17 лютого 2020 року справа № 580/3928/19
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
11.12.2019 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01 липня 2015 року по 26 червня 2018 року;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01 липня 2015 року по 26 червня 2018 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що під час проходження військової служби з 01.07.2015 по 26.06.2018 позивачу не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення. Під час звільнення та виключення позивача із списків особового складу розрахунки з виплати індексація грошового забезпечення не здійснено.
Позивач вважає протиправною вказану бездіяльність відповідача та зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог чинного законодавства України проведення індексації у зв'язку із зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців незалежно від форм власності та виду юридичної особи.
В адміністративному позові позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 відкрито провадження у адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.
08.01.2020 до суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що кошти для виплати індексації від головного розпорядника бюджетних коштів - Адміністрації Державної прикордонної служби України не надходили, а тому виплата індексації не проводилась. Кошторисні призначення Державної прикордонної служби України дозволили здійснити видатки на виплату індексації грошових доході по червень 2015 року, тому індексація була нарахована та виплачена по червень 2015 року включно. Кошторисні призначення Державної прикордонної служби України на 2016, 2017 та січень - червень 2018 року не передбачали здійснення видатків на виплату індексації грошових доходів військовослужбовців, у зв'язку з чим нарахування індексації грошового забезпечення за вказаний період не проводилось.
Відповідач зазначає, що позивачем не надано відповідачу доказів понесених ним витрат, тому у відповідача є всі підстави вважати, що позивач не поніс витрати на професійну правничу допомогу.
23.01.2020 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією із основних гарантій щодо оплати праці. Позивач долучає до матеріалів справи докази здійснення витрат на правничу допомогу: квитанцію до прибуткового касового ордеру від 21.01.2020, копію договору від 24.07.2019, копію додатку №1 до договору, акт виконаних робіт від 21.01.2020.
Розглянувши подані документи і матеріали, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає про таке.
ОСОБА_1 проходив військову службу в Державній прикордонній службі України.
04.03.2015 позивач набув статусу учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 04.03.2015; та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій.
Відповідно до наказу начальника Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Момота Ігоря від 26.06.2018 №250-ОС виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення старшого прапорщика ОСОБА_1 , контролера-начальника бюро перепусток комендатського відділення, звільненого з військової служби в запас наказом начальника Головного центру підготовки особового складу від 29.05.2018 №207-ос за пунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон) з урахуванням пункту «ї» (які в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу, крім випадків визначених абзацом другом частини третьої статті 23 Закону) пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону.
При звільненні з військової служби у запас позивачу не здійснено виплату індексації грошового забезпечення.
Відповідно до розрахункових листів на колишнього військовослужбовця Головного центру підготовки особового складу ОСОБА_1 за період січень 2015 року по червень 2018 року, виплата індексації не здійснювалась у період липень 2015 року - червень 2018 року.
20.11.2019 представник позивача звернувся до відповідача із запитом, в якому просив, зокрема: надати копії розрахункових листів ОСОБА_1 зі всіма складовими грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 26.06.2018; повідомити чи дозволяли кошторисні призначення Державної прикордонної служби України починаючи з 01 липня 2015 року здійснювати виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовцям ДПСУ.
Листом відповідача від 27.11.2019 №3749 представника позивача повідомлено, що кошторисні призначення Головного центру не передбачали виплату індексації грошового забезпечення з 01 липня 2015 року.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення у період з 01.07.2015 по 26.06.2018, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України від 03.07.1991 №1283-ХІІ “Про індексацію грошових доходів населення” (далі - Закон №1283-ХІІ) індексація грошових доходів населення- встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
На підставі ч.1 ст.2 Закону №1283-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно з ч.1 ст.4 Закону №1283-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078), згідно з п.2 якого індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.
Пунктом 6 вказаного Порядку передбачено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Посилання відповідача щодо причин невиплати позивачу індексації грошового забезпечення із-за відсутності бюджетних асигнувань на такі цілі не доведені жодним належним і достовірним доказом, у тому числі щодо вжиття ним заходів для отримання фінансових коштів для виконання вищевказаних вимог закону.
Оскільки іншого доводу, аніж відсутність фінансової можливості та законодавчого механізму нарахування індексації за періоди, в яких її не було виплачено, відповідач не зазначив, суд врахував, що положеннями Закону №1282-XII та Порядку №1078 виплата індексації не ставиться у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації. Крім того, бюджетне законодавство розрізняє поняття “нарахування” та “виплата” бюджетних коштів. Доказів вчинення відповідних нарахувань на користь позивача суду не надано.
Чинними у спірному періоді нормативно-правовими актами не ставиться право особи на отримання індексації її доходу у залежність від наявності (відсутності) коштів у роботодавця. Будь-які доручення та листи не можуть скасовувати дію чинних законів.
Відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого відбувається фінансування, кошти на індексацію грошового забезпечення відсутні.
Тому невиконання обов'язку з нарахування індексації на грошове забезпечення військовослужбовця в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, свідчить про недотримання вимог Закону.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі “Кечко проти України” (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Такого ж висновку дотримується судова практика Верховного Суду (відповідний висновок у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №825/874/17, який підлягає безумовному врахуванню судами нижчих інстанцій на підставі ч.5 ст.242 КАС України).
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5- рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Отже, вказані відповідачем обставини не позбавляють його обов'язку провести нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку.
За умови нарахування індексації грошового доходу у визначеному періоді, та відсутності фінансових коштів на її виплату, у роботодавця мала би виникнути заборгованість.
Під час судового розгляду справи встановлено та підтверджується матеріалами адміністративної справи, що за період проходження позивачем військової служби в Головному центрі підготовки особового складу з 01.07.2015 по 26.06.2018 відповідач не здійснював нарахування та виплату позивачеві індексації грошового забезпечення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вказані відповідачем обставини не позбавляють його обов'язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку, а тому бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01.07.2015 по день звільнення є протиправною.
Оскільки індексація грошового забезпечення не була проведена у встановлений Законом №1282-XII строк, що є порушенням права позивача, тому суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 3 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
В адміністративному позові позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн; на підтвердження понесення вказаних витрат позивачем до суду надано:
- квитанцію до прибуткового касового ордеру від 21.01.2020 №580/3928/19 на суму 5000,00 грн;
- договір про надання правової допомоги від 24.07.2019, предметом якого є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних йог оправ та законних інтересів;
- додаток №1 Договору від 24.07.2019 про надання правової допомоги, за яким відповідно до п. 4 Договору про надання правової допомоги від 24.07.2019 Клієнт сплачує адвокату грошову винагороду (гонорар) в розмірі 5000,00 грн;
- акт виконаних робіт від 21.01.2020, за яким Адвокат надав, а Клієнт прийняв правову (юридичну) допомогу в обсязі та на умовах, вказаних в договорі від 24.07.2019 про надання правової (юридичної) допомоги, а саме: 1. Підготовка та написання адвокатом процесуальних документів, а саме: адвокатського запиту до відповідача з метою отримання копії розрахункових листів зі всіма складовими грошового забезпечення (1 год.); 2. Надання Адвокатом Клієнту усних консультацій з приводу правових питань щодо розгляду Черкаським окружним адміністративним судом адміністративної справи №580/3928/19 (4 год); 3. Написання та подання адвокатом адміністративного позову ОСОБА_1 (3 год.); 4.Написання та подання адвокатом відповіді на відзив в межах розгляду вищевказаної адміністративної справи (1 год.). Договір сторонами виконано повністю, на загальну суму 5000,00 грн.
Суд звернув увагу, що в Договорі про надання правової допомоги не конкретизовано види послуг, що надаються за договором; зазначено лише, що Адвокат зобов'язується надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями Клієнта. У додатку №1 до договору визначений лише загальний розмір гонорару, порядок його обчислення відсутній. В акті виконаних робіт зазначена лише загальна вартість таких робіт, без визначення вартості кожного виду робіт (послуг).
Відповідно до частин 4-5 ст. 134 КАС України запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (ч. 3 ст. 141).
Під час вирішення клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд враховує значення справи для сторін (стягнення індексації грошового забезпечення), складність предмета спору (доказування), тривалість витраченого часу на опрацювання всіх матеріалів справи.
Дослідивши вищевказані документи, суд дійшов висновку про те, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку не є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами), оскільки вартість наданих позивачу послуг є завищеною.
Суд звертає увагу на те, що позивачем не надано розрахунку вартості кожної окремо наданої адвокатом послуги, а лише зазначено загальну суму 5000,00 грн., що унеможливлює розрахувати належну суму для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку відмовити позивачу у стягненні витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні.
Керуючись ст. 6, 9, 14, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота (військова частина НОМЕР_1 ) щодо невиплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 липня 2015 року по 26 червня 2018 року.
3. Зобов'язати Головний центр підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота (військова частина НОМЕР_1 ) (19601, Черкаська область, м. Черкаси, селище Оршанець, вул. підполковника Красніка, буд. 1; код ЄДРПОУ 14321512) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01 липня 2015 року по 26 червня 2018 року.
4. Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.
Суддя О.А. Рідзель