18 лютого 2020 року м. Житомир справа № 240/241/20
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі: головуючої судді Попової О. Г., розглянувши у письмовому провадженні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 24.11.2015 по 23.06.2017 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 24.11.2015 по 23.06.2017 року з одночасною щомісячною виплатою фіксованої (встановленою раніше) суми індексації;
- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання військової частини НОМЕР_1 подати у щомісячний строк з моменту набрання рішенням суду законної сили звіт про виконання рішення суду.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
13 лютого 2020 року до відділу документального забезпечення суду надійшло клопотання від Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду.
В обґрунтування клопотання зазначає, що предметом розгляду у даній справі є начебто бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації за щорічну додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, а тому вказують, що оскільки позивачем не було вказано дату звільнення з військової служби та враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом лише 10.01.2020 року, вважають, що позивачем пропущений строк звернення до суду.
Вирішуючи по суті відповідне клопотання представника відповідача, суд виходить з наступного.
Як свідчать матеріали справи, 10 січня 2020 року позивач звернувся до суду із позовною заявою про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 24.11.2015 по 23.06.2017 року.
Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 2, 5 ст. 122 КАС України).
Однак частина третя статті 122 КАС України передбачає, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Спір про стягнення невиплачених власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати є трудовим спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці (Рішення Конституційного суду України № 9-рп/2013 від 15.10.2013).
Відповідно до частини шостої статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Верховний Суд України у постанові від 17.02.2015 (справа № 21-8а15), з-поміж іншого, зазначив, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Так, спеціальним законодавством, не врегульовано питання строків звернення до суду у зв'язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак такі питання регулює Кодекс законів про працю України.
Згідно з ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Аналіз змісту ч. 2 ст. 233 КЗпП України свідчить про те, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.
Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом 05.12.2018 у справі №134/1781/16-ц.
Враховуючи наведене, суд відхиляє твердження відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, оскільки у разі порушення законодавства про оплату праці в частині виплати індексації грошового забезпечення, особа має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації без обмеження будь-яким строком.
Отже, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 240, 241-243, 248, 256 КАС України, суд, -
ухвалив:
В задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду - відмовити.
Ухвала, відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України, набирає законної сили негайно з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя О.Г. Попова
Повний текст ухвали складено