05 лютого 2020 р. м. Чернівці справа № 824/1630/19-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Левицького В.К.
за участю секретаря судового засідання Сулими М.П.
учасників справи:
представника позивача - Паланійчука В.П.
представника відповідача - Бойчука Б.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити певні дії.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не направлення до Міністерства оборони України заяви з доданими до неї документами для розгляду питання призначення та виплати йому, ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням інвалідності;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 оформити та подати до розпорядника бюджетних коштів Міністерства оборони України висновок з доданими до нього документами про виплату йому, ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності.
В обґрунтування позову позивач вказував, що звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) про надання висновку про виплату йому одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням інвалідності, що передбачено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Однак, листом від 15.07.2019 р. відповідач повідомив про відсутність у нього права на отримання грошової допомоги, відтак відсутність підстав для направлення документів до Міністерства оборони України.
Позивач вважає, що відповідач діяв протиправно, оскільки не мав права приймати рішення щодо можливості виплати йому одноразової допомоги, а повинен був здійснити дії щодо поданих ним документів, необхідних для виплати одноразової допомоги, з подальшою передачею їх до Міністерства оборони України для вирішення питання про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 28.12.2019 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.
Відповідач подав до суду відзив, в якому заперечував проти позову, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність заявлених вимог, оскільки позивачу групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності. Наведена обставина, на переконання відповідача, перешкоджає направленню поданих позивачем документів на розгляд комісії Міністерства оборони України.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача заперечував проти позову, просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.
З'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) брав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей в період з 03.08.2014 р. по 13.08.2014 р., що підтверджується довідкою Військової частини Польова пошта НОМЕР_2 від 04.11.2014 р. № 7997 (а.с. 9, 10, 11, 14).
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 виданого 02.07.2019 р., позивач є інвалідом III групи внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини та відповідно має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с. 12).
13.08.2014 р. позивач отримав закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, з легкою лікворно - венозною дисциркуляцією при виконанні завдань антитерористичної операції, що підтверджується довідкою Військової частини Польова пошта НОМЕР_2 від 04.12.2014 р. № 2783 (а.с. 15).
Відповідно до довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності від 11.06.2015 р. серії 10 ААА № 007022, встановлено втрату позивачем професійної працездатності у вигляді 20 %, із яких 15% втрати працездатності травма, так пов'язана із виконанням обов'язків військової служби (а.с. 17).
Із змісту витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону № 129 від 02.04.2019 р. видно, що травма (13.08.2014 р.) та захворювання позивача підтверджено свідоцтвом про хворобу № 2438/1 від 23.12.2014 р. ВЛК ВМКЦ Західного регіону, пов'язані із захистом Батьківщини (а.с. 18).
Згідно довідки МСЕК про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності від 25.06.2019 р. № 034029, позивачу встановлено втрату професійної працездатності у вигляді 40 % одноразово (а.с. 19).
Відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААБ №452766 від 25.06.2019 р., позивача визнано особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини (а.с. 20).
11.07.2019 р. позивач звернувся до військового комісара Чернівецького обласного військового комісаріату із заявою, в якій просив виплатити йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 3 групи інвалідності від травми, захворювання пов'язані із захистом Батьківщини (а.с. 24).
Листом від 15.07.2019 р. № 1173/соц відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для направлення його документів на розгляд Комісії Міністерства оборони України, оскільки позивачу групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності (а.с. 25).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не направлення до Міністерства оборони України заяви з доданими до неї документами для розгляду питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги, позивач звернувся з позовом до суду.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Частиною 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 41 Закону № 2232-XII визначено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
За приписами ч. 1 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно ч. 6 ст. 16-3 Закону № 2011-XI одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
У ч. 9 цієї статті Закону № 2011- XI встановлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 (далі - Порядок № 975, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 11 Порядку № 975 визначений документів, які військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу, а саме: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Відповідно до п. 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Пунктом 13 Порядку № 975 встановлено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Системний аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що передумовою отримання одноразової грошової допомоги, яка виплачується Міністерством оборони України, є звернення до уповноваженого органу, в даному випадку - військкомату, із відповідною заявою та іншими необхідними документами, які в установлений строк розглядаються цим органом, після чого складається висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, який направляється розпоряднику бюджетних коштів для прийняття відповідного рішення (про призначення чи про відмову в призначенні такої допомоги).
При цьому, на відповідача покладено обов'язок направити до Міністерства оборони України висновок та документи для прийняття рішення про призначення або про відмову у призначені одноразової грошової допомоги, а до компетенції Міністерства оборони України віднесено прийняття відповідного рішення. Привласнення військкоматом повноважень Міністерства оборони України стосовно прийняття кінцевого рішення є неправомірним.
Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.08.2018 р. у справі № 802/1966/17-а та від 18.10.2018 р. у справі № 825/1750/18.
Судом встановлено, що за результатами розгляду заяви позивача та поданих неї документів, відповідач не підготував висновок та не направив його до Міністерства оборони України.
Згідно з ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до положення ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ст. ст. 74 та 75 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 76 КАС України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи докази, які є в справі, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність не направлення до Міністерства оборони України заяви з доданими до неї документами для розгляду питання призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням інвалідності. З огляду на наведене, суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Посилання відповідача на лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/7944 від 21.11.2018 р., як на підставу правомірності не направлення до Міністерства оборони України заяви позивача з доданими до неї документами, суд відхиляє, оскільки вказаний лист суперечить наведеним нормам матеріального права.
Інші доводи відповідача щодо правомірності вчинених дій (бездіяльності), суд не приймає до уваги, оскільки вони спростовується матеріалами справи.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає.
Частиною 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 5 ст. 139 КАС України).
Позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру, за які згідно вимог ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 1536,80 грн (768,40 грн х 2).
Оскільки позов задоволено повністю, а позивач згідно Закону України “Про судовий збір” звільнений від сплати судового збору, судовий збір у розмірі 1536,80 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Державного бюджету України.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 72 - 77, 139, 243 - 246 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не направлення до Міністерства оборони України заяви з доданими до неї документами для розгляду питання призначення та виплати ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням інвалідності.
3. Зобов'язати Чернівецький обласний військовий комісаріат оформити та подати до розпорядника бюджетних коштів Міністерства оборони України висновок з доданими до нього документами про виплату ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності.
4. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір у розмірі 1536,80 грн до Державного бюджету України.
Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17 лютого 2020 р.
Повне найменування сторін:
позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач - Чернівецький обласний військовий комісаріат (вул. О. Кобилянська, 32, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 08118534).
Суддя В.К. Левицький