Справа № 234/2641/20
Провадження № 2-о/234/270/20
17 лютого 2020 року місто Краматорськ
Краматорський міський суд Донецької області
у складі: головуючого судді Чернобай А.О.,
секретар судового засідання Ястребов А.О.,
справа № 234/2641/20
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 ,заінтересована особа Селидівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про встановлення факту смерті,-
17 лютого 2020 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті.
Свою заяву обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Торез Донецької області, померла мати заявниці, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується медичним свідоцтвом про смерть та довідкою про причину смерті.З метою отримання свідоцтва про смерть встановленого законодавством України зразка, заявник звернулась до Селидівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). Однак, їй було відмовлено у державній реєстрації смерті матері з причини того, що наданий документ виданий незаконним державним утворенням. Будь-який акт, виданий органами та особами даного утворення є недійсним і не створює правових наслідків. Просила встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Торез Донецької області Україна.
Заявник в судове засідання не з'явилась. Надала суду заяву про розгляд справи без її участі, просила заяву задовольнити.
Представник заінтересованої особи - Селидівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Розглянувши заяву та додані матеріали, суд,
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Статтею 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що тимчасово окупованою територією України є Автономна Республіка Крим та м. Севастополь.
Постановою Верховної Ради України №254-VIII від 17 березня 2015 року «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування.
Згідно з ч. 1 Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» та Постанови Верховної Ради України №252-VIII від 17.03.2015 року (згідно додатку), яка набрала чинності 08 квітня 2015 року до окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» тимчасово запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, належать райони або їх частини, міста, селища і села, що знаходяться на територіях, які розташовані між державним кордоном України з Російською Федерацією, урізом води Азовського моря та лінією, яка визначена додатком до цієї постанови. Місто Торез Донецької областівіднесено до населених пунктів, у яких тимчасово запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, а, відтак, і до тих, які визнано тимчасово окупованими територіями.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014р. № 1085 «Про затвердження населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» м. Торез Донецької областівіднесено до населених пунктів, на території яких органи державної влади, у тому числі органи реєстрації актів цивільного стану тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Частиною 1 ст. 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Відповідно до роз'яснень, наданих в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у заяві про встановлення факту смерті матері зазначила, що остання померла у м. Торез Донецької області та там похована, встановлення факту необхідне їйдля оформлення спадщини. До заяви, заявник додала копію свого паспорта та копію паспорта померлої матері, копію свідоцтва про укладення шлюбу, копію свідоцтва про народження, копію медичного висновку про смерть та довідку про причину смерті, відповідь Селидівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про відмову у проведенні державної реєстрації смерті.
Із копії паспорта заявника вбачається, що вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.7-8).
Згідно довідки від 24.12.2014 р. № 1426/25656 про взяття на обліку особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, фактичне місце проживання ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження. (а.с. 11)
Отже, підтверджено, що заявник є донькою ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла у м. Торез Донецької області, про що свідчить лікарське свідоцтво про смерть та довідка про причину смерті № 7 від 06 лютого20209 року, видане «Центром первинної медико-санітарної допомоги м. Тореза» (а.с. 5).
Згідно відмови у проведенні державної реєстрації смерті, виданої Селидівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), заявником для підтвердження факту смерті пред'явлено медичний документ, який видано незаконним державним утворенням. Будь- який акт, виданий органами та особами даного утворення є недійсним і не створює правових наслідків, у зв'язку з чим у проведенні державної реєстрації смерті на підставі пред'явлених документів відмовлено. (а.с. 17).
Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до положень п. 5 ч. 2 цієї статті суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Особливий характер справ, які розглядаються в порядку окремого провадження зумовлює певні особливості процесу доказування, зокрема, відсутність змагальності в справі, оскільки сторонами в процесі є лише заявник та заінтересовані особи, активну позицію суду в процесі доказування, який за власним розсудом, з метою всебічного з'ясування обставин справи, може витребувати докази.
Відповідно до роз'яснень, наданих в п. п. 1, 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.
Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 р. № 2398-УІ державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
Згідно ст. 4 цього Закону органами державної реєстрації актів цивільного стану є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану; відділи державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану); виконавчі органи сільських, селищних і міських (крім міст обласного значення) рад.
Статтею ст. 17 вказаного Закону визначено, що державна реєстрація смерті проводиться державним органом реєстрації актів цивільного стану на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою чи рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Питання щодо можливості використання як доказів у справі про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України документів, які видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на такій території, має вирішуватися з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів (статті 77,78). Зокрема, належними відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; допустимими за змістом частини першої ст. 78 ЦПК України є докази, одержані в порядку, встановленому законом.
Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, слід керуватися положеннями частини другої статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», норми якого стосуються тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права.
Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), а також Молдови та Росії (зокрема, Mozer v. the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), де, грунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, рішення суду повинно ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 213 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.
Таким чином, документи, видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справи у порядку статті 317 ЦПК України.
З огляду на викладене, суд вважає доведеним факт смерті ОСОБА_2 і визначає датою її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та місце смерті: м. Торез, Донецької області.
Згідно зі ст. 18 ЦПК України, рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв'язку із встановленим судом фактом. В разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту громадянського стану орган державної реєстрації актів громадянського стану провадить відповідний запис на підставі рішення суду.
Встановлення даного факту, що має юридичне значення, необхідно заявнику для державної реєстрації смерті її матері.
На підставі викладеного, а також враховуючи те, що законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті матері - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Торез Донецької області, підлягає задоволенню.
На підставі Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та керуючись статтями 10,12, 81, 264, 265,315, 317 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Селидивіський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про встановлення факту смерті- задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Хатуша Трубчевського р-ну Брянської області, визнавши датою її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцем смерті - м. Торез Донецької області, Україна.
Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд.
Суддя
Рішення ухвалене в нарадчий кімнаті й надруковано в єдиному екземплярі.
Суддя