про залишення позовної заяви без руху
17 лютого 2020 року справа № 580/363/20
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гаврилюк В.О., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Черкаського обласного центру зайнятості, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подало позов до Черкаського обласного центру зайнятості (далі - центр зайнятості, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - Головне управління, відповідач-2), в якому просить:
- визнати протиправною відмову Тальнівської районної філії Черкаського обласного центру зайнятості у взятті на облік та не виплаті матеріального забезпечення (допомоги по безробіттю) ОСОБА_1 за період з 14 серпня 2019 року;
- зобов'язати Черкаський обласний центр зайнятості як правонаступнику Тальнівської районної філії Черкаського обласного центру зайнятості взяти на облік, провести нарахування та виплату матеріального забезпечення (допомоги по безробіттю) ОСОБА_1 за період з 14 серпня 2019 року;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області пов'язану із невнесенням у трудову книжку ОСОБА_1 запису про його звільнення в серпні 2019 року.
Під час вивчення позовної заяви, суддя з'ясував, що вона не відповідає вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відповідно до частин 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України “Про судовий збір” від 08.07.2011 № 3674-VI.
Стаття 2 вказаного Закону передбачає, що платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Частиною 2 статті 4 Закону України № 3674-VI визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову не майнового характеру фізичною особою ставка судового збору встановлюються у розмір 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” від 14 листопада 2019 року № 294-IX, установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2020 року - 2102 гривень.
Оскільки, адміністративний позов ОСОБА_1 містить вимоги немайнового характеру, тому за подання позовної заяви позивачеві необхідно сплатити судовий збір в розмірі 1681,60 грн.
Разом з тим, ОСОБА_1 у позовній заяві заявляє клопотання про звільнення його від сплати судового збору з посиланням на те, що майновий стан позивача не дозволяє сплатити повністю вказаний розмір судового збору, оскільки позивач не отримував належні грошові кошти, має заборгованість по заробітній платі, внаслідок чого має скрутне матеріальне становище, тому заявляє клопотання про звільнення його від сплати судового збору за подання позовної заяви в порядку вимог частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 2 статті 8 Закону України “Про судовий збір”.
Під час вирішення вказаного клопотання, суддя враховує таке.
Відповідно до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 8 Закону України “Про судовий збір” враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі предметом позову якої є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, а відповідно до частини 2 вказаної статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, звільнення від сплати судового збору може застосовуватись лише у виключних випадках, при цьому сторона, яка просить звільнити її від сплати судового збору повинна надати суду відповідні докази на підтвердження свого клопотання.
В клопотанні про звільнення від сплати судового збору позивач вказав посилання на офіційні дані з Єдиного Державного Реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування де в даних деклараціях позивач за відповідні роки є підтвердження відсутності у нього нерухомого майна, депозитів в банках, тощо.
Однак суддя наголошує, що, по-перше, у вказаних посиланнях на офіційні дані з Єдиного Державного Реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування позивачем зазначені лише за 2015-2018 роки, а до суду позивач звертається у 2020 році, а, по-друге, відсутність у позивача нерухомого майна, депозитів в банках, тощо не може свідчити про його доходи, які він міг отримувати у 2019 році.
Отже, суддя не вважає, що зазначені позивачем докази на підтвердження вказаних у клопотання про звільнення від сплати судового збору обставин є належними та допустимими.
Стосовно посилання позивача на ту обставину, що предметом позову є захист трудових прав позивача, то суддя зазначає, що законодавець, звільняючи позивачів від сплати судового збору у справах предметом позову якої є захист трудових права, має на увазі позивачів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, а у даному випадку спір стосується визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії, а не стягнення заробітної плати та поновлення на роботі позивача.
З огляду на викладене, клопотання позивача щодо звільнення від сплати судового збору є необґрунтованим, у зв'язку із чим у його задоволенні слід відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 160, 169, 241, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
ухвалив:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Встановити позивачеві десятиденний строк з дня вручення копії ухвали, протягом якого можуть бути усунуті вказані вище недоліки шляхом надання оригіналу документу про сплату судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 1681,60 грн або документу, який підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Ухвала набирає законної сили після її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя В.О. Гаврилюк