Іменем України
28.02.07 Справа №14/221д/06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
при секретарі: Акімовій Т.М.
За участю представників
позивача: Богун В.О., пастпорт СВ №096525 від 18.11.1999, директор;
Гладкий В.К., дов. б/н від 03.10.2006;
відповідача-1: Горський О.Б., паспорт СА №241863 від 25.06.1996, директор;
Степанова Н.Г., дов. б/н від 28.02.2007;
відповідача-2: Омелянович Р.А., дов. №20-502 від 14.12.2006;
третьої особи з самостійними вимогами: Прохода І.В., дов. №22/115 від 27.12.2006;
третьої особи на стороні позивача: Яворський А.С., дов. №54 від 11.01.2007;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного науково-виробничого підприємства «Еллпроменерго», м. Запоріжжя та апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 19.12.2006р. у справі №14/221д/06
За позовом: Приватного науково-виробничого підприємства «Еллпроменерго», м. Запоріжжя
До відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фенікс ЛТД», м. Запоріжжя
До відповідача-2: Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальне підприємство «ВРЕЖО №13», м. Запоріжжя
Третя особа, з самостійними вимогами на предмет спору: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя
про визнання договору оренди недійсним та визнання таким, що втратив чинність, пункт договору,
Провадження за апеляційними скаргами по справі №14/221д/06 порушено ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 16.01.2007 року, розгляд справи призначено на 28.02.2007 року.
На підставі розпорядження голови Запорізького апеляційного господарського суду №596 від 27.02.2007 справу передано на розгляд колегії суддів: головуючий - Антонік С.Г., судді: Шевченко Т.М. (доповідач), Яценко О.М.
Колегія у зазначеному складі прийняла справу до розгляду.
Матеріали справи свідчать: 06 липня 2006 року ПНВП «Еллпроменерго» звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про визнання недійсним на підставі ст.ст. 215, 236 ЦК України договору оренди нежитлових приміщень від 13.08.1997 року, укладеного між ВАТ «Запоріжсталь» та ТОВ «Торговий дім «Фенікс ЛТД». В процесі розгляду справи позивач змінив позовні вимоги та просив визнати таким, що втратив силу пункт 1.2 Договору оренди №339 (том 2 а.с.2). Заява про зміну позовних вимог господарським судом була прийнята до розгляду.
РВФДМ України по Запорізькій області 04.10.2006 року звернулось до господарського суду Запорізької області, у рамках справи № 14/221д/06, як третя особа з самостійними вимогами на предмет спору, просить суд визнати спірний договір оренди №339 недійсним (том 1 а.с.107).
Рішенням господарського суду Запорізької області (суддя Хоролець Т.Г.) від 19.12.2006р. по справі № 14/221д/06 у задоволенні позову ПНВП «Еллпроменерго» про визнання таким, що втратив чинність, пункт 1.2 договору оренди та позову РВ ФДМУ по Запорізькій області, що звернувся у рамках даної справи з самостійними вимогами про визнання недійсним договору оренди, відмовлено (а.с. 22 том 2). Рішення мотивовано необґрунтованістю та недоведеністю обставин, на які посилаються позивач та третя особа з самостійними вимогами на предмет спору у позовних заявах, невідповідністю обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів способам захисту, що визначені законом.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, позивач (Приватне Науково-виробниче підприємство «Еллпроменерго») та Регіональне відділення ФДМУ по Запорізькій області звернулися з апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду.
В апеляційних скаргах зазначають, що прийняте господарським судом рішення підлягає скасування з наступних підстав.
На думку Приватного Науково-виробничого підприємства «Еллпроменерго», обраний ним спосіб захисту відповідає приписам закону, а саме - визнання наявності або відсутності прав у суб'єкта господарювання. Стверджує, що суттю заявлених вимог є намір визнати відсутність права у відповідача на включення в умови договору орендованих площ, які були у користування позивача, що відповідає ст. 20 ГК України, ст. 12 ГПК України. Вважає помилковим висновок господарського суду про те, що заявлені вимоги нібито є вимогами про встановлення юридичних фактів. Просить рішення господарського суду скасувати, позов задовольнити.
Виходячи зі змісту апеляційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, Фонд не погоджується з рішенням господарського суду з тих підстав, що вважає себе належною стороною у справі, яка вправі звертатися до суду з відповідними вимогами згідно з приписами ст.ст. 1, 2 ГПК України. Стверджує, що спірний договір не відповідає приписам закону та повинен бути визнаний недійсним на підставі ст. 48 ЦК УРСР. Просить рішення суду скасувати, позовні вимоги задовольнити.
Відповідач-1 - ТОВ «Троговий дім «Фенікс ЛТД» у письмовому відзиві на апеляційні скарги не погодився із доводами, викладеними у скаргах. Вказує, що позивач не зазначив правових підстав визнання таким, що втратив чинність пункт 1.2 договору оренди. Вважає рішення господарського суду обґрунтованим, просить залишити його без змін.
Відповідач-2 ВАТ Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» з доводами апеляційних скарг погодився, позовні вимоги визнає (письмовий відгук додано до справи).
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору - КП «ВРЕЖО №13» також погодилось доводами апеляційної скарги, вважає рішення господарського суду таким, що не відповідає чинному законодавству (письмовий відзив додано до справи).
В судовому засіданні уповноважені представники сторін підтримали доводи, викладені в апеляційних скаргах, запереченнях та відзивах. За їх згодою в судовому засіданні 28.02.2007 оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія судів, дослідивши матеріали справи та апеляційної скарги, заслухавши доводи представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційні скарги такими, що не підлягають задоволенню в силу наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, 13.08.1997 року між ВАТ «Запоріжсталь» (орендодавцем) та ТОВ «Торговий дім «Фенікс ЛТД» (орендарем) був укладений договір №399 про оренду нежитлових приміщень, за умовами якого (пункт 1.2 Договору) орендодавець передає, а орендар приймає в оренду приміщення (підвал) площею 377,82 кв.м. (склади), що розташоване у житловому будинку в м. Запоріжжі, пр.Леніна,234. ( том 1 а.с.9). Виходячи зі змісту пункту 1.2 Договору оренди №339, у зазначеному пункті сторонами узгоджена така істотна умова договору, як предмет оренди , що узгоджується з приписами ст. 153, 256 ЦК УРСР, які діяли під час укладення договору оренди.
Термін дії договору сторонами встановлено з 01.08.1997 року до 01.08.2010 року (пункт 9.1 Договору).
Відповідно до пунктів 9.2 - 93 Договору, умови договору зберігають чинність на весь термін дії договору. Внесення змін або припинення дії договору можливе лише за домовленістю сторін. Зміни і доповнення, які вносяться, розглядаються сторонами в 10-денний термін і оформлюються додатковою угодою до договору оренди.
Матеріалами справи підтверджено (а. с. 32-33 т.1), що спірне приміщення за актом приймання-передачі від 29.12.1999 року Відкритим акціонерним товариством ЗМК «Запоріжсталь» було передано у комунальну власність м. Запоріжжя, у зв'язку з чим (зі зміною орендодавця) до спірного договору №399 було підписано Додаткову угоду №31 від 14.01.2000 року, за якою належною стороною (орендодавцем) за договором оренди №339 від 13.08.1997 року стало ВРЕЖО №14 ( том 1 а.с.31). Право ВРЕЖО №14 укладати договори оренди на нежитлові приміщення (в тому числі і додаткові угоди до діючих договорів оренди) закріплено рішенням Запорізької міської ради народних депутатів №13 від 5.03.1997 року.
Названому Договору оренди № 339 від 13.08.1997 року та Додатковій угоди №31 від 14.01.2000 року до зазначеного договору була надана правова оцінка в Постанові Вищого арбітражного суду України від 12.06.2001 року у справі № 04-1/9-20/104, підстав для визнання зазначених угод недійсними суд не знайшов (том 1 а.с.32), тим самим підтвердив їх правомірність та законність.
Сторонами по справі (а ні позивачем, а ні відповідачами та 3 особами) не надано доказів в підтвердження того, що в Договір, з дотриманням приписів закону та узгоджених умов Договору, вносились зміні щодо строків його дії та предмету Договору, в тому числі розміру переданої в оренду площі.
Діючим законодавством закріплено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, що встановлений договором або законом.
Так, відповідно до приписів ст.20 ГК України, права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом :
- визнання наявності або відсутності прав;
- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів;
- визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;
- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;
- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
- присудження до виконання обов'язку в натурі;
- відшкодування збитків;
- застосування штрафних санкцій;
- застосування оперативно-господарських санкцій;
- застосування адміністративно-господарських санкцій;
- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;
- іншими способами, передбаченими законом.
Аналогічні приписи містяться у ст. 16 Цивільного Кодексу України, в тому числі зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог позивача, викладених в заяві про уточнення позову, позивач просить визнати таким, що втратив силу п. 1.2. договору оренди нежитлових приміщень №339 від 13.08.1997 в частині оренди приміщення в розмірі 180,57 кв.м.
Заявляючи названі вимоги, позивач не вказав, яким саме законом передбачено такий спосіб захисту порушеного права або охоронюваного законом інтересу.
Разом з тим, системний аналіз норм чинного законодавства, що регулюють зазначені правовідносини, в тому числі приписів ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, надає можливість зробити висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає способам захисту, що встановлені законом. Договірні відносини між позивачем та відповідачами, в яких би сторони узгодили такий спосіб захисту своїх прав та інтересів, відсутні.
Твердження позивача про те, що визначена ним в позові вимога фактично є вимогою про визнання відсутності прав у відповідача-1 на включення в умови Договору орендованих площ, що були в користуванні позивача, є хибним.
Закріпленій у законі спосіб захисту - визнання наявності або відсутності прав застосовується, як правило, у випадку спору між суб'єктами цивільного права з приводу відсутності чи наявності правовідносин між сторонами правовідносин, і відповідно, наявності чи відсутності цивільного права та цивільного обов'язку, в тому числі у справах окремого провадження.
Отже, поняття «визнання відсутності прав» та «визнання таким, що втратив чинність відповідний пункт договору» не є тотожними.
При таких обставинах колегія суддів погоджується з рішенням господарського суду в частині відмови позивачу в задоволенні позову з зазначених вище підстав.
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються вищенаведеним.
Колегія суддів погоджується з рішення господарського суду про відмову в задоволенні позову РВ ФДМУ По Запорізькій області в силу наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, фонд звернувся до господарського суду у рамках справи № 14/221д/06 як третя особа з самостійними вимогами про визнання недійсним, на підставі ст. 48 ЦК УРСР, договору № 339 від 13.08.1997, укладеного між Відкритим акціонерним товариством ''Запоріжсталь" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фенікс ЛТД".
Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звернутися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Стаття 2 ГПК України вказує, що господарський суд порушує справи за позовними заявами осіб, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Отже, особа звертається до суду саме за захистом своїх порушених прав або охоронюваних законом інтересів та бажає за допомогою правосуддя відновити своє порушене право або охоронюваний законом інтерес.
Господарським судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що предметом договору оренди № 399 є майно, яке з 1999 року належить до комунальної власності.
Приписами ст.ст. 33,34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Фонд не обґрунтував і не довів, яким чином спірний договір стосується його прав або охоронюваних законом інтересів, чи порушує права держави, в інтересах якої Фонд має право заявляти позови.
В інтересах органів місцевого самоврядування Фонду не надано законом права заявляти позовні вимоги.
Таким чином, третьою особою з самостійними вимогами на предмет спору не доведено, а судом не встановлено факту порушення інтересів Фонду або інтересів держави спірним договором оренди.
Доводи апеляційної скарги РВ ФДМУ спростовуються вищенаведеним
Враховуюче вищевикладене, колегія суддів вважає, що господарський суд Запорізької області вірно застосував норми матеріального і процесуального права і правильно прийняв рішення про відмову в позові, правових підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення господарського суду немає.
Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявників.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Апеляційні скарги Приватного Науково-виробничого підприємства «Еллпроменерго», м. Запоріжжя та Регіонального відділення ФДМУ по Запорізькій області, м. Запоріжжя, залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 19 грудня 2006 року у справі № 14/221д/06 - без змін.