08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
2/381/71/20
381/3137/19
12 лютого 2020 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді Ковалевської Л.М.,
за участі секретаря Омельчук С.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері,-
встановив:
27.08.2019 року позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері, мотивуючи вимоги тим, що вона не працює, отримує пенсію за віком, розмір її пенсії складає 2000 грн., інших джерел доходів не має, тому її матеріальне становище є вкрай нужденним. Також вона є інвалідом І групи по причині загального захворювання на цукровий діабет, групу інвалідності встановлено 03.11.2017 року довічно і за висновком МСЕК вона потребує стороннього догляду. 13.10.2017 року була прооперована, їй ампутовано праву нижню кінцівку на рівні середньої третини правого стегна, вона не може пересуватися за допомогою протезу, тому пересувається на інвалідному візку і не може без сторонньої допомоги виїхати на вулицю самостійно. Також зазначає, що вона проживає одна, має двох дітей доньку ОСОБА_4 , 1977 року народження та сина - відповідача ОСОБА_2 , 1988 року народження. Донька здійснює повний догляд за нею, а син ОСОБА_2 відвідує її дуже рідко, а останні два місяці взагалі в допомозі та догляді за нею участі не приймає. Він є працездатним, працює заступником начальника відділу Філії «Рефрежераторна вагонна компанія ПАТ «Українська залізниця» та має заробіток, відповідно до поданих декларацій отримав у 2017 році - 137842 грн., у 2018 році - 183063 грн. та має подароване нею та її донькою нерухоме майно, яким він спільно володіє зі своєю дружиною, тому вважає що відповідач має можливість надавати їй матеріальну допомогу.
На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача кошти на її утримання (догляд) у розмірі ј частки від доходу, починаючи з дати встановлення І групи інвалідності 03.11.2017 року і довічно, а також позивач просить стягнути з відповідача кошти в розмірі 153 гривні, сплачені нею за видачу повторного свідоцтво про народження ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 07.10.2019 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання з викликом сторін.
08.11.2019 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вимоги позивача, викладені в позовній заяві, ним не визнаються в повному обсязі з тих підстав, що разом з матір'ю ОСОБА_1 в одному будинку АДРЕСА_1 Фастові проживає її донька ОСОБА_4 із своїм чоловіком та повнолітньою донькою. Відповідно до Договорів дарування, мати ОСОБА_1 подарувала дочці ОСОБА_4 весь вищевказаний житловий будинок таким чином, вона є власником будинку в якому і проживає разом з матір'ю. Мати отримує пенсію в розмірі 2000 гривень щомісячно, отримує державні пільги щодо права на отримання безкоштовних ліків, інсуліну, отримує субсидію по сплаті комунальних послуг. Також позивачка отримує від доньки платні соціальні послуги за надання яких остання отримує грошову компенсацію від держави. Відповідач зазначає, що він проживає окремо зі своєю сім'єю, яка складається з дружини, малолітнього сина, а також на його утриманні перебуває неповнолітній син його дружини від першого шлюбу, який є інвалідом. Відповідач має захворювання, як панкреатит, холіцистит, ерозійний дуоденіт, концигоденія, спастичний коліт, остеохондроз, вегетативна дисфункція з тривожним компонентом та астигматизм в тяжкій формі, оскільки в свій час, мати ОСОБА_1 ухилялась від виконання своїх батьківських обов'язків щодо його належного виховання та утримання в період до його повноліття. Також відповідач зазначив, що весь час хвороби матері він підтримує її як морально, так і матеріально, на даний час мати ОСОБА_1 проживає із сестрою в одному будинку, внаслідок хвороби є дуже залежною від думки дочки ОСОБА_4 . Всіма коштами розпоряджається особисто сестра ОСОБА_4 , в тому числі і тими коштами, що він передавав матері. Крім цього, в зв'язку із неприязними стосунками між ним та сестрою, остання просто не допускає його до належного їй будинку, в якому мати, при спробі зайти в будинок, щоб побачитись із матір'ю, сестра викликає поліцію. Відповідач має намір продовжувати допомагати матері за умови, що вона буде спілкуватись з ним, він допомагатиме їй в натуральній формі (продукти, ліки, одяг, тощо), оскільки жодною копійкою із грошових коштів матір самостійно розпорядитись не зможе. З огляду на викладене просив в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
25.11.2019 року позивачем подано відповідь на відзив, відповідно до якого зазначила, що аргументи відповідача наведені у відзиві є необґрунтованими і непереконливими, тому просила задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
21.01.2020 року відповідачем подане заперечення щодо відповіді позивача на відзив, в якому зазначив, що повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги, однак позивач просить стягнути аліменти не з дня подання заяви, а за 2 роки до її подання, що суперечить процесуальному закону, тому просив відмовити в позові.
11.12.2019 в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 суду пояснила, що вона ображена на сина - відповідача ОСОБА_2 , який протягом останніх двох місяців не опікується нею, а вона потребує лікування. Хоча право власності на будинок і оформлено на доньку ОСОБА_4 яка є її представником в даному судовому процесі, проте донька з родиною проживає в іншій частині цього будинку та здійснює соціальний догляд (супровід) і опікується нею, але коштів, які надано державою і виплачуються доньці не вистачає на лікування.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні позов на визнав, заперечував проти задоволення позову в повному обсязі, суду пояснив, що має намір і бажання допомагати матері і здійснював таку допомогу, проте сестра-представник позивача по справі, всіляко втручається в їх з матір'ю спілкування, створює конфліктні ситуації, що унеможливлює надання та отримання матір'ю допомоги від нього.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, всебічно й повно з'ясувавши обставини, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Відповідно до ст. 202 СК України, повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується повторною копією свідоцтва про народження відповідача /а.с.13/.
Позивач ОСОБА_1 є непрацездатною особою, особою із інвалідністю І «Б» групи інвалідності з загального захворювання, з 29.11.2017 року довічно, у зв'язку з чим потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія АВ №0779323 від 03.11.2017 року /а.с.10/.
Згідно довідки про доходи Пенсійного фонду України Головного управління у Київській області за період з 01.01.2017 року по 31.08.2019 року позивачу було виплачено пенсію за віком всього на загальну суму 54 853,99 гривень. При цьому розмір щомісячної пенсії становить на серпень 2019 року 2 000,00 гривень /а.с.16/.
Відповідно до листа відповіді на звернення ОСОБА_4 , міського голови, згідно розпорядження міського голови від 08.09.2017 року № 232 ОСОБА_1 було виділено матеріальну допомогу на лікування у розмірі 1219,51 гривень та згідно розпорядження від 10.11.2017 № 310 ОСОБА_4 було виділено матеріальну допомогу на лікування матері ОСОБА_1 у розмірі 3 658.54 гривень /т.1 а.с.242/.
Згідно повідомлень про надання субсидій /т.1 а.с.243-246/ з жовтня 2017 року по 2019 рік включно ОСОБА_1 отримує субсидію по сплаті комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається з листа відповіді ОСОБА_2 , наданої управлінням соціального захисту населення від 27.12.2019 щодо нарахування житлової субсидії ОСОБА_1 встановлено, що гр. ОСОБА_1 зареєстрована та проживаюча в Ѕ частині будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з початком опалювального періоду 2019-2020 отримує призначену житлову субсидію на загальну площу житла -55,4 кв.м на одну особу, а саме: розмір плати за житлово-комунальні послуги -1590,70 гривень, середньомісячний дохід на одного члена домогосподарства - 2000 гривень, різниця між розміром плати за ЖКП у межах соціальних норм споживання становить 1428,90 гривень.
Судом також встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць в 2019 році на момент пред'явлення позову до суду, для осіб які втратили працездатність станом на 30.11.2019 становив -1564 гривні.
Згідно довідки виданої виконавчим комітетом Фастівської міської ради від 27.08.2019 № 759 /т.1 а.с.9/, ОСОБА_1 вбачається, що вона проживає в АДРЕСА_1 одна.
Доказів, на підтвердження обставин щодо значних витрат на лікування позивача, а саме щомісячний розмір понесених позивачем витрат на лікування, а також про те, що позивач ОСОБА_1 має скрутне матеріальне становище, суду надано не було.
Враховуючи вищенаведені встановлені судом фактичні дані, дають суду підстави вважати, що позивач ОСОБА_1 отримує пенсію вищу ніж прожитковий мінімум на особу, яка втратила працездатність, а з жовтня 2017 року їй призначено житлову субсидію, її соціальний супровід, що здійснюється її донькою - представником по справі, оплачується державою в сумі 300 гривень на місяць.
Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно ОСОБА_4 - представник позивача по справі, згідно Договору дарування від 01.08.2003 року є власником 7/25 частин будинку за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.97/.
Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно ОСОБА_4 - представник позивача по справі, згідно Договору дарування від 19.03.2008 року є власником 7/25 частин будинку за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.100/.
Відповідно до Договору дарування частки житлового будинку від 23.08.2018 року ОСОБА_4 належить 11/25 часток житлового будинку з відповідними надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.229/.
Отже, власником будинку, в якому проживає та зареєстрована позивач ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 є її донька ОСОБА_4 - представник позивача за довіреністю.
Тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов'язок повнолітніх дітей утримувати своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі. Зобов'язання повнолітніх дітей утримувати батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із зазначених умов.
Обов'язок повнолітніх дітей не пов'язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу. При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі.
Як було встановлено в ході судового розгляду, та не заперечувалось позивачем, позову до іншої дитини-сестри відповідача по справі, позивачем пред'явлено не було, позивач лише зазначила, що донька їй постійно допомагає та вона отримує від доньки платні соціальні послуги, за надання яких остання отримує грошову компенсацію від держави.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб 27 листопада 2010 року відповідач ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 /а.с.90/. Від спільного подружнього життя ОСОБА_2 та ОСОБА_5. мають малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим 27.06.2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Фастівського міськрайонного управління юстиції у Київській області /а.с.94/.
Відповідно до свідоцтва про народження дружина відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5. від першого шлюбу має малолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с.92/.
Згідно медичного висновку №32 на дитину (підлітка) інваліда з дитинства у віці до 16 року від 19.07.2006 року малолітній ОСОБА_8 є дитина - інвалід /а.с.93/.
Відповідно до довідки філії «Рефрижераторна вагонна компанія» АТ «Українська залізниця» №259 від 04.11.2019 року вбачається, що ОСОБА_2 працює у вищевказаній компанії на посаді начальника сектору, крім цього зазначено, що у грудні 2017 року йому була нарахована матеріальна допомога на медичні цілі в сумі 12 000,00 грн. /а.с.112/.
Згідно виробничої характеристики філії «Рефрижераторна вагонна компанія» АТ «Українська залізниця» ОСОБА_2 за період роботи зарекомендував себе здібним, працьовитим та дисциплінованим працівником /а.с.171/.
Відповідно до висновків від 13.05.2019 року 17.05.2019 року, 08.06.2019 року, 17.06.2019 року, ОСОБА_2 має МР ознаки дегенеративних змін кісткового мозку куприка; МР - ознаки дегенеративного-дистрофічні зміни грудного відділу хребта, ускладнений протрузіями дисків, субхондральні зміни структури тіла хребця; МР - ознаки дегенеративно-дистрофічних змін поперекового відділу хребта, ускладнених протрузією та випинанням дисків; хронічні хвороби органів дихання, що виникають в періодичному періоді; хронічний спастичний коліт, хронічний внутрішній геморой /а.с.174-177, 179/.
Як вбачається з накладних, актів надання послуг, гарантійних талонів, технічного паспорту на крісло колісне, чеків з аптек, чеків з продуктових магазинів відповідач ОСОБА_2 надає своїй матері ОСОБА_1 матеріальну допомогу на ліки, харчування, побутові потреби, придбав танометр, глюкометр, підключив до мережі інтернет, тощо /а.с.113-168/, а також власним коштом встановив для матері пандус в будинку, що теж документально підтверджено та актично не заперечувалось особисто позивачем в судовому засіданні.
Відповідно до постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29.11.2017 року донька позивача ОСОБА_4 - представник позивача за довіреністю була визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 173 КУпАП /а.с.169/, що підтверджено довідкою із сайта Фастівського міськрайонного суду (А.С.170).
Зазначена обставина, на думку суду, може свідчити, про конфліктний та нестриманий характер представника-позивача, що в свою чергу і є причиною небажання відповідача відвідувати матір, в одному будинку з якою живе сестра відповідача та створює перешкоди у його спілкуванні з матір'ю.
Отже, сукупний аналіз вищезазначених документальних доказів та норм сімейного законодавства, свідчить про виконання відповідачем обов'язків щодо надання допомоги на утримання матері в контексті статті 202 СК України, оскільки жоден з досліджених судом доказів наданих сторонами, не підтвердили факту того, що поведінка відповідача не відповідала вимогам сімейного законодавства та останній не виконував своїх синов'їх обов'язків належним чином.
Сама позивач в судовому засіданні не змогла зазначити, які обов'язки відповідачем не виконуються чи виконуються неналежно.
Єдину підставу для звернення до суду з даним позовом, яку позивач ОСОБА_1 змогла озвучити, це погіршення відносин між нею та сином, оскільки має місце її образа на те, що протягом останніх двох місяців перед подачею позову до суду, їх відносини погіршились, оскільки син перестав її відвідувати.
Також, зокрема з пояснень самої позивачки та її ставлення до дійсного позову, вбачається, що її звернення до суду з дійсним позовом не було її самостійним рішенням, а зумовлено рекомендацією (впливом) її доньки ОСОБА_4 , яка і є її представником в даному судовому процесі.
Крім цього, суд також звертає увагу, що між сином та донькою позивача по справі існує конфлікт, що в свою чергу унеможливлює нормальне спілкування та надання допомоги відповідачем по справі своїй матері, оскільки сестра відповідача-представник позивача по справі ОСОБА_4 проживає в іншій з матір'ю частині цього ж будинку, створює конфліктні ситуації, що зумовлює створення з її боку фактичних перешкод відповідачу у виконанні своїх синов'їх обов'язків.
Також, не можливо не звернути увагу на ту обставину, що характеризує відповідальне ставлення відповідача до виконання своїх обов'язків визначених сімейним законодавством, зокрема, те що, він маючи власну родину, сина дружини, який є інвалідом, проблеми зі своїм здоров'ям, надає допомогу матері по її утриманню за власний кошт з метою лікування позивача, здійснив ряд дій, спрямованих на придбання ліків і до і після операційного втручання ОСОБА_1 , які вартували йому значну суму коштів (а.с.37-39), а також придбав інвалідний візок, від якого відмовилась не мати-позивач по справі, а його сестра-представник позивача по справі, пояснивши, що вона особисто має намір отримати такий візок для матері від держави.
Факт того, що відповідач протягом двох місяців до подачі позову до суду, перестав навідувати матір, не може свідчити про його ухилення від виконання синов'їх обов'язків по наданню матері допомоги, а навпаки, свідчить про небажання відповідача спілкуватися та зустрічатися, при зустрічах з матір'ю, зі своєю сестрою, яка фактично проживає з нею в одному будинку та створює конфліктні ситуації., що в повному обсязі підтверджується поведінкою та висловлюваннями самої представника позивача в ході судового розгляду справи.
Відмовляючи у задоволені позову, суд не може не врахувати ту обставину, що фактичні перешкоди у наданні з боку відповідача необхідної допомоги своїй матері, створювала саме представник позивача - донька ОСОБА_4 , не пускаючи його до будинку та не бажаючи отримувати від нього відповідну допомогу, про що вона хоча і заперечувала в судовому засіданні, проте її поведінка та емоційне відношення до відповідача-рідного брата, була неприпустимо агресивною, за що судом неодноразово в ході судового розгляду справи представнику позивача оголошувались попередження.
Таким чином, аналізуючи наявні в матеріалах справи письмові докази та пояснення надані сторонами у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 жодним чином не ухиляється від обов'язку по утриманню та наданні допомоги своїй непрацездатній матері, по мірі своїх матеріальних можливостей допомагає матері, виконує синов'ї зобов'язання та має намір і бажання і в подальшому підтримувати свою матір, а поведінка сестри-представника позивача по справі, створює певні перешкоди та незручності у спілкуванні сина з матір'ю, а тому суд дійшов висновку, що права позивача відповідачем жодним чином порушені не були.
Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог позивача у повному обсязі.
Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв'язку з відмовою у позові понесені судові витрати пов'язані з отриманням свідоцтва про народження підлягають покладенню на позивача.
Керуючись ст. 4, 10-13, 76-81, 258-265 ЦПК України, ст..202-205 СК України, Постанова Верховний Суу у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 7.11.2018, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі через суд першої інстанції апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 17.02.2020.
Суддя Л.М.Ковалевська