Справа № 500/2874/19
13 лютого 2020 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Баб'юка П.М.
за участю:
секретаря судового засідання Косюк О.П.
позивача ОСОБА_1 , представника позивача Сивака Т.М.,
представника відповідача Нацюк О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просить визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надану листом від 23.10.2019 №813/03-15 у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи у: фірмі «Тарас» ЛТД з 09.02.1995 по 12.08.1996, окружній виборчій комісії №164 з 01.03.2002 по 15.04.2002, дільничній комісії №66 ТВК ТВО №166 з 01.10.2004 по 30.11.2004, ДВК №66 ТВК ТВО №166 з 21.12.2004 по 31.12.2004, ОСОБА_2 з 11.02.2007 по 31.01.2008.
Ухвалою суду від 23.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що 28.08.2019 вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком. Листом від 23.10.2019 №813/03-15 відповідачем відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу. Зокрема, відповідачем зазначено, що період роботи позивача з 09.02.1995 по 12.08.1996 у фірмі «Тарас» ЛТД не зараховано, оскільки запис про звільнення з даної фірми завірено печаткою підприємства, яка не містить ідентифікаційного коду підприємства. Крім того відповідачем не зараховано до страхового стажу періоди роботи у: окружній виборчій комісії №164 з 01.03.2002 по 15.04.2002, дільничої комісії №66 ТВК ТВО №166 з 01.10.2004 по 30.11.2004, ДВК №66 ТВК ТВО №166 з 21.12.2004 по 31.12.2004, у ОСОБА_2 з 11.02.2007 по 01.02.2008 у зв'язку з відсутністю даних в системі персоніфікованого обліку.
Позивач вважає відмову відповідача у призначенні пенсії протиправною, оскільки трудова книжка заповнена повністю, містить всі необхідні відомості про роботу, період роботи, дату прийому та звільнення, записи, зроблені у трудовій книжці посвідчені підписами відповідних посадових осіб. Таким чином, позивач вважає, що у відповідача не було законних підстав для відмови у призначенні йому пенсії за віком.
В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали з мотивів викладених в позовній заяві, просили задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову, вказала, що позивачу не зараховано до страхового стажу період роботи з 09.02.1995 по 12.08.1996 у фірмі «Тарас» ЛТД, у зв'язку з тим, що відбиток печатки на записі про звільнення з фірми «Тарас» ЛТД не містить ідентифікаційного коду. Стосовно не зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.03.2002 по 15.04.2002 у окружній виборчій комісії №164, з 01.10.2004 по 30.11.2004 у дільничній виборчій комісії №66, з 21.12.2004 по 31.12.2004 у дільничній виборчій комісії №166 та з 11.02.2007 по 31.01.2008 у ОСОБА_2 вказала, що вищезазначені періоди не підтверджені індивідуальними відомостями про застраховану особу (у зв'язку з відсутністю даних в системі персоніфікованого обліку).
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення учасників справи, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Суд встановив, що ОСОБА_1 28.08.2019 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №813/03-18 від 23.10.2019 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно у зв'язку із недостатнім стажем роботи, оскільки відповідачем не зараховано період роботи позивача з 09.02.1995 по 12.08.1996 у фірмі «Тарас» ЛТД, з тих підстав, що запис про звільнення з даної фірми завірено печаткою підприємства, яка не містить ідентифікаційного коду підприємства. Також відповідачем не зараховано до страхового стажу періоди роботи у: окружній виборчій комісії №164 з 01.03.2002 по 15.04.2002, дільничої комісії №66 ТВК ТВО №166 з 01.10.2004 по 30.11.2004, ДВК №66 ТВК ТВО №166 з 21.12.2004 по 31.12.2004, у ОСОБА_2 з 11.02.2007 по 01.02.2008, оскільки вказані періоди не підтверджені індивідуальними відомостями про застраховану особу.
Судом встановлено, що позивач зверталась до архівного відділу Тернопільської міської ради щодо видачі архівної довідки про підтвердження трудового стажу за період з 09.02.1995 по 12.08.1996 у фірмі «Тарас» ЛТД.
Згідно відомостей з Архівного відділу Тернопільської міської ради від 26.09.2019 №1211/26-3.02 видно, що документальні матеріали з особового складу (накази про прийняття та звільнення працівників, відомості про нарахування заробітної плати, тощо) фірми «Тарас» ЛТД до архівного відділу Тернопільської міської ради на зберігання не надходили.
Оглядаючи в судовому засіданні оригінал трудової книжки судом встановлено, що дійсно запис про звільнення позивача з фірми «Тарас» ЛТД завірено печаткою підприємства, яка не містить ідентифікаційного коду підприємства.
До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 1 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ та пункут 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року передбачено що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.
Відповідач в обґрунтування відмови у призначенні пенсії посилається на відсутність страхового стажу, при цьому зазначив в оскаржуваному рішенні, зокрема про відсутність підстав для зарахування періоду з 09.02.1995 по 12.08.1996 у фірмі «Тарас» ЛТД, у зв'язку із тим, що відбиток печатки яким засвідчено запис трудової книжки не містить код ЄДРПОУ підприємства.
Натомість суд, зазначає, що код ЄДРПОУ - унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, створеному відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 22 січня 1996 року №118 "Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України". Відповідні коди підприємствам почали присвоюватись лише у 1996 році, печатка підприємства могла не містити відповідного коду.
Відсутність такого коду на відтиску печатки не є підставою для визнання недійсності такої печатки.
Відповідно до пункту18 постанови Ради міністрів СРСР від 06 вересня 1973 року №656 «Про трудові книжки робочих та службовців» відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням керівника підприємства, установи, організації).
Пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджені наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, яка була чинна на момент спірного періоду роботи позивача, встановлено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряють печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Таким чином, суд вважає, що не дотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, керівника, або уповноваженого ним органу, а не для особи, яка до таких порушень не мала будь-якого відношення, а тому, такі обставини не можуть впливати на її особисті права та обов'язки.
Та обставина, що керівник установи (чи уповноважена особа) де працювала позивач не засвідчив записи в трудовій книжці позивача печаткою, яка б містила код ЄДРПОУ не робить записи неправдивими. Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами на підтвердження її трудового стажу.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 лютого 2018 року справі № 644/9324/16-а та в постанові від 07 лютого 2018 року у справі №257/615/17.
Окрім цього, пунктом 18 Порядку №637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника .
Допитані судом в ході розгляду справи свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які знають позивача по спільній роботі у фірмі «Тарас» ЛТД, що підтверджується відомостями трудових книжок останніх, підтвердили факт роботи позивача у фірмі «Тарас» ЛТД повний робочий день протягом спірного періоду з 09.02.1995 по 12.08.1996.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що робота позивача у фірмі «Тарас» ЛТД протягом спірного періоду з 09.02.1995 по 12.08.1996 підлягає зарахуванню до страхового стажу, оскільки такий підтверджений записами в трудовій книжці, недостовірності або інших ознак юридичної неточності не встановлено, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, про що також свідчать покази свідків.
Щодо посилання відповідача на відсутність відомостей у персоніфікованого обліку про сплату страхових внесків за періоди роботи позивача у: окружній виборчій комісії №164 з 01.03.2002 по 15.04.2002, дільничної комісії №66 ТВК ТВО №166 з 01.10.2004 по 30.11.2004, ДВК №66 ТВК ТВО №166 з 21.12.2004 по 31.12.2004, у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з 11.02.2007 по 01.02.2008, суд зазначає наступне.
Згідно частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у статті 20 Закону №1058-IV, відповідно до якої страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Відповідно до положень статті 106 Закону №1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Отже, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Як свідчать матеріали справи, позивач у спірний період часу працювала у окружній виборчій комісії №164 з 01.03.2002 по 15.04.2002, дільничної комісії №66 ТВК ТВО №166 з 01.10.2004 по 30.11.2004, ДВК №66 ТВК ТВО №166 з 21.12.2004 по 31.12.2004, у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з 11.02.2007 по 01.02.2008, що підтверджується трудовою книжкою.
Суд зазначає, що внаслідок невиконання установами де працювала позивач, обов'язку щодо сплати внесків до Пенсійного фонду України, позивач позбавлена соціальної захищеності та можливості зарахування до стажу для призначення пенсії періоду роботи на вказаних підприємствах, зазначене є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною першою статті 72 КАС України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У даному спорі суд не обраховує загальний стаж роботи позивача, оскільки в межах розгляду даної адміністративної справи, позивачем не заявлялась вимога для зобов'язання відповідача призначити пенсію, судом не досліджувалось питання наявності у позивача загального трудового стажу для її призначення.
Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про те що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи у: фірмі "Тарас" ЛТД з 09.02.1995 по 12.08.1996, окружній виборчій комісії ОВО №164 з 01.03.2002 по 15.04.2002; дільничній виборчій комісії №66 ТВК ТВО №166 з 01.10.2004 по 30.11.2004; дільничній виборчій комісії №66 ТВК ТВО №166 з 21.12.2004 по 31.12.2004, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з 11.02.2007 по 31.01.2008, отже позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом визнання протиправним і скасування відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у призначенні пенсії по віку викладену у листі від 23.10.2019 №813/03-15 та зобов'язання відповідача зарахувати до загального трудового стажу спірні періоди роботи.
Згідно частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн. Це підтверджується квитанцією №22 від 11.12.2019, що міститься в матеріалах справи.
Отже, сплачений позивачем судовий збір у сумі 768,40 грн підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправною і скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії по віку викладену у листі від 23.10.2019 №813/03-15.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до загального трудового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: у фірмі "Тарас" ЛТД з 09.02.1995 по 12.08.1996; окружній виборчій комісії ОВО №164 з 01.03.2002 по 15.04.2002; дільничній виборчій комісії №66 ТВК ТВО №166 з 01.10.2004 по 30.11.2004; дільничній виборчій комісії №66 ТВК ТВО №166 з 21.12.2004 по 31.12.2004; фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з 11.02.2007 по 31.01.2008.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в користь ОСОБА_1 сплачений при поданні позову судовий збір в сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18 лютого 2020 року.
Головуючий суддя Баб'юк П.М.
копія вірна
Суддя Баб'юк П.М.