про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог
18 лютого 2020 р. Справа № 480/943/20
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Воловик С.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа: Управління Укртрансбезпеки у Сумській області про визнання протиправними та скасування постанови та розрахунку,
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа: Управління Укртрансбезпеки у Сумській області, в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №0008935 від 18.12.2019 на суму 262,44 євро, складений Управління Укртрансбезпеки у Сумській області;
- визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Сумській області №131866 від 03.02.2020 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700 грн.
Частиною 2 статті 171 КАС України передбачено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пункт 1 ч. 1 ст. 4 КАС України дає визначення терміну адміністративна справа, а саме, що це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
У свою чергу п. 2 ч.1 ст. 4 КАС України визначено, що публічно-правовий спір це спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що у порядку адміністративного судочинства захисту підлягають права та охоронювані законом інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин, які є складовою частиною правових відносин, що виникають у суспільстві.
Суд зазначає, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати із публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб'єкта владних повноважень.
Так, частиною другою статті 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII визначено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.
Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
При вирішенні питання про наявність публічно-правового спору, суд враховує правову позицію Верховного Суду України викладену у постанові від 10.09.2013 в адміністративній справі №21-237а13, де зазначено, що обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені у акті перевірки, не породжують обов'язкових юридичних наслідків.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.06.2018 у справі №820/1203/17 вказала, що:
- Укртрансбезпека виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу;
- за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування;
- спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) носять приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції;
- спір за позовом Укртрансбезпеки до перевізника про стягнення з нього плати за проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користування відповідно до розрахунку в розмірі (...) в дохід Державного бюджету України підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язаний з вирішенням питання щодо стягнення коштів.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 по справі №823/2042/16 вказала, що помилковим є застосування статті 17 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
У даному позові позивач, зокрема, оскаржує правильність та правомірність розрахунку плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, котрий по суті є додатком до довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акта про перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів.
Визначений у розрахунку розмір плати за проїзд дорогами загального користування великоваговим/великогабаритним транспортним засобом відображає позицію Укратрансбезпеки щодо розміру завданої перевізником шкоди дорогам загального користування.
Однак, суд зазначає, що спірний розрахунок не є рішеннями суб'єкта владних повноважень у розумінні статей 4, 5, 19 КАС України, оскільки не породжує для перевізника прав чи обов'язків в сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 30.01.2019 у справі №803/3/18, оскаржуваний розрахунок не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача, тому він не може бути предметом спору. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто, як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Відтак, вимога позивача про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд не підлягає розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягає судовому розгляду, а тому при відмові у відкритті провадження в цій частині підстави для зазначення компетентного суду відсутні.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №0008935 від 18.12.2019 на суму 262,44 євро, складений Управління Укртрансбезпеки у Сумській області.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 170, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа: Управління Укртрансбезпеки у Сумській області в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня складання повного тексту ухвали. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя С.В. Воловик