окладом відповідно до штатного розкладу.
Наказом № 11/05-18/к від 17.05.2018 рок за ОСОБА_1 закріплено автомобіль -Benz Sprinter, д.н.з. НОМЕР_2 .
Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (далі - ПДР). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353-XII, учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п. 31.1. ПДР України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством:
а) у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху;
б) якщо вони не пройшли обов'язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю);
в) якщо номерні знаки не відповідають вимогам відповідних стандартів;
г) у разі порушення порядку встановлення і використання спеціальних світлових і звукових сигнальних пристроїв.
Згідно з частиною 2 статті 121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації, тягне за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно частини першої цієї статті до таких несправностей відносяться несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
В постанові відповідач чітко не вказав, який саме підпункт п. 31.3. Правил дорожнього руху України порушив позивач.
Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В адміністративному позові позивач не заперечує, що в місці, час та дату, зазначені в оскаржуваній постанові, він керував вказаним транспортним засобом, був зупинений працівниками поліції, які повідомили, що позивач порушив п. 31.3 ПДР України.
Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що підставою для накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу став встановлений відповідачем факт здійснення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На підтвердження наведених у постанові обставин під час розгляду справи в судовому засіданні Управлінням патрульної поліції у м. Запоріжжя не надано жодного доказу, який би підтверджував порушення ОСОБА_1 вимог п. 31.3 ПДР України.
Об'єктивних доказів, свідчень або інших відомостей, необхідних для вирішення справи про наявність обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідачем надано не було. Доказів їх наявності відповідачем до суду не надано. Навпаки, наявними в матеріалах справи протоколом перевірки технічного стану підтверджується придатність, належний стан транспортного засобу, яким керував позивач.
При таких обставинах суд дійшов до висновку, що постанова серії АР № 651662 від 23.08.2018 р. у справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення на позивача не відповідає вимогам закону, постанова не підтверджує наявність адміністративного правопорушення та інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Рішення винесене за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій позивача, а тому є необґрунтованою та упередженою, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню, а рішення скасуванню.
За таких обставин суд приходить до висновку про недоведеність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 121 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 72, 77, 90, 241-246, 250, 286 КАС України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до інспектора 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції Сорокіна Владислава Сергійовича про скасування постанови - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 651662 від 23.08.2018 року, винесену інспектором 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області старшим лейтенантом поліції Сорокіним Владиславом Сергійовичем про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 680 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КупАП.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів до Третього апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя.
Суддя О.М. Гнатюк