08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
2-о/381/2/20
381/4142/19
13 лютого 2020 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Соловей Г.В.,
з участю секретаря Момот Л.С.,
за участю заявника ОСОБА_1 ,
за участю представника заявника ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в м. Фастові Київської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , Заінтересована особа - Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про встановлення факту постійного проживання в Україні,-
18.11.2019 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання в Україні, відповідно до якої просить встановити факт його постійного проживання на території України в с. Троїцьке Попаснянського району Луганської області станом на 13 листопада 1991 року. Свої вимоги мотивує тим, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Озерка Ісикульського району Омської області. В 1990 році разом з батьком переїхав проживати до України в с. Троїцьке Попаснянського району Луганської області, де навчався у школі, а після повноліття отримав паспорт. Проте, коли він їздив до м. Попасної, у нього украли сумку із документами, в тому числі і паспорт. Заявник зазначає, що в будинку своєї бабусі ОСОБА_3 він разом з батьком та бабусею проживав до 12 березня 2001 року. Вироком Попаснянського районного суду від 19.04.2001 року він був засуджений до позбавлення волі і перебував в місцях позбавлення волі з 12.03.2001 року до 23.03.2005 року. З березня 2005 року проживав зі своєю сім'єю в м. Фастові. Весь час з 2005 року він не має можливості влаштуватися на постійне місце роботи, оскілки не має паспорта.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05.12.2019 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду в порядку окремого провадження.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15.01.2020 року замінено заінтересовану особу з Фастівського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Київській області на Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.
В судовому засіданні заявник та її представник заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити. Представник заявника пояснила, що заявник немає можливості на даний час отримати паспорт так, як немає підтвердження про проживання в Україні станом на 1991 рік. Народився ОСОБА_1 , в с. Озерка на даний час це Росія. Після розлучення батьків він з батьком 1990 році переїхав до України в с. Троїцьке Попаснянського району Луганської області. Там навчався у школі, проте коли їздив до м. Попасної в електропоїзді вкрали паспорт. В 2001 році був засуджений і в 2005 році, після звільнення, залишився проживати в м. Фастові Київської області де проживає до цього часу. Створив сім'ю але офіційно працевлаштуватися немає можливості так, як немає паспорта. Звертався до м. Попасної для отримання документів про навчання в школі але там все знищено в зв'язку з бойовими діями.
Представник Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в судове засідання не з'явився. 18.12.2019 року через канцелярію суду надійшли письмові пояснення щодо заяви про встановлення факту постійного проживання у Україні подану ОСОБА_1 , відповідних до яких вказала, що за поданими до суду матеріалами ОСОБА_1 , неможливо встановити факт його проживання на території України в с. Троїцьке у 1991 році, оскільки заявником подані документи на кілька різних прізвищ та ним не доведено намагання отримати паспорт громадянина України, що слугувало підставою для звернення до суду, у інший (позасудовий ) законний спосіб.
Заслухавши пояснення заявника та його представника, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з реалізацією права власності.
Питання встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедури подання цих документів та провадження за ними врегульовано Законом України "Про громадянство України", Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215/2001 "Питання організації виконання Закону України "Про громадянство України", яким затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1ст. 3 Закону України "Про громадянство України" - громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Закону України "Про громадянство України"(13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.
Підпунктами а, б п. 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215/2001 визначено, що встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року; осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття і батьки яких належать до категорій, зазначених у підпункті "а" цього пункту.
Пунктом 10 Порядку передбачено, що для встановлення відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 3 Закону належності до громадянства України особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягла повноліття та проживала в Україні разом із батьками (одним із них) або іншим її законним представником, подає:
а) заяву про встановлення належності до громадянства України;
б) копію свідоцтва про народження;
в) один із таких документів:
- довідку, що підтверджує факт постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року;
- довідку, що підтверджує факт постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника, з якими особа в неповнолітньому віці постійно проживала, або факт їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року;
- документ, що підтверджує факт перебування особи в неповнолітньому віці на вихованні у державному дитячому закладі України за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року;
- копії паспортів батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника - громадян колишнього СРСР з відміткою про прописку, що підтверджує факт їх постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року. У разі відсутності у батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального органу Державної міграційної служби України про те, що за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року ця особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР і відповідно постійно проживала, проживала на території України (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт);
- судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факту її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року;
- судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) особи або іншого законного представника, з яким особа в неповнолітньому віці постійно проживала на території України, або факту їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.
Якщо документи про встановлення належності до громадянства України подає особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року була неповнолітньою та проживала в Україні не з батьками (одним із них), а з іншим законним представником, подається також копія документа про встановлення опіки чи піклування.
При розгляді справи, судом встановлено, заявник з метою оформлення та видачі паспорта громадянина України в зв'язку з втратою паспорта зразка 1974 року, 12.10.2019 року звертався до Фастівського районного відділу Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.
Відповідно до відповіді Фастівського районного відділу Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 28.11.2019 року № 2355, за результатами проведених перевірок, згідно наданих ОСОБА_1 документів, не встановлений факт постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року або на 13.11.1991, тому відповідно до підпункту 1, 3 пункту 100 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійним та знищення паспорта громадянина України у видачі паспорта громадянина України ОСОБА_1 відмолено.
Заявник звернувся з заявою до суду про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року, а саме в с. Троїцьке Попаснянського району Луганської області.
Відповідно до довідки про народження, виданої Депратаментом РАГС Міністерства державно-правового розвитку Омської області за № 469, « ОСОБА_1 » (рос . мовою) народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Озерка Ісилькульського району Омської області.
Відповідно до довідки виданої секретарем № 333 від 02.08.2011 року Троицкої сільської ради Попаснянського району Луганської області (на російській мові), громадянин « ОСОБА_1 » дійсно проживав в АДРЕСА_1 з 1990 року по 12 березня 2001 року.
Згідно довідки Райківської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Житомирський області від 11.06.2013 року № 2856 ОСОБА_1 , 1977 року народження, утримувався в місцях позбавлення волі з 12.03.2001 року, в Райківській ВК (№ 73) утримувався з 14.07.2001 року. 23.03.2005 року звільнився умовно-достроково.
З Довідки про звільнення Райківської ВК № 73 Житомирської області від 23.03.2005 року вбачається, що ОСОБА_1 (рос.мовою), ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Озерки Ісилькульського району Омської області, відбував покарання у місцях позбавлення волі з 12.03.2001 року по 23.03.2005 року.
Відповідно до Довідки про склад сім'ї від 05.09.2019 року № 224, та довідки від 05.09.2019 року № 225, виданих Виконавчим комітетом Фастівської міської ради, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає у АДРЕСА_2 з березня 2005 року по теперішній час без реєстрації.
Враховуючи докази надані заявником на підтвердження своїх заявлених вимог суд вважає, що ОСОБА_1 не надав переконливих та достатніх доказів на підтвердження факту свого постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року, як передбачено законодавством України.
Надана Довідка секретарем Троїцкої сільської ради Попаснянського району Луганської області датована станом на 2013 рік, зазначає про проживання на російській мові « ОСОБА_1 » спільно з батьком « ОСОБА_5 » громадянином України. Однак, відповідно до Довідки про народження виданої Депертаментом ЗАГС Міністерства державно-правового розвитку Омської області зазначено на російській мові про народження « ОСОБА_1 ».
В своїй заяві заявник зазначає прізвище на українській мові « ОСОБА_6 ».
Таким чином, в наданих документах вбачається відмінність прізвища заявника. Будь-яких доказів на спростування даного факту заявником надано не було.
Також, заявник у своїй заяві вказує, що факт його постійного проживання на території України в с. Троїцьке в 1991 році можуть підтвердити свідки, однак не ініціював відповідного клопотання з приводу виклику свідків до суду та їх допит.
Крім того, ОСОБА_1 , стверджуючи, що його паспорт був викрадений, при цьому не надає суду відповідних доказів про причини та підстави, які заважали йому звернутися до ВГІРФО Попаснянського РВ УМВС із заявою про втрату паспорту громадянина України та отримати новий паспорт.
Зазначення заявником про те, що він звертався до державних органів с. Троїцьке про підтвердження факту місця та часу його проживання на час подачі заяви до суду та отримання ним інформації про знищення відповідних документів у зв'язку з бойовими діями не підтвердженні належними доказами.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України в с. Троїцьке Попаснянського району Луганської області станом на 13 листопада 1991 року не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду, достатніх та допустимих доказів щодо цього заявником та його представником надано не було у зв'язку із чим в задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись ст. 4,7,10,12,76-77,258,259,263,265,315,319 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прож.: АДРЕСА_2 , Заінтересована особа - Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (код. ЄДРПОУ 42552598, місцезнаходження: м. Київ вул. Березняківська, 4-А) про встановлення факту постійного проживання в Україні залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 18.02.2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий судя Г.В.Соловей