11 лютого 2020 року справа № 580/3330/19
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді: Тимошенко В.П.,
за участю секретаря судового засідання: Остроушко Л.І.,
представник позивача - Ткаченко А.Д. (згідно довіреності),
представників відповідача - Ятченко Л.М. (згідно довіреності),
розглянувши по суті у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у залі суду адміністративну справу за позовом комунального підприємства “Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради” до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішень,
встановив:
23 жовтня 2019 року до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов комунального підприємства “Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради” (20202, Черкаська область, м. Звенигородка, вул. Кримського, 37, код ЄДРПОУ 36773489) до Головного управління ДПС у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 39392109), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0116625012 від 25.07.2019.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач при прийняті оскаржуваного рішення порушив вимоги Податкового кодексу України внаслідок чого йому нараховано штрафні санкції. Зокрема в позовній заяві зазначив, що в акті №3415/23-00-50-12-007/36773489 від 27.06.2019, зазначено, що в порушення п.201.10 ст.201 ПКУ не своєчасно зареєстровано в Єдиному реєстрі податкові накладні з податку на додану вартість за звітний період січень-серпень 2018 року, проте, відповідачем не зазначено про зміст якого саме абзацу цього пункту йдеться. А відповідно до пункту 3 Порядку № 727 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства, що відповідачем не дотримано. В податковому повідомленні-рішенні №0116625012 від 25.07.2019 податковим органом зазначено ст. 120-1 ПКУ, без зазначення пункту, що не відповідає вимогам винесення рішення. Щодо суті виявлених порушень позивач зазначив, що у зв'язку з тим, що КВП «Водоканал» м. Ватутіне на протязі липня 2015 - січня 2018 року не зареєстровано жодної податкової накладної, в позивача утворилося від'ємне сальдо суми ПДВ на яку позивач мав право зареєструвати податкові накладні в ЕРПН, що саме і унеможливлювало позивачу зареєструвати податкові накладні вчасно.
Ухвалою від 25.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження і постановлено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
14.11.2019 відповідачем до суду подано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що позивачем порушено вимоги п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а тому відповідачем правомірно винесено оскаржуване рішення. В своїй позовній заяві позивач не спростовує факт несвоєчасної реєстрації податкових накладних, а лише вказує, що несвоєчасна реєстрація відбулася не з вини підприємства.
20.11.2019 позивачем подано до суду відповідь на відзив та додаткові пояснення по суті заявлених вимог, в яких просить позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою від 26.12.2019 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засідання проти задоволення позову заперечувала та просила відмовити у його задоволенні.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Комунальне підприємство «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради» зареєстровано як юридичну особу 15.04.2010.
27.06.2019 головним державним ревізором-інспектором відділу податків і зборів з юридичних осіб управління у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області О. Булаженко проведена камеральна перевірка позивача з питань своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних за звітний період січень-серпень 2018року.
За результатами перевірки складено акт про результати камеральної перевірки порушення граничних строків реєстрації податкових накладних №3415/23-00-50-12-007/36773489 від 27.06.2019.
При перевірці своєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлено, що в порушення п.201.10 ст.201 ПКУ не своєчасно зареєстровано в Єдиному реєстрі податкові накладні з податку на додану вартість за звітний період січень-серпень 2018 року.
На підставі акту перевірки №3415/23-00-50-12-007/36773489 від 27.06.2019 відповідачем прийняте податкове повідомлення- рішення №0116625012 від 25.07.2019, яким застосовано до позивача штрафну санкція відповідно до п.120.1 Податкового кодексу України з податку на додану вартість в сумі - 190509,57 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач звернувся з позовом до суду.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
гідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах (пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).
Аналіз зазначених правових норм свідчить, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, та є одним із способів реалізації контрольної функції податкового органу, шляхом якої здійснюється систематичний контроль за своєчасністю нарахування та відображення усіх відомостей, які впливають на правильність декларування платником податків.
Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що її проведення не потребує наказу керівника податкового органу або іншого спеціального дозволу чи направлення, згоди платника податків та його присутності. Метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичних та/або методологічних помилок, які призвели до заниження або завищення податкового зобов'язання чи інших порушень. Камеральній перевірці підлягає уся податкова звітність суцільним порядком. Основним завданням камеральної перевірки є перевірка складання податкових декларацій і розрахунків, що включає в себе арифметичний підрахунок сум податкових зобов'язань, що підлягають сплаті до відповідного бюджету або бюджетному відшкодуванню, та перевірка правильності застосування ставок податків і податкових пільг, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; виявлення арифметичних або методологічних помилок.
З огляду на те, що при проведенні камеральної перевірки, результати якої оформлені актом накладних №3415/23-00-50-12-007/36773489 від 27.06.2019, контролюючим органом перевірялася своєчасність реєстрації податкових накладних та/або разрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, суд дійшов до висновку, що відповідач під час проведення камеральної перевірки та прийняття за результатами цієї перевірки податкового повідомлення-рішення діяв відповідно до вимог законодавства та у межах наданих повноважень.
Враховуючи вищевикладене спростовуються також посилання позивача на рішення Черкаського окружного адміністративного від 18.12.2018 у справі №2340/4009/18, оскільки в даній справі Головним управлінням ДФС у Черкаській області проведено документальну планову виїзну перевірку КВП “Водоканал” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 до 31.12.2017 з урахуванням пункту 102.1 статті 102 Кодексу №2755, а в справі, що розглядається відповідачем проведено камеральну перевірку, тобто в даних справах різні фактичні та юридичні обставини.
Щодо виявлених камеральною перевіркою порушень суд зазначає таке.
Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до п. 201.2 ст. 201 ПК України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів / послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів / послуг.
Перевіркою встановлено, що в порушення п. 201.10 ст. 201 ПК України, позивачем не своєчасно зареєстровано в Єдиному реєстрі податкові накладні з податку на додану вартість за звітний період січень-серпень 2018 року.
Обставини несвоєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є безспірними і позивачем не заперечується.
Таким чином, в порушення вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу, позивачем несвоєчасно зареєстровано протягом граничних строків, визначених вказаною нормою, податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Будь-яких доказів, які б спростовували факт несвоєчасної реєстрації податкових накладних або свідчили про помилковість обчислення контролюючим органом кількості днів затримки реєстрації вказаних податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних позивач не надав.
Згідно з п. 120-1-1 ст. 120-1 ПК України Порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:
10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;
20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних /розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних і розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;
50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.
В позовній заяві позивач зазначає, що штрафні (фінансові) санкції передбачені п. 120-1. 1 ст. 120-1 ПК України можуть бути застосовані лише за наявності його протиправної поведінки (вини). На підтвердження відсутності вини позивачем наводяться доводи щодо відшкодування тарифів, субвенцій і тд., як підтвердження відсутності коштів на електронному рахунку.
Разом з тим, згідно п. 200-1.З ст. 200-1 ПК України платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (УНакл), обчислену за такою формулою:
УНакл = ?НаклОтр + ?Митн + ?ПопРах + ?Овердрафт - ?НаклВид - ?Відшкод - ?Перевищ, де:
УПопРах - загальна сума поповнення з поточного рахунку платника податку рахунка в системі електронного адміністрування податку, в тому числі рахунків у системі електронного адміністрування податку платника - сільськогосподарського підприємства, що обрало спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, зазначених у підпунктах "а" - "в" пункту 200-1.2 цієї статті.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569 затверджено Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість.
Пунктом 9 зазначеного Порядку встановлено, що платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі на суму податку (У Накл), обчислену за такою формулою: У Накл= У НаклОтр + У Митн + У ПопРах + У Овердрафт - У НаклВид - У Відшкод - У Перевищ.
Згідно з п. 13 вказаного вище Порядку ДФС автоматично обчислює суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі.
Платник податку має право отримувати у ДФС інформацію про стан свого електронного рахунка (в тому числі додаткових електронних рахунків), а також суму податку, на яку він має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі.
Пунктом 1 пункту 22 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість встановлено, що у разі недостатності коштів на електронному рахунку платника податку для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань, платник податку у строки, встановлені Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує на електронний рахунок необхідні кошти з власного поточного рахунка.
Пунктом 5 Порядку казначейського обслуговування небюджетних рахунків клієнтів, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 21.07.2014 № 770 встановлено, що органи Казначейства зобов'язані зараховувати на небюджетні рахунки клієнтів кошти, що надійшли за електронними розрахунковими документами протягом операційного дня, у день їх отримання.
З аналізу вищевикладених норм вбачається, що у разі недостатності коштів на електронному рахунку платника податку для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань, платник податку перераховує на електронний рахунок необхідні кошти з власного поточного рахунка, при цьому зазначені кошти мають бути зараховані на рахунок платника протягом операційного дня, у день їх отримання.
Аналогічна позиція щодо подібних правовідносин висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.01.2018 року у справі №804/5153/17.
Тобто платник податків, за необхідності, може самостійно поповнити власний електронний рахунок з метою подальшої реєстрації податкових накладних. Разом з тим, позивач вказані дії з метою своєчасної реєстрації податкових накладних вчинено не було.
В силу статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до ст. 5 ПК України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.
Крім того, відповідно до п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 ПК України, податкове законодавство грунтується, зокрема, на принципі рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.
З приводу посилань позивача на те, що протягом липня 2015 - січня 2018 року їхнім контрагентом КВП «Водоканал» не зареєстровано жодної податкової накладної, в результаті чого на його електронному рахунку утворилося від'ємне значення, то вказані доводи не впливають на обов'язки платника податків, визначені вимогами ПК України.
Посилання позивача не те, що в оскаржуваному рішенні податковим органом зазначено ст. 120-1 ПКУ, без зазначення пункту, що не відповідає вимогам винесення рішення суд зазначає таке.
Верховним Судом у рішенні від 11.09.2018 у справі № 826/11623/16 (ЄДРСР 76518273) зазначено, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що з оскаржуване дає змогу чітко встановити його зміст.
Суд не надає оцінку юридичним підставам зазначеним позивачем у відповіді на відзив (вх.№26896/19 від 20.11.2019), оскільки вони не були заявлені у позовній заяві і позивач не подав до суду заяву про зміну підстав позову.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Належних і достатніх доказів, які б простували висновки контролюючого органу, викладені ним в акті перевірки, позивач не надав.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.
Враховуючи, що позивачеві відмовлено у задоволенні позовних вимог, відсутні підстави для розподілу судового збору згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 18.02.2020.
Суддя В.П. Тимошенко