18 лютого 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/2852/19
Херсонський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Олешківської міської ради про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовною заявою до Олешківської міської ради (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 896 від 29.11.2019 р. п'ятдесят третьої сесії Олешківської міської ради VII скликання в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,09 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 , між земельними ділянками з кадастровими номерами 6525010100:02:001:0884 та 6525010100:02:001:1496;
- зобов'язати Олешківську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,09 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 , між земельними ділянками з кадастровими номерами 6525010100:02:001:0884 та 6525010100:02:001:1496.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 18.11.2019 р. звернулася до Олешківської міської ради з клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації для передачі безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,09 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 , між земельними ділянками з кадастровими номерами 6525010100:02:001:0884 та 65250101100:02:001:1496. До клопотання було додано графічні матеріали з бажаним місцем розташування земельної ділянки. Однак 29.11.2019 р. відповідач прийняв рішення № 896, яким відмовив у задоволенні клопотання у зв'язку з неможливістю встановити із наданих заявником графічних матеріалів місця розташування земельної ділянки щодо відповідності до діючої затвердженої містобудівної документації. Вважає таку відмову протиправною та такою, що суперечить вимогам законодавства.
Ухвалою від 27.12.2019 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 27.01.2020 р. на 10:00 год.
Ухвалою від 27.01.2020 р. клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи повернуто заявнику без розгляду.
Ухвалою від 27.01.2020 р. за клопотанням представника позивача відкладено розгляд справи на 12.02.2020 р. на 11:00 год.
12.02.2020 р. від представника позивача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Частиною 3 статті 194 КАС України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Згідно ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п.1 ч.3 ст.205 КАС України).
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Оскільки від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, а представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
Ухвалою від 27.12.2019 р. відповідачу було встановлено строк на подачу відзиву - п'ятнадцять днів з дня отримання ухвали. Однак у встановлений строк відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав.
Згідно ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 18.11.2019 р. ОСОБА_1 звернулася до Олешківської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,09 га, по АДРЕСА_1 , між земельними ділянками з кадастровими номерами 6525010100:02:001:0884 та 65250101100:02:001:1496.
До клопотання було додано графічні матеріали з бажаним місцем розташування земельної ділянки з підписом заявника.
Пунктом 1.9 рішенням 53 сесії VII скликання Олешківської міської ради від 29.11.2019 р. № 896 "Про відмову клопотань" відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, у зв'язку з неможливістю встановити із наданих заявником графічних матеріалів місця розташування земельної ділянки щодо відповідності до діючої затвердженої містобудівної документації.
Вважаючи дане рішення протиправним, позивач звернулася з позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню суд виходить з наступних приписів законодавства.
Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо регулювання земельних відносин.
Відповідно до ч.1 ст.59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Частиною 2 статті 78 ЗК України передбачено, що право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Положеннями п.п."а", "б" ст.12 ЗК України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст віднесено розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Частиною 1 статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень ст.118 ЗК України.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 р. у справі № 545/808/17.
Як встановлено судом, п.1.9 рішення 53 сесії VII скликання Олешківської міської ради від 29.11.2019 р. № 896 "Про відмову клопотань" позивачу відмовлено у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,09 га, за адресою АДРЕСА_1 .
Підставою для відмови у рішенні зазначено "у зв'язку з неможливістю встановити із наданих заявником графічних матеріалів місця розташування земельної ділянки щодо відповідності до діючої затвердженої містобудівної документації".
Отже, приймаючи оскаржуване рішення в спірній частині, відповідач обмежився загальним формулюванням про неможливість встановити відповідність обраного позивачем місця розташування земельної ділянки вимогам містобудівної документації.
Водночас, в чому саме полягає така невідповідність, рішення не містить.
За переконанням суду, перевірка відповідності місця розташування земельної ділянки вимогам законів та нормативно-правовим актам належить до повноважень відповідача. У зв'язку з цим, Олешківська міська рада наділена повноваженнями прийняти рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою якщо на підставі такої перевірки буде достовірно встановлена невідповідність місця розташування бажаної земельної ділянки вимогам законів та/або іншим нормативно-правовим актам, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проте, Олешківською міською радою не надано доказів, які б підтверджували, що відповідачем проведена перевірка, відповідно до результатів якої встановлено невідповідність місця розташування вимогам містобудівної документації.
Застосовуючи принцип правової визначеності як одну із визначальних вимог до рішень суб'єкта владних повноважень, суд вказує, що рішення про відмову у наданні дозволу позивачу має бути вмотивованим та містити обґрунтування відмови із наведенням конкретних, а не загальних підстав для цього.
Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 р. № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI) планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Згідно ч.1 ст.18 Закону № 3038-VI генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
Приписами ч.10 ст.17 Закону № 3038-VI визначено, що генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання.
Відповідно до ч.11 ст.17 Закону № 3038-VI матеріали генерального плану населеного пункту не можуть містити інформацію з обмеженим доступом та бути обмеженими в доступі. Загальна доступність матеріалів генерального плану населеного пункту забезпечується відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" шляхом надання їх за запитом на інформацію, оприлюднення на веб-сайті органу місцевого самоврядування, у тому числі у формі відкритих даних, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, у місцевих періодичних друкованих засобах масової інформації, у загальнодоступному місці у приміщенні органу місцевого самоврядування.
Належних доказів того, що чинною містобудівною документацією, зокрема, генеральним планом міста Олешки, земельну ділянку, яку обрав позивач для передачі йому у власність, віднесено до земель, що використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування, або мають інше цільове призначення, відповідачем не надано.
Вимогами ч.2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушень - пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "належного урядування". Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб.
В рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, Європейський суд вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Зі змісту ст.ст.118, 122 ЗК України, ст.50 Закону України "Про землеустрій" слідує, що рішення про надання дозволу на розробку проекту приймається уповноваженим органом державної влади згідно з визначеною законом процедурою безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами та підпорядковане меті - можливості надання громадянину земельної ділянки у власність або користування.
В силу положень ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
В даній справі відповідач не навів конкретних передбачених законом підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою згідно з поданим клопотанням та доданими до нього документами і графічними матеріалами.
Посилання відповідача на ймовірну невідповідність місця розташування зазначеної позивачем земельної ділянки містобудівній документації жодним чином не підтверджується.
Оцінюючи підстави ненадання дозволу, які наведені у оскарженому рішенні, суд дійшов висновку, що дана відмова не є мотивованою, оскільки ймовірна невідповідність місця розташування земельної ділянки має бути пояснена у самому рішенні вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо.
Суд, під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності ("виправдання") свого рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 р. у справі № 509/4156/15-а.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення не може вважатися обґрунтованим, добросовісним і законним, оскільки належних та деталізованих мотивів такої відмови у вказаному рішенні органу місцевого самоврядування не наведено.
За таких обставин п.1.9 рішення № 896 від 29.11.2019 р. п'ятдесят третьої сесії Олешківської міської ради VII скликання в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,09 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 , між земельними ділянками з кадастровими номерами 6525010100:02:001:0884 та 6525010100:02:001:1496 є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому суд погоджується з доводами позивача, що належним способом поновлення порушеного права є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Між тим, відповідачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження правомірності прийнятого рішення.
За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.
Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно ч.2 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 3 статті 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).
Відповідно до ч.ч.6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд вважає, що сума витрат на правову допомогу у розмірі 5763,00 грн. є співмірною із складністю справи, виконаними адвокатом роботами та значенням справи для сторони. Сума зафіксована у акті здавання-приймання виконаних робіт (послуг) є сталою та не залежить від кількості часу, витраченого адвокатом на підготовку документів до суду або кількості судових засідань. Оплата правничої допомоги підтверджується квитанцією № 0002072 від 12.02.2020 р. на суму 5763 грн.
Таким чином, суд задовольняє клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 5763 грн.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Олешківської міської ради (75100, Херсонська область, м.Олешки, вул.Гвардійська, 30, код ЄДРПОУ 04059941) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення № 896 від 29.11.2019 р. п'ятдесят третьої сесії Олешківської міської ради (75100, Херсонська область, м.Олешки, вул.Гвардійська, 30, код ЄДРПОУ 04059941) VII скликання в частині відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) у задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,09 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 , між земельними ділянками з кадастровими номерами 6525010100:02:001:0884 та 6525010100:02:001:1496.
Зобов'язати Олешківську міську раду (75100, Херсонська область, м.Олешки, вул.Гвардійська, 30, код ЄДРПОУ 04059941) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,09 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 , між земельними ділянками з кадастровими номерами 6525010100:02:001:0884 та 6525010100:02:001:1496.
Стягнути з Олешківської міської ради (75100, Херсонська область, м.Олешки, вул.Гвардійська, 30, код ЄДРПОУ 04059941) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Стягнути з Олешківської міської ради (75100, Херсонська область, м.Олешки, вул.Гвардійська, 30, код ЄДРПОУ 04059941) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 5763 (п'ять тисяч сімсот шістдесят три) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до пп.15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко
кат. 109020100