Справа 237/2409/19
Номер провадження 2/237/177/20
(заочне)
23.01.20 року м. Курахове Мар'їнський районний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Сенаторова В.А.,
при секретарі Лахно Т.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини і утримання дружини, -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини і утримання дружини до досягнення дитиною 3-річного віку, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що від проживання в шлюбі з відповідачем, у них народила донька: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з позивачем та знаходиться на її утриманні. Відповідач в добровільному порядку не виділяє коштів на утримання дітей. Тому позивач просить суд стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання дитини в розмірі 4000 гриввень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення нею повноліття. Крім того, позивач просить стягнути аліменти на її утримання в розмірі 2000 гривень щомісячно, до досягнення дитиною, трьох років, починаючи з дня подання позову.
Позивач в судове засідання не з'явилась, в заяві поданій до суду просить розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений, причини неявки не повідомив, заяв або клопотань до суду не подав.
Суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності вищезазначених осіб відповідно до ч. 3 ст.211 та ст. 223 ЦПК України.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскільки від відповідача не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, як то передбачає ст. 240 ЦПК України, у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, а тому, суд вирішує справу на підставі наявних у справі доказів відповідно ст. 280 ЦПК України.
У відповідності до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Суд, оцінивши надані докази, прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі зареєстрованому 25 червня 2016 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Києво-Святошинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головоного територіального управління юстиції у Київській області 25 червня 2016 року, відповідний актовий запис № 75.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 18 січня 2017 року Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, відповідний актовий запис № 273, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_4 , батьком якої записаний ОСОБА_3 .
В судовому засіданні встановлено, що дитина проживає разом з матір'ю, знаходиться на її утриманні.
Відповідно до ст. 180 СК України, позивач та відповідач зобов'язані утримувати сина до досягнення ним повноліття.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, Держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч.ч. 7, 8 ст. 7 СК України привирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Отже, відповідно до зазначених норм, а також ст. 180 СК України, позивач та відповідач зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття та забезпечити їм рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
Відповідно до ст.75 СК України передбачено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи. Один з подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.
Згідно ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Аналіз даних положень сімейного законодавства дає підстави суду вважати, що сімейним законодавством України передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині матері незалежно від цієї обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному із подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя або у твердій грошовій сумі.
Визначаючи розмір аліментів на утримання дружини, суд виходить з того, що відповідач є працездатним, а тому має можливість надавати визначену законодавством допомогу дружині.
Тому, виходячи з принципу справедливості, розумності та з урахуванням потреб дружини, можливостей відповідача та встановлених в судовому засіданні обставин, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти на дружину до досягнення дитиною трьох років 2000 гривень, починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною трьох років..
Визначаючи розмір аліментів, що має бути стягнутий з відповідача на утримання неповнолітньої дитини, суд виходить з наступних норм чинного законодавства України.
У відповідності до положень ч. 2 ст. 182 СК України (в редакції Законів № 2901-IV від 22.09.2005, № 2037-VIII від 17.05.2017) розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
При визначенні розміру аліментів на неповнолітню дитину, суд враховує такі обставини: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я й матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, інших дітей; можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дітьми; інші обставини, що мають істотне значення.
Тому суд дослідивши докази, долучені до матеріалів справи, щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти в розмірі 4000 гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення повноліття дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на утримання дитини мають бути стягнуті з відповідача від дня предявлення позову.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Так, позивач в силу Закону України "Про судовий збір" звільнена від сплати судового збору, тому судові витрати підлягають стягненню з відповідача в дохід держави.
Згідно ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» з відповідача на користь державного бюджету підлягає стягненню судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп. (за ставкою, що діяла на час звернення позивача до суду).
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 75, 84, 85, 180, 181, 182, 184, 191 СК України, ст.ст. 141, 258, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини і утримання дружини, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , кошти (аліменти) на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 4000 гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10.05.2019 року і до досягнення повноліття дитини.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , кошти (аліменти) на утримання дружини ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 2000 гривень, щомісячно, на період до досягнення дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, починаючи з 10.05.2019 року.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь держави судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів до Донецького апеляційного суду через Мар'їнський районний суд Донецької області. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя В.А. Сенаторов