18 лютого 2020 року Чернігів Справа № 620/241/20
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Зайця О.В.,
розглянувши у спрощеному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом у якому просить:
визнати протиправними дії відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на загальних умовах відповідно до частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки за три останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком (2016, 2017, 2018 роки);
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з 18 вересня 2019 року призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком, відповідно до частини 2 статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV, із застосуванням показників середньої зарплати працівників зайнятих в галузях економіки України за три останні роки, що передують року її звернення з заявою про призначення пенсії за віком, а саме за 2016-2018 роки, провести перерахунок та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, листом від 15.10.2019 № 3170/03-21 відповідачем відмовлено у призначенні пенсії за віком.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що відповідно до норм чинного законодавства, право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням середньої заробітної плати в Україні за 2016, 2017 та 2018 роки, у позивачки відсутнє, оскільки пенсія за віком вже призначена з 28.09.2011.
Позивачкою подано до суду відповідь на відзив, у якому вона заперечувала проти доводів відповідача та просила задовольнити позовні вимоги.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено.
ОСОБА_1 з 28.09.2011 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію за віком, яка була призначена відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993, в зв'язку із досягненням 55-річного віку.
18 вересня 2019 року вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з заявою, про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року із змінами і доповненнями.
При цьому, для обчислення пенсії просила врахувати середню заробітну плату (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, перед зверненням за пенсією, а саме за 2016-2018 роки, що передбачено ст. 40 Закону, та провести виплати цих коштів з урахуванням отриманих сум.
До 18.09.2019 пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV позивачці не призначалась.
Листом від 15.10.2019 № 3170/03-21 відповідач відмовив у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV з урахуванням середньої заробітної плати в Україні за 2016, 2017 та 2018 роки, мотивуючи відмову тим, що позивачка вже отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ, а тому право нарахування пенсії за віком згідно Закону №1058- IV, з урахуванням середньої заробітної плати в Україні за 2016, 2017 та 2018 роки відсутнє.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Статтею 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-ІV) передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно із статтею 10 Закону № 1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Виходячи з системного аналізу норм Закону № 1058-ІV, виплата пенсії за вислугу років згідно з Законом України «Про державну службу», не входить до правового регулювання цього Закону, а регулюється виключно Законом України «Про державну службу», оскільки є спеціальною пенсією для конкретно визначеного кола осіб.
Отримуючи пенсію за вислугу років згідно з Законом України «Про державну службу», позивачка не отримувала будь-який інший вид пенсії з передбачених Законом № 1058-ІV, тому звертаючись до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за віком, позивачка використала право на призначення пенсії відповідно до Закону №1058-ІV вперше.
Згідно з частиною 3 статті 45 Закону №1058-ІV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Відтак частиною 3 статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на інший.
Водночас позивачці раніше було призначено пенсію на підставі Закону України «Про державну службу», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж ті, що передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
З = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
На думку суду, ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» може бути застосована лише за бажанням та згодою пенсіонера при переведенні його з одного виду пенсії на інший вид в межах правового регулювання одним Законом України.
У той же час позивачка не висловлювала бажання стосовно застосування вказаної норми. Крім того, як встановлено судом, вона не зверталася про переведення її на інший вид пенсії, а звернулась про призначення пенсії за віком вперше.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №428/450/17, особі, якій до досягнення загального пенсійного віку була призначена та виплачувалась пенсія іншого виду і на підставі іншого Закону, при зверненні із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV у зв'язку із досягненням такого віку пенсія повинна обраховуватись на підставі положень статті 40 Закону №1058-ІV як вперше призначена.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у постановах від 06.03.2018 у справі № 520/6664/17, від 05.07.2018 у справі № 565/645/17, від 22.01.2019 у справі № 577/2457/17.
Зважаючи на це суд приходить до висновку про те, що відповідач не надав суду доказів, які б могли спростувати доводи позивачки і не довів правомірність своїх дій.
Таким чином відповідачем протиправно відмовлено позивачу в перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2016-2018 роки.
Відтак, слід визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на загальних умовах відповідно до частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки за три останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком (2016, 2017, 2018 роки).
Враховуючи те, що позивач звернулась з заявою про призначення пенсії за віком 18.09.2019 вперше, пенсію позивачу слід нараховувати із застосуванням середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески за 2016-2018 роки, починаючи з 18.09.2019, а отже позовні вимоги в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з 18 вересня 2019 року призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, відповідно до частини 2 статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV, із застосуванням показників середньої зарплати працівників зайнятих в галузях економіки України за три останні роки, що передують року її звернення з заявою про призначення пенсії за віком, а саме за 2016-2018 роки, провести перерахунок та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією, підлягають задоволенню.
Разом з тим, не підлягає задоволенню позовна вимога в частині зобов'язання відповідача виплачувати пенсію за віком із застосуванням показників середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, за 2016-2018 роки, оскільки суд захищає вже порушене право позивача, та не може приймати рішення на майбутнє.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та запереачення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись статтями 241, 243,244-246,250,263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на загальних умовах відповідно до частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки за три останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком (2016, 2017, 2018 роки).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з 18 вересня 2019 року призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, відповідно до частини 2 статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV, із застосуванням показників середньої зарплати працівників зайнятих в галузях економіки України за три останні роки, а саме за 2016-2018 роки, провести перерахунок та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 420,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст рішення виготовлено 18 лютого 2020 року.
Суддя О.В. Заяць