"13" лютого 2020 р. Справа № 480/2402/19
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Глазька С.М.,
за участю секретаря судового засідання - Провозіна О.І.,
представника відповідача - Бундюк Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задоволено.
Визнано протиправними дії Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо припинення ОСОБА_1 нарахування та виплати пенсії з 01.09.2018.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплатити пенсію з 01.09.2018.
04.02.2020 до канцелярії суду надійшла заява від ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності відповідача відповідно до ст. 383 КАС України, в якій позивач просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо невиконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 по справі № 480/2402/19.
Вказану заяву позивачка мотивувала тим, що відповідач, не зважаючи на вищевказане рішення суду, похилий вік позивачки, а також те, що оскаржувана пенсія для неї як тимчасово переміщеної особи, є її єдиним джерелом для існування, відповідач з 01.09.2018 фактично протиправно не виплачує належну їй пенсію.
Ухвалою суду від 05.02.2020 вказану заяву було призначено до розгляду в судовому засіданні за участю сторін.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, у своїй заяві просила розглядати дану заяву без її участі (а.с. 41).
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення вказаної заяви, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».
Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частиною 6 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Так, зі змісту наведеної заяви судом встановлено, що позивачка вказує на протиправну бездіяльність відповідача щодо невиконання рішення суду по справі №480/2402/19 в частині вимог щодо поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2018.
Стаття 124 Конституції України встановлює, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Згідно із ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи.
Так, представник відповідач заперечуючи щодо протиправної бездіяльності у судовому засіданні зазначила, що вказане рішення було виконано в частині, а саме здійснено відповідне нарахування вказаних коштів пенсії з 01.09.2018, а фактична виплата пенсії поновлена виключно з січня 2020 року.
Суд звертає увагу на те, що рішення суду в даній справі набрало законної сили 06.09.2019 та не оскаржувалось відповідачем.
У судовому засіданні на запитання суду, з яких підстав позивачці не було здійснено виплату пенсії за період з 01.09.2018 по 06.09.2019, представник відповідача посилаючись на ч. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» зазначила, що кошти фактично нараховані та обліковуються у відповідача.
Так, відповідно до ч. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637, суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
З даного приводу суд зазначає, що вказаний пункт застосовується виключно коли відновлення пенсії відбувається у порядку, визначеному даною постановою Кабінету Міністрів України та постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 “Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам”, про що чітко зазначено у ч. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637.
У даній справі відновлення виплати пенсії було визначено рішенням суду, яке підлягає обов'язковому виконанню та яке не оскаржувалось відповідачем.
Більш того, як встановлено судом, частина перша постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637, на яку посилається відповідач, має відсилочну норму, а саме: «та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України», втім, судом встановлено, що вказаний окремий порядок відсутній та не прийнятий Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач протиправно до спірних правовідносин застосовує механізм, визначений ч. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637, тим самим на невизначений час позбавляє права позивачки на 100% пенсії, вказане право визначене Конституцією України та підтверджено рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 по справі № 480/2402/19.
Також суд звертає увагу, що відповідно до пояснень, наданих представником відповідача в судовому засіданні, на виплату нарахованої позивачці пенсії у відповідача наявні відповідні кошти, а виплата пенсії не здійснюється виключно у зв'язку з застосуванням відповідачем ч. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637.
Вищевказані дії посадових осіб відповідача на яких, відповідно до посадових обов'язків, покладено обов'язок виконувати рішення суду про поновлення виплати пенсії позивачу, мають явні ознаки протиправної бездіяльності, оскільки не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Вищевказана протиправна бездіяльність посадових осіб відповідача, яка встановлена судом вище, повинна мати дисциплінарну відповідальність (ч. 2 ст. 249 КАС України), оскільки вищезазначені дії протиправно та в повному розмірі позбавили ОСОБА_1 (якій на час подання даної заяви 87 років та яка є тимчасово переміщеною особою) єдиного джерела існування, доходу - пенсії у розмірі 100%.
Також суд звертає увагу на те, що відповідач поновив виплату пенсії виключно у січні 2020 року (як зазначає представник відповідача), у той же час посадовими особами в період з 06.09.2019 (набрання рішенням законної сили) по січень 2020 року не вчинялися жодні дії, щодо поновлення виплати пенсії позивачці.
Отже, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 по справі №480/2402/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії в частині вимог щодо поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2018 не було виконано.
У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 року у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України” (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Керуючись статтями 245, 249, 370, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності, допущену суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду по справі №480/2402/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо невиконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 по справі №480/2402/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії в частині вимог щодо поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2018.
Копію ухвали направити Пенсійному фонду України (01601, м. Київ-14, вул. Бастіонна, 9) для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, а саме: встановити та притягнути до дисциплінарної відповідальності посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Сумської області, які допустили протиправну бездіяльність щодо невиконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 по справі №480/2402/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії в частині вимог щодо поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2018.
Про вжиті заходи повідомити Сумський окружний адміністративний суд не пізніше одного місяця з дня надходження окремої ухвали.
Окрема ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена особами, інтересів яких вона стосується до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Повний текст ухвали складений та підписаний 17 лютого 2020 року.
Суддя С.М. Глазько