264/7410/19
2/264/169/2020
12 лютого 2020 року Іллічівський районний суд м.Маріуполя Донецької області під головуванням судді Матвєєвої Ю.О., за участю секретаря судового засідання Юдіної О.С., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м.Маріуполі цивільну справу за позовом Маріупольської міської ради Донецької області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
У листопаді 2019 року представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення внеску за договором щодо пайової участі в користування об'єктом благоустрою № 376-001 від 01 грудня 2016 року в розмірі 18924 грн.
Ухвалою Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 20 листопада 2019 року по справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
24 січня 2020 року на адресу суду від представника відповідачки - адвоката Наливай О.С., яка діє на підставі ордеру від 13 січня 2020 року, надійшло клопотання про закриття провадження у справі, в обґрунтування якого зазначено, що договір №376-001 щодо пайової участі в користуванні об'єктом благоустрою 01 грудня 2016 року було укладено між Маріупольською міською радою Донецької області (Уповноважений орган) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Замовник). Як передбачено п.1.1. остання має намір розташувати на території м.Маріуполь тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності, за адресою: АДРЕСА_1 для торгівлі (хлібобулочними виробами), що є власністю Замовника та погоджується на пайову участь (внесок) в користуванні об'єктів благоустрою м.Маріуполя, які будуть використані (задіяні) для розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності. 10 липня 2019 року ОСОБА_1 знята з обліку як фізична особа підприємець. Між тим, позивач просить стягнути заборгованість за договором укладеним між позивачем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 , що свідчить про належність спору господарської юрисдикції.
Відповідачка та її представник у судове засідання не з'явились, повідомлялись належним чином.
Представник позивача - Драпак Е.О., яка діє на підставі довіреності від 20 січня 2020 року, у судове засідання не з'явилась, надала заяву про повернення суми сплаченого судового збору у разі закриття провадження.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України справа розглянута у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
У відповідності до ст.20 ГПК України визначено предметну та суб'єктну юрисдикцію господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Статтею 45 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Відтак господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п.1 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Як зазначалось Маріупольська міська рада Донецької області просить стягнути заборгованість за договором укладеним між позивачем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 .
Згідно із ч.1 ст.128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Зазначена норма кореспондується зі статтею 50 Цивільного кодексу України.
За ч.1 ст.173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (стаття 179 ГК України).
Таким чином, однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб'єктний склад. Зокрема, договір, у якому сторонами є суб'єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, відтак і зобов'язання, що з нього виникають, є господарськими.
Зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (стаття 609 ЦК України).
Проте до підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі статтею 51 Цивільного кодексу України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Частиною 4 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Відповідно до ст.52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи - підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа - підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Таким чином, виходячи із суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у ОСОБА_1 із втратою статусу як фізична особа - підприємець не припинились, можна прийти до висновку про належність спору до господарської юрисдикції.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі №127/23144/18
Відповідно до ч.1 п.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно із ч.2 ст.255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Крім того, у відповідності до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» с плачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Керуючись статями 43, 255 ЦПК України, ст.7 Закону України «Про судовий збір», суд -
Провадження у справі за позовом Маріупольської міської ради Донецької області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - закрити.
Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у м.Маріуполі Донецької області (м.Маріуполь, пр.Миру, 68) повернути Маріупольській міській раді Донецькій області (м.Маріуполь, пр.Миру, 70, Платник: Департамент по роботі з активами Маріупольської міської ради; код платника: 42014230, код банку 820172, дебет рах.№: 35412008054224) сплачені на кредит рах.№ НОМЕР_1 , МФО 899998, ЄДРПОУ 37989721, отримувач: Казначейство України (ел.адм.подат.) за платіжним дорученням №785 від 16 жовтня 2019 року судовий збір у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня), призначення платежу: *;101;42014230;КПКВКМБ 3110160 КЕКВ 2800-1921,00 Судовий збір за подання позовної заяви до Ілліч.рай.суду м.Маріуп. Наказ №968 від 09 жовтня 2019;;;.
Ухвала може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційної інстанції в п'ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвалу не було вручено у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення його повного тексту.
Суддя: Ю. О. Матвєєва