79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
24.07.07 Справа № 2/1411-7/361
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого-судді М.Г. Слука
Суддів В.В. Онишкевич
П.Д. Скрутовський
при секретарі Тренич А.Г.
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду (далі УПФ) України у Мостиському районі Львівської області за № 3832/06-21/1 від 02.11.06 р.
на постанову господарського суду Львівської області від 05.10.06 р.
у справі № 2/1411-7/361
за позовом УПФ України у Мостиському районі Львівської області, м.Мостиська
до відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі ВВД ФССНВУ) у Мостиському районі, м.Мостиська
про стягнення 420,04 грн.
за участю представників:
від позивача: Скіра Л.М. - довіреність № 2895/01 від 20.07.07 р.; від відповідача: не з'явився.
Ухвалою від 27.11.06 р. розгляд апеляційної скарги призначено на 19.12.06 р. і витребувано від сторін докази зазначені в ухвалі про підготовку справи до розгляду.
Ухвалами від 19.12.06 р., 27.02.07 р. та 24.04.07 р. відкладався розгляд апеляційної скарги та витребувались від сторін додаткові докази.
Розпорядженнями голови Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.07 р. та 18.07.07 р. змінювався склад колегії суддів.
Представник відповідача не з'явився в судове засідання, про час і місце розгляду апеляційної скарги належно повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 232693.
До початку судового засідання 27.02.07 р. представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст. 49, 51 КАС України і задоволено клопотання про відмову від технічної фіксації судового процесу.
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши в попередніх засіданнях представників сторін, судом встановлено:
Постановою господарського суду Львівської області від 05.10.06р. у справі № 2/1411-7/361 (суддя Білоус Б.О.) в позові УПФ України у Мостиському районі Львівської області про стягнення з розрахункового рахунку ВВД ФССНВУ у Мостиському районі суми 420,04 грн., відмовлено.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що: відшкодування виплат по виплачених пенсіях та їх доставки повинні проводитися на централізованому рівні; відшкодування потерпілому шкоди, вчиненої внаслідок нещасного випадку на виробництві, здійснюється стороною тієї держави, де стався страховий випадок; призначення та виплата пенсій громадянам інших держав -учасників Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають; проведення взаєморозрахунків між Фондами не передбачено.
Апелянт в апеляційній скарзі посилається на те, що: постанова суду винесена з порушенням норм матеріального права; громадянин Городечний М.В. отримав смертельну травму на виробництві, працюючи столяром в Мегіонській РСУ Тюменської області (акт № 1); УПФ України в Мостиському районі призначено громадянці Городечній Б.Є. пенсію по втраті годувальника; згідно Угоди «Про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення»від 13.03.92р., пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави у якій вони проживають; проведення взаєморозрахунків між Фондами не передбачено; на підставі акту звірення проводиться відшкодування виплачених сум пенсій на централізованому рівні; виплачена сума пенсії громадянці Городечній Б.Є. не була включена ВВД ФССНВУ у Мостиському районі в акт звірки витрат за період з 01.08.04 р. по 01.12.04 р. з тих причин, що нещасний випадок стався за межами України; просить скасувати постанову господарського суду Львівської області від 05.10.06 р. у справі № 2/1411-7/361 та постановити нову постанову, якою зобов'язати ВВД ФССНВУ у Мостиському районі Львівської області прийняти до заліку витрати на виплату і доставку пільгових пенсій по інвалідності громадянки Городечної Б.Є за період з 01.08.04 р. по 01.12.04 р. на суму 420,04 грн. та включити зазначену суму до актів щомісячної звірки витрати по особових справах потерпілих.
Відповідач в запереченні на апеляційну скаргу посилається на те, що: постанова суду першої інстанції правильна; при вирішенні даного спору необхідно керуватися національним законодавством України; виплату пенсій по інвалідності та пенсій у зв'язку з втратою годувальника повинен здійснювати страховик (ФСНВ); в даному випадку громадян отримав ушкодження здоров'я за межами України (на території Російської Федерації) на час існування СРСР; правове регулювання питань відшкодування шкоди потерпілим, які отримали трудове каліцтво за межами України, здійснюється відповідно до міжнародних угод; згідно Угоди «Про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення»від 13.03.92 р., пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави у якій вони проживають; проведення взаєморозрахунків між Фондами не передбачено; враховуючи наведене, правових підстав для прийняття до відшкодування виплачених сум пенсій немає.
Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови господарського суду Львівської області від 05.10.06 р. у справі № 2/1411-7/361, виходячи з такого:
Пенсійний фонд України створено у 1992 р., згідно Постанови КМУ від 28.01.92 р. До його відання віднесено призначення пенсій та забезпечення їх виплати (Указ Президента України від 01.03.01 р. №121/2001).
23.09.99 р. прийнято Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-ХІУ (далі Закон № 1105-ХІУ), який набрав чинності 01.04.01р., згідно якого Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань здійснює виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (далі пенсій по інвалідності) та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі пенсій у зв'язку з втратою годувальника) (ст. 21).
Закон № 1105 діє в просторі - в межах України і в часі -з моменту вступу його в законну силу.
Таким чином, з часу набрання чинності Законом № 1105-ХІУ виплату пенсій по інвалідності та пенсій у зв'язку з втратою годувальника повинен здійснювати страховик (ФССНВУ).
При цьому, страховик здійснює виплату таких пенсій застрахованим особам, тобто, фізичним особам, на користь яких здійснюється страхування. Такі особи, вважаються застрахованими з моменту набрання чинності Законом № 1105 (ст.10).
До набрання законної сили Законом № 1105 позивач відшкодовував виплачену потерпілому пенсію в регресному порядку за рахунок страхувальника, тобто підприємства на якому стався нещасний випадок.
Ст.7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 2271-ІІІ від 22.02.01 р. передбачено, що ФССНВУ здійснює виплати з того часу, коли підприємства передали в установленому порядку документи, що підтверджують право працівників, (членів їх сімей), що потерпіли на виробництві до 01.04.01 р. на такі страхові виплати та соціальні послуги.
Однак, діючим законодавством не передбачено права Пенсійного фонду України передати ФССНВУ документи для проведення соціальних виплат у формі виплати пенсій по інвалідності і пенсій у зв'язку з втратою годувальника. Виплату таких пенсій на даний час здійснює Пенсійний фонд України, згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09.07.03 р. (надалі ЗУ № 1058).
Крім цього, ЗУ № 1058 не передбачено права позивача виплачувати пенсію по інвалідності пов'язаної з нещасним випадком на виробництві чи професійним захворюванням.
Відповідно до п.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», до заяви про призначення пенсії додаються перелік документів, в т.ч. акт про нещасний випадок на виробництві (форма Н-1), акт про розслідування нещасного випадку (аварії) (форма Н-5), акт розслідування професійного захворювання (форма Н-4) і виписка з акту огляду МСЕК.
Для проведення відшкодування будь-яких виплат, відповідач, відповідно до вимог ст. 35 Закону № 1105, в обґрунтування понесених витрат повинен мати акт розслідування і інші документи, як підставу для призначення і проведення виплат.
Відповідно до ст. 2 Закону України № 1105, Закон діє в межах України, а ФССНВУ здійснює страхування застрахованих в Україні осіб з дати набрання чинності Законом № 1105.
Між Російською Федерацією та Україною підписано дві угоди, які стосуються предмету спору: Угоду про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.92 р. та Угоду про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків від 09.09.94 р., які не ратифіковано Верховною Радою України.
Ці угоди регулюють відносини в галузі пенсійного забезпечення громадян країн СНД щодо місця призначення пенсії, трудового стажу, обчислення та виплати пенсій. Угоди регулюють правовідносини, щодо захисту прав громадян у галузі пенсійного забезпечення і щодо взаємних прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними трудових обов'язків.
Однак, ці угоди не регулюють правовідносини між органом який виплатив фізичній особі пенсію (ПФУ) і органом який зобов'язаний відшкодувати виплачені пенсії фізичним особам (в спірному випадку ФССНВ).
Національним законодавством питання відшкодування Пенсійному фонду України витрат пов'язаних з виплатою пенсій громадянам, які отримали трудове каліцтво чи професійне захворювання на території країн СНД, не передбачено.
Тому, колегія суддів не бере до уваги ні Угоду про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.92 р., ні Угоду про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків від 09.09.94 р., оскільки, вони не ратифіковані Верховною Радою України і не регулюють спірного між сторонами питання взагалі.
Вказані вище угоди не регулюють спірного питання щодо відшкодування виплачених пенсій за рахунок відповідача. Вказані вище угоди передбачають лише виплату пенсій державою - Україна.
Спірне питання повинно було б бути врегульовано національним законодавством.
Позивач посилається на ч.2 ст.2 Закону № 1105, яка передбачає, що особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно з законодавством СРСР та законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку, відповідно до цього закону.
Однак, ч.2 ст.2 Закону України № 1105, як і ст.2 в цілому, стосується виплат пенсій фізичним особам і не регулює порядку відшкодування Пенсійному фонду України витрат здійснених фізичним особам по відшкодуванню пенсій за рахунок ФССНВ.
На думку колегії суддів, вказана норма закону стосується лише фізичних осіб, яким заподіяно шкоду на території України за часів СРСР, оскільки Закон № 1105 відноситься до національного законодавства і регулює питання загальнообов'язкового державного соціального страхування в просторі та часі на території України.
Згідно ст. 38 Закону № 1105, страхові виплати та надання соціальних послуг може бути припинено на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (ратифікація).
Потерпілі, які отримали каліцтво поза межами України і переїхали в Україну на постійне місце проживання не є застрахованими в Україні і за них не сплачувались страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України, а тому у Фонду немає підстав відшкодовувати виплачені пенсії УПФ України. Зобов'язань ФССНВ з відшкодування виплачених пенсій ПФУ фізичним особам діючим законодавством непередбачено.
Ні міжнародним договором від 13.03.92 р., ні іншими законодавчими актами України не врегульовано питання покриття вказаних витрат Пенсійному фонду на виплату пенсії по інвалідності, заподіяної внаслідок трудового каліцтва за межами України, за рахунок коштів ФССНВ України
Враховуючи те, що на час завдання шкоди потерпілому, діяло законодавство, яке передбачало право позивача звернутися з регресною вимогою до страхувальника, міжнародні угоди не ратифіковані, а відповідно до вимог ст. 4 Закону України № 1105 норми цього Закону не застосовуються, якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України встановлено інше, обов'язковість відшкодування відповідачем виплачених пенсій позивачем потерпілим, які отримали ушкодження здоров'я за межами України діючим законодавством не передбачено, тому, відсутні підстави для спонукання відповідача прийняти до відшкодування виплачену суму пенсії, про що скласти акт звірки та подати його вищестоящій організації.
На звернення вищестоящого органу відповідача до Головного науково-експертного управління апарату Верховної Ради України з цього питання, останнє листом № 16/3-9 від 10.01.06р. висловило думку про відсутність підстав для відшкодування відповідачем позивачу виплачених пенсій.
Таке відшкодування відповідачем позивачу можливо лише за рахунок коштів Державного бюджету України, оскільки, інший порядок діючим законодавством не передбачено.
Крім цього, позовна вимога документально не обґрунтована.
Оригіналу акту форми Н-1 суду не подано.
Докази виплати пенсій потерпілому суду не надано.
Таким чином, не проводячи фактичних виплат, позивач не несе шкоди і не вправі пред'явити позовну вимогу про відшкодування виплачених пенсій, оскільки він їх потерпілому не виплачував.
Позивач не може представити суду оригінал акту про нещасний випадок форми Н-1, як цього вимагає ст. 35 Закону України № 1105, внаслідок чого, відповідач і суд не може дати правову оцінку документам які необхідні для розгляду справи про страхові тарифи і їх відшкодування, а суд не може зобов'язати відповідача без документально проводити відшкодування. Позивач не подав суду платіжних документів, з яких можна було б зробити висновок, що позивач виплатив пенсії потерпілій фізичній особі.
Однак, Верховний Суд України в постанові від 20.03.07 р. за позовом УПФ України у Великобагачанському районі Полтавської області до ВВД ФССНВ у Великобагачанському та Решетилівському районах Полтавської області про зобов'язання прийняти до заліку та відшкодування суми зазначив, що позивачем обрано спосіб захисту порушеного права, що не відповідає змісту прав УПФ України, щодо відшкодування понесених ним витрат; що у випадку незгоди на підписання акту, вимоги про стягнення мають вирішуватись в судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, а не шляхом пред'явлення вимог про підписання актів звірки.
На думку членів колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду, такий спір повинен вирішуватися судами на загальних підставах з документальним обґрунтуванням факту настання нещасного випадку на виробництві, розміру нанесених збитків позивачем.
Згідно ст. 71. КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи вищевикладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що постанова господарського суду Львівської області від 05.10.06 р. у справі № 2/1411-7/361 законна і не підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 185 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254, та п.6 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень КАС України, Львівський апеляційний господарський суд:-
Постанову господарського суду Львівської області від 05.10.06 р. у справі № 2/1411-7/361 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Матеріали справи повернути до господарського суду Львівської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі одного місяця.
Головуючий суддя Слука М.Г.
Судді Онишкевич В.В.
Скрутовський П.Д.