Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м.Харків
05 лютого 2020 р. № 520/10904/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Панченко О.В.
за участю:
секретаря судового засідання - Василенко А.А.,
представника позивача - Мазницького М.М. (довіреність №01-15/01-555 від 18.07.2019),
представника відповідача - Виноградова В.О. (наказ №94-0 від 04.09.2019)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства м.Чугуєва (вул.Старонікольська, буд.57, м.Чугуїв, Харківська область, 63503, код ЄДРПОУ 22647162) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул.Пушкінська, буд.46, м.Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704) про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач - Комунальне житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство м.Чугуєва, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення №00012121307 від 22.05.2019 року на суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій та пені) у розмірі 5209557,06 грн.;
- стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області на користь Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства м.Чугуєва витрати зі сплати судового збору.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 22.04.2019 року Головним управлінням ДФС у Харківській області складено акт №1371/20-40-13-07-07/22647162 "Про результати планової документальної перевірки Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства м.Чугуєва", на підставі якого 22.05.2019 року прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №00012121307. Позивач стверджує, що не вчиняв податкових правопорушень, про які згадується в акті перевірки. Викладені в акті судження управління є помилковими, не відповідають положенням закону та не узгоджуються з дійсними фактичними обставинами здійсненої платником податків господарської діяльності.
Відповідач - Головне управління ДПС в Харківській області, надав письмовий відзив на позовну заяву, в якому вказав, що викладені в акті №1371/20-40-13-07-07/22647162 від 22.04.2019 судження контролюючого органу про вчинення платником податків податкових правопорушень є правильними та вірними. Порушення податкового законодавства щодо несплати позивачем до державного бюджету податку на доходи фізичних осіб встановлені цілком об'єктивно. За таких підстав податкове повідомлення-рішення від 22.05.2019 №00012121307 є правомірним та обґрунтованим. Посилаючись на викладені вище доводи, відповідач просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог.
У відповіді на відзив, представник позивача зазначає про хибність аргументів відповідача, викладених в акті перевірки та відзиві на позовну заяву, які ґрунтуються на нічим не підтверджених судженнях контролюючого органу. Так, податковим органом порушено порядок проведення планової перевірки, зокрема, наказ на проведення перевірки надісланий підприємству з порушення строку, визначеного Податковим кодексом України. Крім того, відповідачем при розрахунку спірного податкового повідомлення-рішення неправильно застосовано ст.102 Податкового кодексу України, що призвело до помилкового нарахування основної суми податкового зобов'язання та передчасного нарахування пені у сумі 485847,58 грн, а тому просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою суду від 18.10.2019 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу час на усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 20.11.2019 року відкрито провадження по справі за загальними правилами та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 16.01.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.
В судовому засіданні представник позивача - Мазницький М.М. (довіреність №01-15/01-555 від 18.07.2019), підтримав заявлені позовні вимоги та надав пояснення згідно з обґрунтуваннями, наведеними у позовній заяві.
Представник відповідача - Виноградова В.О. (наказ №94-0 від 04.09.2019), в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, просив суд прийняти рішення про відмову в позові.
Суд, заслухавши доводи представника позивача та представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.
З матеріалів адміністративної справи встановлено, що позивач - Комунальне житлове ремонтно-експлуатаційне підприємства м.Чугуєва пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, код - 22647162.
На обліку як платник податків підприємство перебуває в Головному управлінні ДПС у Харківській області.
На підставі пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.3 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, ст.13 Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 01.03.2019 №1571, плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарюван6ня на І квартал 2019 року, а також направлень від 18.03.2019 №615, №616, відповідачем проведена документальна планова перевірка фінансово-господарської діяльності Комунального житлово ремонтно-експлуатаційного підприємства м.Чугуєва (далі - КЖРЕП), код за ЄДРПОУ 22647162 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати військового збору за період з 01.01.2016 по 31.12.2018.
Результати перевірки оформлені актом №1731/20-40-13-07-07/22647162 від 22.04.2019 (а.с.18-27).
За висновками перевірки, позивачем - Комунальним житлово ремонтно-експлуатаційним підприємством м.Чугуєва, порушено:
1) пп.б п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010, зокрема, підприємством не повідомлено про:
- дохід, виплаченій самозайнятій особі (пп.165.1.36 ПКУ, ст.177 та чт.178 ПКУ) код ознаки доходу 157, отриманий у 4 кварталі 2016 року по 1 фізичній особі платнику податку у зв'язку з відсутністю податкового номеру платника податку в базі ДРФО за яким було відображено дохід виплачений самозайнятій особі (дохід відображено за ІКП - 2761800173),
- дохід, виплаченій самозайнятій особі (пп.165.1.36 ПКУ, ст.177 та чт.178 ПКУ) код ознаки доходу 157, отриманий у 4 кварталі 2017 року, 1, 3 кварталах 2018 року по 1 фізичній особі платнику податку у зв'язку з відсутністю податкового номеру платника податку в базі ДРФО за яким було відображено дохід виплачений самозайнятій особі (дохід відображено за ІКП - 2912212638);
2) пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010, зокрема, податок на доходи фізичних осіб під час виплати доходу у вигляді заробітної плати за грудень 2015 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2016 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2017 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2018 року підприємством до бюджету не перераховано.
Станом на 31.12.2018 року, з урахуванням вимог ст.102 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010, підприємством під час виплати доходу у вигляді заробітної плати не перераховано до бюджету податку на доходи фізичних осіб у сумі 3200491,08 грн. Відповідно до ст.129 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010, з урахуванням вимог ст.102 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010, підприємству буде нараховано до виплати до бюджету пені, розмір якої буде визначено ст.129 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010.
3) ст.7, п.5 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 №2464-VІ, внаслідок чого занижено суму нарахованого єдиного внеску на загальну суму 2925,34 грн., за 2017 рік - 487,30 грн., за 2018 рік - 2438,04 грн. Розмір донарахованого єдиного внеску 2925,34 грн.
4) ст.16-1 Підрозділу 10 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 "Інші перехідні положення", пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010, зокрема, військовий збір під час виплати доходу у вигляді заробітної плати за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2017 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2018 року до бюджету було перераховано несвоєчасно та не у повному обсязі.
Станом на 31.12.2018 року, з урахуванням вимог ст.102 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010, підприємством під час виплати доходу у вигляді заробітної плати не перераховано до бюджету військового збору у сумі 99,78 грн. Відповідно до ст.129 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010, з урахуванням вимог ст.102 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010, підприємству буде нараховано до виплати до бюджету пені, розмір якої буде визначено ст.129 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010.
З посиланням на вказаний вище акт перевірки, Головним управлінням ДФС у Харківській області прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 22.05.2019 року №00012151307, яким до Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства м.Чугуєва збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 5208897,06 грн., з яким за податковим зобов'язанням 3200491,08 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі ст.127 Податкового кодексу України на суму 1522558,40 грн, сума пені відповідно до ст.129 Податкового кодексу України - 485847,58 грн. (а.с.11).
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті №1731/20-40-13-07-07/22647162 від 22.04.2019 на відповідність вимогам ст.2 КАС України, суд встановив наступне:
Стосовно доводів позивача про визнання результатів перевірки незаконними з підстав невиконання податковим органом вимог ст.77 Податкового кодексу України, зокрема, несвоєчасне повідомлення ГУ ДПС у Харківській області про початок перевірки суд зазначає наступне.
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Згідно пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України, про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
Як встановлено з матеріалів справи, 01.03.2019 року заступником начальника Головного управління ДФС у Харківській області прийнято наказ №1571 "Про проведення документальної планової перевірки Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства м.Чугуєва" про початок перевірки підприємства з 19.03.2019 тривалістю строком 20 робочих днів.
Зазначений наказ та повідомлення про проведення перевірки №271 від 04.03.2019 року, направлені засобами поштового зв'язку на податкову адресу платника податку 04.03.2019 року.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, наказ №1571 та повідомлення №271 вручено представнику КЖРЕП Семеновій 12.03.2019 року.
19.03.2019 року посадові особи Головного управління ДПС у Харківській області вийшли для проведення документальної планової виїзної перевірки. Посадовими особами позивача інспектори були допущені до проведення перевірки та надано документи, що підтверджують дані податкової звітності за період 2016-2018 роки.
Як зазначається в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.02.2019 по справі №820/9191/13-а, постанові від 24.01.2019 по справі №826/13963/16 та постанові від 30.11.2018 по справі №808/1641/15, платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, зокрема виїзної, щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, оскільки допуск до проведення планової документальної виїзної перевірки Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства м.Чугуєва відбувся, а контролюючим органом фактично реалізовано свою компетенцію на проведення такої перевірки та оформлення її результатів, то дії контролюючого органу щодо призначення та проведення розглядуваної перевірки не є таким, що порушують права позивача.
Щодо правомірності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення №00012151307 від 22.05.2019 року, яким позивачу нараховано податок на доходи фізичних осіб за основним зобов'язанням - 3200491,08 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 1522558,40 грн, пеню - 485847,58 грн., суд зазначає.
Як вбачається з акту перевірки від 22.04.2019, перевірка питань нарахування, достовірності, повноти нарахування та сплати КЖРЕП податку на доходи фізичних осіб проводилась за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 року.
З додатку 1 до акту перевірки №1731/20-40-13-07-07/22647162 від 22.04.2019 встановлено, що станом на 31.12.2018 заборгованість позивача перед бюджетом по сплаті податків на доходи фізичних осіб становить 320491,08 грн. При цьому до складу цієї суми податковим органом було включено заборгованість перед бюджетом за минулий період, який не був предметом перевірки, а саме, починаючи з 01.01.2011 по 31.12.2015 рік у сумі 1418159,72 грн.
Так, згідно пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України визначено, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Отже, беручи до уваги зазначене, суд доходить висновку, що при визначенні у спірному податковому повідомленні-рішенні від 22.04.2019 суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем відповідачем не були дотримані обмеження щодо 1095-денного строку давності, передбаченого пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.
Крім того, відповідно до пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до пп.162.1.3 п.162.1 ст.162 ПК України, платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, податковий агент.
Згідно з підпунктами 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5, 168.1.6 п.168.1 ст.168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном "граничний термін сплати до бюджету податку" розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом.
Таким чином, системний аналіз вказаних правових норм дає підстави дійти правового висновку про те, що контролюючий орган вправі визначити у податковому повідомленні-рішенні суму основного зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб лише у випадку, коли податковий агент порушив правила нарахування та декларування податку, тобто не нарахував або занизив у податковому розрахунку суми податку на доходи фізичних осіб.
У випадку повного та достовірного нарахування та декларування податковим агентом сум податку на доходи фізичних осіб у податковому розрахунку контролюючий орган не вправі самостійно визначити такому платнику суму основного зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.
Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07.02.2018 у справі №813/5787/15 (№К/9901/1757/17).
Судовим розглядом встановлено та не заперечується відповідачем по справі, що позивач правильно нарахував суму податку на доходи фізичних осіб, однак, податок до державного бюджету в установлений строк добровільно не сплатив. Оскільки, платником податку дотримано положення ст.168 ПКУ щодо правильного декларування податків, у контролюючого органу в свою чергу були відсутні правові підстави приймати податкове повідолмення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання в сумі 3200491,08 грн.
Стосовно застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1522558,40 грн, суд зазначає.
Згідно до п.127.1 ст.127 ПК України, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.
Передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються, коли ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого пунктом 169.4 статті 169 цього Кодексу, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами цього Кодексу.
Отже, положення цієї статті встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто, склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулись до чи на момент виплати доходу.
В свою чергу, пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Положення статті 126 ПК України щодо застосування штрафної санкції використовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.
Тобто, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених податковим законодавством, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Вказаний правовий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду від 28.08.2018у справі №812/916/17 (№К/9901/47118/18), постанові від 18.06.2019 у справі №812/916/17 (№К/9901/15207/19), постанові від 02.04.2019 у справі №П/811/605/17 (№К/9901/49655/18).
Крім того, суд зазначає, що за наслідками однієї податкової перевірки неможливе застосування на підставі ст.127 ПК України одночасно штрафних санкцій в розмірі 25, 50 та 75 відсотків від суми податку. Тобто підвищені розміри штрафів (зокрема, 50,75%) застосовуються лише у випадках якщо за аналогічні правопорушення органом ДФС раніше застосовувалися штрафні санкції шляхом складання податкового повідомлення-рішення, що також зазначено в листі ДФС України від 19.11.2015 за №11059/С/99-99-10-03-02- 14.
За період з 01.01.2016 по 31.12.2018 оподаткований дохід виплачувався одночасно з податком на доходи фізичних осіб до бюджету з порушенням термінів, встановлених Податковим кодексом України та не в повній мірі.
Таким чином, судом встановлено, що позивачем податок з доходів фізичних осіб сплачувався, однак із порушеннями, передбачених ПК України строків.
За таких обставин, як вже зазначалося, у спірних відносинах мала місце несвоєчасна сплата податку на доходи фізичних осіб.
Отже, порушення позивачем податкового законодавства у вигляді несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб відповідає передбаченому статтею 126 ПК України складу порушення.
Однак, відповідач, застосовуючи до КЖРЕП штрафні (фінансові) санкції, керувалося положеннями пункту 127.1 статті 127 ПК України.
Враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства, суд доходить висновку, що штрафні (фінансові) санкції нараховані позивачу протиправно, оскільки відповідач нарахував їх на підставі норми, яка не підлягала застосуванню в цьому випадку.
Тому, дане порушення, допущене відповідачем, є достатньою та безумовною підставою для скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення в частині застосування до КЖРЕП штрафних санкцій, як такі, що нараховані не на підставі норми закону, яка регулює відповідні правовідносини.
Стосовно нарахування Комунальному житловому ремонтно-експлуатаційному підприємству м.Чугуєва пені у розмірі 485847,58 грн, суд зазначає таке.
Положеннями статті 129 Податкового кодексу України визначено, що у разі несплати платником податків протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення або ж закінчення процедури його оскарження, визначених контролюючим органом грошових зобов'язань такі податкові зобов'язання вважаються узгодженими. Факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк.
Нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження), тобто через 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення.
Зазначена правова позиція вказана у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року по справі №520/3060/19 (№К/9901/24919/19).
Таким чином, враховуючи, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення не є узгодженим, нарахування контролюючим органом пені є передчасним.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів належним чином повноти та обґрунтованості спірного податкового повідомлення-рішення №00012151307 від 22.05.2019, а тому позовні вимоги про скасування зазначеного рішення податкового органу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд встановив, що позивачем при зверненні до суду сплачено 19210,00 грн судового збору.
Враховуючи задоволення позовних вимог Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства м.Чугуєва в повному обсязі, з врахуванням положень ст. 139 КАС України, на користь позивача необхідно стягнути судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 13, 14, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства м.Чугуєва до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00012151307 від 22.05.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 5209557 (п'ять мільйонів двісті вісім тисяч вісімсот дев'яносто сім) грн. 06 коп.
Стягнути на користь Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства м.Чугуєва (код ЄДРПОУ 22647162) сплачений судовий збір в розмірі 19210 (дев'ятнадцять тисяч двісті десять) грн.00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м.Харків, вул.Пушкінська, буд.47, код ЄДРПОУ 43143704).
Роз'яснити, що судове рішення буде виготовлено у повному обсязі у порядку ч.3 ст.243 КАС України; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Повний текст рішення виготовлений 17 лютого 2020 року.
Суддя О.В. Панченко